РОЗДІЛ 231
Режисер Фаррелл, побачивши, як до зали заходять два Ллойди, ледь стримав усмішку.
Питати нічого не треба було.
Він уже все для себе вирішив.
Але обличчя зберіг спокійне.
{Ви добре ознайомилися зі сьогоднішнім сценарієм?}
Сценарій видали їм під час гриму.
Йому було цікаво, чи здивує їх повернення до тексту після вчорашньої імпровізації.
{Так.}
Обидва відповіли однаково сухо.
Ні здивування, ні напруження.
Наче їм байдуже, за чим саме їх оцінюватимуть.
Фаррелл трохи розчарувався.
{Сьогодні працюємо за сценарієм. Іан гратиме Альберта. Це вже не монолог.}
От тут вони вперше по-справжньому відреагували.
Обидва.
Грати з Іаном — це вже шанс.
Навіть якщо провалишся — досвід безцінний.
{Визначаємо порядок.}
Камінь-ножиці-папір.
Уджін — ножиці.
Едвін — папір.
Уджін перший.
Цього разу.
Едвін сів біля суддів.
У гримі Ллойда його холод став ще відчутнішим.
Наче від нього тягнуло зимою.
До початку їм запропонували дивитися виступ суперника.
Обидва погодилися.
Іан, у ролі Альберта, сидів боком до журі.
Перед ним — жахливе полотно, мов із пекла.
Уджін став між картиною та Альбертом.
Постукав носком по підлозі.
Нестійкість.
Хиткість.
Він заговорив — і вистава почалася.
{Ну як?}
Ллойд дивився вниз, але краєм ока стежив за обличчям Альберта.
Наче дитина з поганим табелем.
Тривога й хитра усмішка.
Він виглядав молодшим, ніж був.
{Я не бачу, але твої картини завжди дарують гарне відчуття.}
Альберт простяг руку в повітря, ніби гладив полотно.
Ллойд скорчив складну гримасу.
Радість від похвали.
І водночас — порожнеча.
Губи тремтіли.
{Брешеш.}
{Я не повністю осліп. Трохи світла бачу.}
Альберт повернув голову до джерела світла.
Та це було лише сяйво.
Не форми.
{Що цього разу?}
{Море. Риби у синій воді. Птахи в небі. Спокійний пейзаж. Такий нудний, як твоє життя.}
Насправді — трупи в морі крові.
Ворони над ними.
{Уже звучить красиво. Ти, мабуть, відчув спокій?}
Ллойд глянув на полотно.
Все червоне.
Він любив червоний.
Від світлого до майже чорного.
Душі в кров’яному морі волали.
Чув лише він.
Гул стояв у голові.
{Ні. Я малював, бо хотів знайти спокій.}
Голос лагідний.
Обличчя — роздратоване.
Він навчився ховати емоції.
{Світ занадто гучний.}
Він затулив вуха.
{Очі болять? Ти ж у сонцезахисних окулярах?}
Альберт сплутав рух.
Альбіноси могли осліпнути легко.
Тому він завжди нагадував про окуляри.
{У них кольори псуються.}
{Тоді носи їх хоча б не під час роботи.
До речі… ти поранився? Пахнеш кров’ю.}
Ллойд здригнувся.
Понюхав руку.
Він давно не відрізняв кров від фарби.
Опустився навколішки.
Поглянув угору.
В очах — страх.
І одночасно — холодний розрахунок.
{Так. Я порізався. Крові було багато. Мабуть, ще й досі йде.}
Тендітний, мов метелик.
І водночас — убивця.
Очі палали.
Якби Альберт не був сліпий, він би злякався.
{Стоп!}
Іан різко встав.
Він більше не витримав.
Навіть прикидаючись сліпим, він бачив погляд.
І той погляд наче свердлив душу.
{Вибачте… мені раптом важко дихати.}
Він не міг сказати, що злякався.
Бив себе в груди.
{Вам допомогти?}
Уджін зробив крок.
Іан відступив.
Руки тремтіли.
Усі розуміли.
Вони самі закам’яніли, сидячи за кілька метрів.
Голос Ллойда був слабким.
А очі — божевільними.
Раціональність.
Істерика.
Хижість.
В одному погляді.
Нестабільна людина — жалюгідна й страшна одночасно.
{Гра не така вже й сильна.}
Ілля насміхався з Іана.
Йому не сподобалося, що той зірвав сцену.
Селена заперечила:
{Це не слабка гра. Просто його очі справжні. Він не сліпий.}
Іан — лауреат Канн і «Оскара».
Але це був не акторський провал.
Це був страх.
Навіть через монітор Селену пробрало морозом.
Очі Уджіна нагадали їй лева в клітці.
Придушена сила.
Спрага любові.
І жорстокість.
{Але актор має це витримувати,} відрізав Ілля.
{Якщо Уджін був би на його місці — різниці б не було.}
{Хочеш посперечатися?}
{Про що?}
{Якщо Уджін відреагує так само — ти маєш рацію.}
Суть проста.
Чи зможе Іан відтворити той самий погляд?
{Він здатен відтворити чужу гру з одного перегляду,} сказав Ілля.
Неясно — це комплімент чи насмішка.
{Якщо я програю — дам тобі пароль від того місця.}
Селена здивувалася.
Пароль від сейф-хауса.
{А якщо я програю?}
{Ти пригостиш мене смачною вечерею.}
Ілля посміхнувся.
Йому просто було цікаво.
Він увімкнув мікрофон.
Фаррелл зітхнув.
Ілля знову ускладнює все.
{Міняємось ролями.}
Іан здивувався.
Фаррелл постукав по навушнику.
{Пропозиція Іллі.
Іан, відтворіть гру Чхве.
Починаємо з початку.}
Уджіну нічого не пояснювали.
Просто грай.
Він поправив біле волосся.
Подивився на Іана.
Зморшки. Сивина.
Важко уявити його Ллойдом.
Вони коротко усміхнулися.
І почали знову.
У нових ролях.