РОЗДІЛ 227
— Дай подивлюся.
— Саму рану не видно, вона під бинтом. Але лікар сказав, що зашили акуратно. І до того ж вона вище лінії життя, тож моя лінія життя тепер навіть довша, ніж була.
Уджін жартома показав пов’язку на долоні.
Раніше його лінія життя посередині переривалася, але через цей інцидент ніби «з’єдналася». У хіромантію він не вірив, проте коли розповідав це іншим, усі сміялися й казали, що це добра прикмета.
— Це добре.
Кан Хє-Мін відреагувала саме так, як він і очікував, тому Уджін розсміявся.
У відповідь на його сміх у неї з’явилася м’яка усмішка.
— У У-Йона лінія життя була дуже коротка. Я часто картала себе, думаючи, що він пішов так рано просто тому, що народився «так». Тому… добре, що в тебе вона стала довшою.
Уджін не знав, що відповісти.
Він лише слабо всміхнувся й опустив голову.
Вона виглядала так сумно, що будь-які слова втіхи здалися б дешевими й порожніми.
Їй уже за сорок. У розкуйовдженому волоссі пробивалася сивина. Тонкі зморшки на тьмяному обличчі робили його сумним навіть тоді, коли вона просто мовчала.
— Пробач… не хотіла псувати настрій такими розмовами.
Вона розгублено вибачилася.
Це була думка, яка завжди жила в ній, і вона просто вирвалася назовні. Але тепер між ними зависла дивна тиша. А люди зазвичай не люблять таких важких історій.
— Ні, все нормально. Мені це не заважає. Він же мій молодший брат.
Почувши це, її очі зморщилися від усмішки.
«Молодший брат».
Ці слова звучали дивно й боляче водночас.
Вона на мить уявила, як би вони жили, якби справді зустрілися. Як брати.
І одразу ж похитала головою.
Ні.
Краще, щоб вони ніколи не зустрічалися.
Почути про смерть брата, якого ти ніколи не бачив, — це одне.
Втратити того, з ким ділив життя, — зовсім інше.
Її біль не повинен був ставати його тягарем.
— Можна попросити тебе про одну послугу?
— Звісно. Якщо це в моїх силах, я допоможу.
Він відповів одразу, без вагань.
Вона тепло всміхнулася.
— Будь щасливим.
Уджін кліпнув.
— Будь здоровим. Живи довго-довго. Доживи до старості, стань щасливим дідусем… як у казках.
Прошу тебе як мати твого молодшого брата.
Їхні стосунки були дивними.
Якби вона не розлучилася з Чхе Му-Соком, юридично вона була б його мачухою.
Тепер же формально вони ніхто одне одному.
Але все одно трохи ближчі, ніж просто знайомі.
— Дякую.
— Це ж я прошу тебе про послугу.
— Тоді… дозволь і мені попросити.
Вона вже здогадалася, що він скаже.
— Будьте щасливою. І станьте здоровою, щасливою бабусею.
Прошу вас як старший брат вашого сина… мамо.
Слово «мамо» прозвучало тихо, але важко.
Не формально. Не ввічливо.
Тепле. Справжнє.
Вона завмерла.
— Давно… давно мене так не називали.
У-Йон був живим, кмітливим хлопчиком.
Та Кім Хє-Рьон уже жила в їхньому домі, коли він тільки вчився говорити. Він подорослішав занадто швидко. Тому слово «мама» вимовляв украдки, хапаючись за край її одягу.
— У будь-якому разі… останнім часом мені трохи легше, ніж раніше.
Вона незграбно провела руками по волоссю.
Поки Уджін працював, вона будувала свою помсту Чхе Му-Соку й Кім Хє-Рьон.
І, дивно, їй це навіть почало подобатися.
Люди казали, що вона псує собі життя одержимістю.
Але для неї це був спосіб жити.
— Хоч як це звучить, моя мета — потрапити в рай. Я ніколи не живу абияк. Смішно, правда?
— Ні! Я теж хочу в рай. У минулих життях я наробив купу поганої карми…
Коли він серйозно пробурмотів про «минулі життя», вона вперше за день розсміялася вголос.
Чисто. Дзвінко.
— Де ти такого наслухався? У монаха чи ворожки?
— Щось типу того.
— Якщо є минулі життя… значить, має бути й переродження. Сподіваюся, воно існує.
Не для себе.
Для сина.
Щоб наступного разу він народився в хорошій родині й прожив довге, щасливе життя.
Вона глянула на годинник.
— Я тебе затримала. Тобі ж скоро в Америку?
— Так.
— Іди вже.
— Я проведу вас.
— Я на машині. І ще трохи посиджу. У такий день шкода одразу йти додому.
Під синім небом, під квітучим деревом, вона виглядала напрочуд живою.
Уджін підвівся. Хотів зняти кепку на прощання, але вона раптом схопила його за руки.
— Я, може, й не схожа, але я твоя фанатка. Знімайся в хороших фільмах і дорамах. І передай другові, щоб не ліз у акції.
Вона попрощалася з ним уже набагато спокійніше, ніж на початку.
Дивлячись йому вслід, раптом зрозуміла:
вперше за довгий час спина людини, що йде від неї, не викликала самотності.
— Я рада, що ми зустрілися…
***
<Я побачила статтю тільки коли повернулася додому після роботи, і, боже мій! Там написано, що відтепер Джіні виступатиме під сценічним ім’ям «Чхве Уджін»! Отже, я все ж була права! Він справді Чхве Уджін.
Якщо вже бути максимально чесною, саме я першою сказала всім, що його звати «Чхве Уджін»! Я весь цей час мовчала, бо те, що я тоді зробила, увійшло в історію Wish Baragi як найганебніший інцидент. І подумати тільки — настав день, коли я можу зізнатися сама.
Але радості мало, бо все це сталося через Кім Хє-Рьон і гендиректора BRJ. Можливо, саме Кім Хє-Рьон усе й організувала, але птахи одного польоту разом і гнізда в’ють. Коли я побачила худе обличчя Джіні, мені було так шкода його. Схоже, у тих людей навіть співчуття немає.
Ой, поки пишу, згадала той день, коли менеджер Кан теж був безсердечним до Уджіна. Хай би вже швидше закінчився кастинг, щоб наш Джіні міг нормально поїсти самгепсаль. До речі, кастинг через п’ять днів, так?>
–– Перепрошую, а хто такий гендиректор BRJ?
└ Генеральний директор Bareunjeong, Чхе Му-Сок. Батько Джіні — це гендиректор Чхве, а той Чхе — просто «гендиректор BRJ». До речі, смішно, що гендиректор BRJ і Кім Хє-Рьон розлучаються. Навіщо взагалі розходитися? Їм би разом усе життя прожити, бо вони одного поля ягоди.
–– Шлях Джіні до імені Чхве Уджін був справжнім випробуванням. Але я сподіваюся, що колись це стане його законним ім’ям, а не лише сценічним!
–– Залежно від результатів кастингу, він може ще кілька місяців не їсти самгепсаль навіть після завершення. Треба цього разу надіслати йому чорного часнику.
Фан-клуб Wish Baragi активно підтримав новину про сценічне ім’я «Чхве Уджін».
Старі учасники знову згадували минуле й пояснювали новачкам темну історію, пов’язану з ім’ям «Чхве Уджін», хвалячись своєю «проникливістю».
Щодо інциденту з Лі Йо-Рін, фанати з полегшенням згадували його слова про те, що він не піде на мирову. Це відчувалося так, ніби випив ковток холодної газованої води. Згадуючи інших знаменитостей, які відкликали позови через страх за імідж, фанати дратувалися. Вони були раді, що Чхе Уджін не такий. Просто доказів проти Кім Хє-Рьон не вистачало, адже формально вона лише оплачувала оренду Лі Йо-Рін і її пластичні операції.
Попри те, що саме Кім Хє-Рьон першою вийшла на сталкерку Уджіна, Лі Йо-Рін, вона викрутилася абсурдним поясненням, ніби хотіла їх «познайомити», бо вважала їх сумісними. Однак у розважальних і бізнесових колах вважали, що після цього скандалу їй буде важко уникнути розлучення.
Насправді вони вже давно жили окремо. Інцидент просто подав Чхе Му-Соку розлучення на срібній таці. І більшість погоджувалася, що це, мабуть, найгірше покарання для Кім Хє-Рьон.
Натомість Лі Йо-Рін навряд чи уникне тюрми. Проти неї були вагомі докази: її власні дописи в соцмережах, записи з камер спостереження, де вона пробиралася до батьківського дому Уджіна, а також інші непристойні вчинки. Можливо, вона й була психічно нестабільною людиною, яку використала мачуха Уджіна, але після прямого ефіру Charge! Open the Door ніхто не мав до неї ані краплі співчуття.
Фанати, які раніше поводилися як сталкери, поступово зникли. Вони відчули, що цього разу Уджін точно не проявить жодної поблажливості.
Вони бачили, як він зупинив Лі Йо-Рін, не дозволивши їй нашкодити собі, але при цьому не пробачив її. Ще більше їх вразило, як потворно вона виглядала під час прямого ефіру. І вони замислилися, чи не так само виглядають в очах інших. Особливо — в його.
Інцидент став найефективнішою шоковою терапією.
Звичайні фанати, навпаки, співчували Уджіну, який залишався спокійним. Вони лише дивувалися, через що йому доводилося проходити щодня, якщо така сцена не вибила його з рівноваги.
Після цього серед його фанатів остаточно закріпилася нульова толерантність до сасен-фанів. Але заради майбутнього кастингу вони стримували себе. Оскільки Уджін казав, що любить закон, вони теж вирішили довіритися закону.
Замість злості настав час показати відданість.
Тим більше, фанати почали активно вивчати англійську. Ходили чутки, що фанати оригінального роману «Confession of White» мають великий вплив.
Якщо Уджін отримає роль Ллойда, вони боялися, що його почнуть жорстко критикувати, тому англійська була необхідною, щоб його захищати. До того ж вони хотіли залишати інформацію про нього на американських кіноресурсах, коли вийде Guardian Angel.
–– Усі! Не знаю, чи це писала та американська онні, але я знайшла роман, який, здається, написала вона. Пам’ятаєте фото Джіні та Дастіна з афтерпаті Академії? Вона написала історію на основі цього. Дуже цікаво! Джіні там лиходій, але це масштабне фентезі з продуманим політичним конфліктом. З погляду звичайного фаната — ніби писав досвідчений автор.
└ Я теж читала. Але ще крутіше — вона зробила відеомонтаж за мотивами роману. Західні фанати — це щось неймовірне за масштабом і деталізацією. Нові американські фанати останнім часом дуже тішать.
З напливом американських фанатів англійська стала необхідністю.
Оскільки Уджін кілька місяців провів у Лос-Анджелесі, з’явилося багато фото й історій від місцевих.
Справжні фанати в епоху глобалізації розуміли: знати хоча б одну-дві іноземні мови — це вже база.
Після зими приходить весна.
Поки Уджіна не було в Кореї, настала ідеальна пора для навчання.
І через два дні після його від’їзду до Америки корейську індустрію знову сколихнув скандал: вибухнула історія про стосунки Пак Міна з його спонсоркою Квон Со-Хьон і її зраду.
У цій сфері не було жодного спокійного дня.
У другому турі кастингу на головну роль у «Confession of White» було лише дев’ять претендентів, тому всі прослуховування провели за один день. Проте заздалегідь оголосили, що за потреби можуть додати додатковий раунд.
Суддями були Фаррелл Боб, критик від фонду Consccia, представник Midas Agency, Іан Ессері — він же Альберт, партнер Ллойда по фільму, — і, нарешті, Ілля Тернер.
Щоправда, Ілля вирішив не сидіти разом із журі. Він хотів дивитися записи акторських проб окремо.
Особисті причини не дозволяли йому перебувати поруч із Іаном Ессері. До того ж, як одна з ключових фігур кастингу, він не хотів тиснути на молодих акторів своєю присутністю.
Якщо сказати прямо, Ілля Тернер був автором, якого в Америці любили й поважали всі, окрім фанатів Л. Дмитрі.
Грати перед ним — надто велике психологічне навантаження.
Навіть Іан Ессері тремтів і плутався в словах при особистій зустрічі з Іллею. Тож неважко уявити, що було б із молодими акторами.
Для носіїв англійської Ілля був людиною з підручників біографії.
{Ти ж мені навіть не подзвонив. Жодного разу. Ну що ж, подивимося, наскільки ти хороший.}
{Хто?}
Селена дивилася записи разом із Іллею й, почувши його бурмотіння, поцікавилася.