РОЗДІЛ 215
«Я теж так думаю. Він навіть не показав стільки образи й злості до прийомної матері, як До-Я чи Пак Мін».
Уперше Квон Со-Хьон і Пак Хан-Йон заспівали в унісон.
Ллойд у виконанні Чхе Уджіна не був ані жорстоким, ані розірваним між любов’ю та ненавистю після вбивства прийомної матері.
Це був холодний, прискіпливий і цинічний художник.
Він дивився на прийомну матір так, як митець дивиться на модель. Уявляючи фінальну картину, він відчував задоволення. У ньому не було й тіні розлюченого вбивці.
«Але ж його гра була бездоганною? Поки інші просто зачитували репліки, він програвав навіть дрібні деталі, ніби це була монодрама. Там же є рядок про те, що дитина захопилася його білим волоссям. Більшість акторів просто проігнорували це і стояли без руху, правда?»
Пак Мін теж зіграв момент, коли дитина тягне Ллойда за волосся, але зробив це стоячи.
Чхе Уджін був єдиним, хто опустився на коліно і дивився на дитину на рівні очей.
І головне — коли дитина смикнула його за волосся, він із дивовижною точністю передав складний вираз обличчя, не піднімаючи голови: легке роздратування, але без відрази до грайливої дитини.
«Хіба інтерпретації в акторській грі не можуть бути різними? Я вважаю, що Чхе Уджін просто мав інше прочитання», — крім Чхве Мін-Хвана, ще двоє суддів відкрито підтримали Уджіна. Ті актори, за яких вони спершу вболівали, давно вилетіли, тож тепер вони могли оцінювати об’єктивно.
«Але ж казали, що “Сповідь Білого” зніматимуть максимально близько до оригіналу! Як тоді можна тлумачити інакше?!»
«Тобто ви проти того, щоб дати Чхе Уджіну найвищий бал лише тому, що, на вашу думку, він відійшов від оригіналу, голова Квон?»
«Так! Саме так!»
Побачивши її рішучість, Чхве Мін-Хван ледь помітно всміхнувся і витяг із сумки нові сценарії.
Оригінальний матеріал із головного офісу містив детальні режисерські вказівки та примітки Л. Дмитрі. Але у версіях для прослуховування їх повністю прибрали — залишили лише репліки.
Це зробили не лише для свободи інтерпретації, а й щоб перевірити, наскільки глибоко актори розуміють Ллойда.
«Ось сценарії з головного офісу».
Він уперше передав оригінали суддям.
«Якщо таке було, ви мали показати нам це раніше», — Квон Со-Хьон миттєво роздратувалась. Одного погляду вистачало, щоб зрозуміти, наскільки детальними були вказівки. Якби Пак Мін мав їх заздалегідь, він міг би зіграти ще краще.
«Таке рішення ухвалив головний офіс. Спочатку прочитайте».
Насправді виконавчий директор спеціально просив не показувати ці сценарії суддям. Він був упевнений: у корейській індустрії їх би злили миттєво.
Побачивши поведінку Квон Со-Хьон сьогодні, Чхве Мін-Хван зрозумів, що послухав правильну людину.
«Це…»
Судді почали зі сценарію №1.
Хтось тихо захоплено зітхнув, хтось скривився.
«Разюче схоже на гру Чхе Уджіна, так?»
«А раптом сценарій витік?» — першою запідозрила саме Квон Со-Хьон.
Чхве Мін-Хван розсміявся.
«Якщо сумніваєтесь — перевіряйте. В Кореї лише троє людей, включно зі мною, бачили оригінал. До речі, заодно можемо перевірити, чи не витікли інші сценарії».
Після цих слів троє суддів одночасно подивилися на Квон Со-Хьон.
Вони теж підозрювали її.
Вона удавано щедро відмахнулась, заявивши, що довіряє Чхве Мін-Хвану.
«Потяг до вбивства прийомної матері у Ллойда не виник через спотворену любов чи ненависть через покинутість».
Ллойд розумів причини її вчинку — був надто розумний, а може, надто дорослий. Він не був безумцем, який прагнув безумовної любові. І не був убивцею з самого початку.
«В оригіналі є рядок на кшталт:
“Я її розумію. Але її почуття провини викликає нудоту. Чим сильніше вона кається, тим більшими грішниками стаємо ми”.»
Дехто тлумачив це як любов і ненависть.
Насправді ж це було приниження гордості.
Він ненавидів її зверхність, її звичку жаліти слабких і дивитися на людей згори вниз.
Вона вважала, що після її відходу їм стало гірше — і це здавалося Ллойду абсурдом.
Він хотів узяти верх.
І головне — вона навіть не була щасливою.
Як ти можеш так посміхатися?
У голосі Пак Міна в цій репліці звучали відчай і любов, змішані з ненавистю.
Уджін вимовив її глузливо.
Це було прямим доказом того, що він краще зрозумів психологію Ллойда.
Ллойд усвідомив: їм було важко не через її втечу, а через таких, як вона. І якщо прибрати таких людей одного за одним, залишаться лише ті, хто стоїть прямо.
Тому він ретельно спланував перше вбивство.
Як художник, він зробив її моделлю. Намалював життя, про яке вона мріяла. Прийняв її повчання про «хорошу дитину». Зробив її щасливою.
Це був акт злоби й презирства.
Не любові.
У його очах вона була ворогом — перешкодою, що ізолювала його від світу.
«Я думав, у Чхе Уджіна нове тлумачення. А насправді він просто повністю зрозумів оригінал».
«Саме так. Я поставив йому високий бал, бо він був не схожий на інших. Після трьох днів однакових виступів це було свіже повітря».
«Усі інші або грали страшного вбивцю, або жалісну красу».
«І при цьому всі наслідували когось іншого. Було навіть соромно дивитися».
Судді погоджувалися або мовчки усміхалися.
Більшість акторів наслідували образ убивці, якого Чхе Уджін зіграв у нещодавньому серіалі. Іноземці нічим не відрізнялися.
Навіть До-Я і Пак Мін, намагаючись зробити щось нове, не змогли вирватися з тіні Уджіна.
Вони несвідомо копіювали його брови, губи, інтонації.
Саме тому їм знизили оцінки.
Так Чхе Уджін і став першим, попри низькі бали від Квон Со-Хьон і Пак Хан-Йона.
«Хіба не надто передбачувано обрати Чхе Уджіна? Навіщо тоді взагалі прослуховування? А хіба досвід Пак Міна не видно в його новому тлумаченні?»
«Ви зараз суперечите самі собі».
Квон Со-Хьон зробила вигляд, що не чує.
«З урахуванням внеску Пак Міна в корейську індустрію, він заслуговує на бонус».
«Складається враження, ніби йому вже за шістдесят. Це не премія за заслуги. Ми просто обираємо актора з найвищим балом».
«Акторство не можна зводити до цифр! Нам треба виростити молодий паросток — такого, як До-Я!»
Суперечка повернулася на початок.
«Тоді викличемо всіх трьох і проведемо ще один раунд».
Квон Со-Хьон і Пак Хан-Йон напружено всміхнулися.
Інші судді навіть не приховували насмішки.
Чи перевершать До-Я і Пак Мін Уджіна вдруге?
Відповідь була очевидна.
«Тоді перенесімо…»
«Ні. Викликаємо зараз. Я попередив їх залишити другу половину дня вільною».
Чхве Мін-Хван додав тихіше:
«І прошу нікого не виходити і не користуватись телефоном, доки вони не прийдуть. Без зайвих непорозумінь».
Судді погодились.
А Квон Со-Хьон і Пак Хан-Йон лише тепер зрозуміли, що повторний раунд — це пастка.
І Чхве Мін-Хван подумки прокрутив одне бажання:
Повернути час назад і не обирати цих двох суддями.