Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Стати зіркою.

Розділ 209

0% of chapter read

РОЗДІЛ 209

— Дастін надто популярний серед жінок. Гарний, милий, ще й до друзів ставиться добре. Я не збираюся робити їй боляче, — сухо заявив Уджін.

— Раз уже зайшла мова… а які у вас стандарти для майбутнього шваґра? — хитро примружилась Лі Джін-А.

— Найважливіша думка пари. Але… у нього має бути хороший характер. Бажано — відомий, фінансово спроможний, вірний, психічно й фізично здоровий, зі схожими хобі, вміє готувати, має почуття гумору… і любить котів.

— С-стоп! Це вже не «стандарти», це резюме космічного героя! Ви точно не описуєте власний ідеал партнера?

— Ні. Просто хочу, щоб сестра зустріла когось, хто зможе виконати ці дрібні побажання.

— ДРІБНІ?!

Студія вибухнула сміхом.

У чаті масово почали жаліти У-ХІ.

Бо якщо навіть Дастін Еван, світова зірка, «недостатньо хороший»…
то хто тоді взагалі має шанс?

Лише сам Уджін дивився з виразом: «А що не так?»


— А ви зараз у стосунках? — продовжила Джін-А.

— Ні часу, ні підходящої людини.

— Люди питають, чи не зустрічаєтесь ви з кількома одночасно й просто маскуєтесь.

— Якби так було, папараці вже святкували б банкет. Раз немає скандалу, значить нікого немає.

— Через це й з’їхали від батьків?

— Частково. Один репортер порадив. Сказав: «З’їдеш — зможеш крутити романи, влаштовувати скандали, а мені буде що писати».

У чаті моментально:

🔥 «ХТО ЦЕЙ УРОД?!»
🔥 «ЗВІЛЬНИТИ!»
🔥 «ЗАКОПАТИ ЙОГО КАМЕРОЮ!»

Фанати Уджіна були як лицарі в обладунках. Тільки замість мечів — клавіатури.

Джін-А засміялась:

— Ви з фанатами однакові. Усі складають списки вимог для ваших партнерів.


— До речі, багато хто каже, що ви ніби живете друге життя.

— Друге?

— Типу пам’ятаєте минуле життя. Так кажуть про людей, які в усьому занадто хороші.

Його акторська гра справді виглядала так, ніби він прожив ролі, а не зіграв.

Але замість здивування Уджін тихо похитав головою.

І раптом сказав майже сумно:

— Одного разу замало.

— Що?

— Людині треба прожити дев’ятсот дев’яносто дев’ять разів, щоб стати трохи дорослішою. Другий шанс нічого не змінює.

Сказано буденно. Наче це факт з підручника.

Чат:

😭 «ЯКЩО ТИ НЕ ЗРІЛИЙ, ТО ХТО Я?!»
😭 «МЕНІ ТОДІ НУЛЬ ЖИТТІВ ВИДАЛИ…»


— Яку роль хочете зіграти наступною? — спитала Джін-А.

— Не знаю. А ви що хочете побачити?

Помилка.

Фатальна.

Чат вибухнув:

💬 «МЕЛОДРАМА!!!»
💬 «ПОЦІЛУНКИ!!!»
💬 «19+ СЦЕНИ!!!»
💬 «СКІН-КОЛІРНИЙ ЕКРАН!!!»

— Це точно мої фанати? — втомлено глянув Уджін. — Зазвичай фанати ненавидять сцени поцілунків…

— Тут пишуть: «Якщо не з нами, то хоча б з актрисою на екрані».

— …зрозуміло. Ви всі небезпечні люди.


Серед англомовних повідомлень Джін-А попросила перекласти одне.

— Вони питають, чи зіграв би я вбивцю. Цікаво. Єдина нормальна заявка серед еротики.

— Але ж ти вже був убивцею в «Місті тіней»?

— Луї був кілером. Це робота.
А вбивця робить це як хобі.

— Ти зараз мене налякав…


— Тоді зіграй вбивцю просто зараз! — запропонувала вона.

— Отак одразу?..

— Мелодраму тут не покажеш. А я не проти стати твоєю партнеркою.

— Тоді… оберу варіант із вбивцею.

Чат:

👏👏👏👏👏

— Зрадники! Щойно ви просили поцілунки! — обурилась Джін-А.


Уджін опустив голову.

Пальці нервово ворушились.

Тиша.

Навіть чат сповільнився.

Наче перед грозою.

Потім він підняв обличчя.

І всі… завмерли.

Не було ні жорстокості.

Ні кровожерливого погляду.

Навпаки.

Очі — м’які.
Усмішка — неймовірно красива.
Ніжний. Теплий. Беззахисний.

Такий, що хочеться обійняти.

Захистити.

Пробачити йому все.

Глядачі мимоволі нахилились ближче до екранів.

І тоді він тихо прошепотів:

— Я думав, ти метелик… а ти всього лише огидна гусінь. Нудно…

Посмішка тріснула.

Брови зім’ялись.

Роздратування.

Дитяча образа.

Потім гнів.

Швидко. Як полум’я по бензину.

Обличчя викривилось.

Світлий ангел за секунди розсипався на уламки.

І раптом…

очі спалахнули.

Наче він знайшов рішення.

Усмішка повернулась.

Така ж мила.

Але тепер від неї холонув хребет.

Це була не любов.

Не ніжність.

Це була радість від ідеї вбивства.

Чат… завмер.

Жодного повідомлення.

Жодного «лол».

Лише глуха тиша.

Ніхто не думав «піймати злочинця».

Усіх накрило інше відчуття.

Первісний, тваринний жах.

Наче перед тобою не актор.

А щось, що посміхається…
перед тим як зламати тобі шию.

Previous chapterNext chapter