РОЗДІЛ 192
<14 лютого репортер зі світу шоу-бізнесу Кім У-Хьон одружився в готелі Garam.>
На жаль, головним персонажем дня виявився не наречений, а Чхе Уджін, який прийшов як гість.
Він дотримався обіцянки, даної Кім У-Хьону на минулорічному кінофестивалі «Золотий Дракон», і особисто привітав молодят.
Окремої уваги заслуговує те, що Уджін прийшов разом зі світовою зіркою Дастіном Еваном.
Дует зараз знімається в одному фільмі й уже не раз демонстрував дружбу в соцмережах Дастіна, але спільна поява на весіллі стала несподіванкою.
Кім У-Хьон, замість бути нареченим, знову поводився як репортер і бігав із мікрофоном, беручи інтерв’ю у гостей.
Не дивно, що Уджіну й Дастіну було важко від нього втекти.
«Йому просто було нудно, тому пішов зі мною. Ніякого глибокого сенсу. Я лише хотів показати йому корейську культуру весіль»,
пояснив Чхе Уджін.
«Але навколо стільки пар… нам, мабуть, варто скоро йти»,
додав він із ніяковим сміхом, зважаючи на те, що весілля відбувалося у День святого Валентина.
Попри це, Уджін залишився до середини after-party.
Кажуть, Дастін теж залишився й весело спілкувався з гостями, навіть попри мовний бар’єр.
Фільм «Red Enemy (The Red)», у якому Уджін зіграв принца Мьон-Хвана, номіновано на «Оскар» як найкращий іноземний фільм і його вважають сильним претендентом на нагороду.
Після завершення зйомок у Кореї актор планує вилетіти до Лос-Анджелеса на фестиваль.
Тим часом Дастін Еван підкорив серця корейців своєю щирою й життєрадісною поведінкою.
Замість готелю він зупинився в домі Уджіна, що ще раз доводить їхню близьку дружбу.
Подробиці весілля та закулісні історії покажуть у програмі Entertainment Report цього тижня.
Коментарі під статтею спалахнули, мов багаття.
— Та що це таке! Де подробиці про Уджіна й Дастіна?!
└ Усе знімав Entertainment Report. Чекаємо випуск.
— Двоє мужиків на весіллі разом? Вони що, зустрічаються? Фу.
└ Фу тут тільки ти. Друзів заведи спочатку.
— У сторіс викладають фото Дастіна, гляньте.
└ Бачив. Красень, що всіх наших акторів затінив. Добре хоч Уджін поруч, честь країни врятував.
— Вони на групових фото виглядають як головні зірки, а не молодята…
└ Зате наречена сяяла, як королева.
— Навіщо писати, що фільм «сильний претендент»? Потім же самі затопчуть…
І так далі, і так далі.
Коментарі кипіли, як каструля, забута на вогні.
Саме весілля для Дастіна стало відкриттям.
— Я теж одружуся на День святого Валентина.
— Тоді цього року не встигнеш.
— Хм… тоді, може, на Різдво?
— Логічніше святкувати народження, а не чиюсь смерть.
— Точно! І ти все одно до того часу будеш без дівчини, тож приходь до мене на весілля.
Уджін глянув на нього так, ніби хотів спитати: ти мене прокляв, чи що?
Але Дастін уже тонув у фантазіях про весілля із Селеною.
На самому святі виявилося, що більшість гостей прийшли парами.
Стояти поруч із Дастіном серед суцільних закоханих було трохи… ніяково.
Наче два стільці посеред весільної фотосесії.
Зате Дастін насолоджувався кожною хвилиною.
Тягав Уджіна як перекладача, знайомився з усіма, сміявся, жартував.
У підсумку вони всюди ходили разом, через що стаття й назвала їх «нерозлучними».
Фанати Уджіна були в захваті.
Їм було важливо не лише його міжнародне визнання.
А те, що в нього є справжній друг.
Не діловий контракт.
Не фальшива усмішка.
А хтось, поруч із ким він може бути собою.
І дивно, але багатьом було важливіше саме це.
Будь просто щасливий, — так звучали більшість коментарів.
На вулиці Дастін кутувався в шарф.
— Чорт, як тут холодно! О, це ж моє фото. Що пишуть?
— Про весілля. Дивуються, що ми прийшли разом.
— Учора було супер весело.
І справді.
Навіть Уджін сміявся, коли бачив, як наречений бігає з мікрофоном замість того, щоб святкувати.
Але настрій йому зіпсував один чоловік.
У ліфті.
— До речі… хто це був учора? — спитав Дастін.
— Знайомий із дитинства.
— Ти виглядав так, ніби хочеш його задушити.
— Приблизно так.
Дастін більше не питав.
Він теж знав таких людей.
Тих, що з’являються лише тоді, коли ти став корисним.
Того чоловіка звали Лі Сок-У.
Права рука його біологічного батька.
Директор корейського філіалу Garam Hotel.
Рік тому він навіть не впізнав Уджіна.
Дивився зверхньо, як на чергову знаменитість-іграшку.
А тепер — усмішки, плескання по спині, «ми ж сім’я».
— Твій дідусь хворіє. Частіше дзвони йому. Ти ж пам’ятаєш, як він про тебе дбав?
Слизько.
Обережно.
Тиснув на кровні зв’язки.
Але ж ці самі родичі колись звинувачували його матір у зраді батька.
«Якби ти була кращою дружиною, він би не зрадив».
Добрі… але лише до своїх.
Тож Уджін теж зробив вибір.
Він обрав матір.
І перестав їздити до них.
Бо боявся, що добрі спогади згниють.
Птахи одного пір’я тримаються разом.
І батько, і цей чоловік були однакові.
Саме тому Уджін раптом усвідомив дещо інше.
Йому завжди подобалися люди яскраві.
Теплі.
Сонячні.
Як Дастін.
— Готовий, Джині?
— Так.
Знімальна група вже чекала.
Першу сцену в Кореї мали знімати в центрі Сеула.
Джін і Роберт ідуть вулицею.
І раптом на них накидаються монстри.
Звичайний робочий день.
Трохи холоду.
Трохи хаосу.
І ще трохи життя, яке вперто рухається далі.