РОЗДІЛ 146
CEO TM, Кім Сокхьон, із самого вчора почувався вкрай неспокійно. Тривога завжди змушувала його уявляти лише найгірші сценарії.
— Чорт забирай, навіщо той тип узагалі складав адвокатський іспит? Не кажіть мені, що він надумав стати прокурором чи щось таке!
Кім Сокхьон не міг заспокоїтися. Він ходив кабінетом туди-сюди, бурмочучи сам до себе. Його права рука, директор Квон, лише похитав головою, дивлячись на це.
— Не думаю, що це так. У нього зараз усе складається чудово. Навіщо йому раптом ставати держслужбовцем?
— А хто його знає. Якщо він може стати впливовим прокурором і здобути реальну владу, то що йому з того, що він просто знаменитість? Якщо казати прямо — а що, як він піде цим шляхом, увійде в політику і вирішить нам помститися?
— За що йому мститися? Якщо через Blue Fit, то це питання вже давно закрите… — директор Квон уже збирався сказати, що навіть якщо Чхе Уджін і мав би образу на TM, причин для помсти в нього немає, але раптом зупинився.
Як найближчий помічник CEO, він теж знав справжню причину, чому Чхе Уджін пішов із TM. Він так зосередився на історії з Blue Fit, що на мить забув про інше — і тепер це повернулося до нього.
— Я сумніваюся. Для нього це було б надто ганебно.
Навіть якщо Уджін і тримав зло на Кіма Сокхьона, ворушити цю справу знову не було вигідно нікому.
— Неправда. Навпаки, це може стати чудовим способом зробити собі ім’я. Хто знає, раптом він хоче знищити нас і заявити, що дійшов усього сам, не продавшись?
Слова Кіма Сокхьона звучали не так уже й безглуздо. Навіть якщо не брати до уваги саме цю історію, за бажання Уджін міг знайти скільки завгодно приводів. Його недавнє зближення з Лі Хьонджіном теж виглядало підозріло.
— Якщо подумати, то якби він із самого початку націлювався на політику, а не на шоу-бізнес, хіба його дії не виглядають логічно? То навіщо було ставати актором? Просто гризи граніт науки й складай іспит!
Чим довше Кім Сокхьон думав, тим більше переконував себе, що справжньою метою Чхе Уджіна була політика, а не сцена. Якщо Уджін набере стаж прокурора, а потім, маючи нинішню популярність, піде в політику — він легко здійме галас і стане успішним.
Директор Квон міг зневажливо називати прокурорів звичайними держслужбовцями, але насправді на вершині ієрархії вони мали величезну владу. Як могла зрівнятися з цим проста знаменитість? Думка про те, що Чхе Уджін, якого він вважав безамбітним, насправді може бути найамбітнішим з усіх, змусила Кіма Сокхьона відчути холод уздовж хребта.
— Утім, не варто хвилюватися наперед, — недбало кинув директор Квон. — Навіть якщо він стане прокурором чи політиком, що ми зможемо зробити? У нас теж є сильні зв’язки.
Але Кім Сокхьон не міг цього так просто відпустити. Він судив інших, виходячи із самого себе.
— Мене більше насторожує те, що його дядько по матері був прокурором.
— Напевно, звичайним. Якби він був кимось впливовим, хіба дозволив би племіннику так страждати? Та й історія з Blue Fit спливла вже після того, як Уджін перейшов у DS. Це ж не дядько її підняв. Скоріш за все, він зараз дрібний адвокат із власною конторою.
Хоч директор Квон і говорив це, щоб заспокоїти начальника, у словах була логіка. Судячи з того, як тоді виглядав Уджін і як він не міг дати відсіч, було очевидно: або стосунки з родичами були погані, або в них не було жодної сили.
— Тоді виходить, його родини нам боятися не варто?
— А чого боятися? Ми й самі знаємо чимало прокурорів.
Після новини про те, що Чхе Уджін склав другий етап іспиту, інтернет закипів цікавістю щодо його родини. Але попри це, жодних деталей досі не спливло.
Чесно кажучи, з його популярністю це означало лише одне: нічого серйозного там не було. Якби родина була справді впливовою, її давно б розкопали.
Та навіть заспокоївшись логікою, Кім Сокхьон усе ще нервово ходив кабінетом. Він не міг не думати про те, що зробив би сам, опинившись на місці Уджіна. І був упевнений: він би точно мстився.
Більше того — Чхе Уджін уже помстився Blue Fit. Він міг тихо зам’яти справу, але замість цього виніс її в публічний простір через The King of the Masked Singers і TV Star. Людина, яка пережила приниження через спонсорську історію, навряд чи просто так усе забуде. А навіть якщо не цим шляхом — способів знищити TM було більш ніж достатньо.
— Якщо він перестане бути актором, нічого доброго для нас у цьому не буде.
Отримати визнання, знищивши «корумповане агентство», — ідеальний сценарій для героя. Саме тому страхи Кіма Сокхьона були небезпідставними.
— З’явилася нова стаття, — сказав директор Квон, гортаючи новини. — DS заявили, що рішення ще не ухвалене, Уджін серйозно розмірковує і наразі готується до співбесіди. Вони просять підтримки.
— Чорт!
Для Кіма Сокхьона слова «серйозно розмірковує» звучали як підтвердження найгіршого.
— Треба зробити так, щоб він завалив фінальний етап. Може, найняти когось, щоб його збили машиною перед співбесідою?
— І що далі? Наступного року знову? Не можна ж постійно його збивати. Співбесіда не головне. Навіть якщо він на неї піде, ми можемо створити умови, за яких він гарантовано провалиться. Це не вирішиться однією невдалою співбесідою.
Кім Сокхьон завмер. Справді — навіть без статусу юриста розумний хлопець на кшталт Уджіна міг піти в політику. У шоу-бізнесі таке вже траплялося. За відсутності смертельних скандалів він мав усі шанси.
— Тоді потрібен небезпечний скандал. Якщо про нього підуть брудні чутки, він не лише провалить співбесіду, а й узагалі втратить майбутнє в політиці.
— Інакше не можна. — Кім Сокхьон прошепотів. — Доведеться це використати.
Він усе ще зберігав той телефон, який колись забрав у Чхе Уджіна.
Тоді він був упевнений, що Уджін стане зіркою. І шкодував, що втратив такого таланта. Він записав їхню розмову, змонтував її так, ніби Уджін сам прагнув спонсора, а себе виставив людиною, що його відмовляє. Додатково створив фальшиве листування.
— Ти справді збираєшся це використати? — обережно запитав директор Квон. — Якщо в нього є інші записи, це може вдарити по нас.
— Немає. Те відео з Blue Fit було випадковістю. Телефон тоді зламали, а новий — у мене. На ньому більше нічого немає.
Кім Сокхьон був упевнений. Якби в Уджіна чи DS було ще щось, вони давно б це використали.
— Якби щось було, вони б уже пішли в атаку. Подивись на того ж Соль Мунйона — він одразу відібрав у мене акції.
Він навіть не допускав думки, що запис можна було зробити не телефоном.
— Він розумний, але не настільки. Якби він був таким обережним, не показав би одразу, що записує.
Директор Квон почав вагатися.
— Відправ це журналісту Канґу. Хай завтра все вибухне.
— Завтра?
— Так. Саме зараз — найкращий момент.
Взявши телефон Уджіна, Кім Сокхьон тихо пробурмотів:
— Нарешті настав день, коли я використаю це.
Карта, яку він колись приберіг, щоб повернути Чхе Уджіна в TM, тепер мала стати знаряддям його знищення.
І до самого кінця він відчував лише одне — яку ж цінну річ він змушений викинути.