РОЗДІЛ 123
— Тобі пощастило. О Ха-На? Те, що вона зробила, — це просто мило, нічого екстремального. Хай вона й хитрувата, але все ще молода, тому й запропонувала тобі зустрічатися напряму та поводилася романтично. Просто зачекай, доки натрапиш на старшу лисицю — таких тут повно. Вони нервують лише через одне: що не можуть затягнути тебе в ліжко, аби задовольнити свою хіть.
Слово «лисиця», яке використала Сон Дже-Хі, могло бути як скороченням від «акторка», так і буквальним означенням тварини, але в будь-якому разі сенс був один. Вона хотіла сказати Уджіну, що стерегтися треба не лише жінок, але, побачивши, наскільки він уже шокований, вирішила не навалювати на нього ще більше.
— Я чула, що наше агентство попередило їх, аби вони краще її контролювали. Але те, що О Ха-На відкрито проявляла до тебе інтерес, означає одне — її агентство погано тримає її в руках, — пояснила вона.
— Тоді…
Сон Дже-Хі кивнула, побачивши, що він зрозумів.
— Бо ти реально міг на неї повестися. У вас невелика різниця у віці, вона гарна, активно фліртує — молодому, повному сил чоловікові складно встояти. Якщо ви почнете зустрічатися — їм вигідно. Якщо ні — вони дізнаються твою слабкість. І цілком можливо, що за О Ха-На хтось стоїть і підбурює її.
Ніхто не знав, як відреагує публіка, якби вони справді почали зустрічатися. Але з погляду О Ха-На вона нічого не втрачала. Бути дівчиною Чхе Уджіна — це статус, яким можна хизуватися. А якщо все піде добре, їх легко можуть подати як «ідеальну пару» з чудовою хімією.
— А що ти мала на увазі під слабкістю? — запитав Уджін.
Він добре знав, що чимало знаменитостей використовують скандали, але не розумів, про яку слабкість ідеться, якщо вони навіть не почали зустрічатися.
— Ну… це трохи ніяково говорити…
Сон Дже-Хі озирнулася, переконалася, що ніхто не підслуховує, і продовжила:
— Якщо ви з О Ха-На не станете парою, але між вами буде такий зв’язок, її агентство може отримати важіль тиску на тебе. Ти ж знаєш, що деякі знаменитості раптово міняють агентства, правда? Є причина, чому вони погоджуються навіть на гірші контракти.
Для зірок, які живуть за рахунок іміджу, знати чиюсь слабкість — означає керувати ними як завгодно. Уджін про таке ніколи не думав, тож був здивований, але не міг це заперечити.
— А що ж О Ха-На? Якщо її агентство діятиме так, їй же з цього нічого доброго не буде, — сказав Уджін.
Якщо слова Сон Дже-Хі були правдою, О Ха-На нічого не вигравала.
— А ти не думаєш, що агентству вигідніше зловити велику рибу, навіть якщо доведеться пожертвувати О Ха-На? Є агентства, які використовують жінок як наживку для топових зірок. Деякі роблять це за змовою з керівництвом, але багато жінок просто використовують — і вони навіть не усвідомлюють цього.
CEO Чан Су-Хван і Кан Су-Хо ніколи не розповідали Уджіну про таке. Вони вважали його ще занадто наївним для цієї темної сторони індустрії. Але Сон Дже-Хі, яка вже працювала з ним, не сприймала його як дитину.
— І не заспокоюйся лише тому, що це чоловік. У цій індустрії повно бісексуалів. Навіть якщо справа не в орієнтації, тебе можуть напоïти або накачати, коли ви разом випиваєте. Є покидьки, які кличуть на вечірки, підмішують щось у напої й починають маніпулювати людьми, — сказала Сон Дже-Хі.
Серед акторів, з якими працював Уджін, таких не було, тож він ніколи з цим не стикався. Його агентство та Кан Хо-Су добре фільтрували оточення. Саме тому раніше й не було потреби говорити про це. Але ситуація з О Ха-На стала приводом.
З жіночого погляду Чхе Уджін був дуже бажаним чоловіком. Навіть перебуваючи у стосунках, Сон Дже-Хі визнавала: об’єктивно він привабливий. Тож не дивно, що молоді дівчата на нього ведуться.
— Зараз усі дивляться на тебе як на ласий шматок, — сказала вона.
Через бажання чи через комерційну цінність — ринкова вартість Чхе Уджіна була дуже високою. Якби заради нього довелося чимось пожертвувати, багато хто зробив би це без вагань. Побачивши, що сам Уджін цього не усвідомлює, Сон Дже-Хі відчула роздратування.
— Це джунглі, — сказав Уджін.
— Так. І здалеку джунглі здаються красивими, — відповіла вона.
Уджін сумно кивнув. Вони жили саме в такому місці — і це була їхня доля, від якої не втекти.
Коли майданчик був готовий, зйомки почалися.
Знімати фільм у знайомому місці з незнайомою командою — відчуття нове й електризуюче. Саме це відчуття й тримало їх у джунглях.
— Я питаю просто з цікавості: де ти була і що робила вчора між 20:25 і 22:08?
Молодий чоловік виріс у тепличних умовах і вірив, що все завжди йтиме за його планом. Але вперше в житті все пішло не так — після зустрічі з цією жінкою.
— Послухай, Пак Кван-Хон! Ми розійшлися три місяці тому, чому ти й далі мене контролюєш?!
— Контролюю? Це захист! — крикнув він.
Він бурчав про те, наскільки небезпечно жінці бути самій уночі.
— Тому я й питаю, з ким ти була і що робила. Більше нічого.
Кожен його рух був вивірений. Він точно знав, яку міміку й жести використати, щоб виглядати елегантно. Він подивився на неї під розрахованим кутом і трохи примружив свої красиві очі. Жінка навмисно похитала головою й заплющила очі — їй здавалося, що вона може знову в них утонути.
— Заберися з мого життя! Мені страшно через твою матір і я ненавиджу твою задушливу одержимість!
— Це не була одержимість… — тихо сказав він.
Зі сльозами в очах він відвернувся, витяг хустинку, витер сльози, поклав руку на груди. Заспокоївшись, знову подивився на неї. Його вологі очі й невинний вираз могли переконати будь-кого, що кращого чоловіка не існує. Але слова зруйнували цю ілюзію.
— Ти агресивна, нещира і часто тупа, — сказав Пак Кван-Хон.
— Це ти бігав за мною й казав, що любиш!
Вона більше не стримувалася.
— Ні. Це означає, що я любив тебе попри все це. Я, Пак Кван-Хон, любив тебе, Лі Чхе-Рьон. Хіба ти не маєш бути вдячною?
Він дивився на неї так, ніби не міг зрозуміти, як вона взагалі сміє його відкидати.
— Я не вдячна. Навіть якщо не з тобою, я знайду іншого чоловіка й житиму щасливо. Досить.
— І де ж ти знайдеш когось кращого за мене? У Кореї взагалі є такий чоловік?
Погляд Лі Чхе-Рьон ковзнув від його довгих ніг до стрункого тіла, а потім зупинився на ідеальному обличчі. У всьому світі навряд чи був чоловік, який виглядав би краще. До того ж він був багатий.
— Я й без твого погляду знаю, що я ідеальний. Те, як я відбиваюся в твоїх очах, навіть мене задихає, — серйозно сказав він.
Його психіка була явно не в нормі.
— Тож скажи мені: що робила моя Чхе-Рьон ті 103 хвилини, коли я не міг тебе захищати? Ти зустріла іншого чоловіка? Тримала його за руку? Цілувала? Чи зробила щось більше? Як ти могла?
Його марення наростало: він вигадував теорії й сам же через них лютував.
— Як твої почуття могли змінитися всього за 97 днів?! Ти ще й використала своє тіло, як брудна…!
Лі Чхе-Рьон більше не слухала. Вона схопила склянку з водою й хлюпнула йому в обличчя.
— Прийди до тями!
Вода стікала з його волосся й обличчя. Він заплющив очі, а потім повільно відкрив — і погляд змінився. Наче прокинувся небезпечний звір. Коли він струснув головою, краплі розлетілися, блищачи, мов коштовності. Він відкинув волосся з чола — і його врода стала ще яскравішою.
— Ти помиляєшся, — сказав він тихо.
Лі Чхе-Рьон здригнулася.
Він подивився на мокру руку, злизав воду до зап’ястя й глянув на неї. Його чуттєва усмішка була мов кадр з реклами — у неї перехопило подих.
— Вода мені личить, — сказав він.
І це була правда.
— Навіть ти думаєш, що я красивий, так?
У цю мить Лі Чхе-Рьон зрозуміла: вона мусить негайно знайти будь-кого іншого. Якщо ні — їй не втекти від цього прекрасного звіра.
— Стоп!
Після команди режисера Хван І-Йон одразу витерла Уджіну волосся рушником. Хоч у кав’ярні було тепло, рання весна була підступною.
— Уджіне, твоя крінж-гра була шикарною!
— Це комплімент? — скептично спитав він.
— Комплімент, чесно!
Він був впевнений: лише Чхе Уджін міг зіграти божевільного, нарцисичного чоловіка настільки сексуально.
Режисер і оператор переглядали повтор.
— Я боявся, що сцена вийде дурнуватою, але дарма. Як і очікувалося від Чхе Уджіна. Тепер зрозуміло, чому Чхе-Рьон так боїться знову в нього закохатися.
— Він небезпечний, але надто привабливий. Глядач може навіть захотіти, щоб вона не тікала, — занепокоївся оператор.
— Бажання, що веде до руйнування, — на цьому й зробимо акцент, — додав Уджін.
Режисери переглянулися.
Його мокре чорне волосся блищало, мов коштовність.
Чи зможуть вони втримати тих, хто захоче її привласнити?
Навряд.
— Тоді покладаємося на тебе, — усміхнувся режисер.
Так Чхе Уджін здобув ще одного прихильника.