РОЗДІЛ 119
— Дякую, що виручив, — Сон Дже-Хі склала долоні й подякувала Чхе Уджіну.
Сон Дже-Хі зараз знімалася в романтичній комедії й попросила Уджіна з’явитися в ній у гостьовій ролі, на що він одразу погодився. Йому дісталася роль першого кохання головної героїні. Хоч екранного часу було небагато, це камео вважалося важливим. На щастя, серіал мав вийти за два місяці до Red Enemy, тож накладок не передбачалося. Але, оскільки це була комедія, персонаж вийшов не «крутий», а радше зламаний і трохи жалюгідний, через що Дже-Хі хвилювалася, що Уджін може не зацікавитися.
— Як я вже казав, я давно хотів зіграти такого персонажа, — відповів Уджін.
Сталкер із маячним розладом, та ще й чеболь у третьому поколінні. Читаючи сценарій, Уджін не стримував сміху. Коли він похвалив сценарій за якість, Дже-Хі лише знизала плечима й самовдоволено сказала, що має гарне око.
— Режисер Чхве напевно сказав, що йому сподобався цей проєкт, так?
— Так! Йому сподобалося, бо тут немає штучного розвитку, як у типовій романтичній коме… — Дже-Хі замовкла й почервоніла.
Побачивши це, Уджін її привітав. Він і так здогадувався, що Чхве І-Ґон і Сон Дже-Хі вже деякий час зустрічаються, адже вони постійно були на зв’язку.
— Генеральний директор Чан про це знає?
— Звісно. Різниця всього дев’ять років, але він бурчав і питав, що я знайшла в тому «старому». Та що не так із моїм І-Ґоном!
Уджін був байдужий до того, що вони зустрічаються, адже давно цього очікував. Але коли почув фразу «мій І-Ґон», у нього пішли мурашки по шкірі.
— Просто з огляду на вік і характер режисера Чхве, він ставиться до цих стосунків дуже серйозно. Тому в очах директора Чана може виглядати так, ніби ти надто хороша для нього, — сказав Уджін.
Сон Дже-Хі була в агентстві Чан Су-Хвана ще з дитинства, тож він сприймав її радше як доньку, ніж як артистку. І тепер, коли «донька» почала зустрічатися з чоловіком старшим на дев’ять років, його хвилювання були закономірні.
— Якби я не була серйозною, я б узагалі не починала з ним стосунки.
— То ти вже про шлюб думаєш? — здивувався Уджін.
Дже-Хі здивувалася його реакції.
— Ти думаєш, я в такому віці ніколи ні з ким не зустрічалася? Саме тому я впевнена, що ця людина — моя. Якщо я його відпущу, шкодуватиму все життя. Я відчуваю, що мій І-Ґон — чоловік моєї долі.
— Тобто з попередніми хлопцями ти так не відчувала? — щиро спитав Уджін.
Дже-Хі на мить замовкла й відвела погляд. Уджін і без слів зрозумів відповідь, тож усміхнувся й поставив інше запитання:
— А як це — розійтися з людиною, яку вважав своєю долею? Як зробити розрив красивим?
— Хіба бувають красиві розриви? — вона широко розплющила очі.
— Незалежно від причини, розставання завжди брудне й потворне. Хотіти красивого розриву — жадібно. А «спокійний» розрив означає, що любов спочатку була не надто сильною.
— І все ж я б хотів красивого розриву, — зітхнув Уджін, згадавши події кількаденної давнини.
Чхе Уджін пройшов перший етап іспиту на адвоката. Перед початком занять його поспіхом викликав науковий керівник. Той знав, що Уджін складав іспит, але не очікував, що він пройде, тож був розгублений.
У певному сенсі це було закономірно: Чхе Уджін був бездоганним студентом. Хоч минулого семестру й не зміг отримати вищі оцінки через пропуски, його письмові роботи й тести перевершували інших. З погляду професора він був здібним і талановитим — марно втрачати такого в індустрії розваг.
Зважаючи на те, що після академвідпустки багато хто провалюється, його результат майже тягнув на диво. Саме тому керівник ще більше хвилювався: Уджін знімався у фільмі, і другий етап іспиту міг стати для нього надмірним тягарем.
Після розмови з куратором у нього залишалося двадцять хвилин до наступної пари, тож він провів їх із Хьон-Міном на аварійних сходах, якими майже ніхто не користувався.
— Що ви тут робите? — здивовано спитала Лі Со-Хьон, виходячи з аварійного виходу.
Хьон-Мін насупився, дивуючись, чому саме вона користується цими сходами.
— У мене скоро пара, — коротко відповів Уджін.
Після паузи Со-Хьон тихо підійшла:
— У списку тих, хто пройшов перший етап, було ім’я Чхе Уджін. Це ти?
— І що з того?
— Я просто хотіла привітати.
Колись Уджін розповідав їй про плани складати іспит, і вона це пам’ятала.
— Твоя мрія здійснилася. Але це поки секрет, так? Схоже, ніхто ще не знає.
— Саме так. Чутки мені зараз ні до чого. Зроби вигляд, що ти цього не знаєш.
— Тоді привітаю пізніше. Якщо пройдеш фінал, я пригощу тебе, — сказала вона.
— Навіщо? Не треба.
— Хіба я не можу зробити це як стара подруга? І не плутай — у мене є хлопець.
— Є хлопець чи чоловік — мені байдуже. Відверто кажучи, у мене немає на тебе часу.
— Як ти можеш бути таким грубим?!
— Я просто був чесним. Ти ж сама сказала, що я надто чутливий.
Раніше Уджін сподівався, що їхня історія ще не закінчена. Та вирішивши відпустити почуття, він більше не хотів підтримувати двозначність.
— Ти раніше таким не був, — сказала Со-Хьон.
— Він завжди був таким. Просто з тобою був надто м’яким, — втрутився Хьон-Мін.
— Я ставитимусь до тебе як до звичайної однокурсниці, — сказав Уджін. — Саме цього ти й хотіла.
— Але ж ти тепер не такий із іншими!
— Я зобов’язаний бути таким, як ти хочеш?
Він визнав:
— Так, я довго не міг відпустити почуття до тебе. Але вони зникли вмить, як талий сніг. І тепер ти для мене — нічого особливого.
Це сталося під час зйомок Red Enemy.
Принц Мьонґ-Хван закохався в Юн Хва-Ин, видаючи себе за бідного художника. Усе це виявилося заздалегідь спланованою пасткою її батька.
Коли знайшли щоденник Юн Хва-Ин, правда спливла: портрет, зустріч, «доля» — усе було розрахунком, аби видати доньку за вдівця-принца.
Юн Хва-Ин покохала принца лише дізнавшись, ким він є насправді. Якби він був просто художником, цього б не сталося.
Коли королева померла разом із немовлям, заборону на шлюби зняли. І тоді її батько змінив стратегію, відмовившись від Мьонґ-Хвана, який не прагнув трону, й обрав шлях Бувонґуна.
Для Уджіна це стало остаточним прозрінням.
Так само, як і з Лі Со-Хьон.
Його почуття зникли не тому, що він охолов,
а тому що він більше не хотів бути сліпим.