РОЗДІЛ 90
Чхе У-Ра — дитина біологічного батька Уджіна і його коханки.
Уджін чітко пам’ятав це ім’я. У дитинстві Чхе У-Ра дуже нагадувала його біологічного батька, але з роками її обличчя сильно змінилося. Тому, коли він уперше її зустрів, навіть уявити не міг, що це його зведена сестра, і лише після того, як почув ім’я, воно спливло в пам’яті. Тепер, дивлячись на Чхе У-Ра, він бачив у ній обличчя тієї жінки.
Тож Уджін розповів матері все — від того, як опинився запрошеним гостем у TV Star, до того, як з’ясувалося, що А-Ра з Berry Rose насправді є Чхе У-Ра.
— Це, мабуть, було для тебе шоком.
— Так. На секунду я просто випав і ляпнув зайве.
Уджін також розповів, що був настільки приголомшений і знервований, що навіть не усвідомив, як детектор брехні бив його струмом по руці.
— То про що ти насправді хвилюєшся? — спитала мати.
Уджін боявся, що мати отримає сильний удар, коли побачить епізод по телевізору. І ще більше — реакції Чхе У-Ра, коли вона згодом дізнається від батька, що Чхе Уджін — її старший брат. Вона вже була його фанаткою і настирливо крутилася навколо, тож Уджін остерігався, що в майбутньому це виллється в проблеми.
— Якщо ти хвилюєшся за мене, то знай: зі мною все гаразд. Ми живемо в Сеулі — це не таке вже й велике місто. Ти думав, ми ніколи з ними не перетнемося? Я вже кілька разів бачила ту жінку в універмазі, коли заїжджала туди по роботі.
Пак Ин-Су зустрічала матір Чхе У-Ра в торговому центрі під час дослідження ринку. Та, цілком задоволена своїм становищем, навіть намагалася відверто насміхатися й дивитися на Пак Ин-Су зверхньо. Але це мало б сенс лише в тому випадку, якби Пак Ин-Су досі трималася за пекло, з якого давно вибралася.
Хоч та жінка й перевернула її життя, водночас саме через неї Пак Ин-Су змогла вирватися з пекла власними силами. З певної точки зору вона була її «рятівницею», а водночас — жертвою, яка добровільно обрала для себе пекло. Як би абсурдно це не звучало, Пак Ин-Су не хотіла ні заздрити їй, ні повертатися в минуле.
— Порівняно з її матір’ю, обличчя тієї дитини — дрібниця. Вона не моя біологічна донька. Де вона і що робить — мене не стосується. Я хвилююся за тебе. Але ви обоє…
Як би Уджін не намагався, він не міг заперечити факт кровного зв’язку. Коли Пак Ин-Су вдруге вийшла заміж, Чхве Мін-У хотів офіційно усиновити дітей і змінити їм прізвище на своє. Тоді вони перестали б бути «Чхе» й стали б «Чхве», і Пак Ин-Су вагалася. Точніше, вона була готова погодитися негайно, але це означало б, що діти мають відмовитися від своїх коренів.
Якими б гнилими ті корені не були, право вибору належало дітям. Принаймні У-Хі мала зробити це з власної волі, коли перестане бути неповнолітньою, а не за бажанням батьків. Кілька днів тому Пак Ин-Су обережно заговорила про це з дітьми — і у відповідь почула, що хвилюється даремно.
— Як ми й казали, прізвище «Чхе» для нас нічого не означає. Більше того, для У-Хі краще змінити прізвище якомога швидше. Мати інше прізвище, ніж у батька, може їй лише зашкодити. «Чхе» — це просто прізвище й кровний зв’язок, які для нас нічого не значать. Те, що Чхе У-Ра — донька нашого біологічного батька, нічого в нас не змінює.
Вони не мали жодних почуттів до біологічного батька — так само, як і до зведеної сестри.
— Мені байдуже до будь-якого рішення, якщо вам обом так буде добре. І про біологічного батька не хвилюйся. Ти пам’ятаєш, яким він був, але я можу запевнити: він ніколи не цікавився своїми дітьми. Він дбав про тебе лише тому, що ти був сином. Як батько він тебе не любив. А У-Хі й поготів була йому байдужа. Сумніваюся, що він змінився.
Навіть тоді біологічний батько Уджіна не проявляв особливої любові до Чхе У-Ра. Він просто виконував роль батька, бо вона була його донькою — і не більше. Навряд чи він узагалі дивитиметься телевізор лише тому, що там з’явиться його донька.
— Та він, мабуть, навіть ваших імен нормально не пам’ятає.
Коли Пак Ин-Су випадково перетнулася з тією жінкою в універмазі, та з явною зневагою кинула:
Ой, а У-Ра взяла кота, і її батько запропонував назвати його Уджін. Я попросила трохи змінити — У-Джа, але він роздратувався. А коли я спитала, чи нормально називати кота Уджіном, він здивувався: «А яка різниця?»
Батько Уджіна завжди погано пам’ятав імена. Він роками не кликав Уджіна й У-Хі по імені, тож вони цілком могли стертися з його пам’яті. Не через дурість — через байдужість. У нього ніби була вбудована функція стирати з голови імена тих, хто йому нецікавий. Тому Пак Ин-Су це не шокувало. Їй було важко лише витримати те, що мати Чхе У-Ра весь час говорила з нею без жодних форм ввічливості, хоча була молодшою. Та жінка пам’ятала, хто такий Уджін, але не була з тих, хто став би самостійно розкривати його особу.
— До того ж він дивиться телевізор лише заради новин. Чоловіки-знаменитості його не цікавлять. Йому подобаються тільки жінки — рівно настільки, щоб знайомитися з ними через сваху.
Пак Ин-Су замислилася, чи не сказала забагато, але Уджін уже був дорослим. Він знав, чому батьки розлучилися, тож приховувати не було сенсу.
— Ти сказав, що був шокований, коли почув ім’я тієї дівчини, так? Нехай це залишать у ефірі, без вирізання. Навіть якщо зараз ніхто нічого не знає, вічно приховувати це не вийде. Якщо правда про те, що ви зведені брат і сестра, колись спливе, людям буде зрозуміло, коли саме ти дізнався, ким є Чхе У-Ра. І тобі не доведеться нічого пояснювати — це стане доказом, що ви все життя жили як чужі, навіть не знаючи облич одне одного.
Старше покоління не завжди розуміє, як змінився світ. Тепер, якщо є вагома причина, суспільство спокійно приймає холодне ставлення до кровних родичів. Ніхто не говоритиме про «сімейний обов’язок», побачивши брата і сестру, які виросли, не знаючи одне одного.
Уджін криво всміхнувся, почувши тверезий вердикт матері. Він найбільше хвилювався саме за неї, але вона сприйняла все настільки спокійно, що йому здалося, ніби він даремно переживав. Та найважливіше питання ще залишалося. Це були речі, про які він не хотів говорити нікому й волів забрати з собою в могилу. Але генеральний директор Чан і Кан Хо-Су казали одне й те саме: вічних таємниць не існує. Якщо правда все одно випливе, краще, щоб він сам розповів її першим.
— Є ще одна річ, яку треба вирішити: вирізати її чи ні.
— Кажи все.
Пак Ин-Су була щиро рада, що син радиться з нею — адже раніше він усе тягнув сам. Але що далі тривав його розповідь, то темнішало її обличчя.