РОЗДІЛ 89
— Уджін, ти в порядку?
— А?
— Твоя рука!
Коли на детекторі брехні загорявся червоний індикатор, через пристрій ішов електричний розряд і він бив струмом того, хто брехав. Судячи з того, як миготіло червоне світло, Уджіна вже добряче било безперервно, але він просто безтямно дивився на А-Ра. Лише коли люди навколо почали кликати його, він здригнувся, прийшов до тями й поспіхом прибрав руку з детектора. На запитання, чи з ним усе гаразд, Уджін відповів порожнім поглядом, ніби з нього висмоктали душу.
— Гей! Що тепер робити?! Як ти могла всім сказати моє ім’я?! Це жахливо соромно!
Щойно зйомки закінчилися, Чхе У-Ра влетіла до гримерки й почала хапати все підряд, жбурляючи в Да-Йон. Спочатку полетіла коробка з серветками. Потім — коробка з недоїденим бенто, але Да-Йон встигла ухилитися.
— Не розумію, що соромного в дорогоцінному імені, яке дали тобі батьки, — спокійно сказала Да-Йон, легко уникаючи предметів.
Першою видихалася Че У-Ра. Вона важко дихала, свердлячи Да-Йон лютим поглядом.
— Моє ім’я таке старомодне, що Уджін-оппа аж струмом вдарило?! Якщо з його рукою щось не так — ти за це відповідатимеш!
Хоча Да-Йон була старшою в групі й на три роки старшою за неї, Чхе У-Ра говорила без жодних форм ввічливості. Да-Йон це теж анітрохи не хвилювало.
— Який ще “твій оппа”? Він навіть номер тобі давати не захотів.
— Якщо я його люблю — він мій оппа!
— Тоді чого ти не вступиш у його фанкафе й не займешся фан-активністю?
Да-Йон влучно зауважила, що, хоч Чхе У-Ра постійно називала себе фанаткою Чхе Уджіна і вічно шукала про нього новини, вона навіть не зареєстрована в його фанкафе.
— Фанкафе — для лузерів, які ніколи в житті не зустрінуть Уджін-оппу. Нащо мені туди вступати? Ти мене смішиш! Ти що, справді думаєш, що я на одному рівні з тими ницими істотами?
— Так, зате ти така крута, що збрехала про хворе горло й не співала, правда?
Хоч Чхе У-Ра була саб-вокалісткою, вона співала найкраще в Berry Rose. Спочатку хотіли зробити її головною вокалісткою, але вона заявила, що це занадто важко, й закотила істерику. Тож CEO агентства її заспокоїв і залишив саб-вокалісткою.
— Я що, клоун? Навіщо мені співати перед старими?
— А ким тоді виходить Чхе Уджін? Він сьогодні заспівав три пісні.
— Знаю! У будь-якому разі, він надто добрий.
Да-Йон з подивом спостерігала, як така людина, як Чхе У-Ра, взагалі може когось любити.
— Ну, у вас і прізвище одне, і імена починаються з “У”. Може, це хангрьоль.
Якщо Чхе У-Ра про це не знала, то навіть якщо вони й не близькі родичі, могли бути з одного роду. Не кровні, але все ж як сім’я — можливо, тому він їй так подобався.
— Хван що? Що це взагалі таке?
— Погугли. Мені що, ще й це тобі пояснювати?
Чхе У-Ра фиркнула й почала шукати в телефоні. За мить вона вже лаялася на Да-Йон, її обличчя палало від злості.
— Бл*дь, ти мене хворобою назвала?!
— Що ти цього разу шукала?
Схоже, таке траплялося не вперше. Да-Йон зітхнула, підійшла й подивилася на екран.
Че У-Ра гордо показала результат пошуку за запитом «жовта лихоманка».
— Комарі… злоякісна… інфекційна хвороба… ха…
Да-Йон похитала головою:
— І чого я від тебе чекала…
Раніше вона дивувалася, чому дівчина на кшталт Чхе У-Ра, якій нічого не бракує, взагалі пішла в айдоли. Тепер їй стало зрозуміліше.
З таким рівнем інтелекту Чхе У-Ра навряд чи змогла б вступити до пристойного університету. Аби вступити хоч кудись, довелося б або пролазити через блат, або робити величезні пожертви. Схоже, її батьки не хотіли таких методів. Вони, швидше за все, розраховували на спеціальний вступ для знаменитостей.
У будь-якому разі, образи були б ті самі, але принаймні вона була достатньо дурною, щоб пишатися таким вступом.
— Гаразд. Я їду в гуртожиток — заспокоїти Чо-Хі, вона там плаче.
— Ну й що, що вона не прийшла? Що тут такого?
— А хто влаштував істерику, бо хотів потрапити на шоу?
— Я хотіла піти тільки тому, що хотіла побачити Уджін-оппу. І що з того?
Да-Йон похитала головою. Вона явно втомилася від цієї розмови. До того ж вони приїхали на майданчик різними машинами, тож Да-Йон без вагань першою вийшла з гримерки.
— У будь-якому разі, нікчеми завжди злі й мають паскудний характер, — Чхе У-Ра витерла очі хустинкою й обернулася до свого асистента.
— До речі! Ти передала подарунок Уджін-оппі?
— Він відмовився.
— Чому? Сказав, що йому не подобається?
— Ні. Сказав, що йому буде ніяково його приймати.
— Чому ніяково? Усе в Уджін-оппі ідеальне, крім одного — він поводиться надто як звичайна людина, а не як знаменитість.
Чхе У-Ра надулася, пригнічена тим, що Уджін відмовився від годинника за п’ять тисяч доларів.
— Міс, уже пізно. Вам час їхати додому.
Зйомки затягнулися. Коли асистент нервово повідомив, що вже за одинадцяту, Чхе У-Ра зневажливо засміялася.
— Та все одно вдома нікого не буде. Навіщо взагалі слідкувати за часом? Навіть якби він знав, що я пізно повернуся, й слова б не сказав. Моєму батькові потрібен лише син, а не донька!
Батько Чхе У-Ра дбав тільки про сина. Після того як їхній «золотий син» загинув у аварії торік, він ще більше зациклився на ідеї народити іншого сина.
Хоч зараз Чхе У-Ра була єдиною дитиною, батькові до неї не було діла, а мати зривалася на ній зі словами:
«Ти мала народитися хлопчиком!»
«Якби ти була трохи розумніша, до мене б так не ставилися!»
— Усі мене ненавидять!
— Міс…
Асистенту було шкода її, він хотів хоч якось утішити, але Чхе У-Ра різко його зупинила.
Вона майже не пам’ятала, але в дитинстві мати чітко вказала на хлопчика й сказала:
«Від сьогодні він твій оппа!»
Той хлопець дивився на Чхе У-Ра суворо й захищав дівчинку, що ховалася за його спиною. Вона так заздрила й ненавиділа ту дівчинку, що силоміць забрала в неї кота, якого та дуже любила. Це був Peanut.
Чхе У-Ра думала, що якщо матиме Peanut, оппа теж її полюбить.
— Я просто… я просто хотіла мати такого оппу.
Спогад був настільки розмитим, що вона сама сумнівалася, чи це справді було. Єдиним доказом був Peanut.
Вона по-своєму його любила. Але в одну мить дурості Peanut утік.
Горда за натурою, Чхе У-Ра не була з тих, хто бігатиме за кимось. А коли Peanut підріс і вже не був таким милим, вона й зовсім перестала його шукати.
Та й навіщо чіплятися за минуле, якого вона майже не пам’ятала? До того ж вона знайшла людину, яка ідеально відповідала її уявному образу «оппи».
Їй було байдуже, що сталося зі справжнім оппою. Вона навіть не знала, чи він узагалі існував.
А тим, кого вона хотіла бачити своїм оппою, був Чхе Уджін.
І в нього вже була молодша сестра.
— Як же це дратує!
Була неділя, і наближався час виходу The King of the Masked Singers.
Уджін спускався на перший поверх, коли на сходах зіткнувся з Ухі, яка піднімалася вгору.
— Ти куди? Хіба не дивитимешся The King of Masked Singers?
— Ні. Я не дивлюся.
Ще минулого тижня Ухі буквально не відривала очей від екрана, а сьогодні відмовлялася дивитися. Її обличчя було кислим — цілком зрозуміло, адже вона бачила, як «Командир Всесвіту» виграв чотири раунди.
— Сьогодні ж покажуть тільки перший раунд. Його п’яту перемогу, мабуть, покажуть наступного тижня. Просто розслабся й подивися.
— Я не хочу підвищувати рейтинги цього шоу.
— Ми й так не в репрезентативній вибірці, тож це нічого не дасть.
— Хмпф! Я бойкотую його навіть сама й вб’ю популярність шоу!
Ухі стиснула кулак і швидко побігла нагору, не давши Уджіну й слова вставити. Вона вже написала друзям, щоб ті не дивилися шоу, а тепер піднімалася в кімнату, щоб ще раз нагадати.
— Могла б і не так серйозно…
Уджін почухав потилицю й пішов у вітальню.
Цього разу на дивані сиділа його мати з похмурим обличчям. Батько пішов на звану вечерю, тож у величезній вітальні вона була сама.
— Що ти робиш? — спитав Уджін.
— Збираюся дивитися The King of Masked Singers.
— Ти ж зазвичай такі шоу не дивишся.
— Кажуть, воно зараз варте уваги…
З якоїсь причини мати сьогодні виглядала агресивнішою, ніж зазвичай, тож Уджін мовчки сів поруч.
Щойно він сів, Уса стрибнула йому на коліна. І тут він згадав про Peanut, кота Чхе У-Ра, який помер у 14 років. Він сподівався, що Peanut — це не Уса, але, найімовірніше, так і було.
Чхе У-Ра розповідала сумну історію про те, як зайшла до крамниці в день запису Do You Know Us, але не зустріла Уджіна.
А за два дні він знайшов Усу на парковці біля ортопедичної клініки. Тож легко було здогадатися, що вона привела кота того дня й загубила його.
Через важкі думки Уджіна й дивну напруженість Пак Ин-Су атмосфера у вітальні була гнітючою. Вони дивилися шоу в ніяковій тиші, і лише коли настала черга третьої пари, щось змінилося.
— Хм?
Уджін насторожився, почувши реакцію матері.
Після дуету Гам Сон-Джу назвав Ханрянґ-дорьона «паничем», а на екрані з’явився напис:
«Образ молодого пана, який неможливо приховати».
Лише коли четверта пара вийшла на сцену, Пак Ин-Су повернулася й уважно подивилася на сина.
Сьогодні люди вперше почули справжній співочий голос Уджіна, але для неї цей тембр був знайомий. Вона чула, як він співає вдома, тож не могла не впізнати його.
Помітивши, як яскраво блиснули очі матері, Уджін тихо приклав палець до губ. Вона кивнула й показала на другий поверх, запитуючи, чи він приховує це навіть від Ухі. Уджін так само тихо кивнув.
— У будь-якому разі, чоловік і жінка — одне тіло й одна душа, — сказала мати, натякаючи, що розкаже батькові.
Уджін розсміявся, але не став її зупиняти.
— Я зможу спокійно дивитися це шоу наступного тижня?
— Не знаю. Але, думаю, тобі буде весело.
— Головне, щоб було весело.
Важка атмосфера у вітальні зникла миттєво. Уджін озирнувся, дивуючись, чи це не просто здалося.
— До речі, як ти зрозумів, що Королева Лілій — це Хан Джі-Йон? Я взагалі не здогадалася.
— Я впізнав її просто по голосу.
Побачивши, як син байдуже знизав плечима, Пак Ин-Су глянула на нього з дивним, трохи злим поглядом. Та все ж було приємно бачити її такою усміхненою. Від цього Уджін відчув легку хвилю емоцій і зрозумів: тривога останніх днів була не лише його проблемою.
— Я хочу сказати тобі дещо таємно. І хочу, щоб ти прийняла рішення.
Він сказав це імпульсивно, але відчув, що так правильно. Він давно вирішив поговорити з родиною заздалегідь, а не чекати, поки вони випадково дізнаються правду з телевізора.
— Ти не хочеш говорити про це Ухі?
— Краще, щоб вона не знала.
Вони зайшли до кабінету, бо шоу вже добігало кінця, і Ухі могла спуститися будь-якої миті.
— Я бачив ту дівчину кілька днів тому на записі TV Star.
— Яку дівчину?
— Чхе У-Ра.