РОЗДІЛ 81
Як і припускав Кан Хо-Су, було більш ніж імовірно, що ті двоє, про яких говорив Уджін, — одна й та сама особа. Учасники Wish Baragi з гордістю заявляли, що «в кожного є хоча б один альтернативний акаунт», і детально пояснювали, як керувати IP-адресою під час його використання. Бонусом вони ще й розжували, як уникати звинувачень у наклепі та як їх доводити.
Але факт залишався фактом: дії Wish Baragi реально дуже допомогли Уджіну. Завдяки зусиллям барегів негативні пости про Чхе Уджіна в мережі швидко подали як особисту вендету Blue Hole, і це не дало їм розповзтися далі. Якби Уджін бачив увесь процес того, як бареги в реальному часі перетворювали Blue Hole на безпорадну масу, він ніколи б не назвав їх «лагідними».
Насправді Уджін просто не міг звикнути до тієї кількості матюків і жорсткого висміювання, які використовувалися в процесі, тому навіть не читав пости детально. До того ж бареги атакували Blue Hole, маскуючись не під фанатів Чхе Уджіна, а під антифанів Blue Fit, прикидаючись слабкими жертвами. Люди, не знаючи контексту, легко помилялися, думаючи, що це звичайна війна між Blue Hole і антифанами Blue Fit.
— Якщо чесно, крім Blue Hole, ніхто особливо не поливав тебе брудом. Більшість людей до тебе налаштовані позитивно. А з огляду на те, що дедалі більше доказів показують, що ці «воїни клавіатури» — саме Blue Hole, суспільна думка щодо них швидко псується. З урахуванням їхньої репутації люди вже думають у стилі: «Знову вони?».
Учасники Blue Hole були задоволені лише тоді, коли Blue Fit сяяли скрізь і завжди. Вони не могли змиритися, якщо хтось із Blue Fit з’являвся у вар’єті без важливої ролі, якщо більшу частину його екранного часу вирізали або якщо хтось інший отримував більше уваги.
Коли Лі Мін-Су вперше дебютував у дорамі, Blue Hole здійняли страшенний галас через те, що в нього було менше сцен, ніж у головного героя. Вони навіть вимагали, щоб він зблизився з головною героїнею, хоча він не був навіть другим чоловічим персонажем. А коли він справді почав із нею ладнати — їм знову стало не до вподоби.
Тоді Blue Hole влаштували цькування акторки, яка грала головну жіночу роль: засипали її соцмережі злісними коментарями й переходили на особисті образи. І лише тому, що агентство Лі Мін-Су виступило з офіційною заявою про те, що він сам хотів почати вчитися акторської гри з нуля, ситуацію вдалося загасити. Після цього вони ніби трохи втихомирилися, але, як то кажуть, старі звички не зникають.
Лі Мін-Су вважав «Місто тіней» переломним моментом у своїй акторській кар’єрі. Він зустрічався з письменницею Ю Су-Мін і продюсером Пак Чон-Хьоком і, не зважаючи на можливий успіх чи провал, був упевнений, що це буде важливий проєкт. Тож він без роздумів ухопився за цю можливість.
Але роль, яку він отримав, була недостатньо вагомою для Blue Hole, а на додачу його повністю затьмарили головні актори з реальною акторською силою. Однією з причин зростаючої ворожості до Чхе Уджіна стало те, що вони дізналися: Лі Мін-Су хотів зіграти Луї.
— І продюсер The King of the Masked Singers теж доклався до цього, — додав Кан Хо-Су.
— А він тут до чого? — Уджін здивовано насупився.
Кан Хо-Су зітхнув.
— Він давно хоче затягнути тебе в програму. Але Чан Су-Хван відмовив йому без жодних вагань. Та, схоже, той продюсер не здався. Думаю, саме він підкидає журналістам інформацію про твій зв’язок із Blue Fit.
Продюсер The King of the Masked Singers і справді запустив статтю про Чхе Уджіна та Blue Fit, а TM намагалися використати це, щоб зіпсувати йому репутацію.
Він постійно підгодовував репортерів «зливами», намагаючись зачепити гордість Уджіна, щоб змусити його вийти на сцену The King of the Masked Singers. Інтерв’ю, де він розсипався в похвалах «Командиру Всесвіту», було продовженням тієї ж гри. З точки зору продюсера, байдуже, хто переможе — Уджін чи Мін Сі-Ху. У будь-якому разі це стане гучною темою, а значить — жодних втрат.
— Я можу просто ігнорувати це.
— Можеш. Але між людською гордістю і комплексом меншовартості — дуже тонка межа. Варто зачепити одне чи друге, і з’являється непередбачуваний фактор. Кім Сок-Хьон — ідеальний приклад.
Саме тому Кім Сок-Хьон не міг спокійно дивитися на артистів, які розквітали після відходу з TM. Він не хотів, щоб хтось казав, ніби в нього немає чуття на таланти, або порівнював його з іншими CEO. Типовий випадок, коли комплекс меншовартості маскується під гордість.
— І що буде, якщо я нічого не робитиму?
— Ніхто не знає. Доки Кім Сок-Хьон і продюсер The King of the Masked Singers не отримають бажаного результату.
— Якщо я не підіймуся над цим, я просто застрягну в самозаспокоєнні.
Схоже, Кім Сок-Хьон не розраховував, що Уджін піде на шоу. Навіть якщо Чан Су-Хван став м’якшим, це ще не означало, що він легко відпустить Чхе Уджіна у музичне вар’єті.
— Є спосіб в’їхати їм у відповідь?
— Що? — Кан Хо-Су завис, почувши слово, яке Уджін вживав украй рідко.
— Якщо я зараз поїду в офіс, я зможу зустрітися з Чан Су-Хваном?
Кан Хо-Су, який із ранку був на роботі й виїхав лише щоб забрати Уджіна, мовчки змінив смугу руху.
***
Після слів Уджіна на обличчі Чан Су-Хвана з’явився дивний вираз.
— Але щоб це зробити, ти маєш спочатку перемогти. У тебе є така впевненість?
Він знав, що Уджін уміє співати, але ніколи не чув його наживо й не міг дати чітку оцінку. Він закохався в акторську гру Чхе Уджіна, а не в його вокал — тож це було цілком логічно.
Зараз Мін Сі-Ху був на піку. Його спів критикували за брак емоцій і надмірну технічність, але навіть до такого рівня дотягують не всі. Ба більше — він співав значно краще, ніж раніше. Хай він і не демонстрував того емоційного діапазону, як у дебютному альбомі Blue Fit, у техніці він виріс кардинально.
— Мін Сі-Ху справді добре співає. Зараз він отримує задоволення від улюблених пісень, а не від того, що мусить співати як айдол. Це вже не той Мін Сі-Ху, якого ти знав.
— Я це знаю. Але сидіти й нічого не робити — не варіант.
Уджін вважав, що ходити навшпиньках навколо них — дурня. Якщо вони не збираються мовчати, навіть коли він нічого не робить, значить час відповідати. Тим більше, що, як би Мін Сі-Ху не старався, Уджін не був настільки дурний, щоб ховати власний талант.
— Якщо ти справді цього хочеш, знайди Кім Чжун-Сона. Він тебе перевірить. Якщо він буде задоволений — я не заперечуватиму.
— Тобто… ви дозволяєте?
— Ще ні. Спершу — згода Чжун-Сона. Але, чесно кажучи, мене вже втомив цей цирк. Я не хотів здіймати галас, тому терпів. Та люди просто не знають міри.
Він виглядав роздратованим, і Уджін обережно вибачився.
— Такі речі — не трагедія. Добре, що ти готовий дати відсіч. У цій індустрії цього буде ще більше. До речі… як справи у твоєї матері з дідом по материнській лінії?
Для Чан Су-Хвана це виглядало важливішим за все інше.
Кілька ночей тому Пак Хьон-Ман засипав його дзвінками, а наступного дня він злив злість на Чхве Мін-У.
«Якщо він так переживає за Уджіна, хай сам бере відповідальність. Чого він зганяє злість на сторонніх?»
Чхве Мін-У мовчки вислухав і одразу зателефонував Пак Хьон-Ману. Так тесть і зять уперше поговорили телефоном. Чхве Мін-У не злякався грізного Пак Хьон-Мана і прямо сказав:
— Дякую, що хвилюєтесь за нашого сина. Але Уджіна ми вбережемо самі. Краще подбайте про Ин-Су.
— Чан Су-Хван — людина, якій ми довірили сина. Я не вважаю правильним тиснути на нього лише тому, що ви знайомі. Уджін теж був неправий. Я не хочу перекладати провину. Ви хвилюєтесь за Ин-Су, правда? Минуло надто багато часу. Будь ласка, будьте чеснішими, батьку.
Хоч Чхве Мін-У постійно звертався до нього «батьку» й «тестю», Пак Хьон-Ман не заперечував. Якби йому це не подобалося, він би одразу сказав. Це означало мовчазне визнання. Після короткої розмови Чхве Мін-У чемно завершив дзвінок і вибачився перед Чан Су-Хваном.
— Це не ви маєте вибачатися…
— Батьки винні в тому, що діти хвилюються. А діти винні в тому, що змушують батьків хвилюватися.
Чхве Мін-У шкодував, що Пак Ин-Су й Пак Хьон-Ман витратили стільки років, ранячи не лише одне одного, а й себе. Саме тому Чан Су-Хван порадив скористатися шансом і почати все з чистого аркуша.
— Думаю, мама й дід зрештою зустрінуться після цього.
— Оце полегшення.
Хоч це й не був Оджакьо, Чан Су-Хван був задоволений, вважаючи себе своєрідним мостом.
— Стривай… Якщо Пак Хьон-Ман і далі ліз у справи Уджіна, то після примирення він узагалі не зупиниться?!
Але почути це вже було нікому.
Кім Чжун-Сон був композитором і продюсером DS. Його репутація була бездоганною: виконавці, яких він відкрив, і альбоми, які випустив, говорили самі за себе. Щодня сотні співаків мріяли заспівати перед ним.
— Співай це.
Він простягнув Уджіну нереалізовану пісню. Перевіряти вокал на відомих треках — безглуздо. Є ті, хто народився з талантом, а є ті, хто стає майстром через роки навчання. Тому Кім Чжун-Сон не оцінював його ні за «Confession», ні за саундтреком до драми.
— Не вмієш читати ноти? Хочеш, підкажу?
— Ні. Я просто дивився, бо пісня мені сподобалась. Співати в студії?
— Ні. Тут.
Він не пускав абикого до студії. Просити людину співати незнайому пісню з листа, без акомпанементу — жорстко. Але якщо Уджін зібрався на The King of the Masked Singers, це було необхідно.
— Recalling my time with you. I found…
— Стоп. Ти зараз співаєш своїм природним голосом?
Це давно його цікавило. Голос Уджіна під час співу відрізнявся від розмовного. У деяких співаків голос змінюється залежно від пісні. Але у виконавців із чистим тембром, як у Чхе Уджіна, таких змін зазвичай не буває.
Йому потрібно було знати: це звичка чи свідомий вибір.