РОЗДІЛ 53
— До речі, можна мені ще морозиво?
Уджін вискочив у спортивках і футболці й навіть не взяв із собою готівки. Помацав порожні кишені й чемно спитав у власника картки дозволу.
— Хм? Та бери хоч два. Купуй усе, що хочеш. Закуски теж бери, не соромся.
Почувши це від Ґо Йон Хуна, який ледь стримував сміх, Уджін поклав слухавку й усміхнувся Лі Дан У.
— Дан У-хьон, тоді нам лишається вибрати закуски.
— Справді? Вибач, я зараз вийду покурю, сам розберешся?
Уджін кивнув, коли Дан У дістав сигарету й показав на вихід. Він сказав, що це не проблема, поплескав його по спині й підштовхнув. Дан У ще раз передав побажання колег: по одній банці пива на людину, а не ящиками, і побільше закусок, після чого швидко вийшов.
Дан У цілий день терпів нікотинову ломку, і його вже конкретно кришило. Схоже, сьогодні з киданням курити знову не склалося. Хоч він і щодня урочисто обіцяв собі «зав’язати», пачка сигарет у кишені казала все сама за себе. Уджін це знав, тож без проблем відпустив його й узявся вибирати снеки.
🎵 Catch me, catch me, now’s the time~!
🎵 Catch me, catch me, don’t regret it later, hurry, hold my hand~!
Увесь магазин здригнувся від раптової музики. Колонки ж були вимкнені для зйомок, тож ефект був ще той. Особливо це стосувалося Да Йон і Чо Хі, які ледь не почали інстинктивно танцювати свої партії. Добре, що стримались.
— Ти що, поміняв мені рингтон?
🎵 Catch me, catch me~ Catch me~!
— Пісня ж крута, правда? Моя улюблена останнім часом. Нехай поки що буде ексклюзивний рингтон для моїх дзвінків.
Музика лунала з телефону Уджіна.
— Поміняти можеш, але хоча б попереджай. Я реально завис — ніколи такого не чув. І взагалі, чого ти дзвониш серед ночі?
Схоже, Хьон Мін бавився телефоном після пар і змінив рингтон. Але головне зараз було інше: нічні дзвінки рідко приносять щось хороше.
— Уджіне~! Нам пиздець.
— Сам собі пиздець. Чого ти мене сюди приплітаєш?
— Бо ти теж у четвертій групі. Як нас туди кинули, я відразу запах смерті відчув.
— Що сталося? Я свою норму здав і відправив. Хто ще не зробив?
Щойно він згадав «четверту групу», Уджін одразу все зрозумів. Вони з Хьон Міном були в одній групі для обов’язкових завдань і презентацій. Свої частини вони зробили, тож усі проблеми завжди були через когось іншого.
— Хьон Шік сьогодні потрапив у ДТП.
— Сьогодні? — Уджін наголосив на слові, бо вже була північ.
— Так, сьогодні! П’яний шлявся й його збив якийсь мудак. Сталося ще до півночі, але мені подзвонили вже зараз, тож вважай — сьогодні.
— Він сам дзвонив? Сильно постраждав? Стій… Хьон Шік же лідер групи. Але ж презентацію ти робиш, то це не проблема?
— Презентація — хуйня. Він мав зібрати матеріал і написати звіт, а без цього я не можу почати слайди. А ще він сказав, що пошкодив праву руку.
— Дедлайн наступної середи. Я, бляха, з таким графіком ще три дні тому все зібрав!
— Та отож! Довбані групові завдання!
Хьон Мін сипав прокльонами, і його можна було зрозуміти. Схоже, Хьон Шік вирішив, що «якось у вихідні зробить», а тепер — пізно сіпатись.
— Ти точно витягнеш усе сам? У тебе ж ще інша група, де ти лідер. Кидай мені решту матеріалів. Я на вихідних усе зведу, а в неділю ввечері заскочу до тебе. Разом швидше.
— Ти не перегориш?
— Та фігня. Менше посплю.
Да Йон і Чо Хі ніяково переглянулись, спостерігаючи, як Чхе Уджін серйозно говорить по телефону, спокійно вибираючи снеки. Вони й так знали, хто він, ще до того, як стаф підтвердив це у вухо.
Спершу їх просто прибив його зовнішній вигляд. Але дуже швидко стало зрозуміло: це той самий Чхе Уджін, про якого всі говорять.
— Уживу він ще кращий…
— Я думала, у фільмі він уже пиздець який гарний. Як можна бути ще гарнішим наживо?
Стаф не зупиняв їхніх поглядів. Навпаки — це було золото для ефіру. Проблема була лише в тому, що на Уджіна пялилися всі.
— Я хочу розрахуватись.
Уджін, не перериваючи розмови, виклав пиво й закуски на прилавок. Да Йон і Чо Хі нарешті отямились.
— Ти теж ідеш бухати?
Схоже, Хьон Мін щось відчув — голос у трубці загострився. І не дивно: їхній лідер щойно розбився після випивки.
— Я не п’ю. У мене жорсткий графік і підйом на світанку. Я просто на побігеньках. Я тут макне. Мило, правда?
Уджін раптом згадав про морозиво, узяв ванільний ріжок і поклав на прилавок. У його рухах було щире задоволення. Як старший у родині, він усе життя тягнув матір і сестру. А тут — наймолодший. Ново й приємно.
— Нарешті допер, як класно бути макне. Макне — наймиліші!
— Тоді ти в нас макне родини, Чон Хьон Мін.
Почувши, як друг зареготав, Уджін ледь насупився.
— Вибач. Щось я поплив.
— Як у п’яного слова — правда, так і в загубленого.
— Іди спати.
— Не можу.
Хоч Хьон Мін його не бачив, Уджін сумно всміхнувся.
— Тримайся. Я звільню час і заїду в неділю.
Поклав слухавку й спокійно глянув на Да Йон і Чо Хі.
— Так?
— Є проблема?
Вони заговорили одночасно, дивлячись на нього з надією. Вони думали, що він їх упізнав.
— Ви будете мене пробивати?
— А…
Розчарування було видно одразу. Вони швидко пробили товар і знову тупо на нього дивились. Кілька секунд тиші — і Уджін усе зрозумів.
— Мені потрібен чек.
Він платив чужою карткою. Забрав чек і м’яко сказав:
— Перша підробітка?
— Ем… ну…
— Я можу виглядати дивно, але я не небезпечний. Не хвилюйтесь.
Він усміхнувся максимально доброзичливо.
— Спершу завжди важко, коли заходять нові клієнти. Добре, що ви удвох. Нічні зміни страшні.
У голосі була щира турбота — як у старшого брата.
— Уджіне, все взяв? Пробач, я цілий день терпів, мене вже трясе. Ти ж не куриш? І не починай.
Дан У зайшов назад, забрав пакет із пивом.
— Норм. Мені друг дзвонив. До речі, хочеш морозива?
— Після цигарки рот сухий, але солодке не люблю.
— Тоді кусни разок.
Уджін зняв обгортку й простягнув ріжок.
— Я ж щойно курив…
— Та більшість моїх друзів курять.
Дан У здався, відкусив.
— Смачно, так?
— Ага. Але все не з’їм.
— Може, сказати сценаристці Ю Су Мін зробити з Хьон Чоля солодкоїдa?
— Ей!
Уджін ржав, пояснив, що жартує, попрощався з Да Йон і Чо Хі, підбадьорив їх жестом і вийшов.
Дан У жодного разу не глянув на касирок. Для «фаната Berry Rose» — епічний фейл.
Коли вони пішли, дівчата лише витріщились одна на одну.
— Бля… треба було взяти автограф.
— Побіжимо за ним?
І тут Уджін повернувся. Вони аж завмерли…
Але він просто забіг по два пляшки теплого соєвого молока й одразу вискочив назад.
Надія знову розбилась.
— Ми ж уже досить відомі… чого він нас не впізнав?
Але думки пливли. Усмішка Уджіна вбивала наповал.
— До речі, А Ра ж заходила перед зйомками? — тихо сказала Да Йон.
— Так. Посміялась і сказала, що добре, що вона не брала участі.
— Вона ж фанатка Чхе Уджіна.
— Після Death Hill вона його ненавидить через персонажа з ім’ям А Ра. Ревнива до істерики.
— От її перекосить після ефіру.
Айдол-гурт, який дебютував лише три місяці тому, уже почав гнити зсередини.