РОЗДІЛ 45
— Якщо під “психом” ти маєш на увазі психопата, то ні, я так не думаю.
Так, Чхве Джун — мудак. Але він чітко усвідомлює свої почуття і прекрасно знає, чого хоче. З його точки зору, його вчинки цілком виправдані тим, як його виховали. Батько коханої Чхве Джуна був юристом і збирався викрити його брудні справи. Найняти Луї, щоб прибрати його, — це було не через безсердечність, а тому, що це найраціональніший спосіб захистити і компанію, і жінку.
Після слів Уджіна Кан Мін Хо тихо поплескав у долоні й показав великий палець.
— От саме! Зараз усіх злочинців ліплять у “психопатів”, ніби це знімає з них відповідальність. Мовляв, це не жадоба й егоїзм, а “психологічні проблеми”. Але Чхве Джун — цілком притомний виродок. Він знає, що робить, і чудово розуміє наслідки.
Пак Йон А повільно кивнула. Схоже, до неї дійшло.
— Тобто він просто звичайний поганий тип? Тоді він реально огидна людина.
— Саме так.
— Ва-а~! Лі Ю Ра, мабуть, у минулому житті кілька країн зрадила, раз їй так “пощастило”. Один — кончений покидьок, другий — інфантильний убивця. Без шансів на нормальне життя! — Пак Йон А майже розплакалася через долю своєї героїні.
Уджін мовчки поклав перед нею кілька добре просмажених шматків м’яса, ніби втішаючи.
— Чоловік — не сенс життя. Йди сама. Як носоріг.
— Та з такою нав’язливою одержимістю з їхнього боку вона просто не має куди йти.
— Це правда… Схоже, Лі Ю Ра реально нагрішила в минулому житті.
Хоч Луї був персонажем Уджіна і він намагався його захищати, навіть самому Уджіну здавалося, що одержимість Луї зайшла надто далеко. Любов, вирізьблена в його серці, несла не красу, а руйнування. Вона благала про взаємність і завжди була заляпана кров’ю.
— Мені стає все страшніше думати, чим це закінчиться… — буркнула Пак Йон А і, загорнувши м’ясо в лист перили, запхнула його Уджіну в рот.
Хоч сценарії всіх шістнадцяти серій уже існували, авторам показали тільки до чотирнадцятої. Вони явно не просто приховували фінал, а хотіли тримати акторів у напрузі. Мовляв, знаєш кінець — граєш гірше. Уджін був з цим згоден.
Дорама — не фільм. Вона тягнеться довго, і якщо фінал відомий, напруга зникає ще до кінця зйомок. А тут усе інакше. Ніхто не гарантує щасливий кінець.
— Може, виявиться, що це був сон, — кинув Уджін.
— Чхе Уджіне, ти хочеш здохнути? — одразу відреагував Кан Мін Хо.
— Я була б щаслива! Хай це буде сон. Або хай повернуть усе до моменту, до того, як вона зустріла цих двох довбаних мужиків. У романах таке часто буває, — підтримала Пак Йон А.
— Або хай наприкінці напишуть: “Другий сезон — незабаром~!” — додав Уджін.
— Уджін у нас, виявляється, жадібний, — фиркнула вона.
Похмура атмосфера трохи розсіялась. Вони на якийсь час забили на драму і перейшли до буденних балачок, жуючи м’ясо в перилі.
Спочатку Кан Мін Хо й Пак Йон А мали упередження щодо Чхе Уджіна. Занадто гарний, сильний актор, крута освіта, солідне агентство. Вони чекали, що він буде складним у спілкуванні.
Кан Мін Хо, який крутився в кіноіндустрії, знав: Чхе Уджін зараз найгарячіше ім’я Чунмуро. Один фільм — і такий ефект. Режисери вже визнали його актором, який серйозно струсонув індустрію. Навіть будучи рівним у ролях, Мін Хо відчував, що між ними прірва.
Але, познайомившись ближче, він був шокований не “різницею рівнів”, а тим, як Уджін розкладає складного персонажа. Після кількох читок Мін Хо реально підсів на його гру. І симпатія стала взаємною.
— Ти ж у вересні повертаєшся до універу? Це ж пекло — поєднувати навчання і зйомки, — спитала Пак Йон А.
Зйомки стартували вже за два дні. Найгарячіший період.
— Тому я обійшов викладачів і все пояснив. Домовились, що заміню пропуски письмовими роботами. Чим більше пропущу — тим більше писатиму. Іспити все одно здавати. Тобто формально проблема зникла, але як воно буде насправді — хрін знає.
Уджін уже переставив пари на ранок і майже звільнив п’ятниці. Також попросив одногрупників записувати лекції. Освіта для нього була серйозною річчю.
Він навіть спочатку відмовився від ролі через навчання. Але Ю Су Мін не відступила і просто принесла сценарії до 14-ї серії. Це був прямий тиск. І він спрацював.
Уджін закохався в Луї. Це була перша роль, яку він вибрав сам.
Команда пообіцяла підлаштувати графік під його навчання. Уджін не вірив, що так буде до кінця, але на старті — можливо. Навіть якщо режисер Пак Чон Хьок був мудаком, він хотів вірити, що той не буде тупо порушувати контракт.
— Ти їм віриш? — скептично глянув Мін Хо.
Уджін гірко всміхнувся.
— Раз я жадібний — значить, платитиму.
— Молодість — це розкіш.
— Якби я був на твоєму місці, взяв би академку.
— Я пообіцяв сім’ї, що закінчу. Інакше молодша сестра влаштує апокаліпсис.
Мама зрештою змирилася б з будь-яким рішенням. Але У Хі — ні. Вона реально перевернула б дім.
— Та сама сестра, що схожа на тебе?
— Звідки ти її знаєш?
— Та фото, де ти щипаєш її за щоки, вже в інтернеті.
— Я теж бачив. Навіть у профіль — один в один.
Уджін завис.
— Що?.. — Пак Йон А показала йому відео.
— А-а… хтось зняв, значить.
— Називається “Новачок Чхе Уджін і курча, що махає крилами”.
— Як вони взагалі це зняли…
Він був розгублений. Про “образ брата” він чув, але не так. Він одразу написав сестрі.
[Я знаю]
[Ти ок з цим?]
[А що ти зробиш, якщо скажу “ні”? Ти ще не настільки відомий, ніхто не лізе. Не парся.]
[Все одно вибач… T_T]
[поплескала Тоді кидай акторство і вчись.]
[Чув, ти з математики накосячив. Репетитор потрібен?]
[Працюй добре.]
[Зйомки ще не почались.]
Мін Хо, читаючи з боку, заржав і переказав Йон А.
— Весела в них сімейка.
— А от у мене з сестрами… — він одразу замовк і замотав головою. Потім загорнув м’ясо і сунув Уджіну. — Жри. В тебе ще довгий шлях.
— Що м’ясо зробить з моїм тілом?
— Ти що, зневажаєш хан-дон свинину?!
— Ігнорую тебе.
Уджін усміхався, дивлячись на їхні чвари… аж поки не відчув пекло в горлі. Забагато часнику.
— Смачно? Зробити ще? — радісно спитав Мін Хо.
— Н-ні, дякую! — Уджін поспіхом запив водою.
— Він явно страждає! — Пак Йон А замахала паличками.
— Та годі! Часник корисний!
Уджін мовчки зробив точно такий самий рулет і запхнув Мін Хо. Той лише показав палець вгору.
— Він просто часниковий маніяк, — зітхнула Йон А.
Тарілка з часником знову спорожніла. Уджін натис кнопку дзвінка.
— Можна… багато часнику? — сказав він офіціанту з винуватою усмішкою.
— Тільки часник?
Уджін здригнувся, потім підняв два пальці.
— І ще дві порції шийки. І… будь ласка, дуже багато часнику.
Працівник глянув на нього довгим уважним поглядом, після чого сухо повторив замовлення.