Розділ 12
— Ти мій син, але хитрий, як чорт, — сказала Пак Ин-Су.
— У сім’ї має бути хоча б один такий, — відповів Уджін.
— До У Хі тобі ще далеко. Чому обидва мої діти такі… Аж цікаво, де я звернула не туди?
— Ти нас нормально виховала, мамо. Не парся.
Уджін міцно стиснув її праву руку лівою і легко потрусив, усміхаючись.
Грошей їм завжди бракувало, але з емоційним теплом усе було гаразд.
У нього була мати й сестра — У Хі. Цього вистачало.
У цю мить Уджін був щасливий.
— Уджін… ти не хочеш зустрітися зі своїм дядьком по маминій лінії? — раптом сказала Пак Ин-Су.
Уджін різко зупинився.
Це було настільки несподівано, що він не одразу зрозумів почуте.
Він знав, що після розлучення мати повністю порвала зі своєю родиною. Тому слово «дядько» пролунало як грім.
— Через твого діда я з ним майже не спілкувалась… але все ж тримала зв’язок. Він нам дуже допомагав. І грошей давав. Велика частина застави за цей дім — від нього.
Раніше вони платили оренду щомісяця. Але господареві терміново знадобилися гроші на житло для щойно одруженого сина, і договір перевели на чонсе. Сума застави була захмарна, але мати підписала контракт без вагань. Тоді їй здавалося, що грошей вистачить. Насправді — ні.
— Ти вже виріс, а в домі немає дорослого чоловіка, який міг би дати тобі пораду… Дядько сказав, що хоче зустрітися й привітати тебе з демобілізацією.
Після того як Уджін серйозно зайшов у шоу-бізнес, мати почала хвилюватися ще більше. Через проблеми з попереднім агентством вона зверталася до брата по юридичну консультацію. Мабуть, тоді він і запропонував зустрітися з Уджіном.
— Ні. Не зараз. Передай йому, що я якось сам запрошу його на нормальний обід, — відповів Уджін.
Йому було несподівано й водночас щиро вдячно дядькові.
Не за гроші — за те, що він не відвернувся від матері, навіть коли дід скаженів.
Уджіну було спокійніше від думки, що мати має на кого спертися.
Але він знав: зустріч нічого не дасть.
Дядько був таким самим упертим, як дід. І розмова знову зведеться до одного — LEET.
— До речі, І-Йон і Хі-Йон уже склали іспити, так? — сказав він.
— Так. Обоє пройшли. І-Йон минулого року став прокурором, а Хі-Йон цього року вступає до юрфаку.
Уджін кивнув. Нічого дивного. Вони були здібні й росли в правильних умовах.
Він лише ніяково всміхнувся й сказав, що радий за них.
Пак Ин-Су все ще хотіла, щоб Уджін складав LEET.
Уся родина — юристи. Логічно, що вона сподівалася того ж.
— Не треба вибачатися. Я вже здалася. Тепер усі надії на У Хі. Вона зацікавлена в цій сфері.
— Серйозно? — здивувався Уджін.
— Вона сказала, що виконає мою мрію, тож ти можеш жити як хочеш.
Уджін на мить занімів.
Пак Ин-Су подивилася на сина й усміхнулася.
— Ти ж знаєш, яка вона. Якщо вона чогось не хоче — її не зрушиш. Вона це сказала, бо знала, що нам стане ніяково, і можна буде виторгувати собі плюшки. Вона з дитинства рівнялася на дядька, тому й зацікавилась юриспруденцією. Але вдає, що їй байдуже. Лисиця ще та.
Настільки влучно, що Уджін кивнув автоматично.
І в цю ж мить він відчув чорну ауру за спиною.
— Перепрошую, що я така лисиця, — холодно сказала У Хі.
Вона поверталась із репетиторських курсів і все чула.
— Я зараз розлютюсь!
Вона навмисно втиснулась між матір’ю й Уджіном і пішла вперед.
— Вона спалахує з нічого, — сказала Пак Ин-Су.
— Підлітковий період, — відповів Уджін.
— Я НЕ В ПІДЛІТКОВОМУ ПЕРІОДІ!
У Хі заявила, що давно пройшла той етап і тепер — істота розуму, а не емоцій. І тут же гаркнула на брата.
— Тихіше! — крикнув хтось із будинку.
Загавкали собаки.
Обличчя У Хі почервоніло від сорому, а мати пожартувала, що район безпечний — на крик реагують миттєво.
Теплий весняний вітер приніс запах квітів.
Їхні тіні довго тягнулися провулком під місячним світлом.
— Знято. Невдалий дубль.
Різкий крик режисера Чхве миттєво охолодив атмосферу.
За тиждень зйомок Пак Джі-Хьок, якого грав Квон Сон-Мін, раптом почав валитися.
За одну сцену — понад двадцять невдалих дублів.
До того ж сьогодні знімали сцену під дощем зі зрошувачами.
Стан Сон-Міна й Уджіна був, м’яко кажучи, паршивий.
— Квон Сон-Мін, ходімо поговоримо, — сказав Чхве Іґон.
Поки режисер відводив Сон-Міна, Уджін сів на свій стілець. Йому дали ковдру й рушник. Він подякував і важко зітхнув.
Сон-Мін ішов слідом, закутаний у ковдру. Навіть із гримом було видно — губи сині.
— Сьогодні він зовсім не в формі, — сказала візажистка, сушачи Уджіну волосся.
Сон-Мін був хорошим актором. Така серія провалів була для нього ненормальною.
Але Уджін знав причину.
Учора знімали сцену фестивалю.
Шнурівка На Мі-Йон розв’язалась.
Пак Джі-Хьок навіть не подумав поставити речі й зав’язати їй взуття. Він узагалі не вмів цього робити.
Ча Хьон-Син підійшов, став на коліно й зав’язав шнурки.
Для Джі-Хьока це було нормою — хтось щось робить замість нього.
А для Хьон-Сина — катування. Його пальці тремтіли. Він кілька разів помилявся.
І тоді він побачив їхні тіні, що цілувались.
У сценарії Хьон-Син мав стиснути кулаки, відвернутися й піти, як ображений і принижений лузер.
Уджін цього не зробив.
Його Хьон-Син не відвернувся.
Погляд став холодним — і тут же м’яким.
Ревнощі були чисті. Без злоби.
Він не зізнавався не через статус чи багатство Джі-Хьока.
А тому, що Мі-Йон справді його кохала.
Після шнурків він узяв у неї речі й пішов.
Вона побігла за ним.
Це був адліб.
Чхве Іґон залишив сцену.
А Сон-Мін — ні.
Він почав злитися.
Коментував. Колупався. Тикав у кожну дрібницю.
Уджін не знав, чому.
Але він чітко відчував:
Квон Сон-Мін його не терпить.
І це вже було проблемою.