«Сяо Сюе, якби це була ти, ти б обрала своїх прийомних батьків, чи свою рідну матір?»
Лише через довгий час Чжу Дацін зміг вимовити це речення.
Насправді, коли він це сказав, серця подружжя вискочили з грудей.
Але, відчуваючи напругу та страх, вони також відчули невелике полегшення.
Незважаючи ні на що, право вибору вони передали в руки своєї дорогої доньки.
Хоча, це було зроблено через алегорію, і вони не розповіли їй усієї правди.
Не сказали їй, що вона була тією дитиною з історії.
Зіткнувшись із цим питанням, яке раптово поставив її батько, семирічна Чжу Бай Сюе була здивована.
Дівчинка з розгубленим виразом подивилася на свого батька, а потім на матір.
Будучи такою маленькою, вона не розуміла, яке відношення ця справа має до їхньої родини.
Однак її батьки зазвичай були дуже добрими людьми, а її мати справді легко плакала.
Тому, хоча дівчинка була розумною і відчувала здивування, вона, будучи ще наївною, не пов'язала цю справу з собою.
«Тату, навіщо ти питаєш мене про це?»
Чжу Бай Сюе кліпнула очима і невинно подивилася на Чжу Даціна.
Побачивши такий невинний і милий вигляд своєї доньки, Чжу Дацін відчув, як у нього защипало в носі, і йому теж захотілося плакати.
Але він не міг плакати.
Його дружина плакала, і якщо він теж заплаче, це може справді налякати їхню дорогу доньку.
«Це... просто... друг твого батька дуже засмучений. Рідна мати дитини досить багата, і друг батька хоче віддати дитину, але йому дуже шкода. І він вважає, що буде несправедливо не сказати дитині, тому друг батька вирішив дозволити своїй дитині самій обрати...»
Насправді, слова Чжу Даціна були досить зрілими для дитини.
Звичайна дитина могла б не дуже зрозуміти.
Але Чжу Бай Сюе з дитинства жила в скруті. Як то кажуть, дитина бідних дорослішає рано.
Тому Чжу Бай Сюе була більш розумною і дорослою, ніж її однолітки.
Також, оскільки дівчинка була розумною, її здатність до розуміння була трохи вищою, ніж у звичайних дітей.
Цілком природно, що дівчинка змогла зрозуміти значення цих дещо зрілих слів свого батька.
«Тату, я трохи зрозуміла».
Дівчинка знову кліпнула очима. Хоча вона зрозуміла, вона все ще не відчувала цього на власному досвіді.
Тому вона все ще не знала, як відповісти на це запитання.
«Сяо Сюе, хоча друг батька вже вирішив розповісти своїй дитині і дозволити їй самій обрати. Але він все ще боїться почути, що дитина обере свою рідну матір, тому, тому він попросив батька запитати тебе, щоб він міг підготуватися».
Насправді, виправдання Чжу Даціна було абсурдним і нелогічним.
Але, оскільки Чжу Бай Сюе була ще маленькою, навіть якщо це виправдання було натягнутим, дівчинка, яка повністю довіряла своєму батькові, не мала жодних підозр.
«Так, Сяо Сюе, якби це була ти, ти б обрала тата і маму, чи ту незнайому рідну маму?»
У цей момент Ван Ланьчжи також витерла сльози, міцно стиснула маленьку ручку Чжу Бай Сюе і схвильовано запитала.
Добре, що Чжу Бай Сюе була не звичайною дитиною, інакше вигляд подружжя Чжу Даціна міг би сильно налякати дитину.
Бачачи, як її тато і мама серйозно дивляться на неї, чекаючи відповіді, дівчинка підібгала губи і справді задумалася.
«Гм... якби це була я...»
Дівчинка не знала, що її слова змусили подружжя Чжу Даціна затамувати подих.
Обидва були надзвичайно напружені!
Дві пари темних очей не кліпаючи дивилися на Чжу Бай Сюе.
«Я б все одно обрала тата і маму».
Щойно слова Чжу Бай Сюе пролунали, Ван Ланьчжи одразу заплакала від радості, знову проливаючи сльози.
Однак цього разу сльози були від радості, від щастя.
«Чому?»
Чжу Дацін із почервонілими очима і сповненим любові поглядом дивився на Чжу Бай Сюе.
«Тому що в моєму серці, тато і мама — це тато і мама. Я люблю тата і маму, і хочу бути тільки з татом і мамою».
Чжу Бай Сюе сказала це як само собою зрозуміле, і її вигляд змусив Ван Ланьчжи радісно обійняти і поцілувати її кілька разів.
Семирічна дівчинка, яку Ван Ланьчжи так тісно цілувала в щоку, одразу зніяковіла.
Вона з ледь помітним рум'янцем на щоках подивилася на Ван Ланьчжи, чиї очі були опухлі від сліз, і тихо пробурмотіла:
«Мамо, соромно, така доросла, а все ще роняєш золоті бобинки».
Почувши це від своєї доньки, Ван Ланьчжи та Чжу Дацін розсміялися.
Смуток і страх, які панували щойно, миттєво зникли.
Погляди подружжя були м'якими, коли вони дивилися на свою дорогу доньку, і потім родина з трьох осіб тепло обійнялася.
«Сяо Сюе, ти завжди будеш моєю донькою».
«Моя хороша донька, мама тебе завжди любитиме».
Пройшовши через це, подружжя Чжу Даціна вирішило, що вони нізащо не повернуть свою дорогу доньку.
Після того, як родина з трьох осіб трохи поніжилася, подружжя Чжу Даціна приготувало відносно рясну вечерю, щоб відсвяткувати.
Коли родина з трьох осіб із задоволенням повечеряла, Чжу Дацін вийшов з дому і зателефонував Сюй Тьєньтьєн.
Отримавши адресу від Сюй Тяньтянь, Чжу Дацін сів на свій велосипед і попрямував до найкращого готелю в місті.
Найкращий готель у місті, звісно, знаходився в найжвавішому районі.
Але родина Чжу Даціна рідко бувала в найжвавіших місцях міста.
Хоча це невелике містечко було невеликим.
Але оскільки подружжя Чжу Даціна витрачало весь свій час на роботу, у них справді не було часу на прогулянки.
Навіть коли родина з трьох осіб знаходила час для прогулянки, це було завжди поблизу їхнього дому або в парку.
Тому, коли Чжу Дацін нарешті поїхав у такий жвавий район, і був у гарному настрої, і йому не було чим зайнятися, він озирався навсібіч.
Дивився на червоні та зелені неонові вогні, дивився на жваві магазини та перехожих.
Коли він зупинився на червоне світло, він навіть подивився на великий рекламний електронний екран, на який зазвичай не звертав уваги.
І саме в той момент, поки він чекав на червоне світло, Чжу Дацін був приголомшений.
«Дядьку, зелене світло, можна йти».
Лише коли дівчина-студентка поруч із ним люб'язно нагадала йому, Чжу Дацін отямився.
«Хто, хто це...»
Чжу Дацін вказав пальцем на неймовірно красиву жінку на електронному екрані.
Добра дівчина-студентка справді подивилася туди, куди вказував Чжу Дацін.
«Ха-ха! Дядьку, це Ся Ань, велика зірка! Вона зараз найпопулярніша зірка! І вона також власниця компанії, вона просто моя богиня! Вона дуже крута!»
Почувши відповідь дівчини-студентки, Чжу Дацін був повністю приголомшений.
«Вона, вона виявляється... така крута...?»
Чжу Дацін розгублено прошепотів.
Оскільки Чжу Дацін так затримався, зелене світло знову змінилося на червоне.
Добра дівчина-студентка не встигла перейти на зелене світло, тому, будучи напівфанаткою Ся Ань, вона вирішила просвітити Чжу Даціна про Ся Ань.
Завдяки інформації від дівчини-студентки, Чжу Дацін нарешті зрозумів, наскільки крутою і багатою була рідна мати їхньої дорогої доньки.
Хоча добра дівчина-студентка прямо не сказала, скільки грошей має Ся Ань, Чжу Дацін не був дурним.
Він знав, що бути зіркою приносить гроші, а Ся Ань також володіла компанією, яка вже відкрила філії за кордоном...
І засоби для догляду за шкірою цієї компанії коштували до десяти тисяч, а ця ціна була його річними заощадженнями...
Було видно, що Ся Ань справді дуже багата, а також дуже відома...
Всю дорогу Чжу Дацін, як у тумані, добирався до місця, про яке домовився зі Сюй Тяньтянь.
Його початковий спокій і радість, після перетину того перехрестя на червоне світло, змінилися сумом і небажанням.
«Пане Чжу, сюди».
Сюй Тяньтянь вже чекала на Чжу Даціна біля входу в готель. Побачивши, що він приїхав на велосипеді, вона поспішно помахала йому рукою.
Побачивши Сюй Тяньтянь, Чжу Дацін замкнув велосипед і швидко підійшов до неї.
«Пане Чжу, наша сестра Ся Ань чекає на вас у номері».
Сказавши це, Сюй Тяньтянь повела Чжу Даціна до люксу в готелі.
Коли вони піднімалися ліфтом, Чжу Дацін все ж не зміг стриматися і почав розпитувати Сюй Тяньтянь про Ся Ань.
І тут Сюй Тяньтянь зрозуміла, що подружжя Чжу Даціна, виявляється, не впізнало їхню богиню.
Однак вона цього не видала. Відповівши на кілька запитань Чжу Даціна, Сюй Тяньтянь незрозумілим чином відчула, що Чжу Дацін, можливо, збирається відмовитися від прав опіки над дитиною...
«Сестро Ся Ань, пан Чжу прийшов».
Постукавши у двері і повідомивши Ся Ань, Сюй Тяньтянь відчинила двері і провела Чжу Даціна в люкс.
У цей час Ся Ань сиділа на дивані у вітальні люкса, їла закуски і дивилася телевізор.
Побачивши, що Чжу Дацін зайшов, Ся Ань відклала закуски, витерла руки і байдуже подивилася на Чжу Даціна.
«Ти прийняв рішення?»
«Я...»
Дивлячись на обличчя Ся Ань, яке було дуже схоже на обличчя Чжу Бай Сюе, і згадуючи ту гламурну, дуже успішну жінку з електронного екрана...
Зрештою, Чжу Дацін міцно стиснув кулаки і сказав тремтячим голосом:
«Сяо Сюе... я довіряю її вам».