Якщо вихід першого епізоду "Вперед, претенденти!" лише дав людям знати про існування Ся Ань у цьому шоу та змусив усіх у індустрії розваг зрозуміти, що цій маленькій зірці пощастило, і вона, безумовно, стане популярною.
Тоді вихід другого епізоду "Вперед, претенденти!" дав усім зрозуміти, що Ся Ань, ймовірно, стане феноменальною суперзіркою, якої не було багато років.
На станціях метро, у поїздах, в автобусах — скрізь можна було побачити людей, які дивилися "Вперед, претенденти!" на своїх телефонах!
А коли люди зустрічалися, найчастіше обговорюваним ім'ям було Ся Ань.
"Вперед, претенденти!" справді стало хітом!
Ся Ань також справді стала популярною.
...
Бачачи, що рейтинг його дебютного шоу виявився таким вибуховим, Хань Юе був просто на сьомому небі від щастя.
Лише за рейтингами перших двох епізодів він міг передбачити світле майбутнє для себе та своєї компанії!
Тепер він був такий радий, що тоді вирішив запросити Ся Ань для запису шоу.
Водночас він обмірковував, як віддячити Ся Ань, своїй щасливій зірці.
А Ся Ань, ця щаслива зірка, зараз перебувала в далекому бідному гірському селі, позуючи для фотосесії Аллена!
«Добре! Ся Ань, твій погляд має бути більш сповненим надії, менше відчаю, більше надії».
Під розлогим старим деревом Ся Ань, одягнена в чисту білу лляну сукню, тримала в руці дуже стару книгу з мови, вдаючи, що читає вголос. Навколо неї зібралася група дітей, які або тримали кіз, або плели кошики, або прали одяг.
Шкіра цих дітей була темною і жовтуватою, а самі вони були худі та виснажені, що свідчило про тривале недоїдання.
Але коли ця група худих дітей збиралася навколо Ся Ань, слухаючи її уроки, в їхніх темних очах спалахувало невимовне світло, а їхні бідні погляди були сповнені прагнення до знань.
Слідуючи вказівкам Аллена, Ся Ань автоматично занурилася в емоції, які вони відчували в постапокаліптичному світі, і швидко створила вираз, який задовольнив Аллена.
«ОК! Чудово!»
Аллен, дивлячись на ідеально скомпоновану фотографію в камері, був сповнений захвату.
Фото, яке він щойно зробив, було просто фантастичним!
Він був упевнений, що ця фотографія отримає нагороду!
Побачивши, що Аллен завершив роботу, Ся Ань також відклала реквізит — книгу.
«Мамо, коли ми повертаємося?»
Маленький хлопчик, побачивши, що його "фея-мама" закінчила фотосесію, поспішно підбіг, швидко перебираючи своїми маленькими ніжками.
«Що сталося?»
Ся Ань з подивом запитала, побачивши, як хлопчик міцно стискає її руку, наче йому не терпиться повернутися додому.
«Нічого... просто мені не подобається, як вони дивляться на маму».
Хлопчик кліпнув очима і подивився на чорних і худих дітей навколо, в його очах була повна настороженість.
Він виглядав так, ніби боявся, що Ся Ань в наступну секунду, піддавшись співчуттю, забере когось із цих дітей.
«Пфф! Наш Сінчень ревнує?»
Ся Ань із посмішкою погладила хлопчика по голові. Вона завжди була людиною без зайвого співчуття, тим більше, що таких, здавалося б, жалюгідних дітей, вона бачила безліч у постапокаліптичному світі, і її співчуття до дітей давно вивітрилося.
«Зовсім ні!»
Хлопчик опустив голову і сердито пробурмотів.
Дивлячись на його милу й гордовиту поведінку, Ся Ань вважала це надзвичайно милим.
«Добре, добре, мама не буде тебе дражнити. Як тільки ми закінчимо фотографувати ще одну серію сьогодні ввечері, ми повернемося завтра вранці».
«Добре! Я буду слухняно чекати, поки мама закінчить зйомку».
«Такий слухняний~!»
Ця взаємодія між Ся Ань та її сином викликала велику заздрість у навколишніх дітей.
Обличчя всіх дітей, які дивилися на Ся Сінченя, були сповнені заздрості.
Усі вони поділяли думку Ся Сінченя, а саме, що Ся Ань була справді "феєю-мамою"!
Відчуваючи заздрісні погляди цих маленьких бешкетників, хлопчик був неймовірно гордий. Якби в нього був хвіст, то зараз він би стирчав високо вгору!
Після того, як вони скуштували справжню фермерську їжу, швидко настала ніч.
Оскільки Аллен детально підготувався перед приїздом, він знав, що найближчі дні будуть сонячними. Отже, вночі місяць був круглим і великим, а місячне світло — чистим і туманним.
На небі не було жодної хмаринки, а сільська місцевість була дуже мальовничою. Під місячним світлом усі виглядали так, ніби були огорнуті сріблястим сяйвом, що створювало мрійливу та прекрасну атмосферу.
Як тільки Аллен встановив камеру, з'явилася Ся Ань, одягнена в білу лляну сукню, без макіяжу.
Її образ був схожий на денний, але єдина відмінність полягала в тому, що довге волосся Ся Ань було мокрим.
На вимогу Аллена, Ся Ань прийняла душ перед зйомкою.
Мокре волосся вільно спадало на груди. Вона виглядала свіжою та красивою, з якоюсь невинною красою.
Особливо яскраве місячне світло цієї ночі надавало Ся Ань ще більш чистого вигляду.
«Ся Ань, ця серія фотографій дуже проста. Тобі потрібно лише стати під великим деревом і молитися на місяць».
Почувши слова Аллена, Ся Ань ледь помітно кивнула. Бажаючи швидше закінчити зйомку та піти спати, Ся Ань з усією серйозністю виконала вимоги Аллена для цієї серії фотографій.
Завдяки співпраці Ся Ань, її образ справді відповідав тому, чого хотів Аллен. Крім того, вночі моделлю була лише Ся Ань, і не було потреби в співпраці з іншими людьми, тому ця серія фотографій була швидко завершена.
«ОК! Ся Ань, ти чудово попрацювала. Я відчуваю, що наші фото цього разу обов'язково отримають нагороду!»
Аллен, який закінчив зйомку, дуже схвильовано сказав Ся Ань, очевидно, дуже задоволений роботою, яку він створив із Ся Ань.
Проте Ся Ань це не цікавило, і вона не розуміла нічого у фотографії. Побачивши, що зйомка закінчена, вона була рада й готова йти спати.
Але в той момент, коли всі закінчували роботу і збиралися повертатися, стався нещасний випадок.
«Ти, смердючий хлопчисько! Ану повернися сюди! Смієш тікати, поранивши мою матір? Дивися, я не заб'ю тебе, цього невдячного негідника!»
Коли Ся Ань та Аллен збирали речі та готувалися повернутися до села, вони несподівано почули страшний рев із лісу на пагорбі.
Цей рев, сповнений гніву, звучав особливо страшно в тиші ночі.
«Хрусь-хрусь!»
Почулися звуки бігу в траві, і незабаром Ся Ань та Аллен побачили, як із трави вискочило маленьке тільце.
«Бам!»
«А-а-а!»
Вони побачили, що в голову дитини щось поцілило, а потім почувся крик. Дитина, що швидко бігла, скотилася з маленького схилу.
Побачивши, як дитина падає зі схилу, Аллен поспішно побіг до неї.
«Ся Ань, допоможи мені».
Через слова Аллена Ся Ань, тримаючи хлопчика за руку, теж підійшла до маленького хлопчика.
Вона побачила, що хлопчик, який скотився з невеликого схилу, мав криваві плями на голові, був весь брудний і виглядав дуже жалюгідно.
«Фе-фея-сестричко... вря-туй, врятуй мене...»
Можливо, хлопчик вважав, що Ся Ань виглядає надто красиво, немов нереальна маленька фея.
Тому, хоча Аллен підійшов першим, маленький хлопчик дивився на Ся Ань у білій лляній сукні, просячи її про порятунок.
«Ти, невдячний негіднику! Тікай! Смієш тікати! Дивися, щоб не забив тебе, коли повернемося!»
У цей час з'явився чоловік, який гнівно кричав і гнався за хлопчиком.
Він був товстий, лисий, з обличчям, покритим м'ясом, виглядав жахливо і огидно, і одразу було видно, що він не з приємних людей.
Дивлячись на хлопчика, який лежав на землі з кров'ю на голові, хоча хлопчик був брудний і виглядав жалюгідно, Аллен, як фотограф, що спеціалізується на людях, одразу зрозумів, що риси обличчя цього маленького хлопчика дуже витончені та красиві.
Якщо змити кров і бруд з його обличчя, він, безумовно, буде дуже гарним хлопчиком.
Побачивши, що чоловік із жахливою зовнішністю хоче вдарити дитину, Аллен поспішно зупинив його.
«Брате, це твоя дитина?»
Оскільки дитина зовсім не була схожа на цього чоловіка, будь-яка людина, яка не була сліпою, могла побачити, що вони точно не були батьком і сином.
«Звичайно, це моя дитина! Що таке, якщо це не моя дитина, то це твоя?»
Чоловік, побачивши, що його зупинили, одразу ж гнівно витріщився на Аллена.
Хоча Аллен знав, що цей хлопчик точно не дитина цього чоловіка, але дитина була з цього села, і він, як незнайомець, не міг надто втручатися.
Проте, навіть так, він не міг дивитися, як дитина страждає, і хотів щось зробити.
«Навіть якщо це твоя дитина, ти не можеш так його бити. Якщо ти пошкодиш його мозок...»
Аллен не встиг закінчити свою фразу, як маленький хлопчик, лежачи на землі, блідим обличчям сказав:
«Я не його дитина! Я не звідси! Мене сюди привезли обманом!»
Слова маленького хлопчика миттєво змінили вираз обличчя обох чоловіків, які були там.
Аллен був шокований, а чоловік, який називав себе родичем хлопчика, був похмурий.
«Ти що, работорговець?!»
Аллен найбільше в житті ненавидів людей, які викрадали або продавали дітей.
Він і так не вірив, що ці двоє є родичами, а тепер, почувши, що сказав поранений хлопчик, він одразу ж підтвердив свою підозру.
«Який ще работорговець! Це мій син, якого я купив за дві тисячі юанів! Він — мій син!»
Чоловік люто витріщився на Аллена, говорячи дуже грубо.
У цей час поранений хлопчик також зрозумів, що Аллен — добра людина, і, можливо, він зможе його врятувати.
Тому він заплакав, дивлячись на Аллена, і благав про допомогу.
«Дядьку, благаю, врятуй мене. Я не звідси, вони погані люди. Якщо вони знову мене спіймають, вони зламають мені ноги».
Почувши слова хлопчика, серце Аллена ще більше пом'якшало, і його бажання допомогти хлопчику стало ще сильнішим.
«Брате, в нашій країні купувати та продавати дітей незаконно, тому ця дитина не твоя!»
«Ти хочеш забрати мого сина? Тобі, мабуть, жити набридло!»
Очевидно, селянин проігнорував слова Аллена. Побачивши, що Аллен хоче забрати хлопчика, він, не кажучи зайвих слів, одразу ж кинувся на Аллена.
Аллен, який працював у світі моди, навіть якщо й ходив до спортзалу, то лише для того, щоб мати гарну фігуру. Він не мав великої сили, і тим більше, не мав бойових навичок.
Тому, коли великий кулак селянина полетів у його бік, Аллен був просто нажаханий.
І саме в цей момент, коли великий кулак, схожий на мішок із піском, вже майже дістався до Аллена, перед ним з'явилася біла і витончена рука, а потім...
«А-а-а!»
Почувся крик, і чоловік, який щойно був таким зухвалим, був легко знешкоджений Ся Ань, яка зламала йому пальці.
Коли Аллен і маленький хлопчик побачили, як Ся Ань, схожа на маленьку фею, легко зламала пальці здоровому чоловікові, вони обоє завмерли.
Їхні обличчя були сповнені недовіри!
Зрештою, Ся Ань виглядала такою витонченою і слабкою, що зовсім не була схожа на людину, яка могла б легко зламати пальці здоровому чоловікові.
«Ти, стерво, як ти смієш бити...» - мене.
Селянин не встиг закінчити свою фразу, як знову видав крик.
«А-а-а! Помилуйте, героїне! Помилуйте!»
Побачивши, як Ся Ань миттєво кинула чоловіка на землю і міцно наступила на нього ногою.
Чоловік від болю заволав.
«Забирайся!»
Ся Ань байдуже глянула на чоловіка, якого тримала під ногою, і холодно крикнула. Селянин, який щойно був таким лютим до Аллена, став схожим на маленьке ягня, послухався Ся Ань і швидко втік.
Лише після того, як селянин пішов, Аллен зрозумів, що сталося.
Хоча він вже бачив Ся Ань у шоу "Вперед, претенденти!", він завжди вважав, що Ся Ань була такою сильною лише завдяки монтажу знімальної групи для ефекту шоу.
Проте, побачивши сьогодні, як Ся Ань діяла на повну, Аллен зрозумів! "Вперед, претенденти!" — це справді чесне шоу!
Ся Ань була такою ж крутою і сильною, як у реаліті-шоу!
«Ся Ань, сьогодні ввечері нам справді пощастило, що ти тут, інакше мені було б непереливки».
Аллен, згадуючи статуру і кулаки того здорового чоловіка, відчував, як його серце стискається від страху!
Добре, що Ся Ань була справді такою ж сильною, як у реаліті-шоу.
«Ся Ань, ходімо швидше додому, щоб той селянин не привів інших людей, щоб помститися».
Ся Ань та Аллен поспішно повернулися до будинку привітного селянина, де вони зупинилися.
Ся Ань не мала наміру рятувати дитину, але вона не очікувала, що маленький хлопчик, якого вони врятували, міцно триматиметься за її одяг і не відпускатиме.
«Фея-сестричко, не йди... не йди...»
Хоча хлопчик вже спав, він не відчував безпеки, і постійно кликав Ся Ань. Він виглядав дуже жалюгідно.
Проте Ся Ань, яка повернулася з постапокаліптичного світу, не піддалася на це.
Вона витягла свій одяг, який тримав хлопчик, і вже збиралася піти, коли почула чистий дитячий голос.
«Мамо, давай візьмемо його додому».
«Що? Візьмемо додому?»
Ся Ань опустила голову і побачила, що хлопчик, невідомо коли, вже підійшов.
Вона побачила, що він дивиться на маленького хлопчика, який лежав на ліжку, і в його темних очах був дивний вираз.
Однак, оскільки вії хлопчика були дуже довгі, Ся Ань не помітила цього дивного виразу в очах Ся Сінченя.
«Так! Дядько Аллен сказав, що його викрали і привезли сюди работорговці. Якщо так, то давай візьмемо його з собою додому».
Слухаючи розмірені слова хлопчика, Ся Ань все ще була здивована. Вдень цей хлопчик був надто ревнивий і не хотів, щоб вона звертала увагу на інших дітей.
А тепер...
Цей маленький хитрий хлопчисько, справді хоче взяти додому маленького хлопчика, викраденого работорговцями?
Незвичайно! Неймовірно!
Ся Ань не могла зрозуміти, що насправді мав на увазі її слухняний син.
Але Ся Ань ніколи не була людиною, яка занадто переймалася. Не зумівши придумати відповіді, вона більше не думала про це.
«Якщо ти хочеш забрати його, то забирай».
Ся Ань сказала це байдуже. Вона навіть не підозрювала.
Що маленький хлопчик, якого вона не з власної волі врятувала та забрала додому, насправді був дуже важливою персоною в цьому світі, і ця особа була такою, яку вона ніколи б не змогла вгадати!
Наступного дня, коли ще було темно, Ся Ань та Аллен та їхня команда поспішно сіли в машину і рано покинули це віддалене гірське село.
Причина їхнього поспішного від'їзду була в тому, що у маленького хлопчика, якого вони врятували вчора, через удар по голові, піднялася висока температура.
Це змусило Ся Ань та Аллена поспішати до лікарні рано-вранці.
Після прибуття в лікарню, огляду та крапельниці, маленький хлопчик, якого викрали, нарешті був поза небезпекою.
Спочатку всі думали, що хлопчик одужає після крапельниці, але ніхто не очікував, що перше, що він сказав, коли температура спала і він розплющив очі, було:
«Хто ви?»
Ніхто не очікував, що амнезія може статися з дитиною віком лише кілька років!
Це створило труднощі для Аллена, який хотів допомогти хлопчикові знайти батьків!
...
Поки Аллен і Ся Ань ламали голову над маленьким хлопчиком, який раптово втратив пам'ять і нічого не пам'ятав, вона не знала, що проблеми оригінальної власниці тіла також тихо з'явилися!
«Ти дивилася перший епізод "Вперед, претенденти!"? Ся Ань там просто супер крута!»
«Другий епізод — ще крутіший! Ся Ань не тільки чудова в бойових сценах, але й має неймовірну пам'ять! Вона здається всемогутньою!»
«Ся Ань точно має якісь чити! Вона — чемпіон двох епізодів, і я думаю, що вона буде чемпіоном і третього!»
«У порівнянні з Ся Ань, інші чотири учасники — ніщо! Ся Ань — не лише висококласна богиня цього шоу, але й крутий чоловічий представник, який ні з ким не дружить!»
«Я думаю, Ся Ань справді неймовірна! І її син такий гарний і милий!»
«Ся Ань...»
Лю Сюелі слухала, як скрізь обговорюють ім'я Ся Ань, і її обличчя було похмурим.
Її зведеній сестрі завжди так щастило!
Раніше, коли вони гуляли разом, саме ту дівчину, доньку родини Ся, викрали, а не її. Через це Сім'я Ся її усиновила, а вона залишилася рости в бідній родині.
Як тільки справжню доньку родини Ся знайшли, і її зведену сестру нарешті вигнали з родини Ся. Хто б міг подумати, що її зведеній сестрі знову пощастить, і вона буде помічена агентами з пошуку талантів та стане великою зіркою.
Хоча й не дуже популярною, але, принаймні, вона жила безтурботно, їла добре, жила добре, і навіть кілька років тому вже мала власну квартиру.
Вона завжди думала про одне: якби тоді її викрали разом із тією міс Ся, то тепер життя Ся Ань було б її життям!
«Лілі, що сталося? Чому ти повернулася з роботи з таким похмурим обличчям?»
Чжу Хун запитала з занепокоєнням, побачивши, що обличчя її доньки, яка повернулася з роботи, було таким потворним, ніби вона страждала від запору.
«Хто ж іще! Звісно, Ся Ань!»
Лю Сюелі поскаржилася своїй матері.
«Що сталося? Чим вона тебе розлютила?»
«Мамо, з наступного місяця проси в Ся Ань більше грошей на господарство. Вона тепер популярна зірка, її заробітки зросли, вона заробляє набагато більше, ніж раніше».
Ніхто не очікував, що Чжу Хун, яка була досить спокійною, почувши слова доньки, одразу ж захвилювалася.
«Що?! Ся Ань заробляє більше, ніж раніше?!»
Оскільки Чжу Хун не стежила за новинами індустрії розваг, і ніхто з її оточення не стежив, вона не знала, наскільки популярною стала Ся Ань.
«Мамо! Ти не знала?»
«Не знала. Останнім часом я не могла знайти ту... Ся Ань, думала, вона втекла, бо їй соромно! Не думала, що вона навмисно ховається від мене!»
Чжу Хун, говорячи це, і згадавши слова доньки, ставала все злішою.
«Ні! Я маю піти і знайти її зараз!»