«Тобі не варто так насторожуватися,» — сказав Су Хуайчжу. - «Ця послуга не буде для тебе складною.»
Сказавши це, він витягнув із рукава лист і простягнув його Ґу Фейді.
Лист не був запечатаний, і його зміст без жодних приховувань відкрився перед Ґу Фейді:
«Чи можна цього року виконати ту обіцянку, дану тоді?»
Не було ні звернення, ні підпису, лише кілька штрихів, що зображували зарості зеленого бамбука, у кутку листа.
Ґу Фейді збентежено подивився на Главу Демонічної Секти.
Су Хуайчжу сказав: «Допоможи мені передати цей лист Лідеру Альянсу Ґу, і я дам тобі жетон, дозволяючи відвести Су Яна до того, хто може йому допомогти».
«Мій батько?» - здивовано запитав Ґу Фейді.
«Так,» — очі Су Хуайчжу були глибокими. - «...Твій батько.»
Ґу Фейді не простягнув руку, щоб взяти листа.
Помітивши недовіру Ґу Фейді, Су Хуайчжу сказав: «Ймовірно, ти чув, що я і Лідер Альянсу Ґу були однокурсниками в Павільйоні Малого Нефриту...»
— Більше двадцяти років тому нинішній Глава Демонічної Секти Су Хуайчжу навчався в Павільйоні Малого Нефриту і подружився з нинішнім Лідером Альянсу Бойових Мистецтв Ґу Жохаєм.
Разом з ними навчався юнак на ім'я Ло Юй.
Хоча бойові мистецтва Ло Юя не були міцними, він мав великий талант до медицини, отрут і еліксирів, і його взяв під своє крило Старійшина Ці з Павільйону Малого Нефриту.
Пізніше, коли вони по черзі закінчили Павільйон Малого Нефриту, Ло Юй, здавалося, переховувався від чийогось переслідування і оселився в снігових горах Юйцюн на південно-західному кордоні Центральної рівнини. Щоб заробити на життя, Ло Юй щомісяця спускався з гір для лікування, і завдяки його чудодійній вправності він поступово здобув собі ім'я "Божественний Лікар Юйцюн".
«Якщо ти хочеш повністю видалити криваву Ґу з тіла Су Яна, ти повинен знайти його,» — байдуже сказав Су Хуайчжу. - «Однак ця людина має дивний характер і заприсяглася лікувати лише простих людей, а не людей з світу бойових мистецтв чи знатних осіб. Без жетона ви нізащо не зможете його побачити».
Почувши це, Ґу Фейді злегка нахмурився і задумливо промовив: «Снігові гори на південному заході...»
Помовчавши, Су Хуайчжу дістав квіткову шпильку і легко покрутив її в руці.
«Ця шпилька — реліквія матері Су Яна,» — спокійно сказав він. - «Мати Су Яна має певні зв'язки з Ло Юєм. Якщо ти принесеш цю шпильку, ти обов'язково побачиш Ло Юя.»
Через мить він додав: «Звісно, я дозволю вам покинути наш Головний Вівтар, і я не можу знати чи змусити тебе доставити мій лист. Але я вірю, що щойно ти візьмеш цю шпильку, ти не забудеш про цей лист».
Погляд Ґу Фейді зупинився на квітковій шпильці та листі, які були в руці Су Хуайчжу. Довго він не робив жодного руху.
«Досить,» — раптом сказав Су Хуайчжу. - «Якщо ти не хочеш, я не змушую тебе».
Сказавши це, він перевернув руку, збираючись забрати обидві речі.
Ґу Фейді відпустив руків'я меча і схопив лист та квіткову шпильку, заплющив очі і похмуро сказав: «... Добре, я погоджуюсь».
Су Хуайчжу відпустив їх і, нічого більше не кажучи, зібрався йти.
Раптом ззаду пролунав голос Ґу Фейді: «Старший».
Су Хуайчжу обернувся, щоб подивитися.
Ґу Фейді підняв обличчя. У світлі свічок він дивився на нього з надзвичайно серйозним виразом.
«Старший тоді...» — запитав він. - «... Чому ви стали ворогами з моїм батьком?»
Минуло багато часу.
Су Хуайчжу тихо сказав: «Тоді я був Святим Сином Демонічної Секти, а він — Молодим Майстром Павільйону Парячих Хмар».
Не надавши жодних додаткових пояснень, він одразу ж покинув кам'яну кімнату.
Ґу Фейді стояв, не рухаючись, у світлі свічок.
...
Повільно повертаючись до свідомості, Су Ян був у напівсні і бачив сон.
Йому снилося, що він тоне в крижаному морі, навколо не було нічого, за що можна було б вхопитися. Його тіло ніби розчинялося в холодній воді, і холод поглинав його душу.
Саме тоді, коли він був майже у відчаї, готовий здатися і потонути на дні моря, пара теплих губ торкнулася його куточка рота. Потім, гарячий потік повітря перейшов через губи і зуби в його тіло, пробуджуючи його дихання. Тепле тіло обгорнуло його, тепло розтопило його кінцівки, витягуючи його з краю смерті.
Тоді Су Ян жадібно обійняв людину, що була в його обіймах, і почав цілувати його губи, лизати і смоктати.
Його серце наповнювалося небаченою раніше радістю та веселощами, ніби бажане, те чого він завжди прагнув, нарешті було спіймане в цей момент.
Повільно розплющивши очі, Су Ян побачив обличчя Ґу Фейді, пофарбоване золотисто-червоним світлом від вогню, і його все ще яскраві й сяючі чорні очі.
Ґу Фейді лежав на боці поруч із ним, одна рука лежала на його талії, а долоня ніжно прикривала його спину. Безперервний потік гарячої енергії виходив із долоні Ґу Фейді, м'яко лягаючи на його тіло, приносячи таку бажану температуру.
Ґу Фейді тихо запитав: «Тобі все ще холодно?»
Серце раптом затремтіло.
За мить Су Ян зрозумів, що означав той сон.
Він справді кохає Ґу Фейді.
Можливо, він внутрішньо очікував цього вже давно.
Просто сценарій був надто глибоко вкорінений у його пам'яті, цей світ у його підсвідомості все ще не був реальним, і Ґу Фейді перед ним також був несвідомо класифікований ним як нереальний персонаж.
Тепер, коли його розбудив поцілунок Ґу Фейді, що подолав межі реальності та ілюзії, і, ретельно згадуючи їхню минулу взаємодію, Су Ян мусив визнати, що його увага та занепокоєння щодо Ґу Фейді вже давно перевищили емоції, які він мав би відчувати до персонажа книги.
Су Ян не міг сказати, чи це було через його власну гомосексуальну схильність, чи через образ Святого Сина Демонічної Секти, який любив чоловічу красу — у будь-якому випадку, тепер він міг бути впевнений, що відчуває щось до Ґу Фейді.
Але Су Ян також знав, що якщо він справді захоче бути з Ґу Фейді, він зіткнеться з багатьма проблемами.
— Ця емоційна лінія, ймовірно, розвалилася настільки, що сам оригінальний автор її не впізнає!
Єдиний син Лідера Альянсу закохався у Святого Сина Демонічної Секти? Що це за фантастичний сценарій пристрасної ворожнечі, що вбивають одне одного?!
Довго не отримуючи відповіді, Ґу Фейді знову запитав: «Су Яне, тобі все ще холодно?»
Су Ян раптом отямився, сів і похитав головою: «Більше не холодно».
Ґу Фейді обережно спостерігав за виразом обличчя Су Яна, але нічого не міг зрозуміти, і мовчки сів поруч із ним, схрестивши ноги.
Подумавши деякий час, він простягнув квіткову шпильку, яку дав йому Глава Демонічної Секти.
Су Ян з подивом взяв шпильку, не розуміючи: «Що це?»
Ґу Фейді сказав: «Поки ти спав, приходив Глава Демонічної Секти».
«Що?!» - Су Ян був приголомшений, схопив Ґу Фейді за руку, оглянув його з голови до ніг і занепокоєно запитав: «Навіщо він сюди приходив? З тобою все гаразд? Він не образив тебе?»
«Ні, зі мною все гаразд,» — сказав Ґу Фейді. - «Він не тільки не образив мене, але й погодився дозволити мені відвести тебе на Снігову гору, щоб знайти лікаря, який видалить Ґу».
Почувши це, обличчя Су Яна змінилося, і він нахмурився: «Він знає, що на Сніговій горі є хтось, хто може видалити криваву Ґу?»
Ґу Фейді кивнув, його погляд зупинився на квітковій шпильці в руці Су Яна, і сказав: «Ця шпилька — це жетон, який він мені дав».
Після цього він коротко розповів Су Яну про угоду, запропоновану Главою Демонічної Секти.
Насамкінець він сказав: «Щоб дістатися до Снігової гори на південному заході з пустища, ми могли б піти через гори, але тепер ми змушені обійти Центральну рівнину, щоб повернутися до Павільйону Парячих Хмар і передати цей лист моєму батькові».
Однак увага Су Яна не була зосереджена на словах Ґу Фейді.
Він дивився на квіткову шпильку в руці. Подумавши про Божественного Лікаря Ло Юя, його брови несвідомо сильно нахмурилися.
Ця квіткова шпилька є реліквією матері Святого Сина Демонічної Секти, а Ло Юй мав якісь стосунки з матір'ю Святого Сина. Іншими словами, щоб зустрітися з Ло Юєм, потрібно було отримати згоду Глави Демонічної Секти та отримати цю шпильку як жетон.
Але... у сценарії Пу Ліньюнь та Ґу Фейді втекли від Святого Сина Демонічної Секти, не маючи жодних контактів із Главою Секти. Як вони могли отримати цей жетон і успішно видалити Ґу в Снігових горах на південному заході?
Подумавши про необхідну основу для холодної внутрішньої сили для культивації "Напівзів'ялої Червоної Квітки", Су Ян раптом почав підозрювати, що знайомий йому сюжет, можливо, був змінений.
Сценарій був адаптований з роману. Хоча, логічно, така адаптація не повинна сильно відхилятися від оригіналу, але... з огляду на всі баги, які він виявив, лише це припущення здавалося більш-менш достовірним.
Якщо в оригінальному романі той, хто вилікував Ґу Фейді, а потім вирушив на Снігову гору на південному заході, був сам Святий Син Демонічної Секти...
Чому він це зробив?
Хіба він не був заклятим ворогом головного героя?
Хіба в оригіналі також не було мелодраматичної лінії кохання/ненависті між Святим Сином Демонічної Секти та єдиним сином Лідера Альянсу?
Не встиг Су Ян заглибитися в роздуми, як перед його очима з'явилася рука, яка затулила шпильку від його погляду і похитала нею.
Ґу Фейді посміхнувся, його голос був м'яким: «Думаєш про матір?»
Су Ян подивився на шпильку в руці і зрозумів, що Ґу Фейді помилився. Він ніяково скривив губи і сказав: «Я її насправді не бачив. Крім того, моє походження... ти, мабуть, здогадуєшся».
У реальному житті він також не мав чіткого образу "матері". Він жив досить безтурботно, його бабуся добре про нього піклувалася, і він навіть не мав особливих фантазій про батьків.
Ґу Фейді поклав руку на свій наруч, тихо видихнувши.
Побачивши це, Су Ян змінив тему: «Я справді не думав про матір, не зітхай. Нам треба збирати речі і повертатися на Острів Ірисів».
Сказавши це, він поплескав Ґу Фейді по плечу і підвівся, щоб навести лад.
Насправді, їхні речі вже були зібрані. Єдине, що залишилося в кам'яній кімнаті, — це стос сутр на столику.
Ґу Фейді взяв сутри і запалив їх, використовуючи полум'я настільної лампи, спалюючи по дві-три сторінки за раз.
Су Ян спостерігав за його діями і, вагаючись, підійшов, щоб допомогти йому спалювати.
Через деякий час Су Ян сказав: «Ті слова пісні... трохи шкода».
Пальці Ґу Фейді трохи застигли. Він не обернувся, але посміхнувся і запитав: «Чому?»
Су Ян трохи подумав і сказав: «Слова, які ти переписав... досить гарні. І твій почерк такий красивий, я хотів його зберегти...»
Спаливши дві-три сторінки сутр у своїх руках, Ґу Фейді посміхнувся і сів назад за столик, взявши пензель. Він намочив його у воді з мийниці, капнув на чорнильницю, а потім взяв чорнильний брусок і повільно розтер чорнило.
Су Ян спостерігав за його діями, і в його серці виникло передчуття. Він зрозумів, що Ґу Фейді збирається робити.
Справді, Ґу Фейді розтер чорнило, взяв чистий аркуш паперу і старанно переписав перероблену пісню.
Су Ян дивився, як ієрогліфи танцюють на папері. Його погляд повільно піднявся до руки Ґу Фейді, яка тримала пензель, а потім перейшов до його надзвичайно зосередженого обличчя.
Його вії були опущені, закриваючи ті очі, які, здавалося, тримали зірки. Його обличчя було спокійним, не виявляючи жодних емоцій, але куточки його рота природно були трохи підняті, а губи...
Дивлячись на губи Ґу Фейді, Су Ян одразу згадав їхній поцілунок у темній кімнаті з надгробками.
Тоді він не звернув уваги, але тепер, згадуючи, це м'яке, тепле і вологе відчуття немов повернулося на його губи, змушуючи його мимоволі відчувати свербіж і нетерпіння.
Су Ян підсвідомо стиснув губи, зволожуючи їх.
«Готово,» — на губах Ґу Фейді з'явилася легка посмішка, і він глянув на Су Яна.
Він обережно підняв аркуш за кутики, зімкнув губи і повільно видихнув, просушуючи напіввологе чорнило.
Су Ян поспішно відвів погляд і подивився на слова пісні.
Щойно чорнило висохло, Су Ян простягнув руку, взяв аркуш, мовчки прочитав його двічі, склав і дбайливо запхав собі за пазуху.
Вони разом спалили залишки сутр, прибрали кам'яну кімнату, а потім взяли свої речі і пішли пліч-о-пліч.
...
У забороненій зоні не було сонячного світла, і відчуття часу було розмитим. Лише вийшовши з печери, вони зрозуміли, що вже майже вечір.
Мей Шисань стояв біля входу в заборонену зону. Побачивши, як Су Ян і Ґу Фейді виходять, він опустився на коліна і вклонився: «Святий Сину.»
Знову побачивши Мей Шисаня, Су Ян раптом згадав, кому насправді вірний цей Слуга-Квітів, і відчув себе трохи ніяково.
Він стиснув губи і не попросив його підвестися, як зазвичай, а потім глибоким голосом запитав: «Що сталося?»
Мей Шисань з опущеною головою відповів: «Підлеглий отримав наказ, щоб зустріти Святого Сина, супроводити його назад на Острів Ірисів і потім супроводжувати його до Снігової гори на пошуки лікаря».