Обміркувавши це довгий час, Су Ян так і не знайшов причини, чому сюжет передбачав, що Святий Син Демонічної Секти повинен переносити на себе отруту Ґу Ґу Фейді.
Він внутрішньо втішав себе: цей світ був побудований на вигаданому творі. Можливо, деякі деталі сюжету були не дуже послідовними, або існували якісь невідомі йому налаштування, які дозволяли Пу Ліньюнь, яка практикувала техніку ортодоксальної чистоти, вивчати "Напівзів'ялу Червону Квітку".
Крім того, зараз важливо було не розслідувати суперечності в техніці героїні, а подолати труднощі, спричинені Крижаною сутністю, і завершити вивчення цієї техніки.
Су Ян заспокоївся, сів, схрестивши ноги, знову погасив вогонь і почав направляти внутрішню силу.
Хоча Крижана сутність була двосічним мечем, треба визнати, що вона приносила велику користь у вивченні холодних технік.
Приблизно за три дні Су Ян повністю пройшов перший рівень "Напівзів'ялої Червоної Квітки". Після завершення першого циклу, наступні медитації вже не були такими важкими, як раніше. Завдяки допомозі Крижаної сутності, ще за два дні Су Ян успішно прорвався через перший рівень "Напівзів'ялої Червоної Квітки".
Су Ян вийшов із медитації, розплющив очі, як завжди, розім'яв кінцівки, які майже замерзли, і в темряві трохи пострибав, щоб нормалізувати температуру тіла. Лише потім він запалив смолоскип і повернувся до кам'яної кімнати, де вони жили вдвох.
Він сам не міг пояснити, чому, але він не хотів, щоб Ґу Фейді знав, яку ціну він платить за вивчення "Напівзів'ялої Червоної Квітки", і тим паче, не хотів, щоб той помітив негативний вплив Крижаної сутності на нього.
Для цього він спеціально попросив Ґу Фейді не шукати його в кімнаті, посилаючись на те, що під час вивчення "Напівзів'ялої Червоної Квітки" абсолютно не можна бачити світло.
Ґу Фейді був слухняним і ніколи не турбував Су Яна. Щодня він спокійно сидів за столиком і мовчки переписував сутри, щоб заспокоїти розум.
Побачивши, що Су Ян повернувся, Ґу Фейді відклав перо і запитав: «Як успіхи?»
Су Ян посміхнувся, сів навпроти столика і гордо підняв брови: «Я, Святий Син, ніколи не зазнавав невдач у практиці. Сьогодні я прорвався через перший рівень, треба відсвяткувати!»
Ґу Фейді також посміхнувся і запитав: «Тут немає ні чаю, ні вина. Як святкуватимемо?»
Су Ян подумав і сказав: «Не біда, ми можемо відсвяткувати піснею і танцем! Ти сказав, що не вмієш співати, може, я тебе навчу?»
Ґу Фейді підняв брову: «Ти вмієш співати?»
Су Ян гордо відповів: «Хоча я не співаю професійно, але принаймні інтонаційно точний. Навчити тебе — не проблема».
Від цієї фрази Ґу Фейді вирячився: «Що за інтонаційно точний?»
Су Ян: «...»
Останнім часом він був занадто розслаблений, і його язик трохи розв'язався.
Він зніяковіло засміявся і сказав: «Це жаргон Демонічної Секти. Це означає, що я досить добре співаю».
Ґу Фейді засміявся: «Тоді ти спершу заспівай. А я вирішу, чи вчитися, гаразд?»
Су Ян трохи подумав і вибрав пісню, яку колись дуже любив і часто наспівував. Він повільно почав співати:
《Само́тньо блукаю в натовпі, несучи з собою самотність. Кроки тихі, мов пил, ніхто не чує мій монолог.
Ти з'явився поза порами року, розділивши день і ніч. Кінчики твоїх пальців торкнулися моєї одежі, ведучи мене у твою еру...》
Ця пісня була головною темою фільму про кохання між людиною та привидом, і її широко співали через її ніжну та емоційну мелодію.
《...Переможений боязкістю, не наважуюся сказати "кохаю", бажаю стати білою плямою у твоїй подорожі, стерти єдину надію, що залишилася. Лише б у наступному житті бути з тобою》.
Закінчивши співати, Су Ян підняв напівзаплющені очі і з усмішкою запитав: «Гарно?»
Ґу Фейді пильно дивився на Су Яна, вираз його обличчя не змінювався, але його рука під столиком була стиснута в кулак.
Він стиснув зуби, довго стримувався, але врешті-решт не зміг придушити гострий біль у серці. Він нахилив голову і різко закашлявся кілька разів, бризнувши кров'ю на папір на столику.
«Гей! Ти!»
Су Ян злякався, і його настрій для співу зник. Він швидко обійшов столик, обійняв Ґу Фейді і стривожено запитав: «Чому твої рани досі не загоїлися?!»
Ґу Фейді підняв руку, витер кров з куточків губ і тихо сказав: «Я не можу використовувати внутрішню силу для лікування, тож, природно, загоюється повільно».
Су Ян знову запитав: «Ти приймав ліки?»
Ґу Фейді кивнув: «Приймав, але... вони не дуже допомагають».
В останні дні Су Ян був занурений у вивчення "Напівзів'ялої Червоної Квітки" і не дуже звертав увагу на стан Ґу Фейді. Тільки зараз, обійнявши його, він помітив, що Ґу Фейді, здається, схуднув порівняно з часом, коли вони спарингували. Очевидно, що отрута Ґу та внутрішні травми сильно вплинули на його тіло.
Серце Су Яна стиснулося від співчуття.
Він збентежено обмацав пульс Ґу Фейді, але зміг лише відчути, що серцебиття було не надто слабким. Нічого іншого він не зміг визначити.
Відчуваючи розчарування, він запитав: «Чи можу я тобі чимось допомогти? Якщо я захочу використати свою внутрішню силу, щоб допомогти тобі зцілитися, як мені це зробити?»
Ґу Фейді, спершись на Су Яна, повернув голову, щоб подивитися на нього.
Вони були дуже близько, настільки близько, що відчували подих одне одного.
Ґу Фейді нахмурився, прикусив губу і сказав хрипким голосом: «Як і твоє власне зцілення, направ внутрішню силу в мої меридіани і збери її... збери її в місці поранення».
Су Ян простягнув долоню до грудей Ґу Фейді, довго вагаючись, не знаючи, з якої акупунктурної точки почати. Ґу Фейді підняв руку, схопив Су Яна за зап'ястя і притиснув його долоню до свого серця.
«Таньчжун? Це... дуже небезпечно, чи не так?» — Су Ян не міг не нахмуритися.
Таньчжун — це важлива життєва точка. Якщо людина зі злими намірами різко спрямує внутрішню силу в цю точку, це може миттєво вбити.
«Неважливо», — сказав Ґу Фейді. — «Я вірю, що ти мені не нашкодиш».
Су Ян повільно вдихнув, кивнув, сконцентрував внутрішню силу в долоні і повільно ввів її в тіло Ґу Фейді, збираючи її вздовж його меридіанів у місці травми на грудях.
Однак Ґу Фейді раптом сильно здригнувся, його обличчя стало білим як полотно, і він не міг стримати глухий стогін.
Су Ян злякався і одразу ж відвів руку, стривожено запитуючи: «Що сталося?!»
Подолавши біль, Ґу Фейді хрипко сказав: «Отрута Ґу... також реагує на твою внутрішню силу».
«Тоді лікування неможливе?!» — з жахом запитав Су Ян.
«Так... внутрішньою силою лікувати неможливо», — сказав Ґу Фейді. — «Можна лише ліками, повільно відновлюватися... Ти...»
Су Ян міцно стиснув плечі Ґу Фейді, довго сидів приголомшений, потім простягнув руку і допоміг йому лягти.
«Ти більше відпочивай», — сказав він низьким голосом. — «Я йду практикуватися».
Сказавши це, він підвівся, щоб піти до кімнати, де була стела.
«Зачекай», — покликав Ґу Фейді. — «Су Яне...»
Су Ян обернувся і швидко сказав: «Зараз найкраще — це мені швидше прорватися через три рівні "Напівзів'ялої Червоної Квітки" і вилікувати тебе від отрути Ґу, щоб ти міг використати внутрішню силу для зцілення».
Ґу Фейді зітхнув: «Не поспішай так... Ти сьогодні тільки-но прорвався, краще відпочинь ніч...»
«Час не чекає», — перебив Су Ян Ґу Фейді.— «Навіть один день чи півдня має значення».
Сказавши це, він хотів відвернутися, але почув тихий голос Ґу Фейді, в якому відчувалася ненавмисна образа: «...Побудь зі мною трохи?»
Су Ян не зміг зробити й кроку.
До цього моменту Ґу Фейді ніколи не здавався настільки вразливим. Су Ян обернувся, побачив його очі, сповнені очікування, і його серце одразу розтануло.
Він повільно підійшов і сів біля Ґу Фейді, кажучи: «Добре, я побуду з тобою, поспи трохи. Більше відпочинку — швидше загояться рани».
Ґу Фейді, однак, похитав головою і сказав: «Хіба ти не збирався навчити мене пісні?»
Су Ян здивувався: «Ти справді хочеш вчитися?»
Ґу Фейді легко засміявся: «Звісно. Та пісня... дуже гарна».
«Добре, я співаю рядок, а ти повторюєш», — сказав Су Ян.
Ґу Фейді вчився швидко. Лише за три повтори він зміг сам наспівувати всю пісню і мелодію, і не фальшивив. Хоча його дихання було трохи слабким через рани, воно було дуже рівним. Це змусило Су Яна думати, що Ґу Фейді мав талант співака, але, на жаль, це був вигаданий світ бойових мистецтв.
Після повного виконання пісні двічі, Ґу Фейді знову почав наспівувати мелодію, вже без слів.
Су Ян запитав: «Що? Тобі сподобалася пісня?»
Ґу Фейді нахилив голову, його очі посміхалися. Лежачи на лежанці, він дивився на Су Яна і сказав: «...Гм, сподобалася».
Су Ян посміхнувся, ліг поруч із Ґу Фейді і дивився разом із ним на сталактити, що звисали зі стелі печери, невимушено розмовляючи.
Ґу Фейді наспівував мелодію із заплющеними очима. Су Ян слухав і поступово заснув.
І тоді йому приснилося те саме Нефритове Озеро.
Крижаний холод води проникав крізь його шкіру, пронизуючи кістки, змушуючи його відчувати пронизливий біль від найменшого руху.
Су Ян міцно обіймав Ґу Фейді, намагаючись знайти прохід у темній воді...
Він пам'ятав, що тут був прохід, що вів до Павільйону Сховища Перлин, але чомусь вода крутилася на місці, не даючи йому дихати.
Раптом від Ґу Фейді в його обіймах повіяло теплом, і біля вуха почувся тихий голос: «...Су Яне, прокинься».
Су Ян міцніше обійняв теплий потік, намагаючись полегшити майже льодяний холод, що пронизував його душу.
«Су Яне! Прокинься! Кхе-кхе...»
Ґу Фейді ляскав Су Яна по плечу, терплячи нестерпний біль від отрути Ґу, і спрямовував внутрішню силу, щоб зігріти його, який майже перетворився на крижину.
Тіло Су Яна тремтіло з дуже високою частотою, і на його скронях та віях почали утворюватися тонкі крижинки. Ґу Фейді притулився щокою до чола Су Яна, використав внутрішню силу і гукнув: «Су Яне, Су Яне! Прокинься!»
Нарешті Су Ян повільно розплющив очі і знову різко здригнувся.
Він стиснув руки, обіймаючи Ґу Фейді за талію, його зуби стукотіли, і він хрипко сказав: «Холодно...»
Ґу Фейді проковтнув кров і тихо запитав: «Що сталося?»
Су Ян інстинктивно щільно притулився до Ґу Фейді, майже жадібно вбираючи тепло від нього. Через довгий час він повільно відсторонився, не кажучи ні слова.
Ґу Фейді прикрив рот і кашлянув двічі, знову запитуючи: «Це пов'язано з "Напівзів'ялою Червоною Квіткою"?»
Су Ян скривив губи, пробурмотів: «Гм... трохи пов'язано, але це несерйозно, і це не завжди трапляється. Можливо, я просто ще не звик, щойно прорвався через перший рівень».
Довго мовчавши, Ґу Фейді запитав: «Тобі все ще холодно?»
«Вже краще», — сказав Су Ян.
«Гм, якщо тобі все ще холодно...» — Ґу Фейді зробив паузу і сказав: «...тоді обійми мене і спи».
Су Ян відчував тривогу, слабо посміхнувся і промовчав.
Решту ночі Су Ян спав досить спокійно.
Побачивши, що він занурився у сон, Ґу Фейді тихо взяв світильник і пробрався до кімнати, де була "Напівзів'яла Червона Квітка".
Знайшовши стелу, він уважно прочитав її від початку до кінця і переконався, що в ній немає жодних попереджень чи пояснень, що вона шкодить тілу практика. Крім того, ця техніка справді була скарбом, здатним придушити всілякі отрути Ґу. Навіть якщо не видаляти Ґу після перенесення, її можна було повністю придушити на десятиліття.
Кілька разів переконавшись, що з технікою все гаразд, Ґу Фейді, хоча й мав певні сумніви, трохи заспокоївся. Повернувшись до зовнішньої кам'яної кімнати, він обережно пригорнув Су Яна до себе і заплющив очі, засинаючи.
...
Після того, як вони обидва виспалися і прокинулися, Су Ян пішов до кімнати, щоб розпочати практику другого рівня "Напівзів'ялої Червоної Квітки".
Ґу Фейді сів за столик, взяв пензель і збирався продовжити переписувати половину сутри, що залишилася з учорашнього дня, але побачив на папері плями крові.
Він деякий час дивився на плями крові, потім взяв інший аркуш паперу.
Його пензель легко рухався, чорнило на папері окреслювало міцні та граціозні ієрогліфи. З'єднуючись, вони поступово формували переписаний текст пісні:
《У метушні, мов море людей, питаю, куди ти повернешся. У взутті без пилу, шовкове волосся, як туман, брови, як гори.
Тоді біля Павільйону Малого Нефриту, сам, спершись на хаотичний камінь і мох. Таємний аромат огортає червону пов'язку у волоссі, моє серце блукає, твої наміри важко вгадати.
Знаю, що весняний захід сонця пече, разом дивимося на свічку за книгою. Нефритова Вода холодна, скарби зберігаються два роки, самотній блукач сумує, місяць блукає.
Бажаю в цьому житті, бути з тобою.》
~~~~
Я знайшла цю пісню, що він співав, на ютуб. Кому цікаво - слухайте) Мені сподобалася🤭🤗
Ця композиція називається 画心 (Huà Xīn — Мальоване серце), її виконує Jane Zhang. Вона є головною темою фільму Мальована шкіра (Painted Skin), який розповідає про кохання та самопожертву демона, що набув людської подоби.
https://youtu.be/KXcdWoSMklM