Цієї ночі Су Ян, одягнувши темний одяг для нічних вилазок, потайки вийшов з Острова Ірисів, щоб перевірити, чи спрацює план, розроблений Ґу Фейді.
Ґу Фейді не міг користуватися легкою ходою, тому залишився у помешканні Су Яна. Якщо хтось прийде, він міг би прикрити його. Він сидів на лежанці під світлом свічки, тримаючи в руці сувій, його погляд був прикутий до сторінки, але він довго не перегортав її.
У головному вівтарі Демонічної Секти діяла комендантська година. Зараз за вікном панувала тиша, зрідка чутно було цвіркуна, але через холод він замовкав після кількох звуків.
Свічка мерехтіла, і лише коли вона майже догоріла, Су Ян, огорнутий холодом, відчинив двері й увійшов до кімнати.
Ґу Фейді полегшено зітхнув, відклав сувій, запалив нову свічку і замінив стару.
«Ґу Фейді, ти геній!»
Су Ян зірвав із обличчя маску, його очі сяяли. Він понизив голос і сказав Ґу Фейді: «Слабка ланка, яку ти знайшов, справді працює! Проміжок великий, навіть якщо ти не використаєш внутрішню силу, ти зможеш безпечно пройти, якщо швидко підеш!»
Почувши це, Ґу Фейді не зрадів, а навпаки, занепокоївся: «Ця ланка настільки слабка?» — Він насупився: «З такою репутацією Демонічної Секти в Центральних Рівнинах, такого не повинно бути...»
Су Ян засміявся: «Ти віриш тим чуткам у світі бойових мистецтв Центральних Рівнин? Вони можуть перетворити чорне на біле. Ця прірва захищена Містом Диявола, і за звичайних обставин ніхто не може проникнути всередину, тому люди, які відповідають за внутрішнє патрулювання, можливо, не такі вже й суворі».
Говорячи це, він зняв і акуратно склав свій темний одяг для нічних вилазок, і сказав: «Я піду прийму ванну, гарно посплю сьогодні ввечері, а завтра ввечері ми вирушимо!»
Ґу Фейді на мить замислився, а потім кивнув: «Добре».
Коли Су Ян повернувся після купання, Ґу Фейді не пішов. Він зняв верхній одяг, залишившись лише у внутрішньому халаті, з розпущеним волоссям сидів на краю ліжка у спальні Су Яна і читав, виглядаючи так, ніби збирався тут ночувати.
«Що з тобою?» — з головним болем запитав Су Ян. — «Ти не повернешся до себе?»
Ґу Фейді підвів голову і засміявся: «Вже пізно, а в моїй кімнаті ще не розпалили вугілля. Крім того, я був у твоїй кімнаті до цього часу. Якщо я раптом повернуся посеред ночі, і слуги це побачать, це може викликати підозри».
Су Ян подумав, що він має рацію, і оскільки вони не вперше спали в одному ліжку, тож не варто вдавати ніяковості.
Тому він кивнув, підняв ковдру, загорнувся в неї і запитав: «Ти вже вмився?»
Ґу Фейді відклав книгу і легенько посміхнувся: «Ось-ось піду».
Ніч минула спокійно.
...
Наступного ранку, коли Су Ян прокинувся, він виявив, що Ґу Фейді обіймає його.
Дихання Ґу Фейді падало на його лоб, злегка тепле, воно колихало його пасма волосся, торкаючись брів та вій, ніби перо, що лоскоче його серце, викликаючи якесь невимовне свербіння.
Відчувши легкий квітковий аромат, що йшов від Ґу Фейді, серце Су Яна раптом затремтіло і почало так швидко битися, що, здавалося, ось-ось вискочить із горла.
Він різко висмикнув руку, відштовхнув Ґу Фейді, перевернувся і сів, приголомшений.
Ґу Фейді прокинувся від його дій, насупився, розплющив очі, застиг на мить, а потім розслабив чоло і сказав: «Доброго ранку».
«Ти...» — Су Ян з усіх сил намагався зберігати спокій, хотів дорікнути Ґу Фейді, але не знав, з чого почати.
Ґу Фейді пильно подивився на червоні вуха Су Яна, легенько посміхнувся і запитав: «Тобі знову наснився кошмар минулої ночі?»
Су Ян одразу ж заперечив: «Ні, мені нічого не снилося».
Ґу Фейді: «Тоді чому ти чіплявся до мене посеред ночі?»
Су Ян: «!!!»
Виходить, це він чіплявся до Ґу Фейді?!
Побачивши здивований вираз обличчя Су Яна, посмішка в очах Ґу Фейді стала ще ширшою, але він все одно позіхнув і сказав: «Минулої ночі ти спав неспокійно, і я не міг тебе розбудити. Оскільки мені незручно використовувати внутрішню силу, мені довелося дозволити тобі чіплятися. Я погано спав і все ще хочу спати».
Побачивши, що під очима Ґу Фейді справді були невеликі синці, і він, очевидно, погано спав, Су Ян відчув провину.
Він згадав, як вони пів року жили разом у Павільйоні Малого Нефриту, і Ґу Фейді засинав у певний час. Тепер, коли він привів його до Демонічної Секти, той почав дотримуватися його режиму, засинаючи щодня пізніше. Крім того, Ґу Фейді не міг використовувати внутрішню силу, не міг практикуватися і медитувати, а ще допомагав йому з картами та схемами патрулювання, тому його психічний стан, безумовно, був гіршим, ніж раніше.
Думаючи про це, Су Ян подивився на небо за вікном і, поміркувавши, сказав: «Нічого, все одно сьогодні вдень немає жодних планів, головне – відновити сили. Спи, я теж посплю ще трохи».
Сказавши це, Су Ян знову ліг під ковдру, відвернувся від Ґу Фейді та заплющив очі.
Непомітно сонливість накрила його, і він справді знову заснув.
Ґу Фейді дивився на волосся Су Яна, розкидане на подушці, простягнув руку, щоб ніжно погладити його кілька разів, нахилився, обійняв його за талію зі спини, притягнув до себе, задоволено зітхнув, заплющив очі та продовжив спати.
...
Коли вони знову прокинулися, був уже майже полудень.
Су Ян повернув голову, подивився на Ґу Фейді, який лежав акуратно, і переконався, що це справді він був неспокійним уві сні минулої ночі, змусивши такого консервативного Ґу Фейді обійняти його.
Але що було дивно, так це те, що він не пам'ятав жодного сну. Хоча його поза для сну була не такою граціозною, як у Ґу Фейді, він не був настільки неспокійним, щоб обіймати когось?
Не знайшовши відповіді, Су Ян більше не став думати. Він встав, умився і наказав Лянь Цзю подати обід.
Лянь Цзю отримав наказ і вже збирався відійти, коли Су Ян раптом згадав дещо і сказав: «О, до речі, мені потрібні ліки для внутрішніх і зовнішніх ран, допоможи мені їх підготувати».
«Е-е... Святий Син поранений?» — запитав Лянь Цзю.
Су Ян сказав: «Ні. О, я просто готуюся. Якщо знадобиться, щоб не панікувати».
Було б найкраще, якби сьогодні ввечері нічого не сталося, але якщо щось трапиться, завжди добре мати при собі ліки від ран.
Почувши це, Лянь Цзю скосив очі і потайки зиркнув на спальню, де нічого не відбувалося.
Вже був майже полудень, а Ґу Фейді ще не встав.
Він усе зрозумів і сказав: «Святий Син, не хвилюйтеся, ваш підлеглий піде шукати м'які ліки від ран».
Су Ян кивнув: «Гм, принеси мені ліки для внутрішнього та зовнішнього використання».
Лянь Цзю: «Ваш підлеглий зрозумів».
Коли їжа була подана, Ґу Фейді вже встав і вмився.
Лянь Цзю передав Су Яну скриньку з ліками. Су Ян недбало поклав її на сусідній стіл і сказав: «Усі фруктові батончики, які я замовив на кухні, готові? Принесіть мені їх пізніше».
Після їжі Су Ян взяв фруктові батончики та скриньку з ліками у внутрішню кімнату і почав перекладати порошки та пігулки з порцелянових пляшечок у паперові пакети для зручності транспортування.
Ґу Фейді сів навпроти нього, помітивши невелику круглу залізну коробочку у скриньці з ліками, злегка насупився, простягнув руку і взяв її.
Кришка відчинилася, і вивільнився свіжий квітковий аромат. Коробочка була повна напівпрозорого рожевого крему. Ґу Фейді торкнувся її пальцем, розтер на кінчику пальця, і крем виявився надзвичайно гладким і зволожуючим.
Його вуха почервоніли, він підтиснув губи і підвів голову, щоб подивитися на Су Яна.
Су Ян саме уважно складав паперові пакети, коли раптом відчув сильний квітковий аромат. Він підвів очі і подивився на залізну коробочку в руці Ґу Фейді.
«Що це?» — запитав він.
Ґу Фейді щільно закрив кришку і сказав: «Мабуть, якась мазь для зовнішнього застосування».
Су Ян невдоволено скривився: «Занадто запашна, хіба вони не можуть бути більш практичними...» — Сказавши це, він знову про щось подумав і додав: «Може, це від комарів та комах?»
Ґу Фейді кивнув на знак згоди: «Можливо».
Су Ян сказав: «Тоді візьмемо її, може, знадобиться».
Ґу Фейді легенько посміхнувся і поклав маленьку залізну коробочку собі за пазуху.
Провівши більшу частину дня в підготовці, зібравши ліки та їжу, а також знайшовши два комплекти темного одягу для нічних вилазок, вони чекали настання ночі. Вони провели другу половину дня у кімнаті, займаючись, здавалося б, нічим особливим. Су Ян рано відіслав слуг Залу Лотоса і повів Ґу Фейді до спальні.
Свічки в резиденції Святого Сина згасли до дев'ятої вечора, і Лянь Цзю, дивлячись здалеку, зацокав язиком, хитаючи головою.
Мей Шисан, обіймаючи свій меч, стояв на краю даху стіни, байдуже дивлячись на ворота подвір'я Су Яна.
«Святий Син, вперше спробувавши це, мабуть, ненаситний. Цікаво, чи Молодий Герой Ґу зможе витримати це», — Лянь Цзю хихикнув. — «Він справді терплячий, жодного звуку не видав».
Мей Шисан деякий час мовчав, зістрибнув зі стіни, підійшов до Лянь Цзю і сказав: «Ти повинен знати про негідність слів».
Лянь Цзю все ще сміявся: «Чому? Брате Шисан, ти намагаєшся мене виправити? Чи ти знову збираєшся мене 'покарати', як минулого разу? Ти сьогодні чергуєш, тож не нехтуй своїми обов'язками».
Мей Шисан опустив очі, про щось подумав, посміхнувся і сказав: «...Сьогодні вночі недбалість у виконанні обов'язків не завадить».
Лянь Цзю був приголомшений, а потім Мей Шисан притиснув його, пристрасно цілуючи, до стіни.
...
О третій годині ночі.
Су Ян та Ґу Фейді успішно вийшли з Острова Ірисів і не зустріли жодних перешкод.
Дотримуючись плану, вони уникали патрулів Слуг-Квітів Відділу Сливи і, розрахувавши час, необхідний для подолання слабкої ланки до Острова Квітучого Бамбука, дійсно надзвичайно гладко дісталися до мілководдя під Островом Квітучого Бамбука.
Однак, чим легшим був їхній шлях, тим серйознішим ставав вираз обличчя Ґу Фейді.
Навіть коли Су Ян знайшов вхід до печери на мілководді і виявив, що його ніхто не охороняє, Ґу Фейді нарешті не витримав і схопив його.
«Обережно, це може бути пастка», — тихо сказав він. — «Оборона Демонічної Секти не може бути настільки слабкою. Той факт, що ми так легко знайшли це місце, не може бути просто удачею».
Су Ян подумав: це не удача, це твоя аура головного героя!
Згідно зі сценарієм, навіть коли Ґу Фейді вторгся до Демонічної Секти сам, він зміг втекти з Пу Ліньюнь, ув'язненою у в'язниці, і навіть проникнути до Забороненої Зони. Як тепер, коли він, Святий Син, був його інсайдером, вони могли зіткнутися з труднощами?
«Не хвилюйся», — Су Ян поплескав Ґу Фейді по плечу і засміявся. — «Усе буде добре».
Ґу Фейді безпорадно видихнув, стиснув довгий меч у руці і пішов за Су Яном до карстової печери.
Ця карстова печера належала Демонічній Секти і була облаштована як Заборонена Зона, тому на стінах висіли олійні лампи. Полум'я злегка погойдувалося від легкого вітерцю, кидаючи химерні тіні на сталактити та сталагміти у печері.
За одним із поворотів стіна печери відбивала яскравіше світло.
Ґу Фейді простягнув руку, схопив Су Яна за зап'ястя, проковтнув слину і дав йому знак очима не рухатися бездумно.
Су Ян перевернув руку, поплескав Ґу Фейді по тильній стороні долоні, щоб заспокоїти його: «Усе гаразд. Чому б тобі не зачекати тут, а я піду подивлюся. Мій статус дозволяє, тому охоронці всередині не повинні створювати мені проблем».
Сказавши це, він вирвався від Ґу Фейді і хотів йти далі.
Ґу Фейді, не маючи іншого вибору, наздогнав його і пішов поряд із Су Яном.
Вони завернули за останній кут, і перед ними відкрився величезний простір, де розкинулася величезна карстова печера.
На протилежній стіні печери були кам'яні двері, оточені ліхтарями, вогонь яких яскраво горів, освітлюючи всю печеру, немов удень.
На вершині зрізаного сталагміта сидів, схрестивши ноги, чоловік у білому одязі.
Довге волосся чоловіка у білому спадало на землю, його обличчя було прикрите легкою вуаллю, а очі були злегка заплющені, ніби він медитував.
Побачивши цю людину, Су Ян був приголомшений і випалив: «Це ти!»
Чоловік у білому одязі повільно розплющив очі. Його глибокі, як стародавні сухі колодязі, зіниці не виражали жодної людської теплоти чи емоцій.
Через мить він заговорив байдужим голосом: «Су Яне, Ґу Фейді. Бень-цзо вас давно чекав».