Повернувшись до своєї резиденції на Острові Ірисів, Су Ян, який провів півночі за тренуваннями (або роботою), відчув сильний голод і наказав Лянь Цзю приготувати пізню вечерю.
Була майже північ, але у кімнаті Ґу Фейді ще горіло світло. Су Ян подумав і підійшов, щоб постукати у двері і запитати: «Спиш?»
За мить Ґу Фейді відчинив двері, одягнений у внутрішній халат, і з усмішкою сказав: «Як я, гість, можу заснути раніше, ніж господар?»
Су Ян розвеселився його консервативною поведінкою, простягнув руку, взяв Ґу Фейді за зап'ястя і сказав: «Ти так пізно не спиш, напевно, теж зголоднів? Ходімо, поїмо разом. Завтра я тебе поведу гуляти».
Ґу Фейді не пручався і дозволив Су Яну потягнути себе до головної кімнати.
Після настання осені в пустелі ночі стали ще холоднішими.
Су Ян наказав запалити вугілля у срібному жаровнику, подати пізню вечерю на столик біля лежанки і додати графин вина. Вони накрилися тонким пледом і їли та пили при світлі свічок.
Ґу Фейді більше не згадував про детоксикацію, натомість, хвалячи свинину з медом, вони довго розмовляли про різні страви.
Що стосується вишуканості страв, стародавні люди мали більше витончених методів, але якщо говорити про різноманітність, то Су Ян, який походив із сучасного суспільства, мав, природно, ширші знання. Тому, коли вони почали цю тему, розмова не могла закінчитися швидко.
Ґу Фейді дивився на рідкісне красномовство Су Яна, посміхнувся, підняв келих і зробив ковток вина з ароматом османтусу.
Вино було солодким і не міцним, але очі Ґу Фейді поступово затуманювалися. Невдовзі він підпер голову рукою і, здавалося, заснув.
Су Ян: «...»
Що сталося?
Раніше в Павільйоні Малого Нефриту Ґу Фейді, ймовірно, пив із Сюй Юньчжанем, то чому його толерантність до алкоголю настільки низька?
Ґу Фейді хитався і, здавалося, ось-ось впаде обличчям у тарілки, тому Су Ян швидко простягнув руку, щоб підтримати його.
Побачивши, що той повністю сп'янів і не приходить до тями, Су Ян безпорадно зітхнув і покликав Слугу Залу Лотоса, щоб той забрав посуд.
Він нахилився, підхопив Ґу Фейді на руки. Вже збирався віднести його до бічної кімнати, коли біля його ніг у жаровні пролунав легкий тріск. Побачивши світло від вугілля, Су Ян зрозумів, що в кімнаті Ґу Фейді ще не запалювали обігрівач, і оскільки ніч була глибокою, вся кімната, ймовірно, вже промерзла.
Тому він змінив напрямок і поніс його просто до своєї спальні.
— Зрештою, його ліжко було достатньо великим, і двом людям було не тісно.
Ґу Фейді спав дуже міцно. Су Ян витер йому обличчя, розпустив волосся і навіть зняв верхній одяг, але той так нічого й не відчув.
Су Ян теж був трохи безпорадний. Після вмивання він заліз у ліжко, загорнув Ґу Фейді і відсунув його вбік, і сам ліг спати.
Через легке сп'яніння після невеликого застілля Су Ян швидко заснув, і його дихання стало легким і рівним.
Ґу Фейді повільно розплющив очі, повернувся на бік у бік Су Яна і, при світлі свічки, що проникало із зовнішньої кімнати, подивився на витончений силует людини поруч.
Через деякий час він простягнув руку з-під ковдри і тихенько доторкнувся до вуха Су Яна. Прохолодні кінчики пальців повільно ковзнули вздовж щоки та шиї Су Яна, пройшли по його плечу та руці, і, зрештою, лягли на його теплу долоню.
Ґу Фейді обережно стиснув руку Су Яна, заплющив очі і, в повній темряві кімнати, не міг не посміхнутися.
Вино з османтусу було солодким і не п'янило.
Але задум того, хто п'є, не завжди криється у вині.
...
Ніч минула без сновидінь.
Вранці Су Яна розбудив чистий і дзвінкий спів птахів.
Зі сходом сонця температура в ущелині головного вівтаря Демонічної Секти поступово підвищувалася, роса конденсувалася, випускаючи хвилі квіткового аромату, що робило повітря ще свіжішим.
Су Ян розплющив очі і побачив сплячий профіль Ґу Фейді в променях світанку.
М'яке сонячне світло падало на його обличчя, починаючи від міжбрів'я, проходячи через перенісся і окреслюючи тонку, золотаву, витончену лінію. Його кінчик носа був витонченим, далі йшли губи помірної товщини, потім виразно окреслена щелепа, а потім лінія опускалася і трохи підіймалася, утворюючи чоловічий кадик.
Кадик був дуже гарним, і збоку на ньому була крихітна родимка, що виглядала мило. Раніше він її не помічав.
У ранковому світлі вії Ґу Фейді злегка затремтіли, і він повільно розплющив очі.
Він повернув голову, його зіниці були чорні, як глибокий басейн, і він тихо дивився на Су Яна.
Су Ян забув відвести погляд і прямо зіткнувся з очима Ґу Фейді.
Погляд Ґу Фейді повільно сковзнув на губи Су Яна, його кадик сіпнувся. Потім він усміхнувся, перевернувся на бік і трохи наблизився до Су Яна.
«Су Яне», — його голос був трохи хрипким, але з нотками сміху.
Вони і так були близько, але коли Ґу Фейді перевернувся, відстань між їхніми обличчями не перевищувала і пів метра, настільки близько, що вони могли бачити своє відображення в очах одне одного.
Ґу Фейді напівзаплющив очі, його горло смикнулося, і він мимоволі нахилився, намагаючись підійти до Су Яна ще ближче.
Коли теплий подих торкнувся його обличчя, Су Ян злякано здригнувся і повністю прокинувся.
Він різко відкинув ковдру, сів, мимоволі ковтнувши слину.
— Божевілля, божевілля, у ту мить він навіть подумав, що Ґу Фейді хоче його поцілувати!
Озирнувшись, він побачив, що Ґу Фейді вже відсунувся, лежав горілиць і натискав на міжбрів'я. Його очі були заплющені, і він виглядав так, ніби страждав від похмілля.
«Е-е, ну, ти вчора ввечері напився», — швидко пояснив Су Ян. — «Я просто... боявся, що в твоїй кімнаті без вугілля буде холодно, тож, тож дозволив тобі тут переночувати».
Ґу Фейді сказав "Угу", більше нічого не кажучи, і продовжував із заплющеними очима натискати на міжбрів'я.
Су Ян незграбно посміхнувся і сказав: «Ти приходь до тями, а я... гм, я піду вмиватися».
Сказавши це, він швидко схопив одяг із вішалки біля ліжка і поспіхом сховався за ширмою в кутку спальні.
Ґу Фейді слухав кроки Су Яна, і, переконавшись, що той відійшов від ліжка, розплющив очі.
Він із досадою провів рукою по обличчю і тихо зітхнув.
...
Вони по черзі вмилися та переодяглися. Після сніданку Су Ян сказав, що хоче провести Ґу Фейді по Секті, щоб показати краєвиди, і наказав Мей Шисан та Лянь Цзю залишитися на Острові Ірисів, не слідуючи за ними.
Оскільки в головному вівтарі патрулювали та охороняли Слуги-Квітів Відділу Сливи, небезпеки не було. Мей Шисан кивнув і, забравши Лянь Цзю, відійшов.
Су Ян та Ґу Фейді йшли пліч-о-пліч підвісним мостом, який з'єднував Острів Ірисів зі скелями прірви.
Переконавшись, що навколо нікого немає, Су Ян понизив голос і сказав Ґу Фейді: «У мене є деякі ідеї щодо нейтралізації твоєї отрути, але нам потрібно дещо підготувати. Щойно я складу план, я зможу відвезти тебе до місця, де можна її нейтралізувати. Однак, нам, ймовірно, доведеться пробути там довго, тому потрібно взяти більше їжі та води».
Ґу Фейді повернув голову до Су Яна і, посміхаючись, запитав: «Якщо ти так впевнений, що зможеш мене вилікувати, чому ти дозволяєш мені вештатися по Секті?»
Су Ян здивувався: «Гм?»
Ґу Фейді сказав: «Хіба ти не боїшся, що я дізнаюся всі маршрути тут і передам їх світові бойових мистецтв Центральних Рівнин?»
Су Ян усміхнувся: «Не боюся».
Ґу Фейді теж усміхнувся і запитав: «Чи, може, ти... впевнений, що зможеш тримати мене тут у полоні до кінця життя?»
«Звичайно, ні, я не казав, що збираюся тебе тримати, не думай постійно про всяку нісенітницю», — Су Ян безпорадно повернувся до Ґу Фейді, хитаючи головою, сміючись. — «Як тільки я вилікую твою отруту, я дозволю тобі піти. У світі бойових мистецтв Центральних Рівнин на тебе чекає багато справ, навіщо мені тебе тут тримати?»
Ґу Фейді підняв руку, спершись на мотузку підвісного мосту, подивився на Су Яна, вагався, а потім спробував запитати: «Якщо я повернуся до Павільйону Парячих Хмар, батько, ймовірно... дуже скоро влаштує мені шлюб».
У Су Яна без причини щось стислося в серці.
Шлюб?
Ні, не може бути.
Пу Ліньюнь вже втекла з іншим, з ким тоді Ґу Фейді може одружитися?
Згідно зі сценарієм, після виходу із Забороненої Зони Демонічної Секти, Ґу Фейді не повертався до Павільйону Парячих Хмар... Ні, не правильно.
Ґу Фейді тоді не повернувся до Павільйону, тому що метод нейтралізації отрути був лише тимчасовим, і йому довелося вирушити в снігові гори з Пу Ліньюнь на пошуки Божественного Лікаря.
Але тепер не Пу Ліньюнь збирається лікувати Ґу Фейді... Тому ця частина сценарію не спрацює.
Отже, Ґу Фейді повернеться до Павільйону Парячих Хмар.
Навіть якщо Пу Ліньюнь не буде, його статус, як і раніше, є високим, і завжди знайдуться інші родини бойових мистецтв, які видадуть за нього якусь Чжан Ліньюнь чи Лі Ліньюнь.
Придушивши незрозуміле занепокоєння та роздратування, Су Ян підтиснув губи і сказав: «Це чудово. Чоловікові час одружуватися... у цьому немає нічого поганого».
Сказавши це, він різко повернувся і швидко пішов до іншого кінця підвісного мосту.
Ґу Фейді раптом кинувся вперед, схопив Су Яна за зап'ястя і потягнув його назад. Су Ян інстинктивно смикнувся, і несвідомо застосував внутрішню силу.
Міст почав хитатися від їхніх рухів.
Су Ян здригнувся, швидко вивільнив руку і схопився за мотузку мосту, підіймаючи очі, щоб подивитися на Ґу Фейді.
Ґу Фейді міцно тримався за мотузку і пильно дивився на Су Яна.
Через мить Ґу Фейді опустив вії, його впертий вираз обличчя поступово зник, замінившись на спокій.
«Я вже казав, що якщо я розділю своє життя з кимось, я знайду того, кого буду бажати захищати все життя», — сказав він. — «Тому я не хочу слідувати домовленостям батька і одружуватися з кимось іншим.
Су Ян посміхнувся: «Не схоже на тебе, ти, малий консерваторе, виявляється, підтримуєш вільне кохання?»
Ґу Фейді: «Малий консерваторе?»
Су Ян скривився: «Хіба не малий консерватор? Ти спав сьогодні вранці так прямо, немов стояв у стійці 'струнко'».
Ґу Фейді підняв брову, сміючись, запитав: «Як мені тоді спати? Може, обійнявши тебе?»
Су Ян здивовано подивився на Ґу Фейді. Він справді не очікував почути такі зухвалі слова від Ґу Фейді.
Де ж хвалена стриманість стародавніх людей?
Як така зухвала розмова між добрими друзями могла виникнути між ним та Ґу Фейді?!
Однак Ґу Фейді, очевидно, був недостатньо досвідченим. Хоча він сам сказав ці зухвалі слова, кінчики його вух почервоніли.
Су Ян розвеселився і дражницьким тоном сказав: «Якщо хочеш обійняти, можеш! Цей міст такий довгий і хитається. Обійми мене, щоб перейти!»
Ґу Фейді підняв брову і зробив крок до Су Яна.
Су Ян раптом відчув небезпеку, посміхнувся, ухилився від погляду Ґу Фейді і швидко обійшов його, прискорюючи крок по підвісному мосту.
Ґу Фейді безпорадно похитав головою і побіг за ним.
...
Крім двох островів-ядер у водному басейні, у головному вівтарі Демонічної Секти безліч будівель розташовувалося на скелях навколо прірви.
Тут жили нижчі члени Секти та їхні родини, які займалися обробкою землі та закупівлями. Поступово тут утворилося чимале поселення. Для зручності цих людей тут розвинулася торгівля. Тут можна було знайти магазини, де продавали все необхідне для життя: зерно, тканину, олію та сіль.
Як Святий Син Демонічної Секти, Су Яну не потрібно було особисто приходити сюди за покупками. Досить було віддати наказ на Острові Ірисів, і все необхідне йому принесли б.
Цей вихід Су Яна був під приводом огляду пам'яток та прогулянки з Ґу Фейді, але насправді він оглядав місцевість.
Вхід до Забороненої Зони Демонічної Секти знаходився на Острові Квітучого Бамбука. Резиденція Глави Демонічної Секти була місцем, куди не можна було входити будь-кому. Навіть він, Святий Син, був би під наглядом Слуг-Квітів, якби ходив там.
Більше того, йому потрібно було взяти з собою Ґу Фейді. Ґу Фейді мав чутливий статус, і якщо ситуація не буде добре продумана, це може призвести до нерозв'язних проблем і навіть поставити під загрозу життя Ґу Фейді.
Хоча Глава Демонічної Секти зараз медитував, і Су Ян був найсильнішим у Секти, Ґу Фейді поки що не міг використовувати внутрішню силу. Тому було б краще уникати ускладнень.
Су Ян і Ґу Фейді пройшлися по магазинах у поселенні, замовили багато меду, молока та сухофруктів і наказали відправити їх на кухню Острова Ірисів.
Після цього вони пройшли півколом вздовж гірської дороги і зупинилися на платформі, найближчій до Острова Квітучого Бамбука.
Су Ян сперся руками на поручні платформи, підняв голову і подивився на складні, як диво природи, підвісні мости та доріжки, що з'єднували різні місця в прірві головного вівтаря Демонічної Секти, і зітхнув, не приховуючи розчарування.
Ґу Фейді стояв поруч із Су Яном, дивлячись на дивовижну архітектуру та мости головного вівтаря Демонічної Секти.
Через деякий час він засміявся і сказав: «У мене таке відчуття, що твій сьогоднішній вихід, щоб подивитися на пейзажі, має якусь приховану мету».