Острів Ірисів Демонічної Секти.
Покої Святого Сина.
Хоча вже була глибока ніч, у головній залі покоїв Святого Сина яскраво світилися ліхтарі. Старійшина Зали Хризантеми тремтячи стояв посередині зали, а біля його ніг, припавши до підлоги, тремтів тендітний хлопчик.
Побачивши, що хлопчикові лише тринадцять чи чотирнадцять років, і згадавши його попередні дії, Су Ян відчув, як у нього починає паморочитися в голові: Що це таке? Га?! Це ж ще дитина! Як цей старий ско... старий міг мати совість, щоб організувати такого хлопчика для нього... для "супроводу"?!
Су Ян сидів на стільці, закутаний у плащ, натискаючи на чоло. Він вказав на тремтячого хлопчика і сказав: «Лянь Цзю (Лотос Дев'ятий), дай йому одяг. Уночі холодно, не дай йому замерзнути».
Слуга із Зали Лотоса, почувши це, одразу ж приніс накидку, накинув її на Цзюхуа Ерши, а потім покірно став поруч, опустивши голову.
Су Ян звернувся до старійшини Зали Хризантеми: «Ти щойно сказав, що я його сам привів, коли кілька років тому подорожував? І що, окрім нього, я привіз ще кількох таких маленьких хлопчиків?»
Старійшина Зали Хризантеми опустив голову і шанобливо сказав: «Так, Святий Сину. Коли ви подорожували, ви привезли багато красенів і розмістили їх у Палаці Тигрової Лілії. Тепер, коли ви досягли успіху в техніці, і через рік матимете церемонію повноліття, ваш підлеглий подумав, що настав час прийняти до себе кількох людей для обслуговування. Оскільки вас не було в Секті два роки, ваш підлеглий вибрав і навчив двох найм'якіших з тих красенів...»
Су Ян махнув рукою, перебиваючи старійшину.
З похмурим обличчям він запитав: «Палац Тигрової Лілії? Скільки там усього людей? Вони всі такого віку?»
Старійшина Зали Хризантеми здригнувся, а потім посміхнувся: «Святий Сину забув, це моя недбалість».
Сказавши це, він почав пояснювати Су Яну роботу Палацу Тигрової Лілії.
Слухаючи пояснення старійшини, Су Ян нарешті зрозумів, що Палац Тигрової Лілії був створений самим Святим Сином Демонічної Секти. Він розташований недалеко від його житла і підпорядковується Залу Хризантеми.
Святий Син Демонічної Секти був поціновувачем чоловічої краси, особливо молодих, ще не сформованих хлопців. Хлопців, яких він викрав, виманив або шантажем забрав у різних сил Цзянху, було багато. Їхній вік коливався від одинадцяти-дванадцяти до п'ятнадцяти-шістнадцяти років.
За два роки діти трохи підросли. Старійшина Зали Хризантеми, боячись, що йому не сподобаються старші, вибрав наймолодшого — Цзюхуа Ерши — для обслуговування.
Су Ян схопився за голову, відчуваючи головний біль. Він кілька разів подумки повторив «тримай образ, тримай образ», перш ніж стриматися і не вилаятися.
Що це за сценарій? Він жодним словом не згадував, що Святий Син Демонічної Секти був поціновувачем чоловічої краси!
Але, якщо подумати, навіть якби це було згадано в оригіналі, сценаристи веб-серіалу, ймовірно, все б змінили, інакше це, можливо, не пройшло б цензуру. Тепер, коли він згадав деякі репліки та дії Святого Сина Демонічної Секти у сценарії, вони справді мали натяки на флірт із чоловіками, просто про це не говорилося прямо.
Зрештою, це був другорядний персонаж. Кого хвилює, що йому подобається?
У Су Яна боліла голова.
Хоча зараз він був чимось на кшталт професійного актора і не заперечував проти ролі лиходія-гея, він... він не міг змиритися з цінностями цього Святого Сина Демонічної Секти.
Викрадення маленьких хлопчиків — це те, що робила його попередня «оболонка». Хоча через обмеження техніки він ще не встиг торкнутися жодного з цих викрадених дітей, він був тим, хто їх захопив. Він не міг просто сказати, що більше не буде цим займатися.
На щастя, внутрішні справи Секти не були частиною сценарію, і як би він їх не змінював, це не повинно вплинути на основну сюжетну лінію, тож у нього було більше свободи дій.
Су Ян заспокоївся, прийняв гордовиту позу, холодно сказав: «Мені вони більше не подобаються. Ти збери інформацію про їхні родини, дай їм трохи грошей на дорогу і відправ їх усіх додому».
Старійшина Зали Хризантеми вражено вигукнув: «Це неможливо, Святий Сину!»
Су Ян роздратовано сказав: «Чому неможливо? Вони були викрадені, вони, напевно, хочуть повернутися додому. Хіба не добре їх відпустити?»
Старійшина Зали Хризантеми був дуже схвильований і відверто сказав: «Святий Сину, вони були привезені до Секти, і, природно, не підкорялися. Я керую Залою Хризантеми, відповідаючи за навчання ваших улюбленців і улюбленців лідера Секти, і вони пройшли незліченну кількість випробувань. Через це вони, безсумнівно, затаїли образу на нашу Секту. Якщо ми відпустимо тигра в гори, це може призвести до проблем».
Сказавши це, він стиснув зуби й додав: «Святий Сину, якщо вони вам більше не подобаються, на мою думку, найпростіше — просто вбити їх усіх».
Почувши це, Су Яна пройняв мороз. Він прикинувся нетерплячим, махнув рукою і сказав: «Невже моя Секта Похмурих Хмар боїться кількох маленьких хлопців? Я сказав відпустити їх, і ніхто з них не повинен бути вбитий!»
Старійшина Зали Хризантеми намагався продовжувати вмовляти: «Е, Святий Сину...»
Су Ян витріщив очі й сердито сказав: «Хто тут Святий Син — ти чи я? Ти відмовляєшся слухати мій наказ? Тоді, я думаю, тобі також не варто бути старійшиною!»
Старійшина Зали Хризантеми безпорадно зітхнув і міг лише виконати наказ.
Він тихо покликав Цзюхуа Ерши, який, тремтячи, підвівся і поплентався за старійшиною до виходу із зали.
Перед самими дверима Цзюхуа Ерши набрався сміливості озирнутися. Він побачив, що Су Ян уже підвівся зі свого місця, позіхаючи, і повернувся, щоб йти до спальні.
Цзюхуа Ерши прикусив губу, міцно стискаючи плащ, яким його закутали. У його опущених очах, здавалося, вирував шторм.
...
Су Ян повернувся до спальні. Лянь Цзю підійшов, щоб запитати, чи є ще якісь накази. Су Ян відіслав його, згасив світло і ліг на ліжко, замислившись.
Хоча він не був дуже уважним, він не був дурнем і, звичайно, знав, що відпустити їх — не найкраща ідея для Секти. Однак... згідно зі сценарієм, менш ніж за два роки Ґу Фейді очолить сили праведного шляху, щоб атакувати Місто Диявола і знищити Секту. Навіть якщо він не скористається цими викраденими дітьми, вони не уникнуть облоги в майбутньому.
Краще відпустити їх зараз, і вони зможуть зберегти своє життя.
Він знав, що це лише вигаданий світ, але він пробув тут два роки й врешті-решт відчував до нього певну прихильність.
Оскільки цей світ був реальним для Ґу Фейді, для Фан Сі, для Сюй Юньчжаня... для всіх Старших Братів і Сестер у Малому Нефритовому Павільйоні, він, імовірно, був реальним і для тих, хто навіть не мав імені у сценарії.
Зберегти їм життя — це в будь-якому випадку добре.
Думаючи так, Су Ян перевернувся, глибше занурив підборіддя в ковдру, тихо зітхнув і заплющив очі.
Вночі йому наснилося багато різних снів.
Спочатку йому наснилися речі поза сценарієм, із реального життя. Здавалося, він нарешті повернувся з книги в реальність і поїхав відпочивати на море. Але на пляжі він несподівано зустрів Ґу Фейді та його супутників. Ґу Фейді наполягав на змаганні з плавання.
Під час запливу вони натрапили на вир, і Ґу Фейді ледь не затягло. Су Ян негайно кинувся його рятувати, міцно обійнявши й тягнучи назовні. Однак чомусь він не міг застосувати жодної сили, і врешті-решт його та Ґу Фейді затягло під воду...
Після цього були якісь безглузді фрагменти.
Здавалося, хтось обіймав його, знову і знову гладячи по чолу та зап'ястях, тихо нашіптуючи на вухо нерозбірливі слова. Потім ця людина посадила його собі на спину і мовчки почала підійматися по засніженій горі.
На сніговій горі було дуже холодно, морозний вітер пробирав до кісток, майже заморожуючи душу. Але спина тієї людини була теплою, від неї постійно виходив теплий потік, завдяки чому Су Ян почувався дуже комфортно.
Тож Су Ян слухняно лежав на спині цієї людини, дозволяючи їй нести його невідомо куди...
...
З-за вікна пролунав мелодійний і чистий пташиний спів.
Су Ян повільно розплющив очі, на мить зам'явся, а потім нахмурився. Він підвівся, відкинув ковдру і подивився на свою мокру спідню білизну.
Су Ян: «...»
Вночі йому не снилося нічого неналежного! Чому ж його тіло діяло так самовільно? Невже це справді вік, коли енергія б'є через край і може витекти будь-коли...
Ні, він не винен.
Су Ян обурено виправдовувався:
В усьому винен той старий розпусник, старійшина Зали Хризантеми, що діяв самовільно!
...
Хоча поведінка Демонічної Секти згори донизу абсолютно не збігалася з цінностями Су Яна, принаймні вони діяли ефективно.
Через три дні підлітків, які жили в Палаці Тигрової Лілії, поступово вивезли із земель Демонічної Секти та повернули до родин у Цзянху.
Су Ян знову покликав старійшину Зали Хризантеми й наказав йому розпустити всі палаци та кімнати Зали Хризантеми на Острові Ірисів. Цього разу старійшина не намагався сперечатися чи повчати. Він мовчки погодився й незабаром забрав усі установи Зали Хризантеми з Острова Ірисів.
Нарешті здобувши спокій, Су Ян відновив розпорядок дня, який він сформував у Малому Нефритовому Павільйоні: щоранку він практикував меч, потім пів дня займався справами Секти, пополудні медитував, а ввечері йшов до Зали Сливи, щоб знайти людей для спарингів.
Такий спосіб життя «фанатика бойових мистецтв» тривав два місяці, аж поки розвіддані від Зали Орхідеї не перервали його спокійне життя.
Ця звістка була тією, на яку Су Ян чекав.
— У Цзянху нещодавно почали ширитися чутки, що сто років тому Святий Меч Бай Цзінхун мав учня. Тепер учень цього учня, який скоро має померти, розкрив інформацію про те, що гробниця Святого Меча розташована в якійсь прихованій місцевості в Пустелі. Кажуть, що в гробниці Святого Меча поховані всі витончені бойові мистецтва, створені Бай Цзінхуном протягом життя, включаючи неперевершену техніку меча, яку він так нікому й не передав.
Щойно ця новина з'явилася, світ бойових мистецтв був шокований.
Торгові шляхи з Центральної Рівнини до пустелі були одразу ж заповнені великими та малими возами, караванами, торговцями та артистами — усі вони були представниками шкіл та мандрівними воїнами, які прагнули знайти спадок Святого Меча в Пустелі.
«Святий Сину, ця справа є дуже важливою», — сказав старійшина Зали Сливи з похмурим обличчям. — «Хоча ми не знаємо, де саме в Пустощі знаходиться таємна гробниця Святого Меча, якщо сили Центральної Рівнини продовжать заглиблюватися сюди, неминуче одна-дві групи можуть виявити головний штаб нашої Секти. Ми повинні бути обережні!»
Су Ян кивнув, почувши це: «Я теж думаю про це. Замість того, щоб дозволити їм натрапити на Місто Диявола, краще відправити команду на пошуки гробниці Святого Меча. По-перше, якщо ми знайдемо спадок Святого Меча, це буде добре для нашої Секти. По-друге, ми зможемо одразу контролювати їхні рухи, і якщо вони прямуватимуть до Міста Диявола, ми зможемо ввести їх в оману по дорозі».
Старійшина Зали Сливи стиснув кулак: «Святий Сину — мудрий!»
Су Ян задоволено посміхнувся: «Тоді старійшина, виберіть для мене елітну команду із Зали Сливи, і я особисто поведу їх на пошуки гробниці Святого Меча!»
Почувши це, старійшина Зали Сливи був вражений, а потім шокований: «Як Святий Сину може наражати себе на небезпеку? Вам слід залишатися в Секті, щоб керувати справами. Не потрібно втручатися в кожну дрібницю...»
Су Ян махнув рукою: «Вирішено, старійшина. Ідіть вибирайте людей, я вирушаю завтра!»
Старійшина Зали Сливи: «...»
Су Ян ледь помітно посміхнувся старійшині, його очі були сповнені непохитної рішучості.
Це не жарти, він чекав цього дня цілих два місяці! Хіба недостатньо того, що його два місяці мучили справи Секти? Він прийшов сюди, щоб слідувати сюжетній лінії, а не розвивати силу Демонічної Секти.
Тому, звичайно... куди піде головний герой Ґу Фейді, туди піде і він!
Ґу Фейді, як син лідера Альянсу Праведного Шляху Ґу Жохая, щойно закінчив навчання в Малому Нефритовому Павільйоні та був майстром меча. Незалежно від того, чи добровільно, чи під тиском праведного шляху, він обов'язково втрутиться в справи Пустелі.
Навіть якщо попередня сюжетна лінія була порушена, з цього моменту вона обов'язково повернеться на свій належний шлях!