Розділ 1037: Просування.
- Ось ми нарешті і тут. Палац Черевоугодія, серце Залізної Віжі... — Пробурмотів Запан, а його очі просяяли, коли перед ним відкрились ворота.
- Що ти робиш? — Аж раптом пролунав гучний крик, і Запан побачив розмите тіло Ваальзефона, що прослизнув між брамами. Однак інші дияволи Ями не хотіли зупинити його.
*Грохот!*
Засяяло яскраве спалахи, і грюкнув грім, коли в тіло Ваальзефона вдарила золота блискавка. Він розсипався прямо у них на очах. Єдине, що після нього залишилося - ледь чутний крик люті:
— Нет!
— Ц! Як можна так легко пробити захисний механізм центральної області Архідявола? — Інший Диявол Ями зухвало похитав головою. Знущаючись над Темною вісімкою. - Такий дурний диявол зміг стати одним з Темної вісімки... А-ха-хо...
Дияволи, як правило, змагалися з іншими околицями Ада. Для них було звичним воювати зі своїми колегами.
— Чорт забирай, ти хочеш побитися? — Корин з Темної вісімки розлютився і вийшов вперед.
— Все в порядке, Корин! — Два інших дияволи Ями зупинили його. — Зараз ми поділяємо з ними одну ціль. Будь-яка внутрішня боротьба лише заважає нам потрапити у Дворец Черевоугодія і отримати доступ до лігва Лорда...
— Добре, тоді...! — Інші дияволи Ями зітхнули з полегшенням, подивившись на Коріна. Однак їхні очі виявляли сумнівність.
« Це генерал... Його лють була, мабуть, награною. Він зробив це, щоби до нього стали краще ставитися? "
« Сторож? Ха!»
Хоча багато з присутніх дияволів і підозрювали щось, Дияволи Ями нарешті прийшли до згоди, вирішивши вдертися у палац разом.
Простір застигло відразу після їхнього відходу, показавши фігуру Лейліна.
"Ха-ха... Чи варто говорити, що все йде так, як і слід очікувати від дияволів?» - його погляд зупинився на точці вдалеці, і він похитав головою, загадково посміхнувшись. Боги були сильні та могутні, а також мали можливість дивитися в майбутнє.
В Авернус прибула армія дияволів, почав шалений напад на два його божественні царства. У Бронзовій Цитаделі навколо Тіамат були розкидані трупи п'яти драконів, як маленькі гори. Вона люто розірвала:
— Ви, нікчемні брехуни!
Диявол був настільки безстрашним, ніби гнів дракона не міг вплинути на них. Вони хлинули на неї, як проливна хвиля, врешті-решт, відрізавши всі п'ять голів Тіамат. Коли остання голова впала на землю, тіло Тіамат вдарилось голосно і стався невеликий землетрус у Бронзовій Цитаделі. Великий дракон Тіамат, який щойно отримала над Бронзовою Цитадельєю повну владу, загинула.
- Командире, смерть Тімат підтверджена! — Ця новина була швидко передана незнаному Дияволу Ями.
- Добре, зайняти все місто і почати зачистку від перевертнів та драконів. Кожен, хто буде чинити опір, повинен негайно бути вбитий без уточнення — командир армії здавався меншим за своїх товаришів, але погляд у нього був крижаним. Його обличчя прикрашає червоний шрам, що робило його ще більш зловісним. У нього була дуже висока і гостра переносниця. Диявол здавався диким і жорстоким, але водночас наполегливим та досвідченим.
— Да! - Послуг не збирався порушувати його накази. Дуже скоро наказ розлетівся по всій Бронзовій Цитаделі. Всюди лунали крики та зойк підчинених Тиамат напівзвірей. Більшість з них не переживуть цієї ночі, а ті, кому це вдасться, стануть рабами дияволів і працюватимуть на них 24 години.
Після смерті Тіамат, велика змова потихеньку охопила дев’ять Кругів Ада. Подібні події відбувалися зараз і в третьому-П'ятому Крусі.
...
Дис, Залізне Місто.
— Аргх... - Коли його поглинала темрява, вбивця кричав від болю. Однак вирази на обличчях Диявола Ями були надзвичайно спокійними, наче не відбувалося нічого незвичайного.
— Коридор Стража - найбільш захищене місце, не рахуючи Зал Чревоугоддія. Слухи кажуть, що ми зможемо дістатися до Дворца Велзевула, якщо підемо цим шляхом ... — Дагос з Темної вісімки став людиною, і тепер був схожий на розумного чоловіка. Але його зла аура перекреслила усю маску.
- Наша місія закінчується на цьому, далі все залежить від вас! — Сказав іншим дияволам Ями Дагос.
Звісно... Ми будемо дотримуватися правил. Ти, підійди! — Диявол Ями пішов уперед і вказав на підлеглого Памерона.
Усі Дияволи Ями погодилися, що використовувати своїх підлеглих як пушеного м’яса — це найкращий спосіб життя. Тому вони вирішили пожертвувати своїми людьми.
— Милорд... — Паелірйон, який був просто величезним, похмуро втупився у темряву.
- Припини займатися дурницями. Ти хочеш стати нижчим дияволом? — Диявол Ями крикнув, показуючи свою ауру.
Диявол мав величезний контроль над своїми підданими. Вони могли підвищувати або понижувати їх, а також використовувати свої гроші з вірністю. Диявол Ями міг спокійно змусити цього Пеелірона ризикувати своїм життям, незалежно від того, хотів він чи ні.
*Ка-ча! Ка-ча!
Дияволи були надзвичайно доточними й обережними, і їх зовсім не турбувала велика частина пасток. Однак цього не можна було сказати про пастки, встановлені самим Архідяволом. Цей Паєльєрон був надзвичайно милим і обережним, і йому вдалося спритно прослизнути повз декількох пасток майже діставшись до кінця коридору. Однак невдовзі він був поглинутий серебристою рідиною, яка хлинула з неба. Він кричав від болю, його вени та кістки були видимі, коли рідину роз’їдала тіло...
- Це Розчин Диявола. Подумати тільки, він і справді використовував його тут... — Запан відчув роздратування. Зрештою, більшість пасток були спрямовані проти Диявола, і це довело до великої втрати. Це також підтвердило, що головними ворогами всіх дияволів були самі Дияволи.
Їм все ще потрібно було тримати оборону Залізного Міста, а у них була обмежена кількість бійців. Якщо Дияволи Ями посилатимуть своїх підлеглих один за одним, щоб активувати всі механізми, то рано чи пізно вони зможуть їх подолати.
— Ми выбрались! — Всі відчули полегшення, нарешті, з коридору, особливо вищі дияволи, які пережили суворе випробування.
Але незабаром усмішки зникли з їхніх облич, коли вони побачили величезний простір. Перед ними вишикувалися металеві та лавові големи, з яких складається ціла армія. Чорна фігура в центрі давала їм накази.
— Черт... інформація була неточною! Хіба вони не говорили, що після того як ми пройдемо через Корідор Стража у нас не виникне жодних проблем? — Диявол Ями проклинав своїх згромаджувачів.
Дияволи інстинктивно звалили вину на інших, коли стикалися з деякими труднощами. Їх навіть не зупиняло те, що вони можуть завдати шкоди іншим.
— Ви, порушники, скоро відчуєте гнів Лорда Вельзевула. Ця армія големів... — Заговорив гулкий голос. Він звучав досить молодо, але все ж гідно.
Големи підняли голови відразу, як тільки почули цей голос. Вони відразу почали атакувати. Дияволи швидко понесли ще одну хвилю важких втрат.
— Ми не можемо телепортуватися, проклятье!
- Це таємні големи! У них вбудовані діаманти. Повелитель Баатора, звідки ж у Володаря Черевоугодія Летючий місто?
— Іншого вибору немає. Нехай підлеглі стримують їх. Ми повинні спробувати прорватися!
Дияволи були досвідченими лідерами і дипломатами, багато з них воліли прямо нападати. Але сучасні противники були дуже ефективні проти їхнього виду, і це робило їх досить безпорадними.
Але тепер їхні очі були оповиті пелена принада лордства, і це змусило їх не помічати небезпеки.
Дияволи Ями вважали нормальним пожертвувати своїми підлеглими, щоб уникнути небезпеки. Деякі з них привели до себе велику групу вищої дияволи, щоб досягти цієї мети. Але пушене м'ясо швидко закінчувалося, а Вельзевула все ще ніде не було видно.
— Умри! Огнений Шар!
— Адський вогонь!
— Заклик диявол!
Після наказу свого володаря, вищого диявола не залишалося нічого крім як кинути всі свої сили на зіткнення з армією голих. Зламані кінцівки і палаючі шматки металу полетіли в повітря, коли яскраві спалахи осліпили все поле бою.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv