Глава 973: Вигнання.
- Не можна допустити відродження цивілізації Арканістів. У цьому і полягає суть! — оголосила Мистра. Багато богів, що зібралися тут, мовчазно погодилися з нею.
Хоча вони були впевнені, що їхні аватари можуть увійти в плавуче місто, але дуже боялися ворогів. Хто знав, чи Великий Арканіст не розставив у місті пастки для богів?
— Не рекомендую затягувати з цим. Як щодо...
Однак коли Огума порушив мовчання, у місті відбулася надзвичайна зміна.
Осліпальні промені окутали місто, і область заповнили телепортаційні промінці, зробивши її напівпрозорою.
- Простір стрибок? Ні, це випадкові телепортації. Зупиніть це!
Кілька богів швидко зорієнтувалися і сформували золоту сітку з могутньої божественної сили. Але вони запізнилися. Місто, що плавало, зовсім зникло. Воно залишило богів у замішанні обмінюватися поглядами.
...
Деякий час тому, біля центральної лабораторії.
Роджеро пильно дивився на блакитного пробірку, очевидно нервова.
« Величина Арканіст покладалася на свого наступника, надто великі сподівання. Навіть мені, високоранговому арканісту, все ще дуже важко зварити слабке синє зілля вогню. На щастя, у мене є це ..."
Роджеро поклав у пробірку білий кристал, і він швидко нагрівся.
« Зілля, що збільшує шанси на успіх у 50% - камінь мрії, мудрець Абофельд! Успіх чи невдача вирішуються в цей момент!"
Роджеро глибоко зітхнув і підніс ще одну піпетку до пробірки.
« Якщо зілля стане синім, це означатиме успіх. Якщо ні - провал... До отримання спадщини залишився тільки один крок ...."
Роджеро побожно молився, як ніколи раніше за все своє життя: « Яким би богом ви не були, будь ласка, благословіть мене! Якщо мені вдасться досягти успіху зараз, я стану найбожевільнішим вашим послідовником."
Неявно, чи сподобалося йому якийсь бог, або це була просто удача, але через хвилину після того, як рідина з піпетки доторкнулася зеленію, вся пробірка почала кипіти.
Густа рідина кипіла і постійно міняла колір, аж поки не стабілізувалася до слабкого блакитного.
Спочатку синій був нестабільним, і Роджеро весь засвітився холодним потім. Проте камінь мрії, схожий на білий кристал, випускав білі промені і обкутав усе пробірки.
Слабке синє зілля стабілізувалося, і він відразу ж зализав:
- Це успіх!
Він швидко кинувся до кришталевих дверей з видаленим на ній великим вертикальним зіниці і виплеснув зеленіння на цей погляд.
*Тс-тсс!*
Після того як зілля торкалося очей, він миттєво всмоктував рідину, наче губка.
Роджеро здивувався, що результати будуть дуже бентежні і нервові.
— Бип! Слабкий синій зілля успішно сварено!
Здавалося, що час тривав дуже повільно. Коли пролунав роботізований голос, Роджеро з захопленням підскочив.
*Грохот!*
Око закотилось і видав механічний звук розблокування. Великі двері повільно відчинилися, відкривши йому шлях прямо до кімнати управління.
Ха-ха ... Я зміг! Мені вдалося! — Схвильовано закричав Роджеро. — Як очікувалось, залишилося небагато арканістів. Той чоловік в чорному, можливо і аркарист, але його ранг не може бути вищим за мого. Я напевно пройшов випробування першим, тому саме я отримаю повний контроль...
Він не зволікав.
Дорога була короткою. Мчавши на всій швидкості, він швидко дістався до кімнати управління і побачив енергетичне ядро Майса, яке постійно забезпечувало плавуче місто силою.
— Ха-ха... Як і очікувалося, я був найшвидшим!
Коли Роджеро побачив, що нікого немає, він не зміг стриматися і голосно розсміявся.
— Моё, все моє! Стародавній плавучий місто, спадок Великого Арканіста і всі скарби аркаристів - все моє і тільки моє...
Роджеро в очікуванні попрямував до енергетичної ядру Майс.
Він виглядав схвильований і жадібний, простягнувши свою тремтячу праву руку.
Ельф з'явився поблизу, невиразливо спостерігаючи за ним.
- Інтелектуальне ядро, дай мені контроль! — крикнув Роджеро. — Я буду тобі добрим господарем...
— Бип! - ельф беземоційно кивнув, і підлогу під енергетичним ядром Майс відкрився, показавши щось на зразок пульта управління. Нагорі яскраво мерехтів фіолетовий кристал.
- Чудова робота! — Роджеро розсміявся, і його права рука потягнулася вперед.
Але коли він був всього в сантиметрі від фіолетового кристала, щось сталося!
Раптом його тіло огортало від сліпучого світла. Це були промені формування заклинання телепортації.
Просте Вигнання!
— Нет! Моё... Все моє... — Роджеро зник, а його голос луною віддавався по порожній секретній кімнаті.
« Ага... Він так довго добирався сюди. Я так довго чекав..." - прозора людська фігура вийшла з куту секретної кімнати. Ілюзія поступово зникла з його тіла. Це був Лейлін!
Він з упевненістю позіхнув: « Він навіть не міг розпізнати пастку космічного вигнання. Га, подумати тільки, він був високоранговим арканістом. Схоже, з його спадщиною щось не так. Я майже впевнений, що воно неповне ..."
« Він змусив мене так довго чекати...» — був незадоволений Лейлін.
— Лише легендарний Великий Арканіст, як ви, може виявити таємну пастку володаря! - ельф вклонився Лейліну. - Хоча я вже підтвердив, що тільки ви, Легендарний Великий Арканіст, можете захопити місто, яке є гордістю Епохи Нетерила, я повинен був зробити це заради процедури. Будь ласка, зрозумійте...
- Нічого страшного... Будь ласка, продовжуй передачу повноважень. Незабаром у цьому завданні може з'явитися ще більше змінних...
Лейлін попрямував до пульта управління. Тепер закляття космічного вигнання було повністю вилучено.
„Енеенергетичне ядро Майс... Ходять чутки, що будь-який предмет, який його доторкнеться буде вражений чимось на зразок легендарного заклинання розриву і розлетиться на безліч частинок. Наскільки потужним може бути цей кристал?» — Лейлін зітхнув, доторкнувшись правим вказівним пальцем фіолетового кристала.
— Бип! Підтвердження. Початок пересилання контролю, - Сказав ельф.
Лейлін відчував, що він сам зв'язався зі всім містом, і що Він, здавалося, став частиною його тіла, через яке він міг чітко бачити особи та дії загарбників.
[Біп! Отримано контроль над плавучим містом. Додаткове сканування, — почувся голос І.І.Чіпа. З допомогою Лейлін міг легко керувати плавучим містом. З точки зору майстерності, він одразу досяг рівня оригінального власника.
« Запаси енергії складають менше 50%, а зовні виявлено коливання Божої сили?» — Лейлін подивився на звіт і злегка насупився.
— Ельф, почали готуватись до телепортації плавучого міста. Активуй зіховування заклинаних форм і невизначеність просторового розташування... — Уеліл Лейлин.
— Зрозумів, господаре! Попередній господар називав мене Шейлін, але ви можете називати мене так, як вам завгодно... - На вишуканому обличчі ельфа з'явилася усмішка, і він виконав його наказ.
- Відправ мене в це місце. Але перед тим, як ми виїжджаємо з телепорту, я мушу подбати про кількох хробаків. Лейлін помахав руками, але в цей момент його вираз змінився.
З його мішечка виплив сувій з шкіри дивного звіра. Всі печатки, залишені на ньому Лейліном, тріснули.
Майс, енергетичне ядро енергії, почав випускати жахливі хвилі енергії і створив стовп світла завбільшки з великий палець. Після цього сувій раптово засвітився.
Енергія, яка могла зруйнувати будь - який матеріал, ні краплі не пошкодила сувою, але блиск на ньому ставав все більш сліпучим, коли він почав повільно обертатися. На ньому зображено таємну модель заклинань, яка була настільки складною, що просто жахлива.
[Біп! Виявлено магічну модель таємного заклинання високого рангу. Сканувати?] — запитав І.І.Чіп.
"Так!"
З наказом Лейліна, І.І. Чіп негайно відсканував і записав цю модель. Після цього сувій відкотився назад, здавалося, виконавши свою місію.
« Як і очікувалось, що цей сувій не був мертвим; він має деяку волю Спокадженої тіні?»
За підрахунками Лейліна, цей сувій явно повинен був зберігати в собі щось дивовижне. Якби він несподівано відкрився, це могло б призвести до жахливих замахів або прокляття.
Але тепер, під випромінюванням єдиного енергетичного ядра Майс на континенті, було саме час відкрити його. Йому дали жахливу модель таємного заклинання.
"Це..."
Лейлін глянув на смужку задач І.І.Чіпа. Оскільки модель заклинань була надзвичайно громіздкою і складною, для розшифрування її здібностей та ефектів все ще потрібен час. Єдине, що міг підтвердити Лейлін, так це те що цей заклинання був дуже висококласним!
"Цена за подарунку мені генеалогією, нарешті дала про себе знати?"
Лейлін виглядав урочисто, але тепер його очі були повні спраги крові і насильства.
- Чого ти стоїш? Телепортуємося, швидше! - Він закричав на ельфа, який був страшенно дурним.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv