Розділ 964: Західна пустеля.
Богів світ був обшиний і не повністю сформований, а головний матеріальний рівень — його основа. Над ним і під ним було багато інших рівнів, а між ними - неймовірна кількість розкиданих напівпустелей. Разом це формувало таємничу екологію Богів.
Усі ці могутні елементи, плотські істоти, ангели, дияволи та демони були причиною радощів і бід, сильних емоцій та усіх форм красивих і кривавих расових битв.
За допомогою свого місця та інших привілеїв головний матеріальний рівень був територією з найбільшою конкуренцією. Будь то боги вгорі або дияволи і демони внизу, - всі вони жадібно дивились на це місце. Навіть за найсухішу західну пустелю воювала боротьба.
Оскільки деякі секретні дані вже проникли, кілька особливих істот уже зосередили свою увагу на цьому місці.
...
Західна пустеля лежала на краю континенту. Вона була безкрайна і безплідна, і в неї заходили частини багатьох імперій. Випадкова чорна піщана буря назавжди зробила її забороненою зоною, і тільки кілька пустельних рас могли виживати поблизу оазису.
За таких суворих умов вихідці із західної пустелі були жорстокими бійцями, і всі люди, яких породило це місце, були надзвичайно амбіціозними та жахливими людьми. Вони були добре відомі за свою кровожерливість.
Хоча західна пустеля була дуже неродючою і майже позбавленою ознак життя, то й далі були торговці, які приїжджали туди за місцевими товарами, а навіть ті, хто приїхав сюди, щоб відчути це середовище. Вони використовували суворі умови пустелі, щоб дисциплінувати себе у своїй вірі і пробитися крізь межі життя. Дехто навіть намагався пройти пустелю, щоб досягти неймовірних успіхів. Звичайно, більшість з них загинуло.
Більшість тіл зникли в пісках, а деякі стали їжею для мешканців пустелі.
Зараз саме сезон розквіту, і в це місце знову хлинули торговці та авантюристи. Торговці їздили сюди щороку, а шахраї мріяли про золото. Були також найманці і ті, хто мріяв загарбати себе в суворих умовах пустелі.
Отже, всі попрямували на захід, до багатства, влади, пристрасті і сексуальних танцюристів...
Місто Нарвік лежало на околиці пустелі, поблизу маленького оазису. Його назва була перекладена як « вугола» або "червоний" і він процвітав, як „рухта" на західну пустелю та пункт обслуговування.
По всьому світі різні торгові групи та туристи з усіх куточків світу прибували сюди в торговельний сезон, майже заповнюючи ціле місто. У місті збирались різні раси й групи, а також товари з усього світу.
Деякі торговці воліли продавати свої товари саме тут. Це також приваблювало доходи.
Ятагани, зроблені з очищеної руди з глибин пустелі, жінки-раби, які були настільки гнучкими, що їх називали безкостенними, раби з місцевих плів... Місцеві ринки переповнювали предмети з руїн, оригіналів і підробок.
У цей щасливий час у Нарвік прибув чарівник в білу мантію.
« Сьогодні день щорічного відкриття? Як людно!» — Лейлін безтурботно спостерігав за перехожими і безліччю торгових наметів, не сповільняючись ні на крок. Він лише мілином кинув погляд на те, що називали скарбами з руїн, знайдених глибоко в пустелі.
З його передбачливістю він міг з упевненістю сказати, що більшість із них були підробками, а інші не мали для нього особливої цінності. Певно, йому довелося б викласти за них круглу суму.
У місті було багато людей різних рас і культур, що допомогло йому розширити свій кругозір. Воїни, злодії, вбивці, барди... Тут були навіть унікальні для пустелі чарівники і фехтовальники. Вони охороняли торгові групи або формували групу авантюристів. Були навіть кілька самотніх вовків, від яких виходила дуже небезпечна аура.
« Ці люди сподіваються заробити трохи грошей, поки чорна піщана буря розсівалася...» — Лейлін похитав головою. За чутками, ця пустеля сформувалася під час великої битви богів. Колись це була прекрасна і родюча земля, народжена численними могутніми цивілізаціями.
Руїни тепер були сховані під жовтими пісками, і деяким людям пощастило наткнутися на них та розбагатіти за одну на ніч. Це спонукало багатьох поколінь авантюристів та дослідників шукати слідів минулого, не боячись смерті.
Лейліну також знадобився провідник, щоб той провів його в пустелю, поки він не досягне Сурових Долину.
« Я купив карту, але вона занадто розпливлася. Один аркуш паперу не може прояснити всі небезпеки на цьому шляху ...» - подумавши про це, Лейлін пішов до бару.
У той момент, коли він штовхнув двері, він почув крики і відчув запах алкоголю, м'яса та духів.
Це місце, очевидно, було одночасно баром, готелем і сценою. Тут було дуже шумно, і музикант в дивному одязі стукав по барабану на своєму поясі. Десятки пристрасних жінок танцювали під цей вульгарний ритм, який обтягує одяг з оголеними пупками. Їхні очі були ніжні, а обличчя прикривали червоні вуали тільки роблячи їх ще більш загадковими і звабливими.
Вони енергійно покачували своїми тілами, а дзвоники та кістки плавно переплелися.
Гості завжди раділи, коли не зводили очей із цього елегантного танцю. Випадковий торговець був настільки п'яний, що кидав на сцену срібні і золоті монети, в результаті чого атмосфера у барі ставала ще сильнішою.
Лейлін злегка кивнув. Він відчував десь поблизу ауру кількох могутніх істот. Очевидно, кілька торговців охороняли професійні Професіонали.
Потім він відвернув від них погляд і зосередився на великому круглому столі праворуч. Там сидів мечник, у білій вуалі і білому тюрбані, характерному місцевим жителям, а його довгі вузькі очі висточали холод. Чорні норени висіли на поясі, а ятаган не мав нічого поганого в тому, що він стирчав із них.
« Пане, пане до Легенде? Він, мабуть, найсильніший у цьому готелі.
З теперішнім рангом Лейліна він міг спостерігати за цим чоловіком, не привертаючи його уваги. Він недбало кинув золоту крихітку слуги перед собою, і той шанобливо запросив його на місце за столом.
— Я буду бараню відбивну, овочевий суп і фруктовий сік...
У порівнянні з стейком, який був ніжним і жирним, відбивна була унікальним ароматом. Приправлена чимось, схожим на перець, вона з її унікальною совою текстурою була просто божественною.
Як тільки він набив шлунок, до нього підійшов слуга, щоб прибратися. Між пальцями Лейліна виблискувала золота монетка:
- Скажеш мені, де я можу знайти кращий гід і ця золота крона твоя...
- Ви хочете піти в пустелю наодинці? « У очах слуги промайнули сліди пожадливості, — каже він. — Здавалося, що це сталося з ним і він почав говорити. — Всіх найкращих гідів вже найняли великі торгові групи. Решта, ймовірно, не краще мене з точки зору знання пустелі ... Якщо ти йдеш в пустелю наодинці, це може бути дуже небезпечно. Буде краще, якщо ви приєднаєтеся до чиєїсь групи або сформуєте свою, разом з іншими найманцями...
Хоча він дійсно хотів отримати цю золоту крону, слуга тактовно дав йому пораду.
- Це так... Хоч би як там було, мені подобаються люди, які не керуються жадібністю. Вона твоя, — Лейлін і не сподівався на багато чого, тому він кивнув і поклав монету на стіл.
— Та захистять вас боги, шановний клієнт! — Слуга, який не очікував такої розкладки, був приємно здивований. - Якщо ви не заперечуєте, я можу допомогти вам зв'язатися з декількома групами авантюристів...
- У цьому немає необхідності! — Лейлін махнув рукою. Професіонали низького рангу тільки обтяжують його. Крім того, у нього була чітка мета, а вступ в чиюсь команду тільки поведуть б сварки.
Відслав його, Лейлін підняв келих темно-червоного вина, як би повільно оцінюючи його. Насправді ж, в цей самий момент виявлення І.І. Чіпа працювала на повну потужність, коли він збирав і сортував інформацію навколо нього.
Саме в таких місцях найкраще поширювалася інформація. З незвичайними здібностями І.І. Незабаром Лейлін вже мав загальне уявлення про характер людей у барі та організаціях, до яких вони належали.
«... відрізок місяця... Сурові Долини..." в цей момент він завмер, почувши розриви тихої розмови.
Він тримав у руці келих вина, і він безтурботно глянув на мечника, якого помітив на початку. Тепер навколо нього сиділи ще кілька людей, і перешіптувалися, обговорюючи свої плани.
Одна з них, очевидно, була чарівницею. Вона пила чисту воду і непомітно створюючи свій шумний бар’єр правою рукою. На жаль, Лейлін не мав жодних перешкод.
« Відлік місяця... Хіба не через місяць має з'явитися плавуче місто? І місце теж збігається! — Лейлін став похмурим. - Здається, я не єдиний, хто має інформацію про плавуче місто. Це буде напружено..."
На щастя, Лейлін сподівався цього. Врешті-решт, існувало багато аркаристів у плавучому місті і він не міг гарантувати, що ніхто інший не дізнався про цю таємницю з історичних записів і не визначив час та місце його появи.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv