Глава 948: Тоєм віри.
— Ти якраз вчасно. Я дав Карен заспокійливе зілля, і вона повинна поправлятися. Поверни їх усіх у Піратську Бухту! — Лейлін вклав пробірки в коробку, де був порядок.
- Ми повертаємося? А як щодо тебе? - здивовано запитала Ізабель.
— Це дуже цікаве місце, і я готуюсь до деяких ретельних досліджень. У Піратській Бухті повинна бути людина, яка буде все контролювати ... — У очах Лейліна з'явився фанатичний вираз. Більшість чарівників любили досліджувати різні дивні речі, тож до Ізабели не закралося ані краплі підозр.
Однак, небезпеки які вона пережила раніше змусили її турбуватися:
- Але тут надто небезпечно...
- Не хвилюйся, чарівники завжди готові до цього. Мені також потрібно, щоб ти час від часу присилала мені магічні матеріали і речі першої необхідності.
Чи його голос був причиною того, що він не сумнівався в тому чи його вчорашнє спасіння було успішним, але Ізабель зрештою погодилась.
— Добре... Ти повинен бути обережним. Може бути, мені залишитися?
— Нет. Ніхто, крім тебе, не має повного контролю над Багровими Тиграми. Цей період дуже важливий... - Я серйозно відмовив Лейлін.
Зрештою, після того як Лейлін багато часу на угостила, чекав моменту, коли його кузина зібрала більшу частину піратів і попливла. Спостерігаючи за човнами, які відчиняли корабель, він не міг зітхнути.
« Тепер цей острів Кошмарів буде моїм ...» - кивнув він, підійшовши до околиці того, що тепер називалося "Казарним лісом". Там його вже чекало кілька піратів.
« Мій пан, приказуйте нам, що ви хочете, — хоча вони виглядали надзвичайно жорстокими, але від їхньої люті не залишалося й сліду. На їхніх обличчях навіть з'явилися приємні усмішки, які виглядали більш нешкідливими, ніж в маленьких кроликів.
Не було жодного способу уникнути цього. Репутація Лейліна жахала їх. Це був їхній справжній лідер, тому що вони посміли б бути з ним необережними?
— Ммм. Побудуйте мені будинок: я залишуся тут на деякий час, — Лейлін недбало вказав на порожній район.
— Ні проблем, ви скоро побачите свою вілу. Залізний гак Калон дуже пишається тим, що служить вам! — Пірат, що стоїть спереду, з повагою вклонився, і після того як Лейлін кивнув, помахнув хлистом на талії. - Чули? Мій пан хоче побудувати тут віллу. Живо, за роботу!
*Пак! Пак!*
Слід сказати, що тепер пірати були досить талановитими. Завдяки їхнім жорстоким погрозам інші місцеві раби швидко зрозуміли, чого від них хочуть, і почали розчищати та вирубувати ліси.
— Ммм, непогано! — Лейлін кивнув на знак похвали. Отримавши схвалення, Калон гордо задирав голову, ніби отримав якусь незрівнянну честь.
« Кожного місяця на згадку про місцевих провідників з’являється кошмарне явище, яке виникає тільки під час повного Місяця. В інший час це звичайний ліс..." -- Лейлін подивився на ліси. Темно-червоний туман давно розсіявся, а на поверхні зелені навіть лежав шар білого туману. Нічого особливого в цьому не було.
« Я проводжу лише десятки годин кожного місяця за дослідженнями. Цього замало. Здається, мені доведеться залишитися тут надовго..." - подумав Лейлін зітхнувши.
Якби ті, хто розуміє закони світу Маґів, дізналися про його думки, то напевно з’їли б заздрість. Можливість вивчити Силу Вображень і отримати спадщину Чарівника Кошмарів - це те, за що вони б згоріли, навіть якщо б на це пішли десятки тисяч років.
Лейлін жалів лише мить. Потім він почав свої інтенсивні дослідження.
Руїни Магів були ще небезпечнішими, ніж руїни чарівників світу Бога. Вони були заповнені невідомими змінними, а через істоту зв'язаного з Силою Воглядінь, його дослідження була дуже і дуже важкою.
« Найпоширеніший шар забруднення Силою Воглядів створив легендарного монстра. Все явно виглядає набагато небезпечніше. На щастя, я вже отримав інформацію з перших рук, тому мені не доведеться рухатися всліпу...» - Лейлін подивився на величезний ліс Кошмарів із незчуттєвою спрагою.
...
Весна пройшла, і настала осінь. У мить він пролетів рік.
Цей острів, який Лейлін назвав островом Кошмарів, виглядав зовсім інакше. Плем’я тубільців зовсім зникло, а його представників вбивали або продали в рабство.
Тепер біля лісу стояла двоповерхова вілла. У саду перед нею процвітали золоті тюльпани, а навколо паркану обвивалася фіолетова гліцинія. Слабкий аромат витікав у повітрі.
У клумби стояв Лейлін з білою лейкемією в руках, неквапно піклуючись про рослини у своєму саду. Почва навколо коріння його квітів швидко стала вологою, коли вони жадібно вбирали воду. На пелюстках і стеблях виблискували краплі води.
« Час летить так швидко. Мої домашні та кузина дуже незадоволені тим, як довго я тут сиджу...» - закінчуючи поливом, Лейлін взяв білий рушник і витер руки. Потім він сів на плетене крісло серед квітів і почав спостерігати за результатами своєї праці.
Проте світло І.І.Чіпа в його очах продовжував виблискувати. Він продовжував робити точні моделювання, виконувати аналізи та розрахунки.
« Протягом років навчання, зрештою...» - Лейлін побачив, що спроектував І.І.Чип на карту. На прозорому екрані острів Кошмар тепер був розділений на три шари. Кошмарний ліс був тільки на першому.
« У давнину під землею пішло на пошуки Вовшебника Кошмарів. Ліс - це структура, сформована з іспаної сили Вогляди, схожа на таємний замок?» " Лейлін виглядав похмурим.
Спадщина такого жахливого закону була тим, до чого треба було обережно підходити навіть його основній людині. З його силою, як клона, кожен крок повинен був бути обережним, бо інакше він міг просто померти.
« На щастя, з інформацією про світ Водоглядів, яку я отримав раніше і з мутаціями Сили Волеймов у Богі, мені буде просто знайти кілька способів зламати цей замок..."
Лейлін пішов до вілли і зайшов у таємну кімнату. Він побачив багато дивних зображень, тоємів тощо і глибоко задумався.
Ці скульптури та декоративні фігури були виконані в дуже грубому стилі, але водночас вони також мали неймовірно незвичну картину. Найбільше вони були подібні до сили віри. Золоті промені сяяли, освітлюючи кімнату.
« Незріла сила віри?» — пробурмотів Лейлін. Все це було здобиччю Багроових Тигрів після битви з племенами тубільців. Ці предмети, яким поклонялися тубільці, були наповнені примітивною силою віри. У них навіть чудові духи і якісь природні парфуми, хоча й у запечатаному вигляді.
« Я жив у полоні тубільців, які перебували під захистом Океану або легендарних духів природи. Їх не так вже й багато..."
Лейлін безцінно погладив шматочок криваво-червоної шкіри якоїсь тварини. На темно-коричневій поверхні прапора яскравими фарбами був зображений тоєм у вигляді двоголового вовка. З нього поширювалася пельстра і насичена сила віри, і дивний вовк, здавалося, був готовий накинутися на нього в будь-який момент, але його стримувала сильна друк.
« Це щось середнє між темною і природною душею. Він навіть не отримав божественності, так як він зміг піти проти Ізабель з Драконом Чорнокнижника?" " Лейлін відчув добрий дух на прапорі. Він вже обнажив свої гострі зуби і наволочив вуха, а на його шиї почала рости бородавка. Очевидно, душа предка тубільців вже перетворилася на двоголового вовка.
« Бідний хлопець, якого стримує сила віри...» — Лейлін спостерігав за розгубленим добрим духом без натяку на жалість.
Цей чудовий дух, мабуть, був героєм іскриного племені. Після смерті він почав поклонятися Богові, і з поклонінням племені тісно пов’язувалася віра. Якби він повністю трансформувався, рано чи пізно народився би новий бог.
На жаль, Лейліна не мала жодного впливу.
« На щастя, ці томи віри не змінили Божої сили, інакше я б їх міг поглинути...» — Лейлін підняв праву руку і в його очах з'явилася слабка фігурка Таргарієн, коли жахлива пожирна сила охопила прапор із шкури тварини
- Вроджена навичка - Пожирання!
*Свист!*
Це було схоже на дракона, що п'є воду, коли нитки золотого світла стали сочитися з прапору, зникаючи в чорній дірі. Велика сила віри, з усіма душами й сильними емоціями, була поглинута безформною чорною дірою і перетворилась на чисту силу походження.
Лише за кілька секунд темно-золотий блиск прапора повністю погас, а тоєм вовка тепер втратив всі ознаки життя, перетворившись у мертвий предмет.
[Біп! Божественна сила поглинена, Запаси енергії збільшені на 3,8%. Загальний прогрес: 89,77%!], — підказав І.І. Чіп.
« Що й очікувалося від жертвування малого племені. Це дуже мало!» -- Лейлін нехотливо похитав головою. Він змахнув рукою, і інші статуетки та томіми встромили у повітря.
Велика чорна діра миттєво поглинула всі ці прості жертви, перетворивши їх на чисте джерело енергії. Одразу після цього Лейлін побачив, як цифри на екрані І.І.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv