Глава 946: Побіжка.
« Лише один фрагмент має підтримувати свою свідомість і пам’ять, наскільки могутні Маґі, що знають закони. Можливо, у мене навіть буде шанс отримати деякий спадок... - Пробурмотів Лейлін, — Я повинен отримати спадщину цього Чарівника Кошмарів!"
Лейліна завжди цікавилася Сила Водоглядів. И.И. Чіп зберігав дані про результати всіх експериментів. Він ніколи не припиняв цього вивчення.
Магі 7-го рангу повинні були розуміти могутні закони, в той час як Маґі 8-ого ранга мали знайти свій власний шлях, щоб злити ці закони за допомогою певної сили у якості основи.
Лейліна, звичайно ж, дуже багато думав про майбутнє. Якщо це можливо, то він напевно хотів би використати силу походження світу Магів і Міра Бога для злиття власних законів. Шкода, що це було неможливо. Адже так він насоложив би відразу дві Волі Міра, і крім того були інші істоти, які не дозволили б йому це зробити.
Сила Водогляду була наступною силою. Вона перевершувала великі світи, такі як Мір Чистилища і Льда, і якби не її фаза ослаблення то до двох найсильніших світових часів приєднався би третій.
Сила Водогляду на пікі була наймогутнішою силою походження, як і мир Магів та Богов. Тільки злиття законів із Силою Вообрачення міг відповідати амбіціям Лейліна!
Проте, повністю проаналізувати Силу Воображень і знайти способи уникнути фази її ослаблення було для нього зараз величезною та складною справою. Навіть за допомогою І.І. Чіпа, про нього було б потрібно більше десяти тисяч років.
Але перед ним постало світле майбутнє. Якщо він отримає спадщину Чарівника Кошмарів, то проблема з Силою Ворушень може бути негайно вирішена! З таким великим спокусам, допитливі кроки Лейліна були вільні від небезпек у лісі.
— Капитан! Ми допитали в’язнів. Міс Ізабель була загнана в цей ліс. Кожне повнолітнє лісозаготівельне середовище наповнюється жахливими небезпеками; ніхто ніколи не виходив з нього живим! — Робін Гуд був дуже похмурий, а ніж на стегна Рональда був пропатений кров'ю.
— Я піду, — раптово сказав Лейлін.
— Капитан!
- Мій пане, відправте мене туди!
Робін Гуд і Рональд відразу намагалися переконати його не робити цього. Вони вважали, що у цій пастці загинуло Ізабель і якщо там зникне Лейлін, то все, чого вони сподівалися, — це гнів сім’ї Фаулен.
- Не хвилюйтеся, я впевнений в собі. Скажіть піратам не підходити до лісу і темно-червоного туману. Краще відступити до берегової лінії... — Лейлін махнув рукою і сильно перебив їх. Він навіть повищив старших Багроових Тигрів більше страху, ніж Ізабель.
« Це забруднення через поєднання мутирової Сила Водоглядів та законів світу Бога?» Лейлін наробив свою мантію чарівника і обладунки з драконячої шкіри. Червоні змії в його руці зревів, і з кристала під драконячим кігтем почулися крики душі драконів.
Оскільки він відкинув прохання Робін Гуда та інших, то залишився сам. Це означало, що він міг використовувати свою силу так само, як йому заманеться. Пірати були б тільки тягарем для нього в районах, забруднених Силою Воразей.
« І.І. Чіп, почни трансформацію!» - стоячи на околиці лісу, Лейлін негайно скомандував.
[Біп! Перестаю модель заклинання Миру Воображень, сливаю з таємницею інформацією про закляття. Починаю створення таємної моделі заклинання Сили Ворушень!] І.І. Чіп вірно виконав наказ Лейліна.
— Таємне закляття Сили Ворушень - Вічний Світ! - Лейлін вказав вказівним пальцем вперед, і з нього вилетіла молочно-біле полум'я. Він виріс під поривом вітру, коли в одну мить досяг розмірів гарбуза.
Темно-червоний туман розсіявся під цим чистим білим полум'ям, розкриваючи первісний вигляд лісу.
« І.І. Чіп, скануй енергетичні коливання!» — Лейлін перекинув долоню і знову з'явилася зламана попереджуюча руна. Сканування ввело йому загальний напрямок, і він зник у цьому густому тумані.
У той момент, коли його тільки оточує темно-червоний туман, його тут же поглинає заклинання Вічне світло. Воно сформувало навколо нього дивну ізольовану ділянку.
Рішення Лейліна самостійно дослідити цю місцевість було логічним, оскільки він був упевнений у собі. Він міг покладатися на таємні закляття Сили Волів'я!
Завдяки своїм дослідженням у Світовому Магі, тепер він має багато моделей заклинань для Сили Вори. Використовуючи свою спадщину арканістів, він міг легко перетворювати їх для використання у світі богів. Для нього це не було абсолютно ніяких проблем, особливо якщо взяти до уваги потужні аналітичні здібності та обчислення І.І.Чипа.
« Заклинання Сили Воглядань - найкращий спосіб боротьби з істотами, зараженими Силою Воразінь» — зітхнув Лейлін.
Темно-червоний вогонь спалив дотла дивного ента на його шляху. На відміну від Ізабель, його атаки не залишали монстрам жодного шансу на відродження.
« Я вже близько... Там!» - раптово брову Лейліна здригнулася. Велика пара крил миттєво виросла з його спини, дозволивши йому змити в небо...
Криза Ізабель досягла свого апогею.
— Убирайся! — Роз’ярні крики і моторошне полум'я змусили гігантську множину зробити кілька кроків назад.
— Ке-ке ... занадто слабка ... Надто слабка... - Дивні людські обличчя стирчали на шкірі цього монстра. Серед них були й ті, хто належав її піратам. Тепер їхні очі випускали червоний блиск, коли вони моторошно хіхікали.
Її полум’я не могло залишити на панцирі цього монстра ні сліду, ніби він мав захисною силою, яку було важко знищити.
— Станьте частиною мене! — Одна особа відкрила рот, і з нього забризкала роз’їжджувальну зелену рідину, наче дощова вода.
Навіть захисна драконяча луска не витримала контакту з нею і почала обсипатися. Ця коррозія змусила Ізабель нахмуритися.
— Швидше, за мною! — Карен з’явилася збоку, потягнула Ізабель за руку і побігла.
— Я ніколи не думала, що ми залишимося вдвох. Я не повинна була заходити сюди, тому Ізабель виглядала сумно.
- Зараз не час турбуватися про це. Сестра Ізабель, я тут оглянулася. Темно-червона туманна стінка, схоже, починає розсіюватися. Якщо ми протримаємося тут ще якийсь час, то зможемо вибратися з цього місця! - підбадьорювала її Карен.
- Залишатися тут ... Ха-ха ... - Ізабель тепер виглядала дуже жалюгідною, але більша частина впала на її свідомість. Вона ніколи не думала, що коли-небудь зіткнеться з такими дивними речами, як сьогодні. Цього дня вона відчувала більше страху, ніж за все своє життя.
Після того як вона взяла своїх підлеглих і відступила з ними в ліс, там почали відбуватися всілякі дивні речі. Це почалося після настання ночі. Спочатку вона думала, що це якийсь безглуздий жарт, але незабаром виявила, ніби повинна заплатити за це кров'ю.
Дерева, які могли ходити, квіти і трава, що могли співати, камені з ци, мертві, здатні відновлюватися, численні клоуни ... Всемогутні речі, багато з яких вона навіть не могла знайти назви, нападали на них один за одним. Вони були гротескні і розсипані; дивлячись на все це, вона мало не повірила в те, що зійшла з розуму.
Її підлеглі помирали один за одним, поглинуті або реальними чи уявними істотами. Тепер залишилися тільки вона і Карен.
- Цей багатоногий монстр дуже сильний і має щонайменше Легендарну силу. Чи означає це, що нам залишається тільки бігти ... Хм? Що таке, Карен? Тебе поранено?
Ізабель подивилася на Карен біля себе. Пол-дроу стояла до Ізабель спиною, і її плечі злегка тремтіли.
І коли Ізабела підійшла до неї, то відразу змінилася її обличчя:
— Немає тепла... Ти не Карен!
- Хе-хе ... Чудова маленька капітанша, якщо я не Карен, то хто ж я? — Карен обернулася; половина її обличчя освітлював світло. Але зіниці Ізабель з’єдналися ще сильніше. Її гарне обличчя було розколотим посередині, обкриваючи її жахливі гострі зуби. Все її обличчя, здавалося, перетворилося на один величезний рот.
— Чёрт побери... Що ти, чорт візьми, таке? — Заволила Ізабель. Жахливе полум’я створювало вогняні кільця завдовжки кілька метрів, поставивши « Карен» відступити.
- Хе-хе ... Ким я можу бути?
*Грохот!*
Земля розкололася, і перед Ізабель знову постала велика кількість людей. Карен засміялася, встромивши свої руки у багатоніжку і злившися з нею. Врешті-решт, монстр, який виглядав як Карен, повністю зник, і єдиним, що від нього залишилося, було бліде обличчя.
*Чі! Чи!*
Величезна множина видала пронизливий крик, і з її рота вирвалося холодне повітря. Дерева, що обгортаються довкола і ґрунт миттєво покрилися шаром льоду.
« У нього є слон з силою льоду і він не може померти. Боги ... Може, це якийсь особливий вид бога?»
Це був єдиний висновок, який могла зробити Ізабель. У результаті цього навіть драконяча кров почала заморожувати її тіло.
- Ні, я не можу тут померти! — Ізабель виглядала рішуче, коли на її тілі вибухнули червоні лусочки.
— Вибух крові! - У криваво-червоному тумані заблокував лід, нарешті, відкривши Ізабель шлях до порятунку.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv