Глава 892: Похід
«Касслі... Я пам'ятаю це!» — Лейлін, очевидно, не став би приймати удари мовчки. Все, що зробив йому Кассіль буде повернене йому 10-, ні, навіть стократно! Під час війни, адже все можливо?
...
Під дією холодного вітру невеличка команда повільно вийшла з воріт Сильвермуна, отримуючи радість. Хоча вони знали, що подорож буде небезпечною, але не могли уникнути її. Це сумна доля покликаних до війська.
— Рафінія, лицарі не можуть пересуватися верхи в місячному лісі. Там занадто багато дерев і їжаків... — Аулен все ще інструктувала Рафінію, щоб їй слід було прийняти рішення.
— Не хвилюйтеся! Мої навички цілком пристойні. Я не завжди працюю разом з бойовим конем... — Рафінія розслаблено похолола за своїми ножами з чорної шкіри.
Коні зазвичай становили половину сили багатьох високорангових лицарів, але Рафінія була іншою. Після свого попереднього невдалого досвіду вона свідомо підготувалася до цього. Вона все ще мала велику силу, навіть не маючи коней.
Вона була на абсолютно іншому рівні, якщо порівнювати її з тими бійців, які ставали цілком безпорадними відразу, як тільки втратили своїх коней.
- Це добре ... Дозвольте представити вам основні сили нашого загону! — З радістю вигукнула Аулен, вказуючи їй інших людей.
- Ви вже знаєте Лейліна, нашого чарівника. Це капітан нашої розвідки, злодій Ланшир... — Аулен звернула увагу на струнку фігуру в облямливому одязі, чиє обличчя було наполовину прикрито.
- Це брати, які ведуть наших воїнів, Огг і Отто.
Як сили оборони їхніх команд, Огг і Отто були дуже м'язистими, та озброєні алебардами, молотами й іншою тяжкою зброєю.
Майже двадцять елітних воїнів, одягнені в сталеві обладунки, були подібні до кольчуги. Вони були воїнами вище 3-го рангу, і їх можна було вважати досить сильними.
Привіт! - Огг і Отто посміхнулися та привітали її. Їхні обличчя виглядали дуже невинними, що різко контрастувало з тим божевіллям, яке вони демонстрували в бою.
— А це наша цілителька і красуня, священнослужниця Джинкс! — Аулен підійшла до блондинки. Вона була одягнена в білу мантію священика, і сиділа верхи на білому коні.
— Сестра Аулен... Не подразни меня. Що ти маєш на увазі під « фарбуванням...» Джинкс трохи почервоніла. Ця злакула дівчина видала спокійну ауру.
- Раніше ми були командою з 50 осіб, але через запеклу боротьбу десятки наших людей загинули. У нас не було часу шукати їм заміну... — Аулен представила Рафінію свою команду, визираючи на нього сумної і спустошеної. Навіть вона не відважилася заводити нових друзів перед виконанням небезпечної місії, нічого вже й не кажучи про те, що серед них могли бути шпигуни.
-Рафінія, ви лицар. Як завжди, до вас будуть приставлені два ваших слуги і чотири кохання. Кожного місяця ви будете отримувати для них додаткову зарплатню. Не соромтесь свого імені, авлін махнула рукою.
— У мене тільки чотири слуги. Сестра Аулен, роби так, як вважатимете за потрібне... — Легко відповіла Рафінія. З її-то походженням, вона не особливо турбувалася армійським підручником. Але для багатьох звичайних лицарів це було великим багатством.
Щоб отримати більше золотих монет, багато простих лицарів навіть скорочували кількість своїх слуг і конюхів. Лейлін не міг зітхнути, подумавши про це - огида грошей шляхом припинення до своєї зарплати слуг безіснуючих був звичайним явищем по цілому світі. Цього не потрібно було спеціально навчати.
— Ладно. Ми будемо розглядати їх як двох слуг і двох конюхів... — Аулін уважно спостерігала за Рафінією, але не помітила в її поведінці нічого дивного. Вона не могла поливати головою, соромившись своїх думок.
— О, гляньте, ці гобліни? - думки Рафінії, очевидно, не зациклювалися на цьому питанні і її увагу вже перемкнулась на щось інше.
По пустелі бродило кілька зеленьожих створінь, які виглядали так само, як гобліни, яких зустрічав Лейлін. Вони жадібно дивилися на групу, але не наважувалися наблизитися до них, боязко і бронзиво стоячи осторонь.
— Да. Не хвилюйтеся, вони не посміють атакувати збройні людські війська. — Аулен вигукнула, а потім почала безмовно спостерігати за Рафінією, яка заохочувала свого коня йти вперед. Потім вона подивилася на Лейліна, але той просто безпорадно потиснув плечима.
тепер розумію чому ти не хотів бути на обличчі, коли представляв мені Рафінію... — Аулен повернула свого коня до Лейліна і закоїла очі.
...
Хоча та рицарія Рафіна була радісною дорогою, вона вже майже досягла Місяця. Атмосфера в їхньому загоні ставала чимраз напруженішою.
Настала ніч, і в армейському таборі встановили десятки наметів. З’явилось багато вогнищ, а над ними готувалися прості армійські пайки. Лейлін відкрив банку і додав до супу рибну нитку.
— Це рибна нитка! Я часто їла її, коли була на півдні! — Рафінія сиділа поряд з Лейліном і понюхала.
— Правда? — Лейлін злегка усміхнувся, не бажаючи розкривати те, що саме він був головним в мережі поставок. Через розташування і ланцюга постачання церква Бога не могла більше залишатися осторонь. Вони інвестували в родину Фаулен, щоб отримати більше прав на рибну нитку.
Завдяки їхнім величезним багатствам і зв’язках мережа продажів рибної нитки змогла за кілька років поширитися до півночі. Вона навіть стала обов’язковим пайком армії Сільвермуна, що зробило йому велику честь.
Хоча на ринку почали з’являтися підроблені підробки, однак кількість таких товарів не могла зрівнятися зі церквою Бога. Отже, прибуток буде стабільний протягом тривалого часу. Лейлін знав про це, бо його сім’я висилала йому гроші щороку.
Хоча Лейлін займався самовдосконаленням, він не відмовлявся від контролю над своєю сім’єю та іншими організаціями. Для того щоб зробити те, що йому заманеться, у світі було б достатньо просто стати Леґендою або навіть високораномовим чарівником; але його метою не було лише самовдосконалення.
Він хотів стати богом, а для цього було недостатньо сил одного чоловіка. Навіть великі боги потребували підтримки від прихильників.
« Насправді ж, правила встановлення Богом у Мірі Богів не такі вже й суворі... — Очевидно, Лейлін міг бачити наперед з далекоглядністю, — якщо я стану новим богом, то мені буде легше заручитися підтримкою від сили світового походження. Тисячі віруючих будуть достатньо для того, щоб підтримувати народження нового бога. У старих богів набагато більше проблем. Їм потрібно у десятки разів поширювати свої вірування, і вони легко можуть стати ворогами інших схожих богів...
Очі Лейліна виблискували: « Звичайно, існує простіший спосіб стати богом. Якби мені вдалося отримати божественні кристали сили, а також Божу природу грішного бога я міг би легко стати одним з них... Але навіть ставши богом, я все одно залишусь смертним. Відродження як бога не буде без слів."
Лейлін вважав, що таких богів було дуже мало. Закони не можна розуміти за один день. Навіть високорангові Легенди не можуть повністю збагнути силу законів, тим більше ті, хто колись був звичайними людьми.
Це було схоже на силу дитини, яка розмахувала величезним молотом. Результати були очевидними.
Звичайно, Лейлін був іншим. Його основне тіло мало досвід Мага пів-7 ранга і підтримку І.І. Чипа. Якби він піднявся до божественності, маючи слабу Божу силу, то все одно зміг би прийняти і втримати її.
« Жаль... але ті чудові часи, коли під небом могло дарувати божественність, давно пройшли ... Боги ніколи не будуть забуті. Навіть якщо вони помруть неприродною смертю, їхня божественність і божественна зброя все одно будуть в руках богів, які їх вбили. Їх не можна дарувати іншим..."
Лейлін був похмурий, як хмара. У глибині душі він все ще був Чорнокнижником і йшов по дорозі Магів. Магі 7 ранга повинні були повністю зрозуміти силу одного закону, а Маґи 8-го рангу - сила відразу декількох законів.
Тільки знайшовши свій власний шлях і сплавивши в собі силу законів, ви можете досягти піку 8-го рангу та націлитися на 9 ранг. Оскільки Лейлін не розумів свого шляху, то ще й думав про інші закони.
« Якщо я не зрозумію, що це той закон, який мені потрібен, то навіть божество із могутньою божественною силою звалиться на мою голову, - я ніколи не обернуся на нього уваги.", Лейлін глибоко зітхнув.
- Хе-хе ... Про що ти думаєш? — Вираз його обличчя, звичайно, викликав інтерес Рафінії.
— Думаю, коли буде готовий цей рибний суп, — похитав головою Лейлін. Якби він сказав цій дівчині, що збирається стати богом, вона б напевно зганьбила його божевільним. Чарівник, який не досяг навіть 15 рангів, сміявся говорити про те, що хотів стати богом? Навіть у Легенда не вистачало на це сміливості!
Рафінія дуже зітхнула. Вона, очевидно, мала в цьому більше досвіду, і, здавалося, навіть володіла деякими кулінарними здібностями.
- Вибачте за те, що турбую вас двох! — У цю мить до них підійшла Джинкс в білосніжній мантії, що ковзає за нею по траві. Вона відчувала красу.
- Капітан Аулен сказала мені повідомити всім офіцерам, які є лідерами загонів або вище по званні, негайно підійти в центральну палатку...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv