Глава 838: Кубики цукру
В цій партії рабів було кілька особливих маленьких сімей; це були сім'ї загиблих піратів Чорного Тигру. Лейлін планував об’єднати їх зі своїми людьми, щоб зміцнити населення. У той же час їх можна було вважати заручниками. Будь-який пірат, який поклявся йому своїм життям, більше не повинен був сумніватися в ньому.
Без будь-яких серйозних змін ймовірність їх зради була тепер дуже низькою.
« Коли справа доходить до накопичення ресурсів, розграбування - це дійсно найшвидший метод!»
Цього разу серед усіх його ресурсів була особлива партія, трофеї війни, які Лейлін притримав для себе. До них входив неопрацьований цукор на острові Мерфолків, а також предмети, які важко було позбутися.
Після цього каперство стало основним елементом виробництва ліній. Наступним кроком була спроба виробництва товарів. Якщо б він використовував найпростіший метод — інвестувати кошти своєї сім’ї в проект, то мусив би повільно купувати рабів і даремно робити продукт. Він би зазнав труднощів ще на початку!
"Незалежно від того, про яке виробництво йде мова, каперство є ключовою частиною..."
Лейлін зітхнув: « Жаль, що як тільки організація Маркіза Луїса розореться, я не зможу продовжувати бути піратом. Зрештою, тоді багато людей вважатимуть мене ворогом, а деякі навіть почнуть задумувати проти мене."
Зруйновання й пограбування легко породжували ненависть. Водночас, це був найефективніший метод і тому люди не могли так легко відмовитися від нього. Те, що Лейлін міг зробити таке рішення, свідчило про його мудрість і передбачливість.
Пірати не відступали, і це призвело до того, що купці покинули цей район моря. Лише масовий зріст торгівлі став би джерелом багатства, і саме тому Лейлін хотів розпочати торгівлю цукром та рибою.
Звичайно, це не означало, що Лейлін збирався розформувати піратську команду.
Насправді, він вже придумав альтернативний маршрут для Багрових Тигрів. Він вирішив, що вони більше не займатимуться піратством, а платитимуть за свої нечесні гроші як захист або послуги корабельного супроводу.
По суті, вони б експлуатували їх з тіні.
Лейлін був дуже амбіційним! Для цього він мав спочатку стати королем зовнішніх морів, або принаймні Королем темного світу і отримати владу видавати закони та постанови!
Це також збільшить його владу над морями! Якщо все піде добре, він навіть зможе створити в цьому морі могутню державу!
Лейлін не відмовився б від шансу стати в цьому світі правителем. Мабуть, саме заради цього він так тяжко працював і готувався.
Боги цього світу, особливо новонавернені, потребували віри смертних і стабільної основи для віри та власної території. На це можна було покластися, щоб захистити і запобігти занепадові їхньої божественної держави.
Боги були далекоглядними. Лейлін не міг вкрасти прихильників старих богів, тому що це довело б до жахливої битви з богом!
Він мав на меті розвинути нову, власну територію і збільшити населення, щоб заслужити його віру.
Будь - які справи, пов’язані з цим часом, ніколи не були проблемою для богів.
Три кораблі відчалили від порту, які велися поглядом Джейкоба та інших. Лейлін плескнув у долоні, посміхаючись Джейкобу:
— Добре! Все інше - наша турбота. Як ти?
Джейкоб виглядав переляканим:
— Будь ласка, ходімо зі мною!
Лейлін відкрив дерев’яні двері, що ведуть до одного з малих сховищ табору.
У приміщенні стояли дерев’яні рами, а всередині — велика кількість рибної нитки, щільно забитої в керамічні судини.
— За методом, якого нас навчив молодий Господь, який ми отримали від рибної нитки може зберігатися понад місяць. Якщо ми використовуємо цей метод зберігання, його можна буде зберігати більше півроку ...
Джейкоб знервовано продовжив:
- З таким терміном зберігання ми зможемо продавати рибну нитку на континенті ...
— Ммм! Для нас тепер головне завдання — це невеликий прибуток і швидкий оберт! — кивнув Лейлін.
Технологія виготовлення рибної нитки не була такою дотошною. Тепер найважливішим напрямом було масштабування виробництва, що допомогло б значно зменшити витрати.
Однак кількість споживачів була обмежена. Принаймні Лейлін не міг сподіватися сільського господарства і орендаторів.
Все, що вони могли витиснути з них, було мізерним, до того ж, ці люди були б щасливі, якби їм дали просто чорний хліб.
У Лейліна були великі міста. Там проживали ремісники, вільні громадяни, безліч авантюристів і найманців.
Держави у світі богів ніколи не були місцем, де можна було б зосереджуватися на багатстві. Міста були єдиними місцями, де було найбільше прибутку.
Він не просив багато чого. Якщо б він зміг вирватися на базар кількох прибережних міст, це змусило Лейлін посміхатися навіть уві сні.
- Що стосується переробки цукру, через брак кислоти і активованого вугілля, про які говорив молодий Пан, ми змогли загоїти тільки одну партією сировини на складі...
Джейкоб привів Лейліна на інший склад. Цукор розкладений тут рядами з примесією чогось жовтого і навіть чорного.
Це був грубий цукор, навіть трохи гіркуватий. Тим не менш, трохи солодощі в ньому вже було досить хорошою розкішшю для дворян.
Але оскільки це були зовнішні моря з гарячою вологістю повітря, то білий цукор виявив ознаки загущання в коми, незважаючи на всі їхні спроби запобігти цьому.
— Це не має значення, бо після цього почнеться ще одна стадія обробки. Білого цукрового піску, який був отриманий після цього, потрібно ще більше уваги!
Це було найбільше багатство, яке отримав Лейлін.
Рибна нитка принесла б йому невеликий прибуток, але її швидкий оберт дозволив би розширити виробництво. Однак методи переробки білого цукру мусили тримати в секреті. Таким чином, він би контролював ринки як високого і низького рівня; а якщо йому пощастить, це дозволить підтримувати родину Фаулен багатою протягом багатьох століть!
Лейлін мав на це вагомі плани.
У його планах це місце мало стати найважливішим портом острова Фаулен і навіть серцем остров’ян!
Звичайно, перш ніж це станеться, Лейлін триматиме всі ці плани глибоко в серці.
Хоча грабувати інші острови було легше і безпечніше, Лейлін не міг цього зробити.
Проблема полягала в феодальному володінні!
Теоретично, зовнішні моря Королівства Дамбрат звичайно належали королю. Як тільки невибагливі землі будуть заселені, це означатиме втрату захисту від королівства і розождеть ворожість!
Що це означатиме для зовнішніх морів, які не мають земельних земель та святинь, церков і священиків?
Жахливі хвороби не можна буде вилікувати божественними заклинаннями; їх можна тільки терпіти. Людям також доведеться мати справу з лютими тубільців і жахливим кліматом.
Крім того, у глибоководних морях живе безліч страшних монстрів.
Кожного року кількість тих, хто помирає від спроби проникнути в зовнішній океан, сягнула жахливих показників, які просто кидали у тремтіння.
Отже, було зрозуміло чому Віконт Тім так палко бажав острів Фаулен, який був розчищений і оброблений, а також мав великий порт, людей та церкву як основи.
Однак Лейлін вже давно вважав острів Фаулен своїм власним, що й запланувало сумну долю бідного Вікінта.
- Джейкобе, віддай наказ ще раз нагодувати рабів сьогодні ввечері. Завтра ми починаємо навчання, і збираємося підготувати відбір видатних ремісників для участі в виробництві. Решта рабів розширять табір. Хоч би як там було, ми не можемо тримати їх без діла!
Технологія виготовлення рибної нитки була дуже проста, але ось технологія обробки цукру Лейлін планував тримати в секреті ще кілька років. Хоча пізніше він не матиме іншого вибору, окрім того, як поділитися цим секретом, великий прибуток, який отримає до тих пір, буде просто приголомшливою.
Лейлін уже планував суворо контролювати ремісників і навіть побудувати для них окремі житлові райони, які також будуть управлятися.
Лейлін був заслуженим правителем цієї землі. Як тільки він прийме таке рішення, воно буде виконано без будь-яких питань.
Коли прибув барон Джонас, він побачив район, де було багато роботи.
— Хіба такий величезний табір з такою кількістю рабів не коштує більше тисячі золотих монет?
Барон Джонас з недовірою прогулювався вулицями, ретельно оцінюючи табір. Земля була чистою, і з обох боків були місця для магазинів, кузниць та крамничок кравців. Було ясно, що Лейлін дуже ретельно все спланував, будуючи це місце, як маленьке містечко.
- Так, пане! Щоб створити такий табір і купити рабів, можливо нам потрібно було б інвестувати сюди прибуток з усього нашого порту за кілька місяців...
Очі Леона були шоковані, особливо після того як він побачив чіткі та організовані Лейліни. Його очі виблискнули, і він мовчки подивився на нього.
Тільки він, як головний домоправитель, знав, наскільки це важко - приручити такий натовп тубільців!
Молодий пан, якому це вдалося, був справжнім скарбом від богів!
Леон не міг не помолитися.
Але це був тільки початок. Коли барон Джонас і Леон побачили завершений продукт, про який говорив Лейлін, то були ще більші шоковані.
- Це ... А що сказати про цукровий цукор?
Коли барон Джонас оглядав білосніжні кубики, які відбивалися на дзеркалах, він підніс один з них недовірливо.
Такий прозорий блиск був для нього просто запаморочливим:
- Це занадто вже красиво! Вони схожі на кристали. Це витвір мистецтва! - Пробурмотів барон Джонас, закинувши шматочок собі в рот і миттєво відчувши солодкість.
Такий солодкий смак так сильно зворушив барона Джонаса, що він втратив дар мови.
- Я можу сказати напевно ... - Через деякий час барон Джонас видихнув, - Кубики цукру, безумовно, будуть розкішшю, яку захоче знати. Без цього ці екстравагантні банкати просто втратять свій блиск ...
- Ти правий, Отче! - Лейлін, що стоїть убік, посміхнувся.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv