Розділ 837: Повернення додому.
Блін!
Кілька фігур рушили вперед, але їхні тіла відразу були заморожені.
- Як ти знайшов нас? - Недовір’я виражало обличчя Клу.
— Мертвим це знати ні до чого! - криваво-червоний Кінжал диявольської Крові з'явився в руці Лейліна, придаючи йому більш ворожого вигляду.
*Свист!*
Він перетворився на фантом і полетів на цих вбивць.
— Чорт візьми... - Відчуваючи себе млявим через замерзання, вираз обличчя Клу став неймовірно зловісно мерзенним. Якимось чином він уже здогадався, хто його продав.
Врешті-решт, всім, що він побачив, була криваво-червоний спалах.
*Пу! Пу! Пу!*
Через бар’єр у вигляді крижаної бурі і ненадійного видимості Лейлін несподівано розібрався з цими вбивцями. Усі інші вороги, які зазнали жахливих травм через крижану бурю, нарешті підняли білий прапор, що був готовий здатися.
Проте Лейлін не турбувався рештою, довіривши своїм підпорядкованим мародерством і захопленим полоненим. Він подивився на вискоче повідомлення:
[Біп! Носій отримав посилення від Кінжала диявольської Крові. Пастка збільшилася на 0,3!]
0,3? Непогано. Якщо це значення переводити в духовну силу, воно може бути навіть менше 0,0001!»
Лейлін був дуже задоволений цим. Він уже мав досить високу духовну силу, і це не мало для нього значення. Тому він зосереджувався на своїх недоліках.
Він був упевнений, що використовуючи силу кинджала, зуміє всебічно розвивати свої показники для того, щоб стати ідеальною істотою!
Але це було можливо для просування не вище 10 рангу.
Його показники тепер стали такими:
[Лейлин Фаулен. Раса: людина. Чарівник 8 ранга. Сила: 3.5, Локкість: 3,3; Життєдайність - 4.5; духовна сила: 8. Стан: здоров. Талатани: Фортеця, Ерудити. Слоти Заклинань: 3 ранга (2), 2 ранга (4), 1 різґа (?) 3.3 ранг (і?"?
У цей момент до нього підійшла Карен:
— Пане, ми розбилися з усіма тими, хто протистояв.
— Добре! Почувши, що я вже отримав їхню прихильність до церкви Убивств, ми заспокойтеся Лейлін.
...
Острів Фаулен у тимчасовому таборі, недавно збудованому Лейліном.
Джейкоб, який патрулював цей район, раптом почув тривожний крик свого підпорядкованого:
- Мілорд, до нас наближається невідомий флот!
- Що? Пірати? Будьте напоготові!
Джейкоб став серйозним. Пірати у відкритому морі не виведуться. Вони були немов хижі вовки, що нападали на будь - які кораблі чи порти, де могли жити.
Через секунду пролунав дзвінок і крики солдатів, які підштовхують рабів ховатися в дерев’яних домах. Інші солдати схопилися за зброю і почали спостерігати вітрила вдалині.
Але навіть Джейкоб не міг стриматися і ані слова.
Великий флот. Він був занадто великим! Там було три велетенські кораблі, і на кожному з них був великий натовп. Бачачи це, Джейкоб сказав:
- Їх числа достатньо, щоб напасти на весь острів Фаулен. Невже це три легендарні піратські команди?
— Настав час показати свою відданість сім’ї! — Викрикнув Джейкоб, міцно вхопившись руками за зброю.
— Та живе Фаулен! - Багато солдатів одночасно закричали, але Джейкоб помітив їхні голоси страху. Кілька солдатів вже шукали шляхи для втечі. Не кожен міг спокійно стояти перед лицем смерті. Під загрозою смерті могло статися забагато речей.
Три велетенські кораблі поступово наближалися до берега. Але піратські прапори на щоглах не розвіялися. Чи три велетенські торговельні судна скаржилися на них?
« Тергові суди? - Джейкоб був спантеличений.
У цей момент з одного з кораблів вилетіла фігура і полетіла в їх сторону.
« Це політ! Це ж заклинання чарівника середнього рангу, чи може це бути...», - вираз обличчя Джейкоба різко змінилося, змінивши очікування і захоплення, — це молодий пан! Молодий пан повернувся!»
Коли потоки повітря розвіялись, фігура Лейліна зупинилася перед Джейкобом:
— Ти добре справився з табором.
Він швидко оглянув табір з висоти пташиного польоту і помітив, що Джейкоб завершив все згідно з його планами. Табір вже був у доброму стані і міг прийняти нове населення та рабів, які б допомогли прискорити виконання його торгового плану.
— Дуже дякую за вашу похвалу! Насправді це все завдяки рабам. Вони тяжко працюють щодня, шкода тільки що їх замало... — шанобливо вклонився Джейкоб і поклавши праву руку на груди.
- Тобі не треба турбуватися про рабів. Я привіз з собою багато нових ... та й інші подарунки! Підготуй людей — широко посміхаючись відповів Лейлін. Величезне полум’я випало з його руки, формуючи очевидний сигнал.
Три кораблі почали повільно рухатися до берега, спускаючи незліченні маленькі човни, які, як мураши, стали гребти в їхньому напрямку.
— Три кораблі... - Очі Джейкоба розширилися.
— Хе-хе... Це кораблі торгової групи Родос. Я уклав з ними угоду і купив велику кількість рабів та грубого цукру... — Нахмурившись Лейлін, побачив багато маленьких човнів.
- Сюди! - Він вказав на прибережну зону. - Нам потрібно буде побудувати новий пристань. Звичайно, тут було дуже мало людей, але тепер це не проблема ...
Бачачи нескінченний потік рабів і невтомні пошуки кошиків цукру, а також інші будівельні матеріали Джейкоб стиснув кулаки. Його обличчя почервоніло.
Хоча він і гадки не мав, як цьому таємничому молодому майстереві вдалося отримати все це, але це не мало ніякого відношення до нього, чи не так? Все, що від нього вимагалося, як від підлеглих - виконувати накази свого начальника. Цього було достатньо! Просто побачивши, скільки Лейлін витратив, було очевидно, що він збирався грати по-крупному.
— Джейкоб! Домовся про доставку рабів чоловіки і жінки повинні бути розділені, а за ними слід спостерігати!
Лейлін був дуже великим, і він навіть вирішив залишити у ньому прогалини. Тому він не мав жодних труднощів взяти ще кілька сотень рабів.
Окрім некваліфікованих робітників, було багато розгублених осіб. У таборі за баррикади, що був нагострений дерев’яним парканом, замкнули хілих рабів.
Нунукер, якого Лілін призначив керівником рабів, вже наказав старшим витягнути каструлі з пюре та рибою, щоб нагодувати новобранців. Потім, побачивши Лейліна, він кинувся до нього і поцілував землю біля його ніг.
— Шановний пан, Нунукер висловлює вам свою повагу!
— Я чув, що ти добре вів рабів. Хороша робота, — кивнув Лейлін. Нунукер тепер носив лляне вбрання і виглядав як простий чоловік. На його талії навіть висіла батогом, який виглядав досить зношеним і говорив про те, як часто він її використовував. Його одяг і батіг говорили про ріст його влади та статус.
— Продовжуй старанно працювати. Після цього я розірву твій контракт раба і звільню тебе. Я навіть дам тобі трохи землі! — Лейлін ніколи не був скупий з тими, хто на його боці, і робив це також для того, щоб бути прикладом іншим.
— О, великий пане! Я прославлю вас. Ваша ввічливість величезна, як океан! -Вихваляв його Нунукер, стоячи на колінах.
Менеджер, одягнений в шовкову одежу з золотими нитками на манжечках, підійшов до Лейліна:
— Милорд, всі товари були отримані. Загалом 275 рабів і 5000 кілограмів грубого цукру! Є й інші товари. Це ваш рахунок.
Лейлін подивився на рахунок, знаючи, що немає нічого підозрілого. Менеджер все одно не посмів би щось у ньому змінити, оскільки Лейлін був каналом з Варварами по порятунку від викрадених груп.
Зрозуміло, чому Лейлін боявся. Крім того, навіть якщо б вони намагалися зможнюватися, Лейлін не зміг би обманути їх. Отже, Лейлін швидко підписав папір і проштовхував його спеціальним кільцем.
Цей друк зображував кинджал та череп, і це був знак Баґрових Тигрів! Рубінове кільце могло відкриватися зверху, а всередині воно містилось личний друк Лейліна. Це також було доказом того, що він мав справу з Варварами.
— Добре, ви вже заплатили за товар. Успішно виконано операцію. Дякую за співпрацю! — Побачивши, як Лейлін ставить свій підпис, менеджер зітхнув з полегшенням і посміявся.
« Дякую за співпрацю, — каже Лейліна. — Її ставлення вже відволікається, а думки були зайняті іншим питанням.
Коли він залишив Піратську Бухту, Лейлін знищив кілька піратських кораблів, які хотіли пожити на ньому. Коли він установив свою репутацію, то зустрівся з Ізабель в заздалегідь визначеному місці.
Через численні битви та нових полонених на борту команда Лейліна вже сильно змінилася, коли він зустрівся зі своєю двоюрідною сестрою і іншими. Тепер у нього була величезна організація, три лінкори і понад двісті піратів!
Хоча вони видавалися нічим іншим, як натовпом, це не означає, що серед них не було талановитих людей. Лейлін вважав, що якщо він правильно все розрахував, то його нова команда тепер можна було зарахувати до великої трийки зовнішнього моря! У нього навіть був капітал, щоб кинути виклик більш великим піратським групам!
Те, що сталося з ним по дорозі, було очевидним. Отримавши інформацію від Гільдії Ворів і Варварів, Лейлін взяв своїх підлеглих та розграбував численні торговельні кораблі з сім’єю Луїса. Звичайно, товар продано торговій групі Родос за допомогою зв’язку Варварів і він наробив багато рабів та ресурсів.
Після цього Лейлін вирішив, що піратам треба було відпочити. Лейлін скористався цією можливістю і дозволив своїй кузині Ізабель взяти все на себе, оголосивши її діючим капітаном і залишивши їй в якості помічників Халка, Циклопа, Гіганта, Карен та Рональда. Він сам повернувся на територію своєї родини.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv