Розділ 514 — Феномен у маленькому місті
Сонце повільно опускається на горизонт, а небо яскраво сяяло поєднанням червоного і оранжевого. Коли наближалися сутінки, місто виглядало потренованим і спустошеним.
В одному готелі в центрі маленького містечка можна було почути багато голосів. Запахи різних вин і м’яса барбекю змішувалися з мускусним запахом поту та іншими ароматами людських тіл.
Оскільки ніч була холодною, в готелі закривали всі вікна і двері.
П’яниці з опухлими обличчями та виснажені мандрівниками зовсім не заперечували. У таку погоду, якщо вони матимуть місце для теплого приміщення й здорове вино та смажене м’ясо, то відчуватимуть себе на небі.
— Пане, ось ваша їжа. — Велика кухарка підійшла до столу і поклала на нього кілька страв. За столом сидів тільки молодий чоловік, а жінка крадькома оглянула його.
« Лард Ссвітової Зарі! Такий красивий чоловік, він має бути з благородної сім'ї!"
Лейлін не турбувалася думкою цієї жінки. Його очі зосереджувалися на розкішній їжі, яка стояла перед ним, а його розум перебував в іншому місці.
Віддавши необхідні вказівки і приготування клону Уророс, він почав свою подорож.
Оскільки час не обмежувався, він мав намір не лише дослідити центральний континент, переповнений різними етнічними й родоводи. Географічний ландшафт центрального континенту також був заплутаний. У поєднанні з забрудненням від випромінювання багатьох високорангових магів, не дивно, що майже всі місця здавалися йому дивними і загадковими.
Не маючи зручної подорожі на дирижаблі, Лейлін змушений був визнати, що з його нинішньою швидкістю пересування, якщо він захоче пройти весь центральний континент, то йому доведеться витратити як мінімум не одну сотню років.
По дорозі він побував у багатьох дивних місцях. Але оскільки він вже увійшов у ранкову Зірку, то міг бачити дуже далеко. Отже, коли людина використовує свої сили душі, кількість місць, які для неї були небезпечними, значно зменшилась.
Сьогодні його бажання потрапити в це маленьке місто було пошуком дива, який він тримав у просторі.
Лейлін пішов сюди не для відпочинку. Він хотів дослідити дивні явища, щоб зміцнити аналізаторські здібності І.І. Чіпа, і щоб він накопичував ще більше інформації в своїй базі даних.
Лейлін переглядав свої теперішні особливості.
[Лейлін Фельер: Чернекнижник 4 ранга. Родовід: Велика Кемоінська Змія (повна форма), Сила: 50, Левкість: 45, живучсть: 65, духовна сила - 503.7; Магічна сила 504 (магична сила синхронізована з духовною силою) Сила душі: ?
Прорвавшись у Утреній Зірки, І.І. Чіп не міг більш детально вирахувати силу душі Лейліна через брак даних. Оскільки І.І.И. Чіпу бракувало даних про силу душі, він не міг успішно вирахувати сили душі Лейліна, що дуже засмучувало його.
« Він покладається на техніку медитації, яка може зберігати духовну силу і в той же час досягає чотирьох ранг. Однак, набувши 4 ранги, вони починають брати участь в інших аспектах душі. Моя техніка очей Кемоїна вже не може вважатися перевагою...."
Лейлін зітхнув. Його техніка медитації виявилася занадто слабкою, і вся інформація, яку він зібрав фактично прийшла до нього від Крила Сонця.
Порівняно з духовною силою, для розвитку сили душі потрібно було глибшого знання. Навіть Крило Сонця не могло повністю розкрити йому деталей, навіть якщо це було І.І. Чіп не зміг нічого дізнатися за допомогою своїх розрахунків.
Тому Лейлін згадав про свої минулі дослідження з духовними тілами. Завдяки цьому він міг накопичувати статистику та інформацію про силу душі, нагромаджуючи свою власну базу даних.
Після кількох роздумів Лейлін не міг не помітити дві колонки, що вискочили перед ним з даними, [Прогрес розвитку техніки очей Кемоїна до 5 рівня: 6.92%. База даних про силу душі заповнена на 26,8%.
"Ух... такий важкий тягар і такий довгий шлях ...» - криво посміхнувся Лейлін про себе.
Техніка очей Кемоїна мала лише 4 рівні. Це була її межа, через яку не змогли прорватися багато Чорнкнижники Великої Кемоінської Змії. На основі моделі І.І. Чіпа, Лейлін амбітно хотів поставити під сумнів свою долю і доручив І.І. Чіпу складне завдання скласти п'ятий рівень техніки, починаючи з нуля.
А збирання і формування бази даних про силу душі виявилася роботою ще більш проблемною.
Коли Масив Сущості стискався, маг міг очистити і перетворити духовну силу на енергію душі. Озираючись назад, минулі дослідження Лейліна, послушника і мага 1 ранга виявилися лише жартом.
Науковий закон життя і смерті власної душі не був таким вже простим. У багатьох випадках існувала теорія, яка певний час керувала системою, але з часом вона застаріла.
"Правила і керівництво з розвитку душі дійсно розпливчасті". - Розбудився Лейлін. Насправді душі, над якими він експериментував, були не зовсім душами, а простими залишками спогадів, які є результатом трансформації енергії.
Тому, навіть якщо б ця інформація виявилася корисною, Лейлін міг би тільки посилатися на неї.
Лише після вступу до Ранньої Зірки Лейлін зміг підготуватись і розпочати подальші дослідження. І в даний момент Лейлін дуже сильно прагнув розібратися і зрозуміти, як же йому далі розвиватися!
Загалом тіла магів на центральному континенті виявилися сильнішими, ніж ті, що знаходяться в південних узбережжях і сутінках. Крім того, завдяки обліпленню енергетичних часток ймовірність перемінюватися і стати примарами значно зросла. У поєднанні з багатьма високорівневими магами весь континент перетворився на примітивне і дивне місце для виникнення духів.
Кожного разу, коли Лейлін поверталася до дивного середовища, він збирав дані.
З цієї причини Лейлін прибув до міста, і - "Кожен рік під час зимових ночей опівночі з'являється дивний феномен « Двухової Волни...» - бурмотів про себе Лейлен.
У той же час він гостро відчував на собі багато пар очей, від чого він всередині посміхався.
Він сидів за столом, був переповнений смачними делікатесами і не їв нічого.
Подумавши трохи, Лейлін взявся за виделку і ніж.
Рівень життя в центральному континенті завжди вищий, ніж у інших регіонах. Навіть у таких містечках відвідувачі подавали досить смачна їжа.
Вони не тільки вільно давали келихи медухи, але й ламки білого хліба з стейками. Стейка розм’якшила соду і молотком, що й робило його таким м'яким та соковитим. Завдяки меду він виглядав як страва, що подавала на знаменитих банкетах.
Коли Лейлін почав їсти, багато п’яних клієнтів кидали на нього погляди або проклинали його, а потім відвернулися.
Тусклий синій світло мерехтіло в глибинах його очей.
Навіть у такому маленькому містечку були присутні кілька магів. Лейліну здавалося, що їх також примусив цей дивний феномен.
Розширивши силу душі, він з легкістю зміг виявити кілька тіней в кутку. Також його увагу привернула пара з дідусів та внуків, які сиділи за прилавком.
« Хмм. Кілька чарівників 2 ранги або маг 3 ранга парової стадії, непогано!»
Як Мак Утренней Зірки, Лейлін тепер міг просканувати таких магів. І оскільки він міг контролювати енергетичні коливання свого тіла всередині Масиви Сущості, то люди вважали Лейлін звичайним лицарем, який випадково потрапив у це місто. Ніхто не міг виявити нічого дивного в ньому.
Найпоширенішим для Лейліна був дідусь з онуком. Зрештою, якщо маг 3 ранга парової стадії привів з собою свого онука, значить тут мало відбутися щось важливе.
І якщо це дійсно якось пов'язувалося з Духовною Волною, Лейлін ще більше заінтригувався і хотів дізнатися по аодробi.
Унук, що був поряд з дідусем, виглядав на 13 або 14 років. Пара червоних очей і світло-золотисте волосся надали йому милоту. Весняне обличчя і енергійність його очей свідчили про те, що він рідко виходив на вулицю.
« Усі ці маги прийшли сюди не просто подивитися на явище?» - гладив свій підборіддя Лейлін. Духовна Волна була дуже привабливою, але він був переконаний, що більше нічого не було цікавого в ній. За винятком простих людей на зразок Лейліна, які спеціально зібралися для збору даних і перевірки духовної Волни. Кількість магів, що з'явилися останнім часом, різко скоротилася і тому високоранго чарівники на зразок цього старого вже зустрічалися досить рідко.
- Хехе ...Духова Волна ось-ось почнеться, цього разу мені точно посміхнеться удача!
— Ммм. Так, я вже давно її чекаю!
Але, незважаючи на те що вдягаючись пошарпані речі, п’яні клієнти продовжували кричати на межі своїх голосів. Деякі з них були авантюристами, а деякі найманцями. Всі зібралися тут, щоб випробувати свою удачу.
Хоча багато магів не могли скористатися з духовної Волної як інструментом, вона все ще вважалася золотим копальнею для простолюдинів.
І разом велике сміття, яке залишається після кожної духовної хвилі, неодмінно відбувалося деякі дивовижні речі. Кожен простолюдин сподівався, що якщо він зможе знайти ці речі, то з ним станеться щось неймовірне.
Саме тому це маленьке місто все ще існувало.
Інакше, хоча й не існувало загрози для духовного занепаду, простолюдина не могла б жити поряд з масою духів. Крім чарівників, ніхто з них не наважився б на таке життя.
Відзвучав різкий і гучний дзвін дзвона. Багато туристів прокинулися. Навіть інші п’яні клієнти почали штовхати своїх супутників.
- Повнучний дзвін задзвонив!
Багато шукачів пригод почали збуджено кричати і полірувати свою зброю.
Ця зброя не мала жодного ефекту на духах і не була призначена для боротьби проти них. Єдине, чого вони повинні були боятися - одні одних!
— Пошли. — Старий узяв серветку і витер руки. Здавалося, що його рух був природним і розслабленим. З іншого боку, внук все ще діяв дуже грубо.
Лейлін пішов за натовпом і вийшов з готелю.
У цей момент повний місяць висіла посеред неба. Тонкий шар туману оточив і розмивав місячне світло, утворюючи сірбристо-білий оріол.
Засвистував холодний вітер. Північне повітря вночі було особливо холодним. У міру дихання з ротів авантюристів і найманців виходили клуби білого пара.
Багато дверей посеред маленького міста раптово почали відкриватися, а на вулицю з’явився потік людей.
Більшість людей виявилися добре складеними. Деякі з них виглядали шалено, навіть були присутні старші чоловіки зі шрамами на обличчях. Вони тримали в руках кошики або рюкзаки, а також зброю. Всі вони вийшли підготовленими.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv