Глава 497 — Елітна група магів
— Да. Я ретельно все обдумав і вирішив, що не можу сидіти склавши руки та дивитися як мій клан вмирає на війні. — Проказав Іванов.
— Ладно. Наша мета — лише ті скривджені чорновченні. Ті, хто вчасно одумався, все ще є частиною нас магів. — Голос почувся із відбитка.
— Навіть не сумнівайтеся в цьому. Яка ж це велика честь! - Іванів схвильовано вимовив.
Він відразу ж знову запитав, чи цей канал зв’язку безпечний? Всередині штаб-квартири клану Уророс є дуже сильні заходи ізоляції, а також можливості прослуховувати передачі!
- Хаха... будь впевнений. Він зашифрований особисто мною. Ніхто не дізнається про нашу розмову.
— Добре, що ви хочете, щоб я зробив? - З тих пір, як Іванів вирішив зрадити темношкірих, він перестав про щось піклуватися.
- Все просто, тобі потрібно... - Голос з часом утихнув, а Іванів тільки кивав головою.
Темрява поглинала приміщення, і світло поступово згасло.
....
Усі добре розуміли, що напад на місто — це лише питання часу.
На той час чорнокнижники, які звикли до військової діяльності, виявили, що ціле місто оточене комахоїдними рослинами. Багато з них зітхали.
Хоча вони були занепокоєні і напружено настроєні, однак їхні вороги надали їм деякої безпеки. Після великої війни переможці виживуть, а переможений буде приречений на вічні муки. Все просто.
У порівнянні з війною, відчуття тиску, гноблення та очікування розвивалися внаслідок приступів психічного розладу.
Але багато темношкірих відчувають полегшення лише на мить. На той час вони вже бачили велику кількість дирижаблів, які заповнили собою все небо як темні хмари, а у Файсала з'явилось відчуття, що всі проведені ним приготування виявилися простим жартом!
— Тривога! — Він злегка тремтів голосом.
- Активізація магічних башт завершена! Активую основну систему захисту! Усупереч цьому, багато темношкірих виконували призначену їм роботу.
Гульба!* Магічні башти затрегли. На поверхні них з’являлося багато рун, і вони почали літати в небо.
Всі вежі в штаб-квартирі також проходили через цей процес. Багато рун, наче утворені з потоків світла, починались у центрі міста і формувалися як світло.
Водний бар'єр, з цим сонцем в центрі, почав формуватися із криво-чистого світла і охопила собою все місто.
- Такий жахливий бар'єр. Вони, мабуть, використовували 50 або навіть 60 інших газових реакторів і басейнів!
Маг у центрі табору посміхнувся, — шкода, що вони виявилися занадто нетерплячими. Ми налякали їх, а вони розкрили нам свій козир!
— Да. — Магеса в червоній мантії чарівно усміхнулася і продовжувала: якщо чернетки мають тільки це, то наша перемога незмірна.
« Фактично, поки три старійшини не втрутиться, наслідки цієї війни ніколи не зміняться. У кращому випадку нам знадобиться більше часу. - Поправив її маг. Будучи лідером цього легіону, він мав набагато більше інтелекту, ніж звичайні магі. Він навіть знав про зникнення Гілберта та інших темношкірих Утренней Зірки.
— Тому нам потрібно просто напасти... — Магеса куснула свої губи і всміхнулась.
Маг був упевнений у їхніх силах і з гордістю заявив, що не варто їх перевіряти. Ми можемо просто наказати іншим організаціям зробити все за нас!
- Ти маєш на увазі Руку Месті? — Магеса хіхіка кивнула і розслаблено потягнулася в кріслі, — оскільки ми вже їм допомагаємо, то нам варто зайнятися іншими справами.
Її голос звучав солодким медом. Як чоловік міг не спокуситися?
Еле-єле, але два тихих голоси запитували - ці маги ... тим варто довіряти?
— Прості жертви. У будь - якому разі вони будуть пожертвувані у відповідний час. Про що нам турбуватися?
- Я все ще трохи хвилююся...
- У найгіршому випадку і підстрахую тебе. Тобі просто слід стежити за ними... - У цьому місці змова була повна, але вони таємно сховалися і діяли через куліс, ховаючись серед рослинного легіону.
Пояснюйте, що відбувалося в цьому місці, і не привертайте уваги до себе з боку світу.
Місто оточувало комахоїдні рослини та велику кількість дирижаблів. Наближаючись шторм, всі чорношкірі люди змушували їх стискати кулаки. Саме в цей момент з корабля спустився ворожий командир.
У того, хто втратив роботу мага, з’явилися шрами обличчя і протезована дерев'яна нога. Він кульгавий, а по його обличчю можна було сказати, наскільки сильно він хотів помститися. Він з нескразливим гнівом дивився на місто Чорнкнижників і якби міг вбивати поглядом, то відразу ж на місці спалив би його.
— Кллан Урброс! Чорнкнижники! Тепер ви зіткнулися з тим самим днем! « Здавалося, що крижаний голос вилетів крізь щілини його зубів.
- Пане Роберт. Згідно з наказом альянса, ви будете командувати першою хвилею атак. — Прошепотіла йому на вухо одна з замаскованих фігур. Але навіть якщо він ховається за маскою, то вловив зневагу у її тон.
Роберт розлабив дуже стиснуті кулаки, але стиснувши зуби, відповів: « Я розумію! Будь ласка, повідомте до штабу, що Роберт виконає наказ!
- Дуже добре! — Чоловік у масці вклонився, і наступної миті розчинявся у повітрі.
- Наставник! Нарешті ми добралися! — Ще один старий з сивою головою спустився з дирижабля. Коли він побачив навколо міста чорношкірих, то не міг стримати сліз.
Більшість магів, що спустилися з дирижаблями, виявляли люту ненависть до клону Уророс.
Через своє мстиве бажання, а також можливої вигоди вони не соромилися взяли на себе роль авангарду наступальних сил. Вони навіть встали на кривавий шлях помсти і очищали свою територію від приниження та нестачі, які переживали їхні предки.
І Роберт, як голова Рук Месті виявився лідером усіх цих невеликих організацій.
З другого боку, багато темношкірих дивилися на ворогів з вершини великої башти. Єдина різниця полягала в тому, що їхні вороги не спішились і навіть насолоджувалися життям. Зараз вони опинилися в набагато гіршому становищі, ніж коли самі придушили їх.
Вирази облич чорношкірих, у тому числі Файсалу, переповнювалися похмурістю і страхом.
- Рицарі пекли міста Лазурної Гори! І армія чарівників винищувачі демонів з міста Нефас! — Фрея трималася за перила і спостерігала за двома арміями, кожна з яких мала свої розпізнавальні знаки. Її очі читали невірство.
У напрямку, яким вона дивилася, стояли групи лицарів в синях доспехах, з шоломів яких стирало багато синього пір'я. Вона також дивилася на магів з лускоючастими тілами, кігтями та рогами.
Прості енергетичні хвилі, що випускаються від їхніх тіл, вистачило б, щоб на місці задушити будь-якого мага 1 ранга. Навіть союзна армія не сміла підходити до них і трималася на відстані.
- Мисливець на демонів і Король Лазурної Гори так дружні... Вони навіть направили свої елітні сили в атаку. « Порівняно з іншими прихованими силами, сила короля Лазурної Гори та Мисливця демонів явно виявилась тут з однією метою.
Вони опинилися тут через помсту і ненависть до клану Уророс. Оскільки вони прийшли сюди, то мали сильне переконання, що три великих старійшини не повернуться до життя, тому вирішили, ніби ніхто з темношкірих уціліє.
- Рицарі печили Короля Лазурної гори ще півбіди, тому що чимось схожі на древні Стальних лицарів, але демонічні чарівники ...
З іншого боку, Люціан хмурився - всі вони контактують з простором, переповненим демонами. Під впливом демонської сили їхні тіла змінилися, і вони можуть використовувати містичну силу. Вони навіть підписали контракти з демонами, щоб розбудити дивні та особливі можливості. І тільки мисливець на демонів може повністю контролювати їх, а також використовувати їхні тіла для власних експериментів!
- Все це пов'язане з нашими старійшинами. — Файсал усміхнувся. - Більш того в цей момент, твій молодший Лейлін все ще не з'явився!
Стосунки між Сірілом і Гілбертом досягли такого рівня, оскільки Ґілберт раніше забрав у Сиріла досить багато прибутку з кишенькового виміру Зібучі Песків. Файсалу не подобалось, що Гілберт та інші старійшини пішли на таке.
По суті, якби він дізнався про те, що гнів Короля Лазурної Гори насправді викликав Лейлін, то просто зійшов би з розуму від люті.
— Спочатку ми робили так, згідно з розв’язанням Асоціації Старейн. Крім того, всі три великих старійшини проголосували за і не кажіть мені, що сам не користувався кристалами родових генеалогів! — Тут відповіла йому Фрея.
Побачивши, що Фрея відповіла за нього, Люціан тепло усміхнувся Фреє.
— Гм... - Зрозумівши, що ситуація сильно накочується, інший старий, чиє обличчя покривало кольоровими лусочками, поспішив втрутитися у суперечку.
— Лейлін і Шадт працюють над визначенням координат наших наставників. На їхніх плечах найтяжчий тягар. Це нормально, що вони обидва не присутні. Прямо зараз ми повинні працювати разом, щоб виграти якомога більше для них часу.
Цей чоловік мав не тільки силу, але й досить високе становище. Навіть Файсал міг тільки закрити рот і придушити свій гнів після його слів.
На той час вони помітили неспокій у ворожому таборі.
Багато груп магів маленької організації попрямували до стін міста під керівництвом іншого чарівника. Поступово вони почали зачитувати закляття.
— Роберт? Цей виродок! Він дійсно насмілювався прийти сюди? — Чорнкнижниця обблизила кинджала і додала, — він зачепив мені кілька ударів. Сьогодні я поверну його йому!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv