Розділ 496 — Підготовка до битви
Хаос, що стався в штаб-квартирі клана Уророс, порівнював камінь води кинутий у мирне озеро, оскільки бризки, як і марнота, літали всюди.
Через обмеження, накладених на Магів Утренней Зірки, такі великі війни сталися рідко.
Інформація про стан клана Уророс розлетілася по цілому Центральному континенту, наче лісова пожежа. Багато шпигунів, дослідників та мандрівних магів прямували до Топею.
У них була невідкладна потреба знати з чого все почалося і яким стане остаточний результат. Вони використовуватимуть цю інформацію як відсилки і передадуть її своєму поколінню в майбутньому.
- Грозові хмари збираються!
"Світлячі Топі, штаб-квартира Клана Уророс". Вдягаючи в облеглий шкіряний костюм Фрея стояла на високому балконі і спостерігала за метушні чорношкірих внизу.
« Навіть наше мирне, квітуче місто мусить постраждати від тяжкої битви?» — дивуючись на похмурий вдаліці горизонт Фрею хмураючись, думала про щось.
Побачивши Джуліана і деяких старійшин, які йшли до неї, її безрадісне « я » стало ще більше пригніченим.
Не звертаючи уваги на старійшин, Фрея прямо запитала Джуліана: « Як працюють працівники? »
— Кожному призначили на відповідну роботу, але... — На обличчі Джуліана випалило трохи колбання.
— Дозвольте мені пояснити. Деякий час тому через вашу вказівку наша сім'я зазнала великих втрат. І зараз ви повинні нести ще більшу відповідальність через вашу заяву про захист Західної частини міста! - Проніс холодним тоном старий з червоними бровами. Усім своїм обличчям він показував, як йому не подобається її рішення. На інших обличчях була намальована незадоволеність.
- Ви повинні розуміти, що наша сім'я навряд чи готова захистити себе, але ви вирішили завантажити на наші плечі ще більше відповідальності. Ми будемо стримувати ворога, але коли виникнуть проблеми, то ціла наша сім’я може бути повністю знищена! — Була інша літня жінка, — вигукнула вона.
- Тітонька... Я знаю, але ... — Усі ці старійшини були старшими Фреї. Багато з них знали її змалку. Незважаючи на те, що її статус чорнокнижника кристичної стадії і підвищувався над їх власним, все ще було багато питань, з якими їй було важко впоратися.
— Я розумію. У тебе виникли почуття до того хлопця, вірно? — Саркастично запитав інший старий.
- Дядько Іванів! І що з того? — Фрея з холодним поглядом дивилась на старійшину Іванів, а атмосфера стала спокійною.
Кіста на його обличчі затремтіла і він пішов на кілька кроків назад, але тремтячими губами вимовив, отже ось як ти до нього ставишся? Цей плейбою не тільки кинув свою старшу, але навіть ту повію Міран...
- Досить! — Раптом закричала Фрея, а її обличчя сильно почервоніло. Інші старійшини були шоковані й підняли брови.
Часто молоді люди виникали вкрай напружені стосунки. Лейлін вів не такий вже й безладний спосіб життя, але Іванов занепокоївся уже і такою поведінкою Лайлина.
Але те що недавно зробив Іванів мало сенс. Якби Лейлін цікавився Фреєю, вони б вже давно зійшлися разом. Прямо зараз їхні стосунки здавалися односторонніми.
Одна з тих, хто пережив тетку Фреї запитала:
У цей момент пролунав ще один голос, — Маркіс Люціан прибув!
Всі змінили свої погляди і відразу заспокоїлися. Такі сімейні скандали кожна сім’я воліла тримати при собі.
- Ми зараз підемо, але сподіваємося, що ти переосмислиш своє ставлення... — Одна з старійшин люб’язно окинула Фрея і пішла до решти.
Після того як вони пішли, Фрея зітхнула і вийшла привітати Люціана.
- Хехе... Жахливо, чи не так? — Посміхаючись запитав Люціан у двох чарівників позаду нього.
— Трохи незручно. — Відказала Фрея поправивши волосся. Подивившись на плечі Люціана, вона дізналась одного з підчинених Лейліна Паркера. Що стосується іншої жінки, Фрея не могла дізнатися її, оскільки та носила вуаль. Але жахливі енергетичні хвилі критичної стадії, які висвітлювали її тіло, завдавали їй жаху.
Така сила зазвичай не приховувалась. Навіть всередині клану Уророс не було так багато чорнокнижників христки. Такі маги могли легко заснувати організацію і мати всередині неї вищу владу.
- Дозволь мені представити тобі Паркера, впевнений, що ви вже зустрічалися. — Посміхнувся Люціан, дозволив Паркеру привітати Фрею. Потім він повернувся, бажаючи представити магесу.
— Це «Тень’я, маг Кристольної стадії і підчинена Лейліна. Через делікатну особистість, вона не може розкрити свого справжнього імені. Що стосується її мети прибуття, Паркер!
- Шановна Маркіз Фрея! — Паркер шанобливо вклонився їй. - Мій пан знає, що у вас недостатньо робочої сили, тому він наказав мені, Тіні та іншим підлеглим слухатися ваших наказів.
— Чудова новина! - Фрея просяяла, а її очі загорілися. Вона зітхнула від усіх.
Спочатку, коли вона погодилась доглядати західну частину міста, то дуже потребувала робочої сили. Але тепер, оскільки Паркер зі своїми людьми допоможе їй, то більшість її занепокоєння підуть на задній план.
Особливо... Фрея перевела свій погляд у напрямку темної вуалі Танаші. Вона намагалася щось розгледіти крізь неї, щоб дізнатися хоча б дивну зовнішність цього магеси.
Невже Лейлін весь час тримав такий козир біля себе?
Покорити мага Кристальної стадії було непросто. Якби Фрея не погодилася стежити за західною частиною міста, завдяки здібностям цієї жінки, Паркера та інших підлеглих вони б з легкістю справилися б із цим завданням.
Можливо, ініціатива Фреї не була потрібна... але оскільки Лейлін послав їй підмогу, то ...
Губи Фреї вигиналися в усмішку, перш ніж вона відмахнулася від деяких думок і похитала головою.
Ситуація сьогодні дуже погіршилася. Ніхто не знав, чи зможе клан Уророс вижити до наступного року. Вона не могла дозволити, щоб її думки пішли в сторону своїх незначних справ.
Коли Паркер і Танаша пішли, Фрея повернулася до Люціана, — Маркіз Луціан, твої наміри в цей раз були не тільки у тому, щоб привести їх до мене, так?
Звісно! Є й інші запитання, які варто розглянути. — кивнув Люціан.
« Я знала, що тобі щось потрібно! » — відповіла Фрея подумки.
- Згідно з порадою Файсала, я прийшов сюди, щоб ти передала владу над духом вежі своєї сім'ї, яка знаходиться в штаб-квартирі. — тихо пробурмотів Люціан.
— Я також думала про це. — Феря кивнула на знак згоди і дістала своє золоте кільце, - сподіваюся, що захисні заходи магічної башти задовольнять мене.
- Ти не розчаруєшся. « Коли Люціан отримав те, чого хотів, то зітхнув з полегшенням.
- А що мені ще залишається, окрім як підкоритися? — Вимучено усміхнулась Фрея.
Всередині штаб-квартири було багато магічних башт. На її думку, вся штаб-квартира просто переповнилась ними.
Всі ці магічні башти будувалися високоранговими магами і багато з цих башт в основному вже використовувались штаб-квартирою для оборони.
Звичайно, штаб-квартира не просто так просила доступ до духів башт. Кожна вежа мала магічні рунічні форми, кожен з яких об’єднався з іншою. Під час кризи вони зможуть одночасно активувати всі магічні башти і використовувати як захисний засіб.
Так званий завоювання влади Люціана було простим формальним способом, щоб врятувати репутацію Фреї. Як тільки Файсал відкине в бік свої серця, він зможе негайно активувати всі магічні башти і використовуватися духами башт для активації захисту.
Лейлін знав про це, тому і не хотів будувати свою магічну вежу в штаб-квартирі.
Фрея була частиною великої сім’ї, і вони мали багато великих підприємств. Мало того, що в них було багато магічних башт, у них була кілька високотехнологічних бежів прямо в штаб-квартирах, які здебільшого використовувалися як експериментальні лабораторії. Люціан просто хотів, щоб уся влада була в руках.
- Радий, що ти розумієш. « Хоча Люціан кивнув головою і додав, — навіть у такі моменти з’являються люди, які не хочуть контролювати вежі й вкладають свій внесок в нашу власність. Вони заслуговують лише прокляття!
— На щастя, таких людей дуже мало. — Вона погодилась з ним Фрея, оскільки не заслуговувала смерті. Зрештою, всі вони вже давно були мертві.
Порозмовлявши трохи з Фреєю, Люціан пішов. З огляду на те, що він дуже швидко попрощався з нею, Фрея вирішила зробити ще багато важливих справ.
Через війну, яка наближається, всі чорношкірі стояли на ногах і метушилися. Особливо це помічалося з боку всіх чорних Кристичних членів.
Зриваючись зі свого мислення, Фрея подивилася в іншому напрямку. Якщо ти не зможеш дати мені прийнятне пояснення, то у тебе з'являться проблеми."
....
Фрея не знала, що коли старійшини пішли, Іванів замкнувся у своїй кімнаті і влаштував сильну істерику.
- Ця божевільна дівка! Та вона ж хвора! Як же вона знехтувала інтересами своєї сім’ї заради чужої жінки! - Іванів люто кричав, але оскільки його голос заглушувався звукоїзоляційним бар'єром, зовні ніхто не чув його.
- І Амаша, ця стара клуша підтримує її! Чому вона досі ставиться до Фреї як до дитини і дає їй ще більше часу...черт побери! Наша сім'я скоро зіткнеться з катастрофою! - Іванова обличчя вже повністю почервоніло від гніву, а його киста набухла.
Поклавши руки за спину, він почав крокувати по колу.
— Ни за що! Я відмовляюся залишати все на цьому місці і не дозволю, щоб весь спадок сім'ї пішов прахом в її руках! — Через кілька кіл він стиснув зуби і розірвав рукаву сорочки.
На його руці були клеймо у вигляді вражаючої і дивної рослини. Направивши в нього духовну силу, тавро засвітилося.
Ша ша.... нарешті ти зв'язався з нами.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv