Розділ 221 — рятунок дівчини, яка потрапила в біду
Побачивши, що її оточили вовки, послушниця прийняла рішення.
Вона відчайдушно відкинула праву руку.
На її рука розкололася, обнаживши кілька білих зубів і повертаючись на ще один рот.
*Стук! Стук! Стук!*
З роту на її правій руці почала витікати якась гнилична зелена рідина, і вона вистрілив нею вперед.
“Ауу-о"
Рідкі кулі потрапили на тіла диких вовків, виробляючи велику кількість білого газу. Поверхня тіла, куди потрапляли рідкі кулі, швидко роз'їжджалася, обкриваючи яскраво-червоне тіло і білі кістки вовків.
Атаки вовків стали млявими і, використовуючи цей шанс, послушниця вимовила кілька заклинань, одне з яких збільшувало її швидкість.
Зрештою, перш ніж група вовків змогла наздогнати її, послушниця швидко врвалася у шари туману.
Коли вона увійшла в туман, то зітхнула.
Вона озирнулася навколо.
Навколо нього стояло кілька офіційних магів і послушників в мантіях унікальні для Академії Костей Бездні.
— Стой тут, послушница! Пароль і твій жетон!
Незліченні чорні сови оточили послушницю, створюючи величезну фігуру людини, чий голос вона почула трохи раніше.
— Верховна Бездна Костей! - Вона тихо пробурмотала послушницю, а потім дістала чорну печатку і поклала її перед гігантом.
— Верно! — Заговорив гігант і знову поділився на незліченну кількість сов. Потім послушниця дістала карту і порівняла її зі своїм оточенням.
— Я ніколи не думала, що відправлюся так далеко. Це небезпечна зона, позначена трьома кістками. Без сили офіційного мага, буде краще, якщо я залишу її так швидко як зможу.
— О боже. Який огидний запах. Дозвольте мені вгадати хто тут.
У цей момент послушниця зупинила декілька послухувачів, що вже хотіли йти.
Той послушник був одягнений в мантію, яка вказує на його статус і була зроблена з витонченого матеріалу. На шиї цього послушника висіло намисто срібла, від якого виходили потужні енергетичні хвилі. Очевидно, що це намисто було магічним артефактом.
— Чи нам треба здогадуватися? Цей запах такий же смердючий, як і каналізаційні стоки. Окрім нашого хрюшки Нісси, хто ще може це зробити?
Інші послушники відразу розхвилювалися.
Послухувач, який висмішив її, вийшов вперед і зняв з неї капюшон.
Під капюшоном було надзвичайно потворне обличчя.
Голова послушниці була лисою, а між кількома зубами були зазори. У неї була потворна морда, а цього чоловіка постійно оточувала вонь.
Послухниця, яка увійшла в фортецю, фактично прийшла з того ж місця що й Лейлін і вона також була його однокласницею Ніссою.
— Лорд Лилитель! — Ніса шанувалась, хоча вираз її обличчя залишався жорстким.
Через її вигляд, вона зазнала дискримінації та наруги, але більшість послушників не вважали його дії непотрібними.
Послухник, який перешкоджав їй йти дорогою, був з Лілітель і привів із собою прибічників. Він був дуже самовпевненим і часто висміював її зовнішність.
« Гм, — послухник байдуже кивнув, дивлячись в сторону і пишаючись.
— Хрюшка Нісса, ти прийшла не в те місце, де повинна знаходитися. Не дозволь своєму запаху турбувати різних Лордів Магів. Тут наші предки!
Послухник, який мав слово Лилитель у своєму імені, прикривав ніс і дивився на неї з презирством.
— Я... Я зараз же піду... — Нісса поспішно відступила.
Проте, коли він відходив, вона спіткнулася і випадково визирнула на червону руду в її руці.
— Хм. Стій! - Послухник відразу ж зупинив її. - Що у твоїй руці? Що це? Показуй!
— Нет. Ні! — Нісса продовжувала відступати і намагалася приховати вміст її рук, але не змогла так легко сховати паніку в очах.
— Сука!
Послухник вилаявся і раптово зробив свій хід. Його права рука стала більшою, тіло поступово здувалось і сині вени ставали видимими неозброєним оком.
*Туд!* Удар приземлився на обличчя Ніси і вона вирушила в політ.
Коли вона летіла в повітрі, червона руда випала з її руки і, кружляючи як вовк, впала на землю.
— Марковський Кристал? І такий червоний? « Послухник з сім’ї Лілітель пильно вдивлявся у червону руду, радість і пожадливість сяяли на його обличчі.
- Це моя... моё. — Побачивши жадібність на обличчі слухача, серце Нісси тремтіло. Тим не менш, ця руда була надзвичайно важлива для неї, так як вона потребувала їй для просування, тому вона заговорила, підбаджуючи себе.
- Чортова сука! Навіть шкіра на її обличчі така товста!
Послухувач, що раніше вдарив її, помахнув рукою - цей кристал був моїм надбанням з вчорашнього дня. Ти нікчемна злодійка, жалюгідна крадіжка. Ти не тільки наважилася вкрасти його, але й заявляти, що він твій!
Послухник змахнув рукою, — вперед! Схопіть її і відправте до правоохоронної групи академії, щоб її покарали!
Кілька послушників за його спиною оточили її з очевидними намірами.
Нісса зробила крок назад, жовтий гній почав витікати з її очей.
Кілька послушників залишалися невтомними, поки дивилися на неї, і навіть деякі з магів дивились на нього також.
Цей послушник був вихідцем з сім'ї Ліліетль, однією із трьох великих сімей в академії Костей Бездні. Багато членів цієї сім’ї займали високі посади в академії.
Образи таких осіб були немов образа всієї академії.
До того ж маги, відповідальні за фортецю, були вихідцями з сім’ї Лілітель. Навіть якщо хтось хотів допомогти їй, вони нічого не могли зробити.
Крім того, маги були практичними людьми, і тим більше вони були темними чарівниками.
Чому їм намагатися йти проти сім'ї Лілітель через когось на зразок Ніси? Тому все, що вони могли зробити - просто зітхати і продовжувати працювати, наче нічого не бачили.
— Хе хе. Ти забагато потрапляєш на очі. Просто дивитися на твою спину вже псує мій апетит!
Один з послухників, що оточували її, засміявся, коли схопив її правою рукою. Раптом з'явився чорний кігті, який ховав обличчя Ніси.
— Я хочу розірвати це огидне обличчя на шматочки! — Послухник заревів, ніби в цей момент він діяв у ім’я праведного почуття.
— Нет! — Нісса прикрила обличчя своїми руками.
Бэнг! Чорний коготь торкнувся її руки, але здер тільки шар шкіри.
Як результат невдалого експерименту офіційного мага, Ніса отримала опір заклинанням, якими не володіли звичайні послушники. Сила також збільшилася, хоча вона не мала поняття, добре це для неї або погано.
— Черт!
Послухники навколо неї почервоніли, наче їх унизили. Вони подивилися один на одного і раптово напали на неї групою.
Вогняні кулі! Крижані уламки! Вихори повітря! Різні закляття полетіли до її голови.
- Не... не залишайте мене! — Нісса кричала, втікаючи від чаклунства, прикриваючи руками голову.
*Пу!* Товстий зелений гній вилетів з її рота, прямо на обличчя послушника, що стояв навпроти неї.
— Ах! - Лицеві м'язи цього послушника трохи падали вниз, і він мало що міг зробити, схопився за своє обличчя і катався по підлозі від болю.
У цей момент духовні хвилі, що належать послушнику 3 рівня, полинули з Нісси.
- Ти приховувала свої сили, так? — Побачивши, в якому стані опинився один з його поплічників, терплячість послушника з сім’ї Лілітель закінчився.
Він зробив кілька кроків вперед, і підітхаючи посміхущка смоктала на його обличчі, - Давай. Нападай на мене!
Він зарозуміло показав їй на своє обличчя.
Нісса відступила назад у відповідь на його провокацію. Вона не була дурною. Якби вона наважилася напасти тут на когось з сім'ї Лілітель, то присутні чарівники, безумовно розірвали б її на шматки.
— Ха ха... Ти не наважишся? Тоді я сам зроблю свій хід! — Послухник маніакально розсміявся і показав пальцем на Нісу.
— Зв'язати!
Зі срібного намиста, який висів на його шиї, з’явилися численні сріблясті нитки. Вони розширювалися за шаром і наче павутина усунули Нісу в себе.
Шауа Шуа!
Усередині зібрані нитки продовжували зв’язувати Нісу.
*Тссс!* Навіть з модифікованою шкірою Ніси, жовтий гній всередині жорстко зв'язує її срібних ниток. На її обличчі з'являвся вираз болю.
— Зробимо ж це разом! Вб'ємо цю сучку!
Послухник Лілітель, усвідомлюючи, що його репутація була заплямована, почав нехтувати правилами академії, бо хотів, щоб усі однокласники прикінчили Нісу.
Зрештою, він був частиною родини Лілітель. Навіть якщо він зробить щось неправильно, гірше покарання, якого він заслужить - висновок. Його сім’я, без сумніву, врятує його звідусіль і тому боїться?
Побачивши, що її знову оточили послушники і в їх руках миголо світло від твориних ними заклинань, вона могла тільки з сумом схилити голову.
- Я збираюся сьогодні тут померти? Хоча це свого роду звільнення, померти таким чином дійсно не влаштовує мене... - Я думала про себе Нісса.
*Бум!
Чувся звук від інтенсивного магічного коливання.
Нісса зажмурилась, але не відчула жодного болю і підняла голову.
Вона розкрила рот від подиву.
Вона змогла побачити велику Злобну Виверу, що ширяє в небі над палатами фортеці.
Чорна, полум’яна рука опустилася вниз, і люте чорне полум'я відразу створило величезну діру в палаті.
— Вражеська атака!
Звідусіль з’явилися незліченні сови і утворили велетенську фігуру.
— Киш!
Молодий чоловік у чорній мантії з презирством замахав рукою.
Величезний чорний шар впав вниз як комета.
*Бум!
Після короткого контакту з вогнем, полетіло безліч пір'я і гігант зі совами. Сова за сову спалювалася і падали з неба.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv