Розділ 220 - Слухач
— Хм? — Хейдер, трохи збентежений і подивився на стареньку.
- Те, що я намагаюся сказати... Це місце експериментів на морських свинках буде кращим, якщо ви будете проводити тести на Магі, який також проклятий. Чи я помиляюся? — Старенька здавалася холодною і байдужою, наче вона була крижаним блоком.
— Кажучи теоретично, це правда, і було б краще, якби він був офіційним магом... — Хейдер несвідомо пробурмотів і раптом, ніби щось зрозумів, - Ти думаєш використовувати тіло Манли?
Хейдер не міг приховати свого шоку, зрозумівши зміст її слів. Хоча сім’я цієї жінки мала довгу історію, історія з моменту першого офіційного мага не така довга і далека. У них було не більше п’яти магів. Цей акт пожертвував би п'ятою частиною їхньої сили!
— Якщо так диктує долю, то нехай буде так! — Вона ніби була в трансі, коли дивилася на Дженну, яка перебувала у глибокому сні усередині труни.
— Провидец? Не дивно, — повторив за нею Хейдер. Він також чув про дивовижну здатність сім’ї передбачати майбутнє.
- Вбий його! Зрадник, який йде проти долі! « У цей момент Дженна раптово розплющила очі, обгорнувши білі зіниці і невиразно змовивши.
« Ті, хто ображає провидця, будуть вкинені у пекельну безодню з чорним полум’ям і відчуватимуть нескінченні муки. Ха ха... — Раптом вираз Дженни змінився, і вона почала шалено сміятися.
Потім, білі зіниці зникли з її очей, і на її обличчі спалахнуло вираз страждання. Вона виглядала так, ніби була на межі божевілля, коли подивилася в сторону бабусі, — бабуся...
Її вираз швидко розсіявся, і колір її обличчя змінився. З’являється кілька зображень, які створюють різні обличчя.
"Хссс..." неначе обмовлена, руна чорної змії на її блідій шиї почала розширюватися.
У Дженни швидко поповзли лінії чорних вен.
- Це погано! — Гейдер відразу ж кинувся вперед, виливши пляшку блакитної рідини в її рот.
*Ка-Ча! На поверхні тіла Дженни з'явилося безліч залишків льоду, і вона замерзнула.
— Спи! — Він спокійно вимовив Хейдер, вираз в його очах було важко розгледіти, і воно трохи лякало.
Сині нитки від його пальців увійшли глибоко в її тіло.
Через довгий час, Дженна нарешті заснула і проклять змії повернулося до своєї первісної форми, хоча вона виглядала трохи більше, ніж минулого разу.
— Сломанный дух! Чи, може, це злиття духів? Як шкода...
Після всього, що сталося, Гайдер з жалем подивився на Дженну.
Як маг зцілення, знайомий з цією сім'єю, він знав про здібності прогнозів, якими вони володіли.
Ця дивна здатність виходила з неповноцінної високорівневої техніки медитації.
Кожен, хто культивував цю техніку медитації, автоматично набував здатності певною мірою визначати майбутнє. У міру того як розвивалися і поліпшувалися події, можна було навіть побачити фрагменти майбутнього.
На жаль, ця високорівнева техніка медитації мала суворі обмеження і її могли культивувати тільки жінки з сім'ї Дженни.
Крім того, у кожному поколінні лише один член сім’ї мав владу передрікати майбутнє.
Таких людей називали провидцями.
Якби все було так, то ситуація була б керованою. Але з часом це стало ще однією проблемою.
Душі минулих провидців, здавалося б, зберігалися в техніці і могли захоплювати тіло теперішнього очевидця.
Отже, з нагромадженням дедалі більшої кількості душ розум провидця ставав психічно нестабільним і остання могла в будь-який момент перетворитися на шизофреніка.
Ще раніше Гайдер приймав завдання зілля, яке могло стабілізувати психічний стан провидця.
Зараз Дженна виглядала простою дівчиною, але всередині її тіла перебували душі багатьох провидців.
З збільшенням кількості душ в її тілі, психічне здоров'я Дженни ставала крихким і наступав момент, коли навіть вона не розуміла, що робить. Душі провидців перехоплювали контроль над її тілом.
В результаті, вона робила дивні речі, які не могли зрозуміти звичайна людина.
Хейдер добре розумів, що коли сім’я Дженни придбала цю здатність, то стала трохи нервовою.
Мало того, що вони часто говорили про те, як все це робилося в ім'я хоронителя і не хотіли приймати будь-яку критику, але також звикли говорити дурниці на кшталт: "Піснюючи те що уготувала доля".
Оскільки ця поведінка продовжувалася, то декілька сімей, які раніше підтримували з ними добрі стосунки, були далеко від них.
Врешті-решт, маги були купкою розумних і вільних людей. Ніхто не хотів спілкуватися з тими, хто постійно критикував їхні дії.
Ті, хто колись були великим клоном, неминуче впали. Просто піти і знайти якусь допомогу було важко для них, тому вони змогли прийти тільки до одного рішення, до мага зцілення, к Хейдеру.
- Як вона? — Старенька стурбована тим, що вона проігнорувала стан Манли збоку від Дженни.
Хейдер зітхнув, відчуваючи жаль до Манлі.
- Хоча я зміг тимчасово придушити спалах проклять, нестабільний, ментальний стан Дженни означає, що вибух може повторитися в будь-який час.
Хейдер з чимось сенс подивився на стару і пронісся, крім того, з спалахом проклять, дата, коли прокляття повністю вирветься з її тіла, наблизилась.
...
Лейлін нічого не знав про те, що відбувається.
Якраз навпаки, він дуже здивувався, що не зміг нічого дізнатися про сім'ю Дженни, намагаючись знайти хоч яку-небудь інформацію через інші організації.
Очевидно, слова Дженни про добрі стосунки з великими організаціями світлих магів були простим уловом, щоб налякати його, коли вона перебувала в стані між життям і смертю.
Хоча Лейлін приготував деякі ліки для того, щоб створити відчуття придатності, ніхто не виявляв ознаки нападу і тепер був трохи пригніченим.
« Але час, який я встановив, наближається! Вони точно скоро з'являться до мене!"
Кутики рота Лейліна вигиналися в холодній усмішку.
Його проклятість відбувалось з досліджень Мага Утренней Зірки, Великого Маґа Серхольма. За допомогою розрахунків і моделювання I.І. Чіпа, ніхто на всьому південному узбережжі не зміг би скасувати його.
Щоб врятувати цих двох осіб, Дженна з сім’єю повинна прийти і попросити допомоги в нього.
Лейлін також цікавився здібностями Дженни передрікати майбутнє і хотів більше дізнатися про це.
...
*Свист...*
Звуки свисту воші Лейліна.
Злобна Віверна, Хавк, викрила хвилювання під час зльоту в повітря.
Шторм, який створив змахи крил Злобної Віверни, об’їв одяг Лейліна. Лейлін закрив очі від задоволення, здається задовільним.
« Акдемія Костей Бездні і сім’я Лілітель. Прийшов час повністю вас вирізати! "
Озираючись назад, ми побачили п’ятірку магів і почали бачити Лейліну.
Він був добре поінформований в області і методах тортур духів. Лейлін навіть мав можливість скористатися деякими зіллями для пошуку душ тільки-тільки прогресивних магів.
Під величезними тортурами Лейліна, п'ятірка магів, захоплена Лалном у полон, швидко здалися і розповіли все, що вони знали.
З перших уст Лейлін зміг отримати дуже докладну карту розподілу сил Академії Костей Бездонні в Ахазі Зоне 3.
Те, що дуже розхвилювало Лейліна, було в тому, ніби фортеця очолювалася сім’єю Лілітель!
Спочатку він вбив Босайна, щоб дістати Техніка Учення Кемоїна. Оскільки його смерть ображала старійшину Лілітель, Лейлін не залишалося нічого іншого, як покинути академію. Сцени його минулого спалахнули перед очима Лейліна.
Це була суперечка, яка виникла в гонитві за владою. Лейлін не був ні правильним, ні неправильним, але оскільки вони озлобилися на нього, він хотів усунути всі образи.
Хоч Гігант і обіцяв стати посередником, він міг довіряти тільки собі. Найкращий ворог - мертвий ворог.
Цей старійшина, який спеціалізувався на металі, досяг вершини мага 1 рангу. Якби Лейлін мав зробити зараз свій хід, то зіткнувся б з труднощами.
Однак він міг відрізати крила свого ворога і послабити їхню сім’ю!
Було б краще, щоб там опинився саме той старий. Лейлін був упевнений, що зможе безпечно піти і що він повинен зібрати велику кількість даних та за допомогою І.І. Чіпа смоделювати найкращий спосіб для його вбивства.
Злоба Віверна з жахливою швидкістю вимила у повітря, змушуючи тварин і послушників бачити лише чорну пляму.
« Ми увійшли на територію ворога. Саме тут має бути найбільше зосередження магів."
У Лейліна раптово з'явилася ідея. З рукавів він витягнув велику кількість сірих хмар, покрив себе і злу Виверну в них.
З поширенням сірих хмар, велика фігура Злобної Віверни насправді злилася з кольором неба. Навіть величезне тіло і енергетичні хвилі, що від неї витікали, зникли.
...
На дні долини, послушник, який оглядав околиці, гнався за групою диких вовків.
— Швидше! Ще трохи, і я доберуся до опорного пункту нашої академії!
Підбадьорюючи себе, послушник побіг вперед і міцно стискав червону руду.
Авууу!* Дикий вовк завив, оточивши себе кільцем зелених частинок. Його швидкість відразу ж збільшилася в п'ять разів, і його тіло перетворилося на чорну лінію, попрямувавши прямо до послушника.
З зеленими священними очима вовк відкрив пащу, обкриваючи свої гострі зуби і сомкнув щелепи на руці послушника.
— Укуси это! — Послухник рішуче відвернув ліву руку, до якої кинувся вовк.
*Ка-Ча!* Жальовий захист послушника була пронизана.
Відразу після того, як вовк люто вкусив ліву руку послушника, пролунав глухий звук, подібний до розриву шкіри.
— Хах! — Послухник помахнув лівою рукою.
Дикий вовк був відлучений назад з величезною силою.
Але наступного разу декілька диких вовків наздогнали його.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv