Перевод: Bad3mus
Розділ 73: повторне дослідження
« І.І. Чіп! Виведи мої поточні характеристики!" Мислливо скомандував Лейлін.
[Біп! Лейлін Фельер, послушник 3 рівня. Сила: 3,1; спритність 3,3; живучість: 3.5; духовна сила: 10, 1; магічна влада: 10. (магічна сила синхронізована з духовною силою). Стан: здоровий]
И.И. Чіп спроектував дані перед очима Лейліна. Крім нього, ніхто інший не міг їх бачити.
Лейлін закрив очі, але його розум швидко переробляв інформацію і роздумував.
« Моє життя зросло на 0,3, що має бути пов’язане з використанням еліксиру впливу. А ще, моя духовна сила не тільки збільшилася до 10,1 я відчуваю, що вона сповнена більшої енергії, ніж раніше. Моє сприйняття енергетичних частинок у повітрі також посилилося, тому застосовування заклинання 0 рівня тепер має бути легше! "
« Звичайно, царство послушника 3 рівня не порівнюється з послухником 2 рівні. Але процес просування надто небезпечний!"
На обличчі Лейліна відображалася остатковий страх. Неважливо, чи його свідомість виявилося в пастці у чорному просторі або ж це була віддача еліксиру впливу, але все це були зміни, яких він не очікував.
Для Лейліна все ще було мало інформації і даних, які він зібрав. Хоча обчислювальні можливості І.І. Чіпа були надзвичайно великими, але якщо не було базової інформації, можливість симулювати правильну техніку просування вже можна було вважати успіхом.
Що стосується перешкод, які виникають під час просування через відмінності в життєвій силі між людьми, додаткове до нестачі інформації, навіть І.І. Чіп не міг передбачити їх.
« Врешті - решт, в бібліотеці Лесня Кості Бездни відкрила для своїх студентів більшість інформації. Деякі дані високого рівня навіть не були надруковані, щоб прочитати послушники!»
« А що ще, навіть якщо обчислювальні здібності І.І. Порівняння з 10 суперкомп'ютерами, світ Маґів має принаймні десятки тисяч років історії. Враховуючи сотні тисяч експериментів послушників, результати та моделі перевершать обчислювальні можливості І.І. Чипа!"
« Цього разу просування було справді успішним, і удача відіграла важливу роль в ньому! »
Обличчя Лейліна посерйозно.
« Наступного разу я не можу так продовжувати! Це тільки для просування до послушника 3 рівня! У майбутньому, коли я просунуся до офіційного Маґа, мені не пощастить, якщо щось подібне станеться знову!»
Проблема просування від послушника 3 до офіційного Маґа набагато перевищувала проблему проходу від звичайної людини до послуханця 3.
І якщо б через недбалість допустилися деяких помилок або недочестей, то навіть у Лейліна не було б достатньо життів, щоб врятувати його.
« Після повернення я повинен багато чого дізнатися про деталі, які стосуються до офіційного Маґа, і не намагатися знову прорватися всліпу!»
Лейлін видав собі це завдання на майбутнє.
« Нехай більше - чекати, поки моє тіло не адаптується до різкого збільшення духовної сили і зібрати деякі заклинання 0 рівня, які можуть вивчити тільки послушники 3, а потім повернутися, щоб повторно дослідити цю лабораторію!»
Лейлін відкрив очі і відіслав Анну разом з двома іншими служницями геть. Створюючи магічне коло сигналізації, він протягнув своє втомлене тіло на ліжко в інший бік і занурився у сон.
...
У мить ока, таким чином, пройшло півмісяця.
Ніч. На землі сяяла велич місячного світла. Очережне повномісячність.
Поруч з лісами, що заважали вологим ґрунтам, біля цієї великої скелі з чорного граніту Лейлін пробурмотів закляття і повторив ту саму процедуру, яку раніше.
Коли Лейлін побачив темний отвір печери, він посміхнувся і увійшов всередину.
З огляду на свою попередню експедицію він зрозумів механіку, яка керувала заклинанням. Більш того, він записав усі небезпеки всередині і мав спосіб протистояти їм.
Крім того, він вже просунувся до послушника 3 рівня і був більш ніж впевнений, що зламає захисні механізми від невідомого Мага.
Прохід чорного тунелю був дуже коротким, а поверхня його була надзвичайно блискучою, відбираючи фігуру Лейліна в чорних одеях. Вона навіть проціджувалася під численні кути на стіні позаду Лейліна.
Вела, яку колись бачив Лейлін, була в кінці тунелю. Диявольські Лози і Пожирливі Кості квіти все ще вішали підлогу. На підлозі були навіть сірі плити, всередині яких була тачка Пліта.
На дверях будинку була кругла дірка. Він був мертвий, поруч з яким лежав чорний щоденник, який випромінював блиск. Коли Лейлін побачив, що ця книга містить записи про Алхімію, його серце забилося сильніше.
На очах Лейліна будинок зовні окутався небезпечним загравом світла, який був викликаний магічними закляттями і було невідомо, скільки пасток приховує цей блискучий світ.
*Хе-хе! Ха-ха!*
Як тільки права нога Лейліна впала на кам’яну плиту, пролунав дитячий сміх. Пліти на підлозі відчинилися і явіли рот, повний гострих як бритва зубів, який люто щулкал!
« Коли ти береш захист! Зубаста Плита!»
Лейлін посміхнувся і кинув кочок чогось чорного в величезний рот.
Величезний рот проковтнув чорну масу.
Сірий рот пожер, і тут же виплюнув чорні залишки. Червоний язик постійно висовувався і ховався назад, вивергнувши жовто-зелений слину.
Ця сцена була дуже схожа на те, як звичайна людина їсть щось огидне і плює.
« Зелений колір, жук і Гнілокорень — компоненти цього блювоного порошку! Він - найгірший жах Зубастій Пліти!»
Лейлін знову глянула на сіру плиту, яка відразу ж виховала дві маленькі ноги і побігла геть. Від цього видовища Лейлін розсміявся.
«Для невідомого Маґа це була, мабуть, тимчасова лабораторія, оскільки заклинання схилялося до приховування. А щодо її опору, то має бути лише 3 шари! Крім того, завдяки поєднанню зубастій Пліти, диявольських Лоз і квітів, які пожирають Кості, це фірмові захисні заходи Школи Майкла!
Лейлін підійшов до передньої двері і негайно взяв у руки чорний щоденник.
Він був дуже важким, майже як цеглина. Мабуть, він був зроблений з особливих матеріалів.
Лейлін сховав щоденник у своїх одежинах і підійшов до великих дверей.
Довкола нього відразу ж обвився шар чорно-зеленого винограду, на якому розпустилося багато червоних пелюстків. Лепестки зібралися і утворили жіноче обличчя.
- Порушитель! Тобі не слід було сюди приходити!
Лепестки зобразили розкриті і закручені губи, як якщо б говорила жінка.
- Зденний маг вже помер, я успадкую його стан! А що до тебе, то я збережу тебе в живих і дам тобі все харчування, яке ти потребуєш для еволюції. Що скажеш?
Лейлін дістав із свого мішка плід червоного кольору.
- Для тебе вся експериментальна лабораторія не може навіть порівнятись з цим складником у моїй руці! З ним ти можеш навіть піти в майбутньому, і знову знайти свою свободу, повернувшись до лісу, звідки ти явилась...
Лейлін говорив лагідно, з ноткою спокуси.
- Свобода!
Невпевненість і роздуми зображалися на жіночому обличчі.
- Я не можу порушити колишні обіцянки! Порушитель, будь ласка, відійди!
Жінка боролась, але відкинула пропозицію Лейліна. Зелена лоза постійно звивалася, наче готова вдарити у будь-який момент.
Лейлін повернув плід у мішок і зітхнув.
- Я думав, що мені не доведеться наносити удар!
- Впертий порушник, твоїм кінцем буде тільки смерть!
Квітка, що пожирає кістки, звивів цього разу перетворившись в чоловіче обличчя і багато чорних лозинок відразу ж хлестнули вперед.
ББам!
Чорна тінь рyвалася вперед, і Лейлін ухилився всім тілом. Товсті виноградні лози шле по підлозі, і в повітря злетіли шматочки каменю, залишивши величезну яму.
- Не будь такою імпульсивною, що якщо ти пошкодиш експериментальну лабораторію?
Зелене світло, переходячи в повітря і повністю занурюючи його разом з квіткою. Швидкість атаки лози зменшується.
Лейлін нахмурився, витягнув чорний порошок і висипав його на землю.
Більш того, коли Лейлін розсипав порошок, то заклинання вимовляли з уст.
- Порушитель! Помри!
Людське обличчя, утворене пелюстками квітки, звирощене. Воно постійно змінювалось, іноді це був чоловічий голос, а інколи обличчя жінки.
*Бам! Бам! Бах!*
Чорно-зелені лози постійно рухались і робили багато дір навколо печери.
Лейлін поклався на характеристики Рицаря, щоб ухилитися, і ніколи не припиняв читати заклинання.
Зрештою, коли Лейлін обіг довкола будинку, все навколо було всипене чорним порошком.
У цей момент заклинання зупинилося. Лейлін вказав пальцем на людське обличчя.
- Йди до пекла! Хмари Посмертія!
*Бум!
Чорний порошок постійно розсіявся, перетворюючись на газоподібні тіла і створив зловісну чорну хмарку, яка обняла дім.
*Ш-ш!
Зсередини донеслися звуки, які змусили Лейліна згадати процес розкладання рослини-людоїд.
Чорні хмари згущувалися і повністю укрили те, що всередині.
Однак досі лунали звуки квітника, що пожирала кістка. Залишилися тільки звуки розкладання, від яких людей перекреслено.
Через 5 хвилин чорний дим розсіявся, з’явивши старий будинок.
До цього моменту поверхня будинку сильно постраждала від коррозії, і він виглядав так, ніби готовий впасти в будь-який момент.
Збережучий Кості квіток і диявольські Лози давно зникли, від них мало що залишилося.
« Яке ж деспотичне закляття! Хмари Посмертія, заклинання 0 рівня, яким може опанувати тільки послушник 3 рівні. На кожне використання витрачається 5 духовної сили і п'ять магічних сил, але воно того варте!"
Лейлін дуже кликав.
Після одного використання Облака Посмертія не тільки зникли диявольські Лози та Попеляючий Кості квіток, але й дім дуже постраждав від коррозії. Залишилася тільки частина захисту, про яку можна було сказати, що вона більше не становить загрози для Лейліна.
Крім того, Облако Помертія була найменш руйнівним заклинанням елементів Тьми. Його Лейлін спеціально вибрав, щоб знищити закляття на будинку і зберегти саму будову.
« Це тільки... Будинок, здається, роз'їло, і він не простоить довго!»
Лейлін пройшов вперед і постукав у дерев'яні двері. Вона відразу ж з тріском розсипалася на багато шматочків і впала на землю.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv