Перевод: Bad3mus
Глава 70: Зубаста Пліта
Минав час. Лейлін не встиг озирнутися, як провів біля великої скелі з чорного граніту п'ять днів.
За ці п’ять днів Лейлін випробував на ній кожний метод, який знав. Нарешті, він знайшов кілька лазів, які міг використати.
Лейлін вже побачив, що всередині гранітної скелі було захисне заклинання. Але це було пошкоджено.
Судячи з винесення і пошкодження, цей заклинання діяло вже понад сто років.
Причина цієї великої шкоди, напевно, була якось пов'язана з доскоком великого змія Манкетте.
« Частина магічного заклинання вже була пошкоджена тим змієм. Ось чому можна виявити сліди, що ведуть назовні. Без цих слідів не було б легко знайти це місце, навіть за допомогою І.І. Чипа".
Радість відійшла на обличчі Лейліна.
Завдяки експериментам, проведених за останні кілька днів, він зміг зібрати набір заклинань, який дав йому можливість відкрити вхід у цю експериментальну лабораторію з 70-80 відсотками ймовірності.
Циклічна дія, яка була характерною для цього захисного заклинання, означала, що пошкоджені ділянки з'являються тільки в конкретний час. Лейліну треба було чекати зручної нагоди.
Сонце поступово зайшло, і місцевість огорнулася темрявою.
Після смерті великої змії Манкесте з’являються нові ліси. На жаль, це вимагатиме щонайменше сотню років. А зараз ліси, що летіли вгору, пронизували лише труну тиші, яка підступно задушила б кожного, хто сміявся увійти.
Лейліну до цього не було ніякої справи. Не звертаючи уваги на складну атмосферу, він знайшов рівний камінь і почав варити на ньому зелені.
З'явився місячне світло. Незабаром ліси окуталися шаром срібного сяйва. Сьогодні повний місяць був надзвичайно яскравим. Цікаво, що вона мала легкий відтінок шафрана.
Лейлін з клацанням відкрив кишеньковий годинник, який приніс із собою.
« Опівночі! »
Він встав і неквапно підійшов до краю великої чорної гранітної скелі. Коли світло повністю засяяло на її поверхні, чорна кам'яна шкіра несподівано відійшла і обнажила мережу кровоносних судин, що звивалися у срібну арку. Вони постійно пульсували, наче поглинаємо місячне світло.
« Ось воно!»
Очі Лейліна виблискували. Він швидко вилив щойно зварені зелені на поверхню гранітної скелі.
*Ш-ш!
Велика кількість білого туману, який роз'єднав поверхню скелі і привів мережу кровоносних судин у хаос.
- Караманда...
Лейлін негромко заклинав. Його голос звучав надзвичайно сумно, як приймання покинутої жінки.
У такт звуком заклинання срібляста мережа вен упорочилась і продовжувала комбінуватися, а потім, нарешті, перетворилася на округлий прохід.
Коли він побачив це, Лейлін зрадів. Його голос, який промовляла закляття, ставав все більш ясніше, поки він без зупинки кидав у прохід інгредієнти, які тримав в руках.
ББам!
Одночасно з останнім словом заклинання Лейліна, велика чорна гранітна скеля припинила змінювати свою форму. Срібна арка, що знаходиться біля Лейліна, зникла. Замість неї матеріалізувався вхід в темний тунель.
« Тіт раптом став штучним проходом! »
Лейлін похитав головою і потиснув плечима.
У той же момент на його чорну мантію оселився ворон, в очах якого билася мудрість.
« Я використав деякі ефекти цього заклинання, і завдяки цьому ворона повинна вноситися до експериментальної лабораторії. Все, що він побачить буде передаватися в моє праве око як голографічна проекційна справа!"
Коли Лейлін закрив праве око, ворон нахилив голову і потім видав крик та полетів прямо в темний тунель.
Багато сцен проносилися перед закритим правим оком Лейліна.
Він відчував, ніби летить. Уся ситуація під ним передавалася його уяві.
Прохід був надзвичайно коротким. За лічені хвилини крук досяг іншого кінця.
Лейлін побачив, як перед ним з’явився будинок, подібний до маленької вілли. Його стіни сяяли магічним світлом.
Зелені лози входили по всій стіні. На них росли якісь червоні квіти, пелюстки яких походили на костянні.
"Це..."
У глибині очей крука з’явилось здивування.
« Лози з Дьяволу? Пожираючи Кості квіти? Спочатку я думав, що вони вимерли, але деяка їх кількість дійсно існує тут!»
На дверях будинку стояв зазублений круглий отвір завбільшки з долоню Лейліна. Він дійшов висновку, що це могло бути місце, де змій Манкесте прорвався під час свого втечі, коли був ще дитинчам.
Біля дірки на сірому кам’яному підніжжі лежав білий скелет у чорних одеях!
« Оточений скелет, очевидно, був послушником на зразок мене, хто випадково натрапив на це місце. Він спробував проникнути в будинок і впав у цьому жалюгідному стані!"
Лейлін загарбав своє серце. Він наказав крукові зупинитися біля кісток і попрямував його копатися в них чорними кігтями.
З шумом, з ковдр випала купа предметів.
На підлогу впала книга, кілька аркушів жовтого пергаменту, декілька пляшок і жовте бронзове кільце, на якому була зображена літера К.
« Схоже на якийсь вид посвідчення особи!»
Лейлін наказав птахам повертати перстень і подивитися на книгу.
Після того як пір’я крука почистили пилом, з’явився ряд езотеричних візерунків і текст курсивом від руки.
« Ети знаки?.. Схоже, вони з мови стародавніх Коболдів! Я бачив їх раніше в бібліотеці!"
Анлейтер назвав їх ельфами, але на кити ae перекладається як « малий ». Гугл взагалі перекладений як «гном ». Як хочете, так і називайте)
Лейлін був ошелешений. Він відразу почав розшифровувати слова.
« Корилки! Алхімік-кольд, Торозар!»
« Ця інформація дійсно стосується алхімії!»
Лейлін був в екстазі.
« У бібліотечних записах говорилося, що стародавні Коболи славилися своєю витонченою алхімією і здібностями до зачарування! Якби я отримав цю інформацію, то міг би почати випробовувати деякі речі записані в Академії Ловіана ...."
З потужними обчислювальними здібностями І.І. Чіпа Академії Ловіана, які Лейлін купив раніше, вже були повністю розшифровані. Частина даних стосувалася методу синтезу магічного артефакту.
Звичайно, цей магічний артефакт був лише низького рівня. Однак тепер Лейліну було досить спокусливо.
На жаль, він витратив багато часу на вивчення Зельєварні та Магії, тому не мав майже жодного уявлення про те, що було пов'язане з Алхімією і Зачаруванням. Крім того, ця високорівнева інформація завжди трималася під ретельним контролем. Звичайні послушники не мали до них права.
Навіть якщо Лейлін має спосіб синтезувати магічний артефакт, це все одно було б дуже важко.
На щастя, беручи до уваги інформацію про Алхімію і здібності І.І. Чіпа до моделювання Лейлін був повністю впевнений, що зможе синтезувати цей магічний артефакт коли стане послушником 3 рівня.
« Винеси цю книжку! »
Лейлін вже думав відступити.
Для нього саме знання того, що в гранітних стінах була покинута експериментальна лабораторія з занепадом захисту, зробило сьогоднішню спробу надзвичайно продуктивною. Отримання просування інформації по Алхімії було несподіваним бонусом.
Ворон з великим зусиллям схопив книжку кігтями. Коли він повернувся, то злегка зачепив аркуш пергаменту. З шипінням, стародавній лист розпався.
Лейлін був приголомшений.
« Невже він вже висох? »
Хи-хи! Ха-ха!*
Коли крук Лейліна полетів з книжкою, довкола лунала зловісний дитячий сміх.
« Захист заклинання активізувалося! Прокляття, у мене залишилося всього дві хвилини!"
Чорний крук захопив крилами, збираючись піднятися в повітря і відлетіти геть.
Сіра платформа розкрилась, з’явивши великі щелепи білих зубів та гострими як бритви.
Один лютий укус, ворона розірвана в клочику.
На поверхні величезного чорного каменю Лейлін сів і схопився руками за своє праве око.
Його вдарила хвиля нестерпного болю. Відчуття було таке, ніби хтось виковував його окове яблуко прямо з оканиці.
Важко дихаючи, Лейлін з часом повільно повернувся в себе.
М’язи на його красивому обличчі викачалися, і було видно, що білок його правого ока почервонів. Кровоносна судина лопнула, і на землю впали краплі крові.
« Віддача магічного закляття!»
Лейлін набрав наповнене холодним повітрям і дістав із свого мішка червоне зілля. Він вийняв пробку і почав пити вміст.
Через кілька хвилин Лейлін піднявся, відчуваючи себе набагато краще.
« Был неостежний! Я ніколи б не подумав, що крім диявольських Лоз і Пожираючих Кості квітів там буде навіть Зубаста Плита."
Лейлін подивився на місце, де спочатку був вхід до тунелю. Поверхня великої скелі з чорного граніту залишалася гладкою. Вхід, який раніше був видимий, здавався лише ілюзією.
« Лози, квіточки, кісточки, Зубаста Плита та інші механізми. Я не можу проникнути в це місце прямо зараз, яка жалість ...."
Лейлін зробив цей висновок на основі заклинань, які мав і інгредієнти.
"Буюся, що я зможу увійти в цю експериментальну лабораторію тільки після того як просунуся до послушника 3 рівня!"
« Хоч би як там було, тепер я знаю справжнє місцезнаходження і спосіб відкриття проходу. Більше того, я візуально переконався в наявності всередині цінного інформаційного матеріалу по Алхімії, так що ця експедиція не була марною тратою сил!»
Прямо зараз експериментальна лабораторія була дуже небезпечна для Лейліну. Він не був тим, кого легко засліплює пожадливість і вирішив перенести дослідження на майбутнє.
Лейлін заспокоївся, зосередившись на відпочинку та відновленні від пошкоджень, які йому завдали заклинання до цього.
Потім він подався в бік намету, де склав свої речі. Після цього він стирає всі відмітки і сліди, залишені його недавній діяльності.
« Це захисне закляття знаходиться тут понад сто років. У ньому майже немає лазівок, якими може скористатися випадковий перехожий. Мені потрібно тільки замістити свої сліди. Додавати більше захисних мір або заклинань ілюзії буде надмірно».
Після того, як Лейлін все влаштовував, він кинув останню увагу на чорну скелю і пішов геть без найменшого коливання.
« Більш я попередив їх про лабораторію в маєтку, так що Анна та інші не посміли б увійти до неї. Якщо я зможу повернутися в лабораторію непоміченим, то можу зберегти у таємниці те, що тут сталося."
« Щодо міста Полярної Ночі, Джексон отримав лише поверхові поранення. Тепер, після мого лікування, він повинен видужати. Найімовірніше, він прикидається серйозно пораненим, щоб виманити будь-яких перебіжників і ренегатів з їхніх зміїних нір!"
« Хоч би як там було, не думаю про те, що відбувається з міським лордом. Мені не потрібно в них розмірковувати. Коли я отримаю обіцяне фіолетове листя Хоув, то негайно почну варити зілля, необхідне для прориву на 3 рівні."
Для Лейліна зростання його могутності було найголовнішим. Світські справи і боротьба за владу вважалися марною тратою енергії. Оскільки він не турбувався про такі речі, то був сповнений рішучості приділяти їм увагу.
Але якщо хтось посміє спланувати замах на нього, то він вб'є їх!
Для магів знищення кількох дрібних людських груп мало не вимагало зусиль.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv