Перевод: Bad3mus
Розділ 69: Сліди давнини
Ніч була темною і спокійною. Сухі старі дерева висіли навколо, і круки на гілках робили свій власний вигляд.
ББам!
Учень трави під деревом відчинився, і під ним з'явився темний прохід.
Лейлін був закутаний в чорні ковдри, його обличчя було приховано, і ніхто не зміг би його розгледіти.
Помісці, які патрулювали найманець, все ще освітлювали ліхтарі. Вони не знали, що їхній майстер вже його залишив.
У експериментальній лабораторії Лейліна був прямий хід, який він створив самостійно, щоб ніхто не знав про це.
« Якщо цей величезний змій Манкесте — експериментальний організм, то вам потрібно провести експерименти з магами! Крім того, цей змій жив у лісах Темної Ночі кілька років і жоден маг не зміг його зрозуміти. У цього може бути лише одна причина!"
Очі Лейліна виблискували.
« Мабуть, це не експериментальна лабораторія! Маг з якимись обставинами не зміг більше за нею наглядати, або мертвий, що швидше всього! Ось чому величезний змій зміг втекти з неї!"
Пошуки стародавніх слідів завжди були улюбленим заняттям магів.
Залишки стародавніх Магів, а також експериментальні лабораторії офіційних магів часто містили багато важливих даних і інгредієнтів. Дослідження високого рівня, заклинання та магічні артефакти величезної могутності. Магі завжди полювали за всіма цими предметами.
Почути, що були нереалістичні приклади, коли бездарні послушники натикалися на давні руїни і після цього набули великої сили.
Звичайно, були й непередбачувані експедиції та дослідження, коли вони зрештою гинули від стародавніх механізмів або проклять, що виходили з трупа.
Але для чарівників пошуки стародавніх слідств були ще дуже прибутковою справою.
Будь-який об'єкт з експериментальної лабораторії, в якій могли створити напіврослого величезного змія Манкетте, міг миттєво зробити Лейліна багатим. Там він навіть міг отримати більше цінних інгредієнтів та знань, які б вимостили йому дорогу для просування до офіційного Мага в майбутньому.
« Я вже знайшов деякі сліди, я обов'язково подивлюсь на експериментальну лабораторію!»
Погляд Лейліна був цілеспрямованим. Він не боявся ризикувати, особливо коли вигода сильно перевішує ризики.
Для цієї експедиції він спеціально приготував багато речей, яких було достатньо для того, щоб протистояти будь - яким несподіваним поворотам подій.
А що до його підлеглих? Вони не тільки спокусилися ділитися новинами, але й на пастки офіційних Магі, а навіть Рицарів — живими істотами. Оскільки Лейлін не мав жодної користі, він навіть приховав свій вихід.
Лейлін провів у дорозі кілька ночей підряд. Він міг використовувати багато своїх здібностей, тому не було людей.
Лейлін плюнув зеленим зіллям на землю, спричинивши кулю із зелених часток вітру, які окутали його тіло. Воно ніби перетворилося на бриз і зникло в ночі.
Те, що використав Лейлін, було зіллям прискорення, яке він мав протягом декількох років.
Як видатний майстер Зельєваріння, він був цілком у своїй потіці, хоч би якими зіллями використовувався — для подорожі чи на війну.
У тунелях, де Лейлін та інші билися з величезним змієм Манкесте...
З замку лорда міста вже були послані люди, щоб забрати покатовані трупи і більшість з них перепарованого великого змія Манкетте. На землі залишалося багато відбитків, а також сліди полум'я і морозу, які говорили про напряжену битву тут, раніше.
« Хитрість минулих подій вже записана кришталевим кульом, який видала академія. Користуватися ним, щоб позначити закінчення завдання абсолютно прийнятно."
Щодо цього бою Лейлін використав кришталеву кулю, щоб записати більшість розвідувального завдання, особливо тіло величезного змія Манкетте в кінці.
Якщо в місті Полярної Ночі було кілька складників з трупа і запис із кришталевої кулі, то завдання Лейліна можна назвати кінцевим.
Але він не планував їхати.
Не кажучи вже про те, чи з'явився переможець у війні, в яку зараз була заплутана лісна Академія Кості Бездні, Лейлін не хотів повертатися протягом цього періоду.
Він тільки що зміг створити модифіковану формулу лазурного зілля. Зараз найкращий час, щоб прорватися до послушника 3 рівня, так навіщо йому ризикувати, повертаючись в академію і розкриваючи себе у процесі?
У місті Полярна Ночі Лейлін навіть не бачив офіційного Мага, що дало йому можливість спокійно проводити свої експерименти та прориви.
Лейлін збирався вичекати три роки після закінчення війни біля Академії Кості Бездні. І хоча це все ще буде швидким, його просування до послушника 3 рівня не стане особливо привабливим!
В цей час він придумає виправдання і легко замітить сліди.
Тож зрозуміло, що Лейлін вже оглянув трупи послушників. Минулого разу він присвоїв собі всі цінні речі, перш ніж відвести геть Мерфі з важко пораненим Джексоном.
« Усі послушники були жебраками, і ніхто з них не мав більше 10 магічних кристалів! Тільки на тому послушнику-звірі ще була холодна руна, виплавлена з золота, яку можна вважати досить хорошою!»
Мислливо бурча, Лейлін дійшов до центру печери.
Вся печера була дуже яскраво освітлена світлом, яке випромінювала Сіяюча Медуза. На землі все ще було видно сліди великої змії Манкесте.
« Це дійсно був глибокий слід. І справді, вони мають ту саму природу, яку приписують їм довідники: надзвичайно ліниві істоти."
Лейлін присів і озирнувся на землю.
« І.І. Чіп! Запис склада!»
[Запис завершено, порівняння з інформацією про нормальний грунт у базі даних. Мета містить 0,0005 відсотків сплаву, ймовірно, сплаву Маїке!] — повідомив І.І. Чіп.
Сплав Маїке був різновидом штучного металу, який створювався заклинанням магів. Його широко використовували під час створення резервуарів-інкубаторів у експериментальних лабораторіях.
"Точно!"
Очі Лейліна були сповнені радості.
« І.І. Чи можливо пройти слідом змія і знайти вихідне місце, де його було виведено? "
[Ведёт скан! Відбитки цілей покриті слідами інших істот, бракує важливої інформації. Завдання не виконано!] — почувся голос І.І. Чипа.
Лейлін обернув поглядом оточення. Земля була виселена слідами кігтів різних істот. Такі руйнування залишили паразитичний вплив великого змія Манкесте.
« Жаль...»
Лейлін похитав головою.
« Видно, як величезний змій Манкесте і микціє, залишаючих іншими слідами, та експериментальна лабораторія повинна бути недалеко звідси!»
Лейлін наказав:
« І.І. Чіп, проскануй кожен предмет в окрузі!»
[Задача поставлена, починаючи побудова зображення!]
Одночасно з повідомленням І.І. Чіпа перед очима Лейліна було спроектовано зображення карти блакитного кольору.
Посередині була величезна печера, а неподалік — багато невеличких тунелів. Лейлін навіть виявив кілька паразитичних організмів, які вижили завдяки колосальному вдачі. Але не відомо, скільки довше вони зможуть прожити, коли їхні батьки померли.
Карта розширювалася, аж поки не досягла кордонів дальності.
Лейлін нахмурився.
« І.І. Чіп, почати сканування знову! Знизь точність до мінімальної і проведи пошук у розширеному периметрі! Почніть перевірку за списком щільності світла!»
З цим наказом, карта в очах Лейліна більше вийшла з фокусу. Але периметр розширився, майже охопивши місцевість навколо печери.
« Будь ласка, підтримуй цей масштаб і точність!»
Лейлін вийшов з печери і побіг в якомусь напрямку. Разом з його рухом край карти теж безперервно розширювався...
Через кілька годин Лейлін підійшов до великої скелі з чорного граніту.
« Вже випробувана місцевість. Хоча щільність випромінювання вища, мабуть саме тут раніше пройшла линька величезного змія Манкесте!»
« Що стосується єдиного місця без випромінювання, але поза радіусом сканування І.І. Чіпа, то ось воно! "
Лейлін подивився на велику скелю з чорного граніту перед собою. Висотою вона була в кілька людських росту, розміром майже з маленький пагорб.
На карті, яку відновив І.І. Чіп, ця величезна скеля зовсім не мала сліду випромінювання. Навіть перебуваючи прямо перед нею, І.І. Чіп все ще нічого не виявляв.
« Такий сценарій з’явився кілька разів у академії. Це пов'язано з заклинанням, які наклали офіційні Маги і що перешкоджають виявленню І.І. Чипа!"
Лейлін погладив поверхню великої скелі з чорного граніту. Вона була холодною як лід, вологою і поросла мхом.
« Однако... Що я повинен зробити, щоб увійти? "
Лейлін напружив праву руку і взяв трохи скального порошку.
« І.І. Чіп! Аналіз склада!»
[Біп! Завдання поставлено, продовжується збір даних...]
Голос І.І.И. Чіпа звучав без перерви, і перед Лейліном з'явився екран, щільно наповнений різними даними гранітної скелі.
« Схоже, немає різниці між цією скелю і звичайною гранітною!»
Лейлін вивів дані звичайної гранітної скелі і провів порівняння. Однак йому довелося визнати, що маг захистив свої секрети дуже добре. У Лейліна зовсім не було способу знайти вхід у експериментальну лабораторію.
« Якщо цей величезний змій Манкесте зміг вийти, то це означає, що в захисному заклинанні є якась осичка. Мені просто потрібно більше часу для огляду ...."
Лейлін погладив підборіддя і почав розбивати намет біля гранітної скелі.
Він вирішив залишитися тут надовго, щоб послідовно виявити будь-які лазівки або слабкості в заклинанні у надії знайти спосіб увійти.
Врешті-решт, біля вологих лісів більше ніхто не проходив, особливо після того як з замку лорда послали людей забрати тіла послушників, солдатів і великого змія.
Після того як Лейлін закусив печиво, яке приніс з собою, він почав аналізувати закляття на великій скелі із чорного граніту.
Звичайно, він насмілювався на це лише з упевненістю, що власник цієї лабораторії вже мертвий. Хто знає, може цей невідомий маг давно помер природною смертю.
« Я провів тут стільки часу, але маги не виходили. Точність цього припущення зросла на 30%.
Лейлін з фанатичним виразом втупився на велику чорну гранітну скелю перед собою.
« Якщо мені вдасться розвіяти закляття, то всі предмети всередині мої! »
Для Лейліна, послушника 2 рівня експериментальної лабораторії офіційного Магу була величезною скарбницею!
« Це тільки... Пастка, що розставляв офіційний Маг, надзвичайно небезпечна. Я ні за що не повинен бути сліпим жадібністю і втягнутися у пастку!»
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv