Перевод: Bad3mus
Глава 54: місто Роран
По великій дорозі швидко мчала карета, запряжена кіньми. На місці візниці сиділи двоє великих хлопців у металевій броні з довгими мечами. По одній думці люди розуміли, що не варто з ними зв’язуватися. Фермери поблизу поспішали прибратися з їхнього шляху.
У кареті змішався запах дерева і лака, що було трохи неприємно.
Лейлін зморщував ніс, коли вчухав запах духів. Коли Лейлін побачив, що Анна залилася рум'янцем поблизу, він посміхнувся і вигукнув:
- Йди сюди!
Коли вона опинилася поруч, Лейлін вклав її, а потім примостив свою голову їй на груди.
Його руки вільно блукали по стегнах Анни. Тонкая бавовняна тканина не могла приховати її краси. Лейліну здавалося, що його руки стосуються м'якого і теплого куска нефрита.
Лейлін, відчуваючи її м'якість, чув її прискорене дихання і був дуже задоволений. Він зітхнув, закрив очі і застиг.
Останнім часом Лейлін почувався на межі, оскільки мусив бути обережним після кожної справи. Це займало більшість думок Лейліна. Тепер йому більше не потрібно було цього робити, так що Лейлін міг нарешті зробити перерву, отримавши достатньо часу для відпочинку. У нього були навіть два Лицарі, які могли займатися проблемами.
Звичайно, двоє лицарів спали надворі, залишивши внутрішню частину карети для господаря і служниці. Лейлін не був джентльменом, крім того, Анна була дуже гарною і мала надзвичайні здібності в цій галузі. Безробіття в кареті, звичайно, вже переспав з нею. На підлозі карети залишився навіть слабкий слід темно-червоної крові.
Як же Лейлін, будучи служницею, могла протистояти своєму господареві? Під час подорожі вона щиро служила йому і випробувала з ним різні погляди, які задовольняли деякі його фетиші.
« На щастя, я маг і можу використовувати магічні трави для медитації, щоб постійно відновлювати й зміцняти свою витривалість. З огляду на сумне тілоскладення попереднього Лейліна, я б напевно постарався раніше часу ...."
Лейлін у своїй уяві наказав: « І. Чіп, покажи мені мої характеристики!"
[Лейлін Фельер, послушник 2 рівня. Сила: 2,7, Левкість - 2.8; життєва сила: 3,0. Стан: здоровий]
« Минає чотири - п’ять місяців, і я щодня ретельно медитував. Лише подумайте, що збільшення було на 0,2..."
Обличчя Лейліна трохи спотворилося.
« Я повинен поспішати до місця призначення і зайнятися сарною стародавніх зелень. Хто знає, коли я буду відповідати вимогам для просування? "
Усі послушники зіткнулися з проблемою, коли просувалися до 3 рівня. Навіть послушнику 5 ранга, як Джейден, все ще потрібно років тренувань, щоб домогтися прориву.
Після аналізу умов, необхідних для просування, було легко заклинання та зварити реактивні еліксири. Тільки подолання сьомого порогову духовної сили все ще здавалося проблемою для незліченних геніальних послушників. Навіть офіційні Маґі не мали добрих рішень, щоб зрозуміти цей аспект тренування духовної сили. Лише постійна ретельна медитація була досить ефективною. Можливо, використання зелень та інших речей могло бути альтернативою. Ціна їх, на жаль, була занадто висока для звичайного послушника.
Прямо зараз Лейлін також застряг на тому самому порозі духовної сили.
« І.І. Чіп! Як проходить аналіз двох зелень? І який прогрес у розшифровці Учень Ловіана?»
[Біп! Прогрес аналізу Лазурного Зеля: 100%, прогрес аналізування Сльоз Марії: 78 відсотків, поступ під час обстеження учнів Ловіана: 63,7 %] - Відніс голос І.І. Чипа.
« Зілля, яке з’явилося вже давно проаналізовано. На жаль, провідних інгредієнтів вже немає. Щоб знайти заміну, потрібно багато експериментів. Що до сліз Марії, прогрес вже 3 місяці застряг на 78% і зовсім не змінюється. Може, не вистачає якихось важливих процедур?»
Лейлін нахмуріл брови. Здобуття І.І. Чіпа до переробки інформації була вражаючою, але прогрес аналізу стародавнього зілля « Сльози Марії» замер на 78%, що трохи дивувало Лейліна.
« Те формули, що мені дав професор Крофт, повинні бути правдивими. Якщо І.І.И. Чіп не зміг їх проаналізувати за весь цей час, то він міг зіткнутися з якимось важким питанням, перевищеним параметрів бази даних... Сльози Марії! Сльозы!»
Лейлін припустив:
« Чи може бути... Що ця формула стародавнього зілля якось пов'язана із душею? "
Коли його назвали "зеілля", він легко зв'язався з якоюсь нещасною подією.
Що ж до учнів Ловіана, то прогрес був непоганим. Хоча їх творець використав дуже складне кодування, щоб забезпечити секретність, але складні обчислення не були чимось жахливими. Чіп.
Лейлін добре знав зміст сувою, прочитавши проаналізовані частини.
« На жаль, хоча ця річ непогана, але я зможу її використовувати тільки коли стану послушником 3 рівня!»
Лейлін похитав головою і прогнав ці відволікливі думки.
Раптом карета зупинилася.
Нахмурив брови, Лейлін запитав:
- Щось сталося?
- Юний майстер, будь ласка, не тривожтеся, це всього лише група розбійників перешкодила нам шлях! Фрейзер вже пішов розібратися з цим! - Донісся голос Гріма через дерев'яну стінку.
Бах, бум! Бах!*
Як і очікувалося, через мить виявилось, що переговори провалилися. Чулися звуки зі строю зброї. Після кількох ругацій і постійних криків пролунав голос Фрейзера:
- Залагоджено.
Карета з кіньми знову рушила далі.
Це дуже задовольняло Лейліна.
Він купив двох Рудників і служницю, щоб вони вирішували всі дрібниці, що дало б йому більше часу для дослідження заклинань та проведення більшої кількості експериментів.
Проблеми в дорозі були лише дріб’язковими. Лейлін мав частковий план, який вимагатиме участі багатьох людей. І ці троє були його основою.
- Юний... Юний майстер!
Анна видала слабкий подих за його спиною.
Тільки тоді Лейлін зрозумів, що його рука зісковзнула. Коли він поринув у роздуми, його рука мимовільно доторкнулася інтимної частини Анни.
Лейлін посміхнувся і прибрав руку.
Помітивши, що обличчя Ханни все ще було в рум'янцеві, він сказав:
- Прямо зараз молодий майстер дещо зайнятий! Вночі у мене буде час пограти з тобою...
Ці слова дещо збентежили Анну, і вона схилила голову.
Намагаючись не звертати уваги на спокусу, Лейлін подумки наказав:
« І.І. Чіп, передай повністю проаналізовану формулу Лазурного Зілля!»
Лейлін завжди чітко розрізняв розваги і дослідження. У найважливіший момент, він напевно не втратить голови і не втратить волі до вдосконалення.
...
Коли Ханна побачила, що Лейлін вже закрив очі, її власні очі потьмяніли. Потім вона поправила свій одяг, придавши їй стару охайність і якомога ліпше наробляла так, щоб Лейлін відпочивала...
У мить ока, настала ніч.
Лейлін прокинувся після медитації.
- Юний майстер! Неподалеку звідси місто! - Голос Гріма пролунав.
- Де ми зараз?
Роздався гуркіт рухомих речей, а потім пролунав голос Фрейзера:
- Згідно з позначками на карті, ми вже в'їхали до провінцій Східних Лісів. Це місто Роран, розташоване на кордоні!
- Місто Роран, а? - Пробурмотів Лейлін і приготував карту, що зберігається в І.І. Чіпе.
На блідо-блакитній карті червоної лінії з'єднувалося багато міст. Місто Роран лежало на захід від міста Полярної Ночі, всього кілька днів шляху.
"Після півгодини подорожі, ми нарешті прибуті, хах".
Лейлін трохи приныв.
Він вибрав це місце раніше через відстань, що відділяв його від Академії Кісті Бездні. Його не турбують конфлікти, які там відбуваються. Ще одна причина полягала в тому, що він зможе провести кілька заборонених експериментів лише тоді, коли не буде академіки.
Все-таки він мав І.І.И. Чіпом, а багато експериментів проходили трохи незвично. Якщо б він проводив їх у академії, використовуючи залишки сміття, його обов’язково розкривали.
Однак Лейлін почувався розслабленішим від часу, коли пішов, наче канарейка, яку звільнили з клітки і вона встромила у небо.
Лейлін відкрив двері карети, і в нього прокотився холодний вітер.
"Чувство свободи!"
Лейлін дивився на місто, яке здавалося частково покинутим і фермерам недалеку. Він не стримувався від усмішки.
- Спершу знайдіть нам місце для ночівлі. Завтра вранці. Лейлін розчавляв команди. У дикій місцевості було нормально залишатися в кареті або в наметі. Однак, досягнувши житлового району, Лейлін не хотів позбавляти себе цього шансу.
Чорна карета в’їхала у місто під шанобливими ідеями Вартові.
Для людей з провінції Східних Лісів Лейлін, які мають карету, варту і служницю, виглядав як син аристократів, що вирушив на прогулянку.
Насправді, Лейлін був потомком благородного роду тільки не з цього континенту.
Лейлін навіть не думав використовувати тут герцогський титул з Чорнобильських островів. Але статус палаца дійсно міг зменшити проблеми.
Коли в місцевому готелі ми знайшли місце для ночівлі, Лейлін покликав слугу.
- Чи не знаєш ти, де я можу найняти тут людей?
Руки Лейліна вертелі золоту монету.
Помітивши Аню за спиною Лейліна і зосередившись на золотій монеті, слуга сковтнув слину.
- Шановний пане! Якщо вам потрібні слуги, то майданчик зайнятості біля особняка міського лорда буде для вас найкращим вибором. Там ви зможете найняти сильних воїнів, вправних управителів і навіть різних служниць та конюхів...
- Дуже добре! Відведи мене завтра туди, і ця золота монета буде твоєю! - Посміхнувся Лейлін.
Цього разу він міг зупинитися в місті Полярної Ночі на тривалий період. Звичайно, Лейлін прагнув спокою. Він потребував людей, які могли б виконувати його вказівки. Оскільки він не хотів, щоб його використовували інші люди, то досягти незалежності неможливо без збільшення власного впливу.
Ганна і двоє Лицарів будуть його основними слугами, а якщо найняти ще кількох в Рорані, то його свита стане більш-менш повною.
Хоча він міг найняти більше людей в місті Полярної Ночі, але серед них напевно виявиться чийсь агент. Що стосується Рорану, хоча цього було не уникнути, але тут менше людей і слабкіше чужий вплив.
На вечерю був білий хліб з овоченим супом. Хоча власник трактир використовував найкращі інгредієнти, щоб догодити Лейліну, вони все ж виходили їдальнею в академії.
Поки Лейлін трапезував, багато відвідувачів заглядало у кут. Вони носили грубий сереж чи коричневий одяг, а їхні погляди виражали повагу і страх.
Коли Лейлін побачив, що довкола нічого немає, він гірко посміхнувся.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv