Перевод: Bad3mus
Розділ 53: Підпорядковані
Лейлін пройшов за Діланом у велику білу палату.
Всередині повітря було насичене ароматом пахощів. Він мастурбував мускусну вонь немитих рабів і різні фізичні вправи. Попри це атмосфера була набагато кращою, ніж ззовні.
Тут раби носили тонкі вбрання, які трохи прикривали їх інтимними частинами.
Ділан підвів Лейліна до кількох особливо м'яких хлопців:
- Усіх їх виховав і навчав Рыцарь! Як вони виглядають? Я кажу, вони напевно підходять вашому запиту!
Лейлін кивнув і підійшов до великого лисого хлопця: « І. Чіп! Сканування характеристик!».
[Біп! Сила цілі: 3,1; спритність 2,8; живучість: 2 2; духовно потужна: 1,5. Стан: під дією нейротоксину!)
Характерики інших рабів рівня Рицаря були більш-менш такими ж. Лейлін помітив, що їхні зіниці були розширені і частково мертві.
- Розум цих Рицарів, схоже, під впливом чогось ...
Ділан поспішно посміхнувся, виправдуючись:
- Спротивливість Рицарів завжди вища за звичайне, і щоб відповідати різним потребам наших клієнтів, ми не можемо використовувати стандартне ментальне клеймо для управління їх свідомістьми! Усі вони піддаються постійному промиванням мозку, а тіла їх зв’язані. Крім того, вони були під впливом наркотиків, які перетворили їх на слуг високого рівня. Можливо, вони не настільки розумні як звичайні Рицарі, але вони все ще можуть розуміти деякі прості команди.
Ментальне клеймо використовували офіційні Маги, щоб керувати своїми слугами. Але це було не дуже ефективним, коли його використовували послушники.
Ділан, очевидно, помітив силу Лейліна перш ніж запропонувати йому цю партію товарів.
- Непогано, яка ціна? — запитав Лейлін.
- 100 магічних кристалів за кожного! - Ділан відповів.
Лейлін кивнув і вибрав двох з найкращими характеристиками. Віддавши магічні кристали, Ділана став подібним до скорпіона.
- Жало цього Пустиного Скорпіона містить унікальний отрута. На двох ваших рабів застосовуються саме отруйні виділення цього скорпіона. Якщо вони не приймуть протиотрута, що виробляє скорпіон, протягом 10 днів їх чекає жахлива смерть! Звичайно, це слід використовувати як крайній міру для контролю. Зрештою, під час їхнього навчання вони вже почали слухатися наказів свого Господаря! Отже, життя цих двох Рицарів належить вам!
Ділан шанобливо передав коробку з скорпіоном.
Лейлін кивнув і прийняв її.
- Ще мені потрібна служниця, яка зможе стати асистентом під час експериментів...
Коли Лейлін вийшов з ринку, за ним йшли два Рицаря в доспеках і струнка мила служниця.
У служниці були ясні очі, на ній було чорне плаття з бавовни. За словами Ділана, вона з дитинства закінчила багато шкіл і є більш ніж умілою асистенткою при простих експериментах. Вона відповідала вимогам Лейліна. Крім того, вона прийняла есенцію Дурмана, що дозволяло протистояти випроміню Магів і зберігало її юний вид.
Ціною за це була її тривалість життя, яка скоротилася до 30 років.
« Рынок Еллінель добре влаштовувався для цього рівня. Ми навіть можемо вибрати, де нам вийти. Але ця послуга тільки для елітних клієнтів!»
Коли Лейлін і його слуги знову з’явилися, вони були вже не в селі, а поблизу міста.
Це була елітна послуга, надана Ріном Еллінелем, але за неї треба було заплатити.
Вона того коштувала, якщо дозволила Лейліну уникнути зайвих неприємностей, тому що він зараз не був надто сильний.
- Пане! - Рицарі та служниця стали на коліна і вітали його.
- Ухум.
Лейлін байдуже кивнув
- У вас є імена?
Рицарі подивилися один на одного, і їхні очі незабаром погасли:
- Ні, Господарю, дайте їх нам!
Служниця теж похитала головою і виглядала досить жалюгідно.
- Тебе будуть звати Грім! – показав Лейлін на Більшого Лицаря.
- Тебе зватимуть Фрейзер! - Він сказав іншому.
- А для тебе...
Лейлін подивився на чудову служницю.
- Зійде ім'я Ханна!
- Дякую, що дали нам імена, Господарю. Ми пам’ятаємо їх у наших серцях!
Троє слуг схилилися до землі і поцілували черевик Лейліна.
- Добре.
Лейлін помахнув руками і підняв їх, а потім він оглянувся навколо.
Мабуть, це був маленький ліс і перед ним навіть з'явився силует великого міста. Він був, принаймні, раз у десять більше того міста в якому Лейлін був раніше. Карети та візки в’їжджали і виїхали через браму. Схоже, місто процвітало.
- Грим! Йди в місто, купи карету з кіньми, я почекаю тебе тут!
Лейлін кинув велику Лицарю чорний гаманець.
- І купи припасів для нашої подорожі, а також одягу! - Проінструктував його Лейлін.
З того часу як він знищив ящик з книжками заклинань і продав всі свої зелені, у нього було більше 3000 магічних кристалів. Багаж теж зменшився більше ніж наполовину. Він міг вміститися в його рюкзаку повністю. А ті приналежності, які Лейлін використовував раніше, він знищив перед тим, як вирушити на ринок, щоб не повертатися.
- Так, сер! - Грім узяв кашель з грошима і злегка вклонився, збирались йти.
- Ще, не клич мене паном відтепер, хай буде – молодий Господар!
Лейлін торкнувся свого юного обличчя.
- Повиненмо!
Троє слуг схилили коліна.
Спостерігаючи за віддаленою фігурою Гріма, Лейлін раптово повернувся і запитав Фрейзера:
Ти хоч щось пам'ятаєш про час, коли ти ще не був рабом?
Фрейзер мав каштанове волосся і блакитні очі, а тіло його було вкрите шрамами. Вік не міг визначити, але йому довелося зносити багато страждань.
- Я більше не можу цього згадати! Кожного разу, коли я намагаюся, у мене розколюється голова.
Фрейзер торкнувся лоба, ніби намагаючись щось згадати. Обличчя його спотворене від болю.
- Ось як.
Лейлін дійшов висновку, що це могло бути дією якогось наркотику або заклинання, який діє тільки на звичайних людей. Прямо зараз він міг, напевно, усунути його, якби на деякий час зайнявся цим, але зовсім не збирався цього робити.
Все-таки, метою Лейліна було придбати слуг, а не нападати на неприємності. Ті, хто потрапив у рабство, були переможеними в боях і війнах. Якби до них повернулася пам’ять і вони попросили Лейліна допомогти йому, що він робитиме? Навіть якщо б і не попросили, хто знає, залишаться вони йому вірними.
- Як щодо тебе? - Лейлін подивився на сором'язливу Анну.
Шкіра Анни була блідою і мала молочний відтінок. Через це Лейліну захотілося доторкнутися до неї. Обличчя її теж було дуже елегантним, як у ляльки.
- Анну з дитинства виховав торговець, і в результаті продав панові Ділану...
Таку служницю, як вона, звичайно, зручніше виховувати з дитинства. Вона мусила набути знання і етикету. Тільки тоді вона могла б сподобатися аристократам. Звичайно, їй довелося отримати кілька уроків з ублагання чоловіків. Анна глянула на Лейліна, який все ще був прихований плащом і не змогла відрізнити його обличчя. Але по одному лише голосувала вона і зрозуміла, що чоловік під плащем був молодим. Вона не змогла втриматися від почервоніння.
- Які уроки ти отримувала раніше? Скільки ти знаєш про магів?
- Я вчилася, але... але тільки приготування простих інгредієнтів. Анна не послушниця. Що стосується експериментів, де потрібно використовувати частинки енергії я в них безсила... Мої вибачення, молодий Господар!
Пальці Анни стиснули сукню, вона виглядала засмученою.
- Це зовсім непогано.
Насправді Лейлін був задоволений.
У нього було багато секретів. Було б неправильно допустити, щоб чужака до його експериментів. Вона допоможе йому з основною підготовкою.
Якщо Лейлін хоче справжнього асистента Мага, то це має бути принаймні людина на рівні послушника. Раби цього рівня були надзвичайно дорогими і завжди приносили проблеми.
На ринку рабів він не бачив, але Лейлін знав інше місце на базарі. Ще один ринок рабів, який спеціалізувався на продажу рабів-послухників.
Врешті-решт, для багатьох Темних Магів тільки послушники, які можуть протистояти випромінюванням були найкращими суб'єктами для їхніх експериментів.
Такі раби-послухники були переважно військовими злочинцями або полоненими.
Якби Акадея Кості Бездні зазнала цілковитої поразки, а її штаб був захоплений, то всі її послушники, крім тих, яких підтримували б сильні угруповання, ймовірно були б рабами.
А люди типу Лейліна, який втік раніше ... Він міг тільки провести чітку лінію між собою і академією в майбутньому і зробити своїм домом чотири моря, ставши жалюгідним мандрівником.
« Я можу молитися тільки зараз, щоб академія перемогла... Навіть якщо вони програють, сподіваюся, перемога буде не надто жорстокою.
Лейлін подивився на захід, обличчя його було злегка похмурим.
Побачивши, що молодий Господар засмутився, Анна і Фрейзер також схилили голови, не вирішуючи вимовити ні слова.
Лейлін, який тремтів від шуму колісниць, зрештою підійшов до них і побачив Ріцарю з кіньми. Він був схожий на Гріма.
Карета була зовсім чорною і не мала спеціальних візерунків. Торговці карети не знали, чи Грім належить до шляхетних. Тому вони вагалися написати на ній нічого. Але виглядала вона дуже міцною. Її тягнула пара великих чорних коней, і вони швидко неслися до Лейліна.
- Молодий Господар!
Зі сльозами на карі та руками він повернув Лейліну гаманець з грошима.
- Карета обійшлася...
- Не потрібно подальших обговорень.
Лейлін забрав гаманця і покинув Анну.
- Ти будеш займатися фінансами, якщо не вистачить, запитай мене!
- Так, молодий Господар!
Анна обережно прийняла гаманець.
У ньому було всього кілька золотих монет, якими користувалися звичайні люди. Лейлінові було потрібно лише трохи зусиль, щоб добути стільки, скільки він хотів. Його турбували тільки магічні кристали — валюта світу Маґів.
Досадно було, що навіть у прибережних ділянках на магічні кристали був дуже високий попит як на валюту. Відвідавши таку кількість ринків, Лейлін бачив крамниці з обміном валюти, але жодного разу не міг купити магічні кристали за золоті монети.
Ці люди були підлеглі йому. Подумавши якийсь час, Лейлін зняв капюшон, відкривши своє привабливе обличчя. Його облік, однак, залишався злегка зміненим.
- Ви будете моїми довіреними помічниками в майбутньому, тому придивитеся до мого справжнього вигляду!
Лейлін маскувався, щоб купувати і продавати ресурси. Прямо зараз, коли всі його зілля були продані, він вже не потребував маскування. Цим людям доведеться бачити Лейліна щодня, так що вони однозначно побачать його справжнє обличчя - тому чим раніше, тим краще.
Коли Лейлін зняв закляття, м'язи його обличчя торнулися і він повернувся до свого оригінального дитинства.
Коли Лейлін побачив, як Ханна та інші кивнулися, він сказав:
- Давайте відправлятися в провінцію Східних Лісів!
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv