Розділ 19 Прибуття в Академію
- Це жахливий шторм!
- Прокляття! Як же ми не бачили його сьогодні? Чому ж ми не виявили його раніше?
-Де Магі? Нам потрібна їхня допомога!
Звідусіль лунали голоси.
- Давайте для початку активуємо захист, інакше всі послушники помруть!
Після активації закляття, силове поле молочно-білого кольору оточило обшивку дирижабля. Усі тріщини в дирижаблі засяяли зеленим світлом, що раптово з’явилися у виноградниках. Безумно швидко розростаючись, вони заблокували свої обшивки корабля.
- Хух-хуу... - Лейлін важко дихав, а його обличчя раптом почервоніло.
- Як важко дихати! Ця сила пригнічує своєю силою!
Довкола було видно дивну крижану аура.
На щастя, після активації заклинання корабля Лейлін почувався набагато краще.
Якщо б не це, то всі ті люди на кораблі могли загинути від задухи.
- Жалюгідні земні істоти! Ви повинні заплатити високу ціну за вашу дурість! - Завил шторм.
Коли звукові хвилі проходили крізь захисне формування, створені заклинаннями, молочно-білий світло бар'єрів вібрував.
Будь ласка, заспокойтеся! У нас тут є лист! - Розповідався знайомий голос. Це був капітан дирижабля.
Це лист про угоду з його Величністю Королем Штормів. Він дав нам згоду на проходження цієї області - сказав Кіркул голосом, повним впевненості.
- Лист про угоду? - Голос гігантського шторму, його голос був повний підозрінь, а потім пролунав шалений рев. - Пендра вільний! Угода не зобов’язує мене ні до чого!
Він став лютішим у 10 разів.
- Чорт! Це справжній скітальець! - Сказав Кіркул.
- Атакуємо разом!
Вогонь заклинань мав шторм і блискавку.
Дірижабль почала розхитуватися.
Обличчя Лейліна на мить зблідло. Він міг лише молитися до Магів, які використовували всю свою силу для шторму.
Бeнг!
Протяжний гул, але дирижабль залишився стійким.
- Він пішов?
- Це всього лише гігантський шторм, який недавно досяг зрілості, по силі він вдвічі слабший за елементальний Маґа. Тут нас дев'ять, тому те, що він втікає - цілком природно!
Всі зраділи і голосно вітали Магів:
- Ого! Слава Великому Магам!
- Чорт візьми, а я думав упаду і розіб'юся всмацку.
- Ха-ха, всі подивіться на цього труса! Він насправді мочиться в штани!
Усі слуги глузували з боягузливих послів.
Тим часом очі Леліна оглядали околиці.
У той час Джейдон вже відпустив Калівера і здавалося, що Клевер уже втік кудись. Проте Джейдон, хоча його обличчя і було досить блідим, стояв на тому ж місці і підтримував вид переможця.
« Курт виявив, що Джейдон вже використовував артефакти. І він узяв його біля Доротті. Якби не цей шторм, Каллівер би помер від лози Джейдона. Для нього цей шторм став порятунком!»
Через бурю їх протистояння так і залишилося не розв'язаним.
Калівер почав уникати Джейдона з того часу. Здавалося, що він боїться магічного артефакту Джейдона.
- Калівер вже активував свою життєву енергію і став лицарем. Тим не менш, він все ще слабкий як ягня. Здається, сила Магів у стелі перевищує силу Рицарів.
- Спочатку я думав розпалити свою внутрішню енергію, але тепер, якщо я не зможу цього зробити до прибуття в академію, то повністю зосереджуся на енергії Магів!- сказав Лейлін.
Час тягнувся повільно, але дирижабль зрештою досяг іншого континенту.
Окрім шторму, дирижабль зустрічався з іншими повітряними тварями.
На щастя, Кірквула все ще має свою важливість перед різними великими істотами і не існувало конфліктів.
Під час подорожі дирижабль кілька разів приземлився, щоб висадити послушників і Маґів. Усередині він ставав все більш спустошеним.
Так минали ще 10 днів...
І в момент посадки гондола здригнулася.
Ми дісталися Академії Кості Бездні. Увага всім прислужникам цієї академії, взяти свої речі і покинути дирижабль - пролунав голос в каютах.
Ми прибули?
- Джейдон, Клівере, будь ласка почитайте всіх! - сказав Доротті.
-Добре! - Джейдон і Клівер кивнули й почали перевіряти всіх учнів.
Лейлін глянув на Келілера. Після епізоду в їдальні він виглядав набагато спокійніше і похмуріше, а також рідше показувався з каюти.
На противагу цьому Джейдон виглядав досить активним, і професор Доротті вже прийняв його за учнів.
Учні відрізнялись від послушників, їхній статус був вищим і могли отримувати багато необхідних знань від професорів.
Люди вийшли з дирижабля.
- Це наша академія? Тут трохи безлюдно.
Лейлін озирнувся, академія більше нагадувала пустелю.
Поряд з дорогою стояв знак, який вказував в різні напрямки, показуючи шлях до різних місць.
- Земля тіней і смерті — Порожній Кості Бездні! - волосся на голові Лейліна встали дибки.
- Йдіть за мною! - Сказав Доротті і пішов не поспішаючи.
Його білі кістки скрипіли і кришталики, наче в будь-який момент могли розвалитися.
- Поміркуйте! Хоч послушники проводять планову зачистку, все ж тут багато огидних істот. - Вигукнув Доротті, а обличчя послушників вилізли від страху.
Поступово все рухалося до академії.
- Що це? — запитав Лейлін.
Він йшов в середині групи, і щось раптом мілило перед ним. Здавалося, ніби рога синя істота.
« Чорт! Почати сканування!»
[Ініціалізація!]
[Сканування мети...]
[Пік]
[Невідома істота з високою енергією:
Сила: 3-4
Лавкість: 4-5
Життєдайність:5
Стан: Дуже небезпечний.)
« Тссс... Він сильніший за вовків у Великій Рівнини смерті! Мабуть, лицар відразу помре після зустрічі з ним. "
Лейлін поступово проснувся вперед, і йому здавалося, що він небезпечний, тому йшов поряд з Доротті.
- Схоже, новачки почули справжню небезпеку. - Доротті байдуже помітив, і його очі замерзли.
Усі рухалися вперед і невдовзі забрели в густий чорний ліс.
Він не знав, чи була це ілюзія, але відчував, що сонячні промені, які спускалися з неба, тускнелі, проникаючи в ліс, а навколо стелився білий туман, випускаючи довкола неприємну прохолоду.
[Небезпека!]
[Зброєна невідома енергетична матриця!]
[Угроза з повітря!]
Лейлін присів.
- КАААар! - почувся пронизливий звук.
Чорний ворон з червоними очима налетів і пролітав повз Лейліна, а його кігті поцілувалися в послушницю.
- Бум!
Куля зеленої рідини наніс удар ворону, і він впав, обгортившись білим димом.
Дівчина голосно кричала...
Тільки через кілька секунд трупа крука вже не було. Ворон зник, залишивши вм'ятини на землі.
- О, схоже збільшилася популяція воронів. Пізніше ми очищаємо територію від них. Я подам це прислужникам.
- На що ви втупилися? Вперед!
Невдовзі Лейлін, вражений побаченим, наздогнав групу.
Вони йшли ще протягом години і тільки тоді нарешті добралися до місця.
- Це... - Лейлін озирнувся безкраєм простором.
Це було старовинне кладовище...
Надзвичайно величезне та оформлене чорно-білим мармуром, воно здавалося розкішним.
Незважаючи на це, кладовище здавалося довго покинутим і стирчав бур’яни. У деяких місцях воно навіть продовжило свій шлях, а круки та карканьем створювали похмуру й гнітючу атмосферу.
- Ласкаво просимо до будинку тіней і смерті, Лез Кості Бездні!
Зло, що хикнув Доротті, очевидно він радів їхньому незавидному становищі.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv