лава 17 Дірижабль
Клінг! Клінг!
Я озвучував дзвін, який Лейлін прийняв за сигнал тривоги. Насправді звук виходив від металевої пластинки.
Він відкрив очі. Сонячні промені проникли у кімнату через скло.
Вже ранок? - Лейлін поспішно підвівся, помився і пішов на вулицю.
- Доброго ранку!
- Доброго ранку, Лейлін, - сказав Бейрут з темними колами на очах, продовжую позіхати.
- Тут такі погані умови! Блохи і грибок на моєму одеялі. Жахливо! Я більше не можу тут перебувати. - Були скарги звідусіль.
Ці послушники були досить шляхетні і, природно, страждали в цих умовах.
Сьогодні всім бракувало часу на сон, і всі мали темні круги під очима.
Хоча Лейлін довго не міг заснути, він заснув пізно вночі, але його пильність вистачило б на всіх послушників.
Увесь табір, що стояв біля намету, здавався дуже жвавим. Було багато людей, які займалися тим, що збирали намети, а на порожніх місцях залишався якесь сміття. Лейлін подумав: « У цей час навідаються інші послушники, щоб отримати свій шлях Мага... Для мене зараз, це відправна точка."
- Збирайте все! Не забудьте нічого! - Крикнув бородатий старий в центрі табору.
Його голос чули все, бо він підсилював його магію, щоб той поширився по всьому таборі.
У Лейліна в вухах задзвонило від його голосу. Він потер вуха і пішов збиратися.
- Гей, Лейлін! Ти повернувся? Калівер шукав тебе раніше, - сказав Бейрут.
Під час такого короткого перебування Лейліну було досить добре запам'ятати обличчя і імена всіх послушників, але найкращі стосунки поки що складалися з Бейрутом.
- Мої вибачення. Я трохи задумався і відхилився від маршруту, забув стежити за часом. Калівейру від мене щось потрібно?
- Нічого! - Похитав головою Бейрут.
- Добре! Так ми попливемо на кораблі? А до безкрайного блакитного горизонту не бачило жодного вітрила.
« Ми ще не були в порту, але з підозрами подумав Лейлін.
- Я думаю так! Щоб дістатися до іншої матеріки нам може знадобитися як мінімум півроку. - Почухав голову Бейрут.
Транспорт у ці часи був розвитий погано, технології занадто відставали, тому цей час міг бути змарнований. А ми повинні ефективно його використовувати.
Лейлін торкнувся трьох магічних каменів, які він взяв у того разу в Оріна і впав у глибоку задумливість.
- Човен! Які наївні думки. - Почувся холодний голос з посміхом.
-О, Джейдон, - подивився Лейлін на наближаючу фігуру Джейдона.
- Ми знаходимося не так далеко від Моря Смерті, де будь-яка в сутичках риба може прикінчити лицаря. Не кажучи вже про велетенських монстрів і стародавніх істот. Усі стародавні істоти ненавидять кораблі і людей. Якщо ми підемо на кораблі, тоді просто потрапимо прямо в Ад.
- Риба здатна вбити лицаря? - У Лейліна округли очі після цих слів. У даний момент Лейлін був по силі рівний лицарю, а тому у нього точно не буде і шансу захистити себе. А що, коли слова Джейдона справдяться?
Лейлін був обізнаний і почав отримувати статистику свого тіла:
[Лейлін Файлер:
Сила: 1,9
Пастка 1,9
Живучесть 1,9
Стан: здоров.
У Великих Степах Смерті Лейліну вдалося зібрати багато енергії після вбивства Волків. В їхніх очних яблуках містився спеціальний компонент, тому він зміг зібрати його.
Завдяки цій енергії Лейлін зміг досягти меж лицаря.
Згідно з дослідженням Чіпа, коли всі характеристики досягнуть 2, це означатиме подвійну силу дорослої людини.
Лейлін скептично ставився до всього цього. Може, Джейдон трохи перебільшив? Хоча в Морі смерті дійсно є якась небезпека... І вона може погрожувати чарівникам, це факт!
- Чіп! Просканируй найближчу зону моря!
[Пік!]
[Випромінювання навколо Носителя несе загрозу!]
[Сканування неможливе через втручання невідомого силового поля!]
« Випромінювання?»
« Невідоме поле?»
Чіп здатен просканувати всі в радіусі 10 км. Можливо це через табори та чарівники, тому Чіп не міг впоратися.
- У даний момент, яка максимальна відстань, на яку ти можеш провести сканування?
[Пиїк!]
[Діапазон точного сканування має 300 метрів навколо тіла Носителя!]
[Діапазон непарного сканування навколо тіла господаря 1000 метрів]
«Фух! Не так вже й погано! Достатня відстань, щоб попередити мене про небезпеку."
Однак, здається, що після досягнення іншого континенту цей діапазон сканування скоротиться вдвічі.
[Для збільшення дальності сканування, будь ласка, підніміть рівень духовної сили!]
- Я можу збільшити рівень Чіпа?
- Підняти рівень!
[Пік!]
[Не вистачає енергії!]
Як же мені доповнити енергію, адже Чіп вже зник з мого первинного тіла.
З іншого боку, де дістати цю енергію?
Чорт!
- Забудь про це! На даний момент мені достатньо цих функцій.
Лейлін повернувся до реальності.
- Що Джейдон сказав вам, хлопці?
Коли Лейлін трохи оглянувся, він зрозумів, що Джейдон давно пішов, тільки Клівер стояв поруч з ним.
- Він? Він просто сказав про відсилання. Я думаю, він нудьгував, тому що врешті-решт пішов, - сказав Бейрут.
- Так! Це правда, ми збираємося відправитися на кораблі.
- На кораблі? - Лейлін знову подивився на море і не побачив жодного судна.
- Ха-ха! - Хто сказав, що цей корабель обов'язково повинен плисти по воді? Дивіться!
Після цього Лейлін та Берут підняли голови і втупилися вгору.
На обрії повільно пливли три велетенські дирижабля.
З наближенням, тінь охоплювала табір все більше й більше і раптово відчула себе зовсім темною.
- Ой, дивіться! Як гарно! Боже мій.
Інші люди в таборі також були шоковані цією аномаллю.
- Як вам? Це дирижабль, транспортний засіб магів. Ми вирушаємо в дорогу на ньому.
Три дирижабля поступово наблизились і опустилися на землю за межами табору під всілякі вигуки мас.
Емм... Вони дуже схожі на дирижаблі з мого попереднього світу, у кожного великий аеростат. Цікаво, вони наповнені воднем?
Лейлін мав досвід з минулого світу і тепер роздумував про засоби пересування.
Чисті білосніжні дирижаблі спустилися на землю, викликаючи багато шуму.
Двері дирижаблів відкрилися, і з них вийшли Магі в білих одежинах.
Всередині табору почалася рух і всі почали обмінюватися репліками.
-Добре! Кожен нехай бере свої речі і йде за мною. Не розберіться просто так.
На Доротті був чорний плащ, і силует його тіла був прихований. Він почав збирати послушників.
Громадяни Академії Кість Бездні побігли до своїх хатин, щоб забрати речі.
У Лейліна було небагато речей. У нього була тільки вода, шкіряний мішок, хрестоподібний меч на талії і арбалет за спиною.
Послухники зібрали свої речі і зібралися по групам.
- Добре! Слухайте мене! Зверніть увагу на номер дирижабля, він відповідає вашій Академії, не переплутайте! Вартова Башта Слонової Кості і Академія Болотного Саду, ваш номер 332!
- Послуховники йдіть за вашими професорами!
- Що стосується Академії Милосердя і Керита... Ваш дирижабль в центрі, не переплутайте! Номер 955!
- Академія Кісти Бездні! Хижіна Мудреця Готема, ваш номер 455! Не сплутайте!
Як тільки Лейлін почув свій номер, він не міг не поглянути на свою дирижабль.
Величезна кулька нагорі нагадувала гігантський м’яч для регбі, який висів у повітрі і відкидав тінь на землю.
Послухники Академії Кості Бездні! Йдіть за мною! - крикнув Доротті.
Зелене полум’я затулило в його очах.
Лейлін весь час ходив і озирався, помітив кількох знайомих осіб. Вони також помітили його і усміхнулися. Але всі послушники були дуже збуджені.
У далекому кутку Джордж махав з дирижабля Лейліну.
- З сьогоднішнього дня і далі, ви всі послушники і підете своїм шляхом! Всім розійтися!
Лейлін був дуже засмучений, але швидко зміг взяти себе в руки.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv