Дерево досі зберігало своє священне сяйво. Коли Мо Фань уперше побачив велич цього божественного дерева, він помилково сприйняв це як благословення природи. Він наївно вважав, що воно існує заради захисту чогось важливого, проте все це виявилося лише ілюзією. Його метою зовсім не було виконання священного обов'язку. Воно просто слідувало базовому принципу природи — закону джунглів!
— Це Велетенське Пурпурове Дерево... І подумати не міг, що цей демон добереться аж сюди! — Мо Фань стиснув кулаки, невідривно дивлячись на дерево, що відчужено височіло вдалині.
— Хіба Янь Ши не знищила ту штуку? Чи ти хочеш сказати, що в Раю Крилатих Звірів є ще одне таке? — здивувався Чжао Ман'янь.
— Воно мало дев'ять стовбурів. Янь Ши та Місячній Молі-Феніксу вдалося знищити вісім із них. Залишився тільки останній, — пояснив Мо Фань.
— Не дивно, що воно не виглядає таким велетенським, як те Пурпурове Дерево, на яке ми натрапили тоді. Від нього залишилася лише дев'ята частина, — пробурмотів Чжао Ман'янь.
Проте, навіть зберігши лише дев'яту частину себе, Велетенське Пурпурове Дерево не втратило своєї величності. Воно нагадувало божественне древо серед хащів Ярусу Попелястого Вітру, простягаючись до небес нарівні із сусідніми гірськими вершинами.
— Ви знаєте, що це таке? — здивувався Чжан Сяохоу. Мо Фань та Чжао Ман'янь були в горах Ціньлін уперше. Звідки їм знати про це дерево?
Це фіолетове дерево, безперечно, було одним із головних у Ярусі Попелястого Вітру. Разом із тринадцятьма іншими Попелястими Деревами воно слугувало справжньою опорою. Воно мало б рости тут дуже давно!
— Ця тварюка — демон! — Мо Фань стисло переказав Чжан Сяохоу історію їхнього зіткнення на горі Куньюй.
Почувши про ті жахливі події, Чжан Сяохоу аж рота роззявив.
— Я був тут пів року тому. Тоді інший загін намагався вилізти по цьому фіолетовому дереву, щоб дістатися вище, але ми швидко втратили з ними зв'язок. До цього моменту ми й гадки не мали, як саме вони загинули! — вигукнув Чжан Сяохоу.
Це дерево ще тоді неабияк вразило Чжан Сяохоу. Дізнавшись його справжню сутність, він миттєво зрозумів, яка доля спіткала той загін.
— Дуже ймовірно, що демон їх просто зжер. Він живиться свіжою кров'ю. Пам'ятаю, коли він тікав із гори Куньюй, він мав кепський вигляд. Певно, ховаючись тут, у Ціньліні, він добряче підкріпився чужими життєвими соками, — зауважив Мо Фань.
— Не можна дозволити йому жити далі. Якщо воно відростить усі стовбури, то перебереться ближче до людських міст. Якщо люди вчасно не зрозуміють, що це таке, багато хто стане його кормом, — наголосила Лінлін.
Згадувати ту катастрофу на горі Куньюй було страшно. Якби не Янь Ши, напівмаг Забороненого Прокляття, яка пожертвувала усім, щоб зупинити демона, воно б затягнуло в безодню смерті незліченну кількість невинних жителів Яньтая!
— Мо Фаню, тобі не здається це підозрілим? Чому ми натрапили на нього саме тут? — спохмурнів Чжао Ман'янь.
— Це не збіг. Боюся, це місце й було його справжнім, старим лігвом. Свого часу Янь Ши та Цзян Ся мали виявити його присутність саме тут, коли принесли Дерево Клятви до Союзу Примусу, — припустив Мо Фань.
— А це має сенс! — кивнув Чжао Ман'янь.
Лінлін лише криво посміхнулася. Хіба це не було очевидним? Невже їм і справді треба було влаштовувати цілий мозковий штурм, щоб дійти до такого елементарного висновку?
— Б'юся об заклад, битися з цією тварюкою буде нелегко, еге ж? — стурбовано спитала Юй Шиши.
Хоча Велетенське Пурпурове Дерево і втратило вісім стовбурів, воно все одно залишалося надзвичайно могутнім. До того ж їм доведеться мати справу ще й з Крилатими Звірами, які там влаштували собі гнізда!
— От якби Фіолетовий Імперський Батальйон був досі з нами, вони могли б відволікти Крилатих Звірів. Це дало б нам реальний шанс прикінчити Велетенське Пурпурове Дерево! — розмірковував Мо Фань.
Якби їм довелося мати справу лише з самим деревом, шанси на перемогу були б досить високими. Велетенське Пурпурове Дерево становило колосальну загрозу, і вони б відчули справжнє полегшення, лише знищивши його остаточно.
До того ж цим вони б виконали останню волю Янь Ши!
— Може, просто наплюємо на нього? Хіба ми не можемо обійти його, вилізши по іншому дереву? — зітхнув Чжао Ман'янь.
Поки всі глибоко замислилися, раптом почувся тихий шурхіт.
Апас, яка завжди була напоготові, миттєво втупила яскраві очі в кущі за сотню метрів від них.
Шурхіт долинав саме звідти і швидко наближався!
Раптом із хащів виринуло засмагле обличчя. Чоловік насторожено озирнувся, але побачивши Мо Фаня та його групу, неабияк зрадів.
— Ви всі тут, яке полегшення! — Засмаглий солдат вистрибнув із кущів і попрямував до них.
Мо Фань був спантеличений. Якого біса тут робить солдат із Фіолетового Імперського Батальйону? Він же сам бачив, як вони пішли іншим шляхом. Хіба вони не розійшлися?
— Ти що тут робиш? І як ти нас знайшов? — запитав Чжао Ман'янь.
— Я добре вмію вистежувати сліди. Загалом... наші зараз у біді, тому я сподівався, що ви зможете нам допомогти, — зізнався солдат.
— Ти з мене знущаєшся?! Ми й так привели вас сюди, не взявши ні копійки, а ваш командир поводився так, ніби йому язик відсохне, якщо він просто скаже «дякую». А тепер ти ще й просиш нас про допомогу?! — Чжао Ман'янь ледь не вибухнув від агресії.
— Що саме трапилося? — спокійно поцікавився Мо Фань.
— Капітан Лін Фей так поспішала врятувати нашу ціль, що в результаті спровокувала зграю Крилатих Звірів Небесного Льоду. Тепер вони застрягли в дуплі дерева. Тварюки постійно атакують Магією Льоду, намагаючись замурувати їх усередині... Мені вдалося втекти лише завдяки елементу Тіні, — розповів солдат.
— Ви зовсім не орієнтуєтеся в горах Ціньлін, але при цьому поводитеся так незграбно й необережно. Було лише справою часу, коли ви вляпаєтеся в подібне лайно. З Крилатими Звірами Небесного Льоду не так-то просто впоратися. У нас є власні справи. Тобі краще повернутися до генерал-майора Лі Десіня, хай сам розхльобує те, що наварив, — холодно відрізав Чжан Сяохоу.
— Генерале Чжан... — солдат явно не очікував такої жорсткої відмови.
— Ви хоч знайшли ту людину, яку шукали? — запитав Мо Фань.
— Знайшли, але... — Солдат затнувся. Висловлювати свої думки було не його сильною стороною. Але в душі він теж погоджувався, що Лі Десінь серйозно перегнув палицю під час подорожі.
— Ми підемо з тобою, але врахуй: ми ризикуємо власними життями. Коли ваші опиняться в безпеці, ви будете винні нам послугу, — заявив Мо Фань.
Мо Фань і подумати не міг, що Фіолетовий Імперський Батальйон з'явиться саме тоді, коли він про них згадав. Про вовка промовка...
Щиро кажучи, Мо Фань чудово розумів, що Чжан Сяохоу ніколи б не покинув їх на вірну смерть, особливо враховуючи, що він теж солдат!
Проте, якщо вже вони збиралися допомагати, гріх було не витягнути з цього вигоду! З підтримкою Фіолетового Імперського Батальйону в них з'являвся реальний шанс знищити останній стовбур Велетенського Пурпурового Дерева!
— Без проблем! Допомагати одне одному в дикій природі — це наш святий обов'язок! — миттєво погодився солдат.
Засмаглий солдат одразу ж повів їх назад. Він неймовірно спритно маневрував між деревами та лозами. Якби вони не були достатньо уважними, то легко б втратили його з поля зору.
— Юй Шиши, хіба Велетенське Пурпурове Дерево не є природним суперником Місячної Молі-Фенікса? — запитав Мо Фань, несподівано про щось згадавши.
— Якщо нам вдасться знищити Велетенське Пурпурове Дерево і забрати його листя, Місячна Міль-Фенікс зможе пропустити стадію кокона і миттєво перетворитися на дорослу міль, — швидко підтвердила Юй Шиши.
Місячна Міль-Фенікс та Велетенське Пурпурове Дерево були заклятими ворогами. Попередня Місячна Міль подарувала Юй Шиши другий шанс на життя. Вона палко прагнула помститися за неї, знищивши це Пурпурове Дерево. Більше того, Священне Пурпурове Листя було для Місячної Молі-Фенікса ще більш поживним, ніж листя Місячних Шовковиць!
— Ти хочеш сказати, що ця крихітка зможе миттєво стати дорослим Тотемним Звіром? — здивовано випалив Мо Фань.
— Боюся, їй ще не вистачає однієї стадії до своєї найсильнішої форми. Вважай її просто маленькою Місячною Міллю-Феніксом, — відповіла Юй Шиши.
— Ну, це теж непогано, вона ж буде принаймні рівня Правителя, так? — уточнив Мо Фань.
— Саме так, — кивнула Юй Шиши.
— Тобто наша гора Фаньсюе скоро матиме власного Тотемного Звіра-охоронця рівня Правителя! — зрадів Мо Фань.
Окрім Ханчжоу, яке охороняв Чорний Тотемний Змій, чи існувало ще якесь місто під захистом Тотемного Звіра?
Юй Шиши осіла на горі Фаньсюе, тож цілком логічно, що Місячна Міль-Фенікс теж вважатиме її своєю домівкою!
— Треба його знищити! Велетенське Пурпурове Дерево має впасти. Ми покінчимо з ним, поки воно ще слабке!
Янь Ши завдала дереву тяжких ран. Зараз демон перебував на піку своєї слабкості. Проте, судячи з того, як буйно розрослося його листя після втечі в Ціньлін, воно вже почало відновлюватися.
Якщо воно відростить усі дев'ять стовбурів, убити його буде просто неможливо!
Саме тому вони мусили розправитися з Велетенським Пурпуровим Деревом просто тут і зараз. З нього неодмінно випаде купа цінного луту!
Можливо, цих трофеїв вистачить, щоб вони досягли Верховного рівня, навіть якщо так і не знайдуть Дерево Клятви.
— Вони просто попереду, — гукнув засмаглий солдат.
Усі думки Мо Фаня були зайняті Велетенським Пурпуровим Деревом. Він отямився лише тоді, коли помітив, що рослинність попереду вкрита товстим шаром льоду. Навіть вітерець став по-справжньому крижаним!
— З такою їх кількістю в нас будуть серйозні проблеми, — нагадала Апас.
Мо Фань перевів погляд на Чжан Сяохоу, сподіваючись, що в нього є якийсь план.
— Крилаті Звірі Небесного Льоду зазвичай мають ватажка. Я відволічу його, а ти допоможеш людям вибратися. Навіть не намагайся вступати з ними в бій, — попередив Чжан Сяохоу.