Крилаті Патрульні Звірі, здавалося, були розлючені нещодавньою кривавою бійнею. Вони почали люто атакувати Дерево-Завісу, не даючи групі жодного шансу сховатися від Вітру Скорботи.
Лі Десінь узяв із собою двох солдатів, щоб вступити в бій із Крилатими Патрульними Звірами. Він був серйозно налаштований знищити їх усіх!
Проблема полягала в тому, що, зважаючи на масштаби гір Ціньлін, кількість Крилатих Патрульних Звірів була просто колосальною. Навіть група Верховних Магів лізла б зі шкіри, намагаючись їх вирізати!
Крилаті Патрульні Звірі руйнували завіси з листя, зокрема й ту, за якою ховався Чжао Ман'янь. Він якраз планував скористатися цією нагодою, щоб замутити з Лін Фей після того, як обробив її рани та допоміг відновити сили. Лін Фей, можливо, й мала солдатську гордість, але Чжао Ман'янь чудово знав, що більшість жінок лише вдають із себе неприступних. Насправді їм дуже подобалося, коли чоловіки ставилися до них із ніжністю.
На жаль, хоч Лі Десінь і двоє солдатів викладалися на повну, щоб ліквідувати Крилатих Патрульних Звірів, ці потвори були не менш лютими. Вони безрозсудно розривали завіси, навіть ризикуючи власними життями, тільки б підставити людей під Вітер Скорботи. Тоді інші Крилаті Патрульні Звірі зовсім скоро змогли б бенкетувати на їхніх рештках!
— Дідько, як вони нас знайшли?! — стривожено гаркнув Лі Десінь.
Убивати Крилатих Патрульних Звірів було легко, але позбутися їх виявилося значно складніше, ніж будь-хто міг уявити!
Їм не залишалося нічого іншого, окрім як продовжити свою подорож крізь Вітер Скорботи, але тепер, коли більшість їхньої енергії була вичерпана, вони опинилися у вкрай скрутному становищі.
— Ми не можемо йти далі! — Чжан Сяохоу нарешті втратив терпець.
Якщо вони й далі виконуватимуть вимоги безглуздого Лі Десіня, то не лише не зможуть врятувати людину, за якою прийшов цей загін, а й самі загинуть!
— Цей клятий вітер рано чи пізно вщухне! — миттєво огризнувся Лі Десінь.
— Ми зараз на радарі у цих Крилатих Патрульних Звірів. Навіть якщо ми доберемося до наступного Дерева-Завіси, вони все одно будуть нас атакувати! Можете йти, якщо хочете зробити ставку власними життями на те, що вітер скоро зупиниться, але я не збираюся ризикувати життями своїх друзів! — різко відрізав Чжан Сяохоу.
Лі Десіню вкрай не сподобався тон Чжан Сяохоу. Він уже збирався жорстко йому відповісти, коли втрутився радник Сюй.
— Ми не можемо дозволити собі йти гірською стежкою. Крилаті Патрульні Звірі теж не збираються припиняти переслідування. Залишається лише один варіант: Рифтова долина Лулін! — продовжив Чжан Сяохоу.
Радник Сюй миттєво дістав мапу і почав її вивчати. Зі стурбованим обличчям він промовив: — Рифтова долина Лулін дуже звивиста. Нам знадобиться щонайменше три дні, щоб дістатися гори Байба. Я хвилююся за безпеку нашої цілі...
— Тоді давайте розділимося. Ви можете йти гірською стежкою, а ми спустимося в Рифтову долину Лулін. Ви справді вважаєте, що гірська стежка взагалі прохідна за таких обставин? Радійте, якщо з такими темпами ми дістанемося гори Байба хоча б за чотири дні! — холодно випалив Чжан Сяохоу.
— Ну... — Радник Сюй вагався, не знаючи, що вирішити. Він перевів погляд на Лі Десіня.
— Пф-ф, генерал-майор гір Ціньлін? Чому я зовсім не вражений? Мені взагалі начхати, підете ви з нами чи ні! — пихато процідив Лі Десінь.
— Ти тупий чи що? Скільки разів я казав тобі не провокувати цих тварюк? Усі знають, наскільки надокучливою є дрібнота в горах Ціньлін, а ти все одно вперто лізеш із ними битися. Це через тебе ми тепер навіть не маємо де перепочити, а ти ще й намагаєшся перекласти провину на мене?! — гаркнув Чжан Сяохоу.
Зазвичай Чжан Сяохоу мав спокійну вдачу, але він просто не міг терпіти цього недотепу-командира з Фіолетового Імперського Батальйону!
Він щиро дивувався, як цей тип узагалі дослужився до свого нинішнього звання. Сама лише його присутність знижувала середній рівень інтелекту всієї північної армії!
— Генерале Лі, ми справді опинилися у скрутному становищі. Можливо, нам варто прислухатися до поради генерала Чжана і спуститися в рифтову долину. Буде краще, якщо ми зможемо уникнути Вітру Скорботи. Інакше, навіть якщо ми дістанемося пункту призначення, у нас не залишиться сил, щоб захистити нашу ціль, — озвалася Лін Фей.
Лі Десінь холодно хмикнув, а потім зневажливо буркнув: — Робіть, що хочете!
Він мовчки сів у кутку, випромінюючи агресивну ауру.
Чжао Ман'янь підняв великий палець догори, звертаючись до Лін Фей: — Хоч хтось із вас має клепку в голові!
Лін Фей ніяк не відреагувала на коментар Чжао Ман'яня. До них підійшов засмаглий солдат, який раніше разом із Лі Десінем ходив убивати Крилатих Патрульних Звірів.
Солдат зиркнув на Лін Фей, а потім ніяково посміхнувся Чжао Ман'яню.
— Кажи уже, чого мнешся? Ти мужик чи ні?! — різко промовила Лін Фей.
— Ну, брате Чжао, як саме ви вилікували рану капітана Лін? Ті тварюки атакували дуже нерозсудливо. Мене ранило, коли я відволікся. Рана невелика. Всього з палець завдовжки. Можна попросити брата Чжао підлікувати й мене? — запитав солдат.
— О, але мій трюк діє тільки на жінок, — відповів Чжао Ман'янь.
Лін Фей обернулася і люто втупилася в Чжао Ман'яня.
Чжао Ман'янь усміхнувся: — Та я просто жартую. Де рана? На вигляд ти абсолютно цілий.
— Ну... ну... вона ось тут. — Солдат здавався трохи збентеженим, але зрештою обернувся спиною і нахилився вперед. Він повільно прибрав руку, яка прикривала рану на правій сідниці.
Обличчя Чжао Ман'яня миттєво потемніло.
Лін Фей швидко кинула на нього погляд. Вона з усіх сил намагалася зберегти суворий вираз обличчя, як і личить солдату. Проте побачивши перекошену фізіономію Чжао Ман'яня, вона просто не витримала і пирснула від сміху...
— Хоуцзи, ця гора Байба, куди вони прямують, знаходиться близько до Дерева Клятви? — запитав Мо Фань.
— М-м, гора Байба дуже велика. Ваша ціль теж знаходиться на ній! — кивнув Чжан Сяохоу.
— Дивно, це надто великий збіг, якщо людина, яку вони намагаються врятувати, знаходиться так близько до нашого пункту призначення. Чи є там щось ще, окрім Дерева Клятви? — замислився Мо Фань.
— Гора Байба — найтаємничіше місце в горах Ціньлін. Там мешкає безліч демонічних потвор. Жодна звичайна людина не сунеться в таке місце, але ці солдати з Фіолетового Імперського Батальйону приймають надто незграбні рішення. Я всерйоз думаю, що з такими темпами вони швидше самі загинуть, ніж когось врятують, — оцінив ситуацію Чжан Сяохоу.
— Вони панікують, — втрутилася Апас, пиляючи гарненькі нігті.
— Панікують? Можливо, вони просто стурбовані безпекою своєї цілі, — припустив Чжан Сяохоу.
— Можливо, — відповіла Апас і знову зосередилася на нігтях. З її байдужого тону було важко зрозуміти, що саме вона мала на увазі.