Вітер Скорботи невпинно гудів. Що глибше вони заходили в гори Ціньлін, то лютішим він ставав.
Незабаром троє магів-захисників Фіолетового Імперського Батальйону повністю вичерпали енергію. Тепер група посувалася вперед із неабиякими труднощами.
З неба, з вершин скель та з-за дерев безперервно лунали пронизливі крики. Чиїсь очі пильно стежили за групою з безпечної відстані, наче розвідники ворожої армії.
Крики знову посилилися, від чого в усіх аж голова розколювалася.
Лі Десінь звів погляд і пильно оглянув навколишні хащі. Його терпець знову був готовий лопнути.
«Хіба ці тварюки зовсім не бояться здохнути? Він же зовсім нещодавно вирізав цілу зграю, а вони досі сміють лізти слідом!»
— Я з ними розберуся! — рішуче заявила Лін Фей.
Лі Десінь мовчки кивнув.
Основним елементом Лін Фей був Вітер, а другорядним — Блискавка. Вона випустила кілька грозових розрядів, збиваючи Крилатих Патрульних Звірів прямо з неба.
Лін Фей, очевидно, володіла Насінням Душі блискавки, тому Крилаті Патрульні Звірі не мали проти неї жодних шансів. Їй знадобилося зовсім небагато часу, щоб знищити нову партію цих потвор.
Проте коли Лін Фей поверталася до групи, на неї із засідки напав Крилатий Патрульний Звір, вкритий синьо-сірим пір'ям. Підступна потвора ховалася серед листя саме там, де вона проходила. Гострі як бритва пера розпороли їй руку ще до того, як жінка встигла зреагувати. З рани ринула свіжа кров.
Таке часто траплялося під час боїв із демонічними істотами в дикій природі. Навіть якщо рівень мага значно перевершував рівень монстра, він усе одно міг загинути, якщо слабка тварюка влаштовувала засідку в ідеально підібраний момент. На щастя, Лін Фей мала чималий досвід виживання. Вона встигла зреагувати достатньо швидко, щоб пір'я не перерізало їй горло!
Лін Фей з тривогою прикінчила потвору. Вона ретельно перевірила навколишні хащі, аби переконатися, що поблизу не ховається жодна інша тварюка, перш ніж повернутися до команди.
Фіолетовий Імперський Батальйон не взяв із собою цілителя, тому рани Лін Фей могли обробити лише звичайними медикаментами. Чжао Ман'янь миттєво зметикував, що його зоряний час нарешті настав. Він розповів їй про метод лікування за допомогою особливої комахи, якого навчився в Му Бая.
— Ти впевнений, що це спрацює? — з підозрою перепитала Лін Фей. Їй здавалося, що Чжао Ман'янь має якісь приховані мотиви.
— Це надзвичайно ефективно. Буде трохи боляче, але воно зцілить твої вени та м'язи за лічені хвилини, — запевнив Чжао Ман'янь.
— Я не боюся болю, — відрізала Лін Фей.
— Захоплююся твоєю рішучістю, — усміхнувся Чжао Ман'янь.
Отримати поранення було вкрай небезпечно, особливо зважаючи на те, що багато демонічних істот надзвичайно чутливо реагували на запах крові. Рана, що кровоточила, була для них наче постійний GPS-сигнал!
Лін Фей була солдатом, тому не могла дозволити собі стати тягарем для групи через травми. Метод, запропонований Чжао Ман'янем, можливо, й звучав огидно, але це було значно краще, ніж дозволити рані й далі стікати кров'ю!
— Дерево-Завіса прямо попереду. Там ми зможемо перепочити, — повідомив усім Чжан Сяохоу.
— Це просто чудово! Як і очікувалося від генерала Чжана! Я такий радий, що ви з нами, — зрадів радник Сюй.
Це Дерево-Завіса виявилося набагато більшим: під його листяними завісами утворилося близько семи окремих захищених зон. Групі більше не доводилося тулитися на маленькому клаптику землі, і кожен мав удосталь місця, щоб комфортно відпочити.
— Займемо ось цю, — запропонував Чжао Ман'янь.
Лін Фей кивнула. Вона не побачила в цьому нічого непристойного.
Свого часу Му Бай використав цей самий трюк, щоб зцілити Чжао Ман'яня, коли Гангма переламав йому кістки у військовому містечку в Єгипті.
Відтоді Чжао Ман'янь випросив у Му Бая кілька таких комах, здатних швидко загоювати фізичні травми. Він дбайливо зберігав їх у Просторовому Персні про всяк випадок.
Лін Фей сиділа виструнчившись, але щойно Чжао Ман'янь дістав товсту білу комаху, вона миттєво насупилася. Жінка всерйоз задумалася, чи не вирішив він просто з неї познущатися.
Проте вона прикусила язика й придушила огиду. Зрештою, якщо його метод не спрацює, ніколи не пізно прикінчити цього бовдура блискавкою!
— На що ти витріщаєшся?! — суворо зиркнула Лін Фей на Чжао Ман'яня, помітивши, як він оглядає її з ніг до голови.
— Я... я просто милуюся. Тобі краще підготуватися, я починаю. Можеш кричати, якщо буде надто боляче. Тобі стане легше, — відповів Чжао Ман'янь.
— Годі базікати, просто роби це швидше! — огризнулася Лін Фей.
Вона простягнула руку. Звичайні сироватки були безсилі проти цієї рани. Здавалося, особливе пір'я Крилатого Патрульного Звіра містило якісь речовини, що заважали крові згорнутися.
— Моя маленька комашка зараз увійде, — попередив Чжао Ман'янь.
Лін Фей підняла голову й заплющила очі.
За мить вона відчула поколювання, що повзло по рані. Розплющивши очі, вона побачила, як біла комаха набуває кольору крові.
— Вона проникає всередину, потерпи трохи, — промовив Чжао Ман'янь.
— А-а! — Лін Фей хоч і налаштувалася, але гострий біль усе одно заскочив її зненацька. Вона не втрималася від скрику.
Біль був просто нереальним, ніби їй встромили ніж прямісінько в серце. Лін Фей вважала, що зможе витримати все, адже вона солдат, проте відчуття виявилися набагато страшнішими, ніж вона могла уявити. Вона ледь не знепритомніла!
— Тримайся, скоро все закінчиться!
— Швидше!
— Майже все, майже... гей, припини мене хапати... А-а! Боляче!
— Воно... воно вже вийшло?
— Воно залишиться в твоєму тілі. Не хвилюйся, там повно білка. Ніяких побічних ефектів не буде... Ти можеш тепер мене відпустити? У мене вже вся шкіра червона від твоїх нігтів!
— Мерзотник, чому ти не сказав, що ця огидна штука залишиться всередині мене?!
Бай Хунфей та Юй Шиши, які сиділи в сусідньому відсіку, відділеному завісою з листя, перезирнулися. З якоїсь причини їхні обличчя одночасно спалахнули.
«Хай йому грець, що цей Чжао Ман'янь узагалі там витворяв? Вони-то знали, що він лікує рани Лін Фей, але ті, хто був не в курсі, могли б подумати, що вони займаються чимось безсоромним прямо посеред дикої природи. Їхня розмова звучала надто вже двозначно!»
Група ледь встигла трохи перепочити, як повернулися пронизливі крики Крилатих Патрульних Звірів. Їхні вуха ледь не лопнули від цього галасу.
Минулого разу група була засліплена магічною появою Дерева-Завіси, але зараз усі були страшенно виснажені. Вони нарешті отримали шанс спокійно відпочити, не потерпаючи від Вітру Скорботи, а ці тварюки повернулися ще до того, як вони встигли перевести подих!
Невпинні спроби цих Крилатих Патрульних Звірів накликати на себе смерть повністю підтверджували всі чутки про них!
— Вони знову руйнують Дерево-Завісу! Дідько, я їх усіх переб'ю! — Лі Десінь уже готовий був остаточно втратити глузд.