Небо поступово світлішало. Демонічні Саламандри, що бовтались на поверхні озера, почали пірнати у воду. Більшість цих потвор віддавали перевагу нічному способу життя, коли під місячним сяйвом озеро виблискувало так, ніби вкрите шматками міді.
На світанку більшість Демонічних Саламандр ховались на глибині, дозволяючи човнам знову вільно курсувати озером. Ці істоти були відносно повільними порівняно з багатьма монстрами рівня Воїна — позбутися їх було простіше простого, якщо рухатись озером достатньо швидко. Проте їхня кількість вражала настільки, що опинитись серед них не становило жодних труднощів.
Мо Фань терпляче чекав, поки Маленька Полум'яна Белль притягне Лу Чжо та Цзян Хуа назад на Заставу Мінху. Згодом прибули Гу Їн і Сніговий Вовк Летючого Струмка. Їхній стан був далеко не найкращим — здавалось, вони ледве тримають очі розплющеними.
Гу Їн стисло розповіла про все, що сталося. Мо Фань мимоволі зиркнув на Лу Чжо, вкритого жахливими опіками від Маленької Полум'яної Белль.
— А-а, ось воно що... А я думав, як пояснити Лу Чжо, що Маленька Полум'яна Белль насправді не хотіла нічого поганого, — пробурмотів Мо Фань, усвідомивши правду.
Ян Нін була вражена. Яким же нахабою треба бути, щоб коїти таке під носом у Семизіркового Майстра-Мисливця? Невже цей Лу Чжо зовсім не боявся покарання від Мисливської Спілки?
Адміністраторка ретельно занотувала всі деталі й негайно зв'язалася зі Спілкою, вимагаючи прислати слідчих.
Ті не змусили себе довго чекати й прибули на заставу ще до полудня. Взявши Лу Чжо під варту, вони почали розслідування з допиту Цзян Хуа.
Щоб трохи пришвидшити справу, Мо Фань попросив Апас навіяти на Цзян Хуа відчуття жаху. Чоловік без найменших вагань виклав слідчим усе, що вони з Лу Чжо накоїли.
— Мені дуже прикро, що подібне сталося під нашою юрисдикцією. Ми негайно розберемось із цим Лу Чжо, — сказав один зі слідчих.
— Ви вже повернули людей, отруєних на острові? — запитав Мо Фань.
— Успішно повернули всіх. Серед них одна Просунута мисливиця на ім'я Лі Юймей заявила, що хоче викрити злочини Лу Чжо. Вона просить особистої зустрічі з вами, — доповів слідчий.
— Гаразд, приведіть її, — погодився Мо Фань.
Коли Лі Юймей з'явилась, вигляд мала жахливий, ніби обличчя вкрили шаром вапна. Мабуть, вона вже й не сподівалась колись знову розплющити очі, бо коли вона засипала — була охоплена неймовірним страхом.
У Мо Фаня теж розболілась голова. Такі речі неминуче траплялись, коли він наймав людей для дрібних доручень. Вони мали шукати Великих Демонічних Саламандр, а натомість прогрес загальмував через цей інцидент. На щастя, Маленька Полум'яна Белль мала ідеальне чуття на покидьків — неабияк спростила ситуацію, вирубивши Лу Чжо!
Лі Юймей швидко зізналась, як їхня недбалість коштувала життя Мисливській Групі Цанцзінь. Вона переповіла Мо Фаню й усе, що розповів їй сам Лу Чжо.
Спершу Мо Фань не надто цікавився ним — бачив на своєму віку стільки покидьків, що цей тип здавався лише порошинкою на їхньому тлі. Та коли почув, що Лу Чжо був одним із перших, хто виявив підроблену сироватку крові, очі його небезпечно зблиснули!
— Я думав, він просто нікчема, а він — суцільна проблема! — кинув Мо Фань погляд на зв'язаного Лу Чжо.
Його навіть розбирала цікавість: чому він скрізь натрапляє на таких мерзотників? Це було схоже на те, як чисті й наївні дівчата завжди закохуються в бабіїв!
— Можеш казати що завгодно, тільки не тішся собою завчасно. Твої злочини теж вилізуть назовні — це лише питання часу! Зважаючи на кров на твоїх руках і трупи, по яких ти топчешся, боюся, ненависників у тебе назбирається чимало! — вперто буркнув Лу Чжо.
— Ти мене зараз проклинаєш? — запитав Мо Фань.
— А якщо й так? — розреготався Лу Чжо. Сміх його звучав зловісно — здавалося, він намагається зберегти останні краплі гідності, викриваючи "справжню" сутність Мо Фаня під маскою Семизіркового Майстра. Хотів, щоб усі повірили: Мо Фань нічим не кращий за нього!
— Я тут організував маленьке пекло для божевільних. Ти ледве дотягуєш до мінімальних вимог, та якщо хочеш мене проклясти — ставай у чергу й бери номерок. Твоя черга настане десь через десять тисяч років, — сказав Мо Фань.
Наміри Лу Чжо тільки розсмішили його. Йому справді не було про що говорити з таким, як він. Ще треба було розібратись із Великими Демонічними Саламандрами, тож марнувати час на цього покидька йому не хотілось.
— Схоже, доведеться таки запачкати руки. Сподіваюсь, ті Очки Внеску, що я витратив, не підуть коту під хвіст... Чжун Лі, ти не спиш? Якщо прокинувся, веди мене на Острів із Печерою. Твій аналіз має бути точним — Великі Демонічні Саламандри найімовірніше знаходяться саме там! — гукнув Мо Фань Чжун Лі.
— Я тут, не сплю, брате Мо Фань... ой, Майстре Мо Фань! Я, Чжун Лі, до ваших послуг! — радісно озвався той.
Мо Фань відібрав кількох людей, що добре знали місцевість, за провідників, а Лу Чжо вирішив залишити на слідчих та Ян Нін.
Коли Мо Фань пішов, Ян Нін відчула стійку відразу до ставлення Лу Чжо. Вона ніяк не могла збагнути, як мерзотник, винний у таких жахливих злочинах, і досі сміє гнути свою лінію.
— Яке ж невігластво, — холодно просичала Ян Нін, очевидно, звертаючись до нього.
— Це я невіглас? — пирхнув Лу Чжо.
Ян Нін більше не могла цього терпіти. Жбурнувши перед ним папку з детальним звітом про досягнення Мо Фаня, вона холодно відрізала:
— Добре подивись, хто він такий, перш ніж судити його своїм зіпсованим розумом!
Лу Чжо чудово розумів, що на нього чекає смерть. Та лишався впертим, наче злочинець, засуджений до страти. Він підняв папку з інформацією про Мо Фаня, не пов'язаною з його мисливськими досягненнями.
— Як... як це можливо... чому Радник Ло Мянь... — почав затинатись він.
У справі містились лише стислі описи, без особливих деталей. Спершу Лу Чжо гортав її з удаваною байдужістю, та коли побачив, що саме Мо Фань організував арешт Радника Ло Мяня, від його пихи не лишилось і сліду!
Зіпсований характер Лу Чжо неабияк дратував Ян Нін. Мо Фань не став марнувати час, щоб провчити його, — але вона мала іншу думку. Ближче до кінця папки навіть додала інформацію про боротьбу Мо Фаня з Чорною Церквою.
Лу Чжо однаково був приречений до страти, тож не мало значення, чи побачить він цю інформацію. Хоч Ян Нін, як адміністраторка мисливців, і порушувала правила, тупої гордості Лу Чжо вона стерпіти вже не могла!
Насправді той уже почав втрачати глузд, дізнавшись, що Ло Мянь упав від руки Мо Фаня. А коли побачив інформацію про знищення Холодного Принца, Червоного Кардинала Чорної Церкви, його просто заклинило!
— Ч... Червоний Кардинал...
— Радник Ло Мянь, яким ти так захоплювався, був наче трирічна дитина порівняно з Холодним Принцом. Що вже казати про такого чорносердого пса, як ти, на якого Ло Мяню було взагалі начхати? — виплюнула Ян Нін.
Тільки тепер Лу Чжо зрозумів, що мав на увазі Мо Фань, кажучи про чергу за номерком у пекло. Мо Фань і так виявив неабияку повагу, взагалі згадавши його в тому списку!
— Неможливо, як він міг зробити все це? Це неможливо... напевне, це його напарниця, у нього ж є напарниця! — вчепився за останню соломинку Лу Чжо, шукаючи бодай якесь виправдання. В його очах ще жеврів останній промінчик надії.
— Напарниця? Ти про неї? — Ян Нін ледь не розреготалась.
Слідчий, добре обізнаний із подвигами Мо Фаня, лише скрушно похитав головою, почувши слова Лу Чжо.
Він підійшов ближче й допоміг заціпенілому чоловікові перегорнути сторінку з даними Лінлін.
Лу Чжо уважно вчитувався в інформацію про дівчинку, щиро вірячи, що Мо Фань досяг усього лише завдяки потужній підтримці напарниці. Та коли побачив її вік...
Ця інформація остаточно розтоптала останній проблиск надії в очах Лу Чжо. Він повністю втратив жагу до життя, перетворившись на живий труп.
— Можна... можна мені поглянути? — тихо запитала Гу Їн, яка весь цей час спостерігала за ними, і підняла папку, яку Лу Чжо впустив із рук, навіть не чекаючи дозволу Ян Нін чи слідчого.
Інформація була доволі стислою. Ян Нін не стала б розписувати всі подробиці у звіті, адже більшість даних про Мо Фаня та Лінлін була суворо засекречена. Гу Їн швидко пробігла очима по рядках, та й тих кількох фраз вистачило, щоб її уява зайшла в глухий кут.
Спершу вона не розуміла, чому Лу Чжо раптом злетів з котушок, та прочитавши справу, все стало на свої місця!
Коли під час арешту лиходій задирає носа, зазвичай він вважає себе неабиякою фігурою — принаймні люди бояться його й ненавидять... Іншими словами, вважав себе успішним негідником! А той Семизірковий Майстер, що його спіймав, — і близько не такий крутий, як він сам!
Проте це спотворене почуття власної значущості розсипалось на порох, щойно він прочитав цей звіт.
Не лишилось нічого. Він плекав останню крихту гідності — і нарешті усвідомив, що її ніколи й не було...
Уже було достатньо принизливо, коли Контрактний Звір цього чоловіка розчавив тебе одним ударом. А тепер виявилось, що злочини, якими він так пишався, навіть не варті того, щоб поставити його в один ряд із покидьками, яких цей юнак уже знищив!
Відчуття тотальної нікчемності вразило душу Лу Чжо, мов грім серед ясного неба. Він покірно зізнався в усьому, що накоїв.
Що йому ще лишалось казати, якщо він з тріском провалився навіть у спробах бути лиходієм?
Слідчому не склало жодних труднощів закрити справу після такого щиросердного зізнання.
На його подив, окрім Цзян Хуа, який знав справжню сутність Лу Чжо, ніхто з Мисливської Групи Паньчен навіть не підозрював про минуле свого лідера. Дізнавшись правду, вони були шоковані й неабияк зраділи його арешту, дякуючи долі, що Мо Фань позбувся цього виродка. Інакше вони самі могли б стати черговими сходинками-трупами на його шляху до вершини!
Майстри-Мисливці відчували, ніби щойно вирвались із пащі смерті, тож узялися за пошуки Великих Демонічних Саламандр з подвійним ентузіазмом, прагнучи віддячити Мо Фаню. Обшукавши всі печери з власної ініціативи, вони остаточно підтвердили: Великі Демонічні Саламандри справді переховувались на Острові з Печерою!