Інші четверо Служителів Віри миттю рушили вперед, хоч і не поспішали підходити ближче. Біля підніжжя гори чергувало чимало вартових. Кілька з них зразу збіглися, побачивши, як священник протистоїть чоловікові та жінці.
Храм Парфенону суворо охоронявся. За лічені секунди Мо Фань та Му Нінсюе опинилися в щільному кільці людей Парфенону!
Мо Фаню до нестями хотілося розрубати священника на шматки просто на місці. Як цей тип міг не відрізняти чорне від білого? Зазвичай Мо Фань просто піднявся б на Гору Богині — лицарі, що охороняли шлях, упізнали б його. Проте Служителі Віри та вартові біля підніжжя явно гадки не мали, хто він такий, тому повірили священнику!
— Здавайтеся негайно, інакше ми маємо право стратити вас просто тут! — холодно відрізав Буде.
— Здатися, хріна лисого! Тільки спробуй мене торкнутися! — огризнувся Мо Фань.
— Мо Фаню, заспокойся, — Му Нінсюе втримала його.
Якщо вони спровокують священника Храму Парфенону, це приверне увагу ще більшої кількості вартових, які, звісно ж, стануть на бік свого.
— Бріанка досі переслідує ворога. Їй скоро може знадобитися наше підкріплення. Ми не можемо марнувати тут час, — промовив Мо Фань.
Він планував підлікувати рани й об'єднатися з Бріанкою та рештою, а натомість встряг у таку абсурдну ситуацію!
— Хіба не помічаєш? Він робить це навмисно, — прошепотіла Му Нінсюе.
— Навмисно? — остовпів Мо Фань.
Вона мала рацію. Якби цей тип переслідував його аж від гори Ланьму, він міг би легко з'ясувати, хто відповідальний за злочини, просто опитавши свідків. З якого дива він наполягав, що Мо Фань — винуватець, та ще й звинувачував його у спробі незаконно проникнути на Гору Богині? Він явно напрошувався на неприємності!
— Схоже, люди, яких ми розслідуємо, мають дуже впливових покровителів, — тихо зауважила Му Нінсюе.
Мо Фань також насупився. Священник з'явився нізвідки, щоб звинуватити його. Звісно, зрештою його ім'я очистять, але на це піде купа часу. Дуже ймовірно, що чоловік, який врятував Варфоломія, підіслав цього священника, щоб затримати їх і не дати продовжити розслідування!
На щастя, вони попросили Бріанку таємно простежити за ними. Інакше слід обірвався б після втечі Варфоломія!
— Ти досі поранений, не варто лізти на рожен. Поки що підемо на поступки, вони нам нічого не зроблять, — сказала Му Нінсюе.
— Гаразд, — неохоче кивнув Мо Фань.
Вони припинили чинити опір, продемонструвавши свої документи учасників Світового студентського турніру. Навколо зібрався чималий натовп, і дехто навіть упізнав їх. Кілька вартових також підтвердили особи Мо Фаня та Му Нінсюе.
Священник Буде ніяк не очікував, що вони мають таку високу репутацію, але вперто стояв на своєму:
— У нас є свідки, які стверджують, що вони використовували руйнівну магію на горі Ланьму. Їх підозрюють у вбивстві юнака Барбаро та викраденні Вердонських Сутінків. Ми мусимо їх допитати!
— Ми можемо сприяти вашому розслідуванню, але присягаємося власними душами, що не причетні до злодіянь на горі Ланьму. Сподіваюся, ви швидко з'ясуєте правду і не марнуватимете на нас час, дозволивши справжньому злочинцю втекти, — суворо відповіла Му Нінсюе.
— Це шановані маги з престижних навчальних закладів. Вони б ніколи не скоїли таких злочинів. Священнику, вам потрібні докази, перш ніж висувати звинувачення... буде кепсько, якщо ви схопите не тих людей, — вступився за Мо Фаня та Му Нінсюе молодий вартовий. Він дуже ними захоплювався.
— У... у мене є докази! Заарештуйте їх! — зціпив зуби Буде. Йому було глибоко начхати на слова інших.
— Гаразд, запам'ятай свої слова! Не знаю, яку вигоду тобі пообіцяв той тип, але я змушу тебе заплатити вдесятеро більше! — випалив Мо Фань.
Тепер Мо Фань був абсолютно впевнений, що цей Буде просто грається з ними. Людина, яка стояла за ним, явно мала неабиякий вплив. Інакше Буде не наважився б їх підставити!
Вони не стали чинити безглуздого опору й пішли за священником та Служителями Віри до Зали Віри. У Залі Віри була власна кімната для допитів. Буде явно не планував створювати їм комфортні умови.
— Покличте сюди Цілителя, щоб обробити його рани, — звернулася Му Нінсюе.
— Кожен Цілитель Храму Парфенону дуже зайнятий. У них немає на вас часу, ми не лікарня! — обурилася Служителька Віри.
— Машато, не марнуй на них час. Хай сидять, — озвався Буде.
Йому наказали лише обмежити їхню свободу, і нічого більшого він робити не збирався. Він чудово знав, що вони не причетні до злодіянь на горі Ланьму, але виконав наказ того чоловіка, навіть якщо це означало знехтувати своїми обов'язками. Ця маленька послуга могла дати йому шанс отримати підвищення до Великого Священника!
Великий Священник... Буде чекав на цю можливість цілих десять років!
— Він тяжко поранений. Його життя може опинитися під загрозою, якщо йому вчасно не нададуть допомогу. Навіть в'язень має право на лікування, не кажучи вже про те, що ми лише сприяємо розслідуванню... — насупившись, наголосила Му Нінсюе.
— Добре, я пошукаю Цілителя, — відповіла Служителька Віри й, розвернувшись, вийшла.
Священник Буде сухо гмикнув і теж покинув кімнату.
Права? Ви маєте право на лікування, але ніхто не гарантує, коли саме той Цілитель прибуде!
З їхньої реакції Му Нінсюе вже зрозуміла, що вони задумали. Вона поглянула на Мо Фаня, обличчя якого помітно зблідло.
Рани, завдані Мечем Суду Демонів, були смертельними, а опіки ставали дедалі гіршими. Якби Мо Фаню швидко надали допомогу, він би оговтався за лічені хвилини. Однак якщо вони й далі зволікатимуть, його стан лише погіршиться.
— Я в порядку, допоможи мені обробити рани цими ліками, — у Мо Фаня ще залишалися медикаменти в Просторовому Браслеті. Їх мало вистачити, щоб зупинити погіршення його стану.
— Вони недостатньо сильні для твоїх ран. Зрештою, це справа рук Верховного мага, — зауважила Му Нінсюе.
— Я й не думав, що вони здатні так маніпулювати священником. Цікаво, хто стоїть за всім цим, — пробурмотів Мо Фань.
Поки Му Нінсюе обробляла рани Мо Фаня, вони почули кроки, що наближалися. Судячи зі звуку, це був хтось у важких чоботях.
Ця людина лише проходила повз кімнату, але, побачивши Мо Фаня та Му Нінсюе замкненими всередині, здивовано вигукнула:
— Чому ви тут?! — молодий лицар у синіх обладунках вражено витріщився на Мо Фаня.
Мо Фань нестямився від радості. Це був той самий наївний Лицар Блакитної Зірки, якого він зустрів на заході міста.
Лицарям Блакитної Зірки дозволялося вільно пересуватися Горою Богині. Мо Фань саме міркував, як зв'язатися з кимось ізвідти, — і ніяк не очікував натрапити на цього молодого лицаря прямо тут.
— Брате, виручай; допоможи мені передати повідомлення до Зали Богині, — попросив Мо Фань.
— Свята щойно повернулася з Англії. Я лише Лицар Блакитної Зірки, боюся, це буде трохи нечемно заявлятися з візитом так відразу... — зам'явся лицар.
— Є Сінся повернулася? — зрадів Мо Фань. Він додав: — Допоможи мені декуди зателефонувати. Я продиктую номер.
— Звісно, але мені доведеться вийти на вулицю. Тут немає зв'язку, — відповів лицар. Він ніколи не вважав Мо Фаня поганцем.