Вітер завивав, коли палахке багряне полум'я пробилося крізь срібне пір'я і пекучий жар нарешті сягнув цілі. Варфоломій добре знав, на що здатні його супротивники, тож хоча атака й заскочила його зненацька, зреагувати він устиг доволі швидко.
Демонічні Ікла вистрибнули із землі й переплелися над Варфоломієм, звівши захисну стіну.
Люті вогні вдарили по Демонічних Іклах. Три Насіння Душі Вогню стали значно сильнішими, подолавши певну відстань. До того ж Елемент Вогню від природи пригнічував Елемент Рослин. Вогняні дракони Мо Фаня могли зрівнятися з Верховним Закляттям — полум'я швидко пропалило Демонічні Ікла наскрізь!
Пекучий жар охопив Варфоломія, завдаючи йому нестерпного болю. Він просто не міг повірити, що якийсь Просунутий маг володіє міццю Верховного. Полум'я справді було настільки потужним, що завдало йому серйозних поранень!
Шкіра Варфоломія вкрилася опіками. Він наклав на себе шар морозу і силоміць вирвався зі шторму та вогню, кинувшись навтьоки, мов дикий звір, — та цих дій було далеко не достатньо, щоб загасити полум'я.
— Я прикінчу тебе, я тебе прикінчу! — люто загорлав Варфоломій. Його очі налилися кров'ю, а обличчя жахливо перекосилося.
— Який йолоп! — пробурмотіла чорна постать, що ховалася на узліссі.
Варфоломій опинився у скрутному становищі: опіки й холод мучили його водночас. Тепер він не мав жодної змоги застосувати Верховні Закляття — надто вже пильно стежила за ним Апас.
Сила Апас могла бути обмеженою, але, як найшляхетніша з Медуз, вона й попри ці обмеження зберігала чимало здібностей, смертоносних для Верховного мага. Попередня ілюзія стала тому ідеальним доказом.
Коли людина ставала психічно нестабільною, на неї було легше впливати магією. Варфоломій балансував на межі божевілля від люті, і це дозволило Апас скористатися перевагою ще більше — а вона ж навіть не вдавалася до Елементу Прокляття!
Чоловік у лісі помітив, що Варфоломій потрапив у справжню халепу, і раптово з'явився просто перед ним.
— Час іти! — скомандував чоловік.
Варфоломія такий фінал не влаштовував. Він уже хотів щось заперечити, коли чоловік викликав чорний вітер, що огорнув їх обох.
Вітер забезпечив їм прикриття: коли Мо Фань і Му Нінсюе підійшли добити Варфоломія, від нього й таємничого чоловіка не лишилося й сліду.
— Вони втекли? — Мо Фань спантеличено оглянув усе навколо.
Він відчував сліди Елементу Тіні, але супротивники виявилися вкрай хитрими: сліди розліталися в кількох різних напрямках, тож Мо Фаню було важко здогадатися, куди вони насправді подалися.
— Вони пішли, — підтвердила Апас.
— Залишимо це іншим, — промовила Му Нінсюе, дивлячись на вітер, що поступово розсіювався.
— Угу.
Мо Фань і Му Нінсюе не планували прикінчувати Варфоломія просто тут. Він прийшов на зустріч — а це означало, що до справи причетна ще одна сторона.
Варфоломій заслуговував на смерть, проте й покупця дитячих сердець відпускати вони теж не збиралися!
Вони терпляче чекали. Бріанка стежила за Варфоломієм і таємничим чоловіком: вона навмисно дозволила Му Нінсюе та Мо Фаню розібратися з Варфоломієм, щоб виманити більшу рибину з-за лаштунків.
— Серця молодих Титанів-Тиранів... навіщо їх збирають? — замислився Мо Фань.
— Чоловік, який врятував Варфоломія, можливо, і справді сильний, але зайвого клопоту він не любить, — зауважила Му Нінсюе.
— Мені здається, я вже зовсім близько до Верховного рівня, але якби не ти з Апас, я б не мав жодних шансів проти того типа, — зітхнув Мо Фань.
Варфоломій був грізним супротивником, маючи три Елементи на Верховному рівні. Мо Фаню доводилося непросто, навіть коли той користувався лише Елементом Льоду. Якби Му Нінсюе не пригнічувала його Магію Льоду своїм Вродженим Талантом, Мо Фань не зміг би завдати Варфоломію шкоди, навіть витративши всю свою енергію.
До того ж Елементи Рослин і Світла у Варфоломія були надзвичайно потужними. Мо Фань досі не міг забути жаху, що навіяв на нього Меч Суду Демонів, — опіки на тілі й досі немовби пекли. Поранення були доволі серйозними!
На щастя, маленька красуня, яку він нещодавно приборкав, виявилася сильною, мов тигриця! Ілюзія, яку вона вчасно наклала на Варфоломія, дала Мо Фаню та Му Нінсюе перевагу — інакше Бріанці довелося б утрутитися, щоб урятувати їхні життя, а це ускладнило б вистежування цілі.
— Угу, я була надто зайнята іншими справами на Горі Фаньсюе. Мені теж час спробувати здійснити прорив, — кивнула Му Нінсюе.
До досягнення Верховного рівня вона навряд чи матиме достатній вплив. У минулому, коли вони були слабшими, їм не залишалося нічого іншого, як повідомляти про інциденти за участю Верховних магів до Магічної Асоціації і чекати, поки та чи Союз Примусу почнуть діяти. Проте поки Магічна Асоціація та Союз Примусу нарешті отримували вказівки від керівництва, ворогів уже й слід простив.
Вони мусили стати достатньо сильними, щоб самим брати справу у свої руки, особливо коли йшлося про таку поважну міжнародну злочинну організацію, як Гільдія Лиходіїв. До того ж вони не могли дозволити собі втрачати пильність!
— Якщо не вилікуєш рани якнайшвидше, Світло знищить тобі м'язи та кров. Мені байдуже, здохнеш ти чи ні, але спочатку розірви Контракт, — з невдоволеним виразом обличчя промовила Апас, побачивши, що Мо Фань усе ще теревенить із Му Нінсюе.
— Ех, яка морока без Цілителя. Мабуть, доведеться навідатися до Храму Парфенону, — озвався Мо Фань.
Останнім часом Мо Фаню доводилося битися лише з Верховними магами або істотами рівня Правителя. Він безліч разів отримував поранення, головно тому, що ще не досяг Верховного рівня. Якби ж він зміг прорватися на Верховний рівень, то з легкістю натовк би пику будь-якому іншому Верховному магу.
Що ще важливіше, після досягнення Верховного рівня він Пробудить свій сьомий та восьмий Елементи!
Наявність восьми Елементів, по суті, перетворювала його на армію з однієї людини. Від самої цієї думки серце шалено калатало... якщо всі вісім його Елементів досягнуть Верховного рівня, він стане непереможним!
— Може, перестанеш мріяти і підеш полікуєш свої рани? — холодно відрізала Апас.
Мо Фань здригнувся, зиркнувши на вродливе обличчя Апас.
— Досить читати мої думки, це вкрай неввічливо! — обурився він.
— Ніхто не може насправді прочитати думки іншої людини, навіть найвидатніший Менталіст, хіба що людина сама видає їх через емоції та реакції... — відповіла вона.
Мо Фань навіть не знав, що на це відповісти.
— Я тебе підкину. Бріанка знову зв'яжеться з нами, якщо щось знайде, — усміхнулася Му Нінсюе, побачивши їхню суперечку.
Му Нінсюе викликала Вітряні Крила й підняла Мо Фаня в небо, осідлавши білий вітер...
Мо Фань скористався нагодою, щоб притягнути Му Нінсюе ближче й уткнутися носом у її шию, насолоджуючись ароматом її тіла, поки руки потайки пробиралися до її недоторканних місць.
— Поводься пристойно! — Му Нінсюе зиркнула на Мо Фаня.
Вона зашарілася від його дотиків. Як у нього досі виникали хтиві думки, коли він увесь був укритий синцями та кровоточивими ранами? Хіба дотики до неї зменшать його біль?
— Сюе-Сюе, а де та чорна сукня, яку ти вдягала днями? Тобі варто вдягнути її знову. Я рідко бачу тебе такою — ти як ідеальний елегантний чорний лебідь! — озвався Мо Фань. Здавалося, він геть забув і про напружений бій, і про власні поранення, і про жах, який вселив у нього Меч Суду Демонів.
Му Нінсюе була просто вражена товстошкірістю Мо Фаня.
— Хтось іще гірший, мабуть, смикає за ниточки. Чому б тобі не подумати про те, як ми будемо з цим розбиратися? — відповіла вона.
Варфоломій і без того був грізним супротивником, проте, схоже, отримував накази від когось іншого. Му Нінсюе не наважилася б піти на такий ризик, якби не мала Крижаного Кристалічного Лука, — але вона досі не повністю контролювала його силу.
— Будемо розбиратися в міру надходження проблем. Немає сенсу ламати над цим голову завчасно, — не надто цим переймався Мо Фань. Якби він хвилювався через усе на світі, то ніколи б не зміг насолоджуватися життям!
Невдовзі вони прибули до Храму Парфенону. Храм Парфенону не дозволяв магам літати над своєю територією — його потужна магічна формація спопелила б будь-якого порушника.
Вони приземлилися біля підніжжя гори. У цей самий час туди прибула група магів. П'ятеро людей витріщилися на Мо Фаня та Му Нінсюе з неприхованою ворожістю.
— Пф, а ти доволі сміливий, раз вирішив прийти і здатися, — промовив чоловік, який очолював групу.
— Здатися? Що ти маєш на увазі? — не зрозумів Мо Фань.
— Ви використовували магію на горі Ланьму? — запитав маг.
— Використовували. Але навіть якщо там заборонено чаклувати, це справа Магічної Асоціації. Відколи це Служителі Віри Храму Парфенону перебрали на себе їхні повноваження? Ти взагалі хто такий? — відрізав Мо Фань.
— Я — священник Вівтаря Тисячі Молитов Зали Віри. Ви визнали, що використовували магію на горі Ланьму, а це також означає, що зізналися у вбивстві юнака Барбаро та викраденні Вердонських Сутінків! — заявив священник Буде.
— Ти що, розумово відсталий чи як? Звідки ти взагалі зробив такий висновок? Ми билися з покидьком, тож дуже ймовірно, що саме він відповідальний за те, про що ти говориш! З якого дива ти звинувачуєш нас? Відійди з дороги, мені треба на Гору Богині, щоб вилікувати рани! — вилаяв його Мо Фань.
— Як ти смієш ображати мене, священника Вівтаря Тисячі Молитов! Ти щойно сказав, що йдеш на Гору Богині? Гора Богині — священне місце Храму Парфенону. Це не те місце, куди може зайти той, хто зневажає людське життя, як ти! Схопіть його! — наказав Буде.
Мо Фань просто оскаженів. Звідки взагалі взявся цей неадекватний виродок? І як він тільки став священником Вівтаря Тисячі Молитов?!