Мо Фаня наче щось стиснуло зсередини. Му Нінсюе не поводилася б так, якби її не переповнювали гнів і скорбота водночас. Його серце тьохнуло!
У неї не було серця?
Мо Фань чітко пам'ятав, як Ай Цзяньту діставав дитину з черева Багряного Летючого Демона. Він навіть допоміг поховати тіло — проте так і не перевірив, чи лишилося в малюка серце!
— Як таке взагалі можливо? — Мо Фань був водночас приголомшений і збитий з пантелику.
— Зникла дитина опинилася в череві Багряного Летючого Демона не тому, що той її зжер. Хтось скористався звичкою цих потвор поїдати дітей, щоб приховати власний злочин — викрадення дітей заради їхніх сердець! — розповіла Му Нінсюе.
— Щ... що?! — Мо Фань ледь не загорлав на повні груди, цілковито приголомшений почутим.
Тобто діти втрачали серце ще до того, як їх з'їдали Багряні Летючі Демони?!
Серце Мо Фаня здригнулося. Чому щось і без того настільки жорстоке мало приховувати ще страшнішу правду?
— Я приїхала в Афіни сама, бо не хотіла, щоб винуватець дізнався про наші дії, — пояснила Му Нінсюе.
— То винуватець тут, в Афінах? — поцікавився Мо Фань.
— Угу, слід дитячих сердець привів саме сюди! — підтвердила Му Нінсюе.
Тепер Мо Фань нарешті зрозумів, чому Му Нінсюе вечеряла в розкішному ресторані у вечірній сукні: злочинець, вочевидь, мав могутніх покровителів, тож розслідування від імені Гори Фаньсюе одразу викликало б підозри. Ось Му Нінсюе й прикинулася, що приїхала у справах!
— Що ще тобі відомо? — прогарчав Мо Фань.
— Цзян Юй копнув доволі глибоко, та й мене попередив: людина, причетна до всього цього, вкрай небезпечна, тож просив бути обережною. Хто саме винуватець, ми поки не знаємо, зате точно знаємо: серця тут, в Афінах. За два дні прибуде сам Цзян Юй і розповість усі подробиці особисто... — сказала Му Нінсюе.
— Викрадати дитячі серця... що вони взагалі задумали? — Мо Фань ніяк не міг збагнути мотив цього жаху.
— Не викрадати — колекціонувати! — виправила його Му Нінсюе.
За відомостями, які мала Му Нінсюе, справжня кількість зниклих дітей значно перевищувала те, що вважалося відомим: подібне коїлося не лише в місті Фейняо, а й в інших містах, і навіть в інших країнах...
— Колекціонують серця? — почувши цю моторошну, гірку правду, Мо Фань поринув у важкі роздуми.
Він щойно дізнався про підлі вчинки Генерала Ітана та його підлеглого Гангми в Єгипті. Ці покидьки, засліплені власною жадібністю, вважали себе мало не благородними лицарями, попри свої лихі діяння, — а їхні спотворені душі виявилися огиднішими навіть за демонічних змій і скорпіонів! Звинувачення, які Апас кидала людям в обличчя, теж змусили Мо Фаня глибоко замислитися.
Він ніяк не сподівався, що люди з Гори Фаньсюе розкриють правду про зниклих дітей міста Фейняо якраз тоді, коли він щойно повернувся з Єгипту. Правда ця знову підкосила його — важко було не зневажати власний вид після такого.
Скількох взагалі могли зжерти демонічні потвори?
Люди "поїдали" одне одного значно охочіше за будь-яких демонічних створінь!
Що не так із людьми? Чому їм неодмінно треба знищувати одне одного?
Гангма викрадав молодих дівчат, аби потішити власну хіть і розширити зв'язки, а потім згодовував їх Медузам в обмін на тимчасовий мир. Але яка причина могла стояти за колекціонуванням дитячих сердець?
Досі Мо Фань вважав Чорну Церкву самим уособленням зла — гіршого годі було й уявити! Її члени не заслуговували навіть на звання людей. Та після всього пережитого раптом з'явилося відчуття: зло — це просто бездонна прірва. Щоразу, коли здавалося, що він уже побачив найтемніший бік людства, десь поза полем зору коїлося щось іще жахливіше!
— Вибач, це мала бути приємна прогулянка, а я закінчила тим, що вивалила на тебе весь цей жах, — зітхнула Му Нінсюе, помітивши крижану ауру, яка враз огорнула Мо Фаня.
— Найменше мене зараз турбує власний настрій. Я ніколи не пробачу тим, хто за цим стоїть! — присягнув Мо Фань.
Пофліртувати з Му Нінсюе він устигне ще безліч разів, а от якщо не дістане винуватця власноруч — це мулятиме, наче кістка в горлі!
Цзян Юй прибув в Афіни наступного дня, у другій половині дня.
Мо Фань не бачив його вже давно: після розпуску національної збірної вони майже не підтримували зв'язку. Втім, чого й слід було чекати — кожен зі збірної досяг неабияких успіхів у своїй справі.
Чжао Ман'янь на той час уже майже одужав і, почувши про приїзд Цзян Юя, радо запросив його до рефлексологічного центру.
Цзян Юй мав вигляд серйозного й чесного хлопця, хоч насправді був напрочуд "грайливим", — та цього разу було не до жартів: справа, що привела його сюди була вкрай серйозна.
— Прокляття, як таке взагалі можливо?! — почувши розповідь Цзян Юя, Чжао Ман'янь теж не стримав бурхливої реакції.
Він же сам був поруч, коли вони шукали зниклих дітей, — і навіть такого безтурботного хлопця, як він, ця правда вразила до глибини душі: він тоді відчайдушно намагався врятувати того викраденого хлопчика!
Та Чжао Ман'янь навіть не підозрював, яка велика таємниця крилася за цим усім!
— Не те щоб я не хотів дізнатися правду — просто людина за всім цим стоїть надто могутня. Щойно я спробував копнути глибше, мене одразу попередили, — безпорадно розвів руками Цзян Юй.
— Хто попередив? — запитав Мо Фань.
— Не певен, але це був один зі старійшин. На нього, мабуть, натиснув хтось іще, — пояснив Цзян Юй.
— Та хто ж це такий, щоб отак нахабно поводитися після подібного безсердечного злодіяння?! — вилаявся Чжао Ман'янь.
Просто посеред розмови в двері раптом постукали.
— Хто там? — терпляче озвався Мо Фань.
Усі зібралися в кімнаті Мо Фаня — і той, кому належало бути присутнім, уже був тут, включно з Бріанкою та Гайді. Вони теж оскаженіли, дізнавшись правду, і заприсяглися вистежити злочинця.
— Обслуговування номерів, сер. Хіба не ви викликали? — пролунав з-за дверей спокусливий голос, миттю розбивши напружену тишу в кімнаті.
Усі присутні з дивними обличчями подивилися на Мо Фаня!
Той і сам витріщив очі. Відколи це він замовляв якесь особливе обслуговування? Та й з якого дива йому взагалі думати про подібне саме зараз? От розберемося зі справою — тоді вже й... кхм, до речі, цей голос звучав якось дивно знайомо...
Під підозрілими поглядами присутніх Мо Фань підійшов до дверей і відчинив їх.
Так і є... на порозі стояла Аша'руя з бешкетною усмішкою!
— Оце-то так, маленька хитра лисиця власною персоною! — випалив Мо Фань. Ця жінка завжди якимось дивом знаходила, де його шукати!