Директорка Перрі явно образила Касасів, узявши під захист зрадницю.
Згладити конфлікт із Касасами вона ще могла б — досить було видати винну. Проте щоразу, згадуючи її слова, Мо Фань розумів: вона беззаперечно заслуговує на повагу.
Нехай ця дівчина зрадила Альпійський Університет і накликала на школу купу лиха — та поки вона лишалася його студенткою, Директорка Перрі домагалася для неї справедливого суду, а не мовчки віддавала на поталу Касасам.
У наш час таку принциповість зустрінеш нечасто. Хіба що Альпійський Університет, який зберіг вірність власним ідеалам, свідомо відгородившись від решти світу, здатний на подібне!
Мо Фань не вважав, що Альпійський Університет варто в чомусь звинувачувати. Свої ресурси вони спрямовували на підтримку дитячих будинків по всьому світу, і Директорка Перрі з колегами, певен він, докладали неабияких зусиль, аби роздобути потрібні кошти.
Храм Парфенону ж на нестачу ресурсів не скаржився: їхні підприємства сягали найвіддаленіших закутків. Той рефлексологічний центр, куди його водив Чжао Ман'янь, сам по собі був цілою фабрикою грошей — а разом з ним були ж іще й землі, рудні жили, сади цілющих трав та щедрі пожертви вірян...
Є Сінся, хай і не Скарбник, та все ж Кандидатка в Богині, тож певний вплив на фінанси мала напевно. Допоможи вона Храму Парфенону й Альпійському Університету закопати сокиру війни та зруйнувати бар'єр між двома фракціями — Директорці Перрі відпала б потреба перейматися грошима, а дитячі будинки могли б отримати навіть більше, ніж досі. Зрештою, вплив Храму Парфенону очевидно переважав, і чимало фракцій, які досі побоювалися зачепити його інтереси, нарешті змогли б відкрито співпрацювати з Альпійським Університетом!
— Мо Фаню, закопати сокиру війни не так уже й просто. Хай Є Сінся сама поговорить із представниками Альпійського Університету особисто... Бріанка з Гайді — безумовно майбутні лідери школи, тож почни з них. Запроси на вечерю, приємно погомони. Якщо не справиш кепського враження і не почнеш плести якісь хитромудрі інтриги, потоваришувати з ними — раз плюнути. Про плани спільної роботи навіть не заїкайся, спершу просто здружіться. А щойно вони самі побачать, наскільки Є Сінся щира й добра, тоді вже й викладеш карти на стіл. Так буде значно простіше! — пояснив Чжао Ман'янь.
— Твоя правда, крок за кроком, — кивнув Мо Фань.
Бріанка з Гайді ставилися до Храму Парфенону упереджено — та й до Афін їхати спершу не хотіли зовсім. Скажи він їм зараз, що якась Кандидатка зацікавлена в співпраці, — вони б неодмінно запідозрили прихований мотив!
— Виходить, ми застрягнемо тут, в Афінах, на якийсь час. А мені це місто до душі, ХА-ХА! — розсміявся Чжао Ман'янь.
— Угу, місце непогане.
— Мо Фаню, я тобі стільки геніальних порад підкинув — невже не проведеш мене до Залу Богині? Кажуть, це справжній рай, про який мріє кожен чоловік: суцільні красуні — Служительки, Музи, Свята, жінки-лицарі... чувак, від самої думки про це вже кипить кров! — із запалом випалив Чжао Ман'янь.
— Лицарі там усі чоловіки, — озвався Мо Фань.
— Дідько, тоді я теж хочу в лицарі! Вони бодай набирають ще людей?..
Мо Фань таки навідався на Гору Богині — хоча Чжао Ман'яню пробратися туди разом із ним, як той сподівався, так і не вдалося. Гору суворо охороняли, і без дозволу туди не ступав ніхто, тож Чжао Ман'яню лишалося тільки тинятися рештою міста.
Мо Фань попрямував просто до гори, відведеної тим, хто проходив реабілітацію в Храмі Парфенону.
Гора Богині виявилася величезною, із заплутаним, мов лабіринт, плануванням: за кожним пагорбом відкривалася нова маленька утопія — то резиденції Служительок чи Муз, то сади, де вирощували якісь особливі рослини.
Супроводжувала Мо Фаня Служителька-послушниця — на диво балакуча, вона всю дорогу випитувала про його стосунки з Є Сінся, і він насилу добирав слова для відповіді.
Нарешті вони дісталися невеликої резиденції, що потонула в зелені. Зайшовши всередину, Мо Фань побачив худеньку жінку під деревом — вона тримала пташеня, збите на землю поривом вітру, і, здавалося, шукала його гніздо, щоб повернути малюка на місце.
— Старша сестро Лен Цін, я сам! — Мо Фань підбіг, обережно взяв пташеня і одним стрибком опинився на дереві.
За кілька секунд пташеня вже сиділо в гнізді, а сам Мо Фань, спритний, мов мавпа, зістрибнув назад на землю.
— Мо Фаню, коли ти приїхав? — усміхнулася Лен Цін: він був єдиним, кому дозволяли відвідувати її під час реабілітації.
— Щойно. Як почуваєшся? — поцікавився Мо Фань.
— Непогано, тільки трохи слабка... таке відчуття, ніби найлегший подих вітру звалить мене з ніг, — зітхнула Лен Цін.
Вона дуже схудла. Хай навіть Є Сінся й витягнула її буквально з глибин Пекла, на одужання — а надто на відновлення культивації — знадобиться чимало часу.
Могутньої аури Верховної Магеси Мо Фань у ній більше не відчував: тепер вона здавалася слабшою за звичайну людину, і він міг тільки гадати, скільки часу мине, перш ніж до неї повернеться колишня велична постава Старійшини Магічного Суду!
— Не поспішай, — лагідно мовив Мо Фань.
— Угу, у такому стані теж є свої плюси, — Лен Цін увійшла до будинку.
— Нещодавно мені телефонувала Лінлін. Голос у неї був такий, ніби це щось термінове, та по телефону розповідати вона не схотіла. Не знаєш, у чому річ? — запитав Мо Фань.
Лен Цін підвела погляд.
— Коли ми востаннє говорили телефоном, мені теж здалося, ніби вона хоче щось розповісти, — зізналася вона.
— О, може, вона щось з'ясувала, — замислився Мо Фань.
— А чого ти взагалі в Афінах? Мені здавалося, Є Сінся зараз де-інде, — з цікавістю змінила тему Лен Цін.
— Та просто зазирнув на аукціони, нічого особливого, — про Піраміду Мо Фань розповідати не став: пояснювати все наново вийшло б надто довго й заплутано.
— Знайшов щось цікаве? Афінські аукціони славляться на весь світ, — з інтересом поцікавилась Лен Цін.
— Купив лише один артефакт. Можливо, пов'язаний із Тотемним Звіром — зветься Ріг Бога-Оленя чи якось так... — відповів Мо Фань.
— Ріг Бога-Оленя? — Лен Цін не приховала подиву.
— Ти щось про нього знаєш? — здивувався тепер уже Мо Фань.
— Пам'ятаєш Дерево Клятви Союзу Примусу? Колись під ним мешкав стародавній Бог-Олень. Я чула, як про це говорили Тан Чжун із одним зі старійшин — розпитай його про подробиці, — розповіла Лен Цін.
Мо Фань не тямив себе від радості: виявляється, потрібну інформацію мав хтось на батьківщині — і не просто хтось, а добре знайома йому людина!
От же старий дідуган Тан Чжун — і мовчав, що має зачіпки щодо ще одного Тотемного Звіра?