— Перша Медуза була магинею з Елементом Прокляття. Ти маєш бути з нею в близькому родстві, раз виглядаєш як людина, вірно? — прощупував Мо Фань.
Апас мовчала.
— Армія зміїних та скорпіонячих демонів підкоряється тобі? Ти можеш призвати їх мені на допомогу, якщо в мене виникнуть якісь проблеми? — продовжив розпитувати Мо Фань.
— У твоїх мріях! — груди Апас сердито здіймались.
— З ким ти щойно розмовляла? — поцікавився Мо Фань.
— Просто з покоївкою в готелі, — відповіла Апас.
— Тц-тц, ти й досі смієш мені брехати? Не забувай, наші душі зв'язані Контрактом, тож я знаю все, що ти задумуєш, — сказав Мо Фань.
— То був Ітан, — гостро визнала Апас.
— Яка між вами таємниця? — тиснув на неї Мо Фань.
— Я завжди приїжджаю до міста розважитись. Він займається необхідними приготуваннями, — сказала Апас.
— Він навіть викрадав невинних дівчаток, щоб догодити тобі. Наскільки ж ти огидна? Ти не просто з'їдала їх живцем, а ще й крала їхню зовнішність! У мене трохи манія на чистоту душі. Не можу повірити, що прийняв тебе своїм Контрактним Звіром! — сказав Мо Фань.
— Виродок, думаєш, я хотіла укладати з тобою Контракт?! — Мо Фань зачепив найболючіше місце Апас. Вона мало не кинулась на нього з кулаками, готова битись до смерті, та здоровий глузд підказав: заподіявши йому шкоду, вона нашкодить лише самій собі. Довелось притлумити цей порив, і вона продовжила, палаючи очима: — Справжній Медузі не потрібно їсти юних дівчат, щоб зберігати молодість і красу. Тільки Медузи з родоводу Червоної Скорпіонячої Горгони харчуються дівчатами. Не смій навіть порівнювати мене з тими нікчемними Медузами!
— Я вже попросив дещо перевірити. Генерал-майор Гангма й справді викрадав багатьох дівчат, тож годі прикидатись невинною. Кажи правду негайно! — наказав Мо Фань.
— Вони робили це, щоб догодити моїм служницям. Яке я маю до цього відношення? — пирхнула Апас.
— Хм, ти їхня володарка, тож ти не менш жорстока за своїх служниць! — заперечив Мо Фань.
— Як кумедно! Моїм служницям потрібно харчуватись дівчатами лише раз на сезон. Якби Гангма привозив їм дівчат відповідно до їхніх потреб, ти б нізащо не помітив стільки зникнень! — сказала Апас.
— Кількість зниклих дівчат, про яку я знаю, явно перевищує те, що ти щойно назвала! — гаркнув Мо Фань.
— То чому б тобі не з'ясувати, хто насправді їх поїдає? — глузливо кинула Апас у відповідь.
Мо Фань здригнувся. Завдяки Контракту він точно знав: Апас каже правду.
Якщо молода Медуза, яку він розірвав на шматки, була служницею Апас, і навіть якщо в неї їх чимало, чому кількість зниклих дівчат сягала сотні щосезону?
Невже Гангма з'їдав їх сам? Серце Мо Фаня стислося.
Медузи справді харчувались дівчатами, та кількість тих, кого вони з'їдали, виявилась значно меншою за кількість тих, кого поглинув сам Гангма!
— Ти звинувачуєш нас у жорстокості, а насправді найжорстокіші саме ви, люди! — сказала Апас.
— Це... — Мо Фань не знав, що відповісти.
— Ітан на даху. Якщо тебе справді цікавить доля дівчат, яких він викрадав, можеш запитати його особисто, — усміхнулась йому Апас.
Мо Фань піднявся на дах і побачив Ітана, що стояв біля басейну, ледь замаскувавши себе, щоб не впізнали.
— Це ти! — розлютився Ітан, побачивши Мо Фаня.
— Ти стверджував, що жертвуєш тими невинними дівчатами заради порятунку більшої кількості життів, але поясни-но мені, чому їх зникло так багато, якщо Медузам потрібно харчуватись лише кількома щосезону?! — крижаним тоном запитав Мо Фань.
— Це смішно, яке відношення я маю до зниклих дівчат? Я ніколи не робив нічого подібного. Це все Гангма! — заявив Ітан.
— Твої безсердечні люди вбивали невинних, зловживаючи твоєю репутацією, а ти й пальцем не поворухнув, щоб їх зупинити! — вилаявся у відповідь Мо Фань.
— Він сам відповідає за свої вчинки. Я знав, що в нього є нездорова пристрасть знущатись над дівчатками, знав і те, що він використовував їх, щоб догодити впливовим особам у армії та уряді. Він заслуговує горіти в пеклі, та засуджувати його не моя робота. Я генерал, моя робота — берегти безпеку міста! — зневажливо відповів Ітан.
Серце Мо Фаня похололо, щойно він почув ці слова.
Виявляється, найжорстокіші змії й скорпіони й близько не такі жахливі, як люди, ведені власними бажаннями.
Мо Фань зрозумів: він був занадто м'яким із Гангмою. Слід було витягти його душу й спершу як слід покатувати!
— Годі бути таким наївним і уявляти себе героєм. Підеш шукати зниклих дівчат — навіть не уявляєш, скількох впливових осіб образиш цим. Гангма заводив дружбу з людьми, які поділяли його пристрасть, і більшість із них мали серйозний статус і зв'язки, якщо він їм догоджав. Думаєш, зможеш покарати їх усіх? — вів далі Ітан.
— Спершу покараю тебе! Ти знав, яким виродком був твій підлеглий, і все одно дозволяв йому діяти! — прогарчав Мо Фань.
— ХА-ХА, ти справді думаєш, що ти рятівник, бо відкрив вхід до Потойбіччя й нацькував два королівства нежиті одне на одного? Криза, з якою стикається людство, набагато масштабніша, ніж ти можеш собі уявити, — вона в десять, у сто разів жахливіша за те, з чим ми маємо справу зараз!
— Люди безперервно народжуватимуться і помиратимуть. Міста падатимуть і підійматимуться знову. Можливо, ти й відвернув одну катастрофу, та жертви наступного лиха легко перевищать кількість урятованих тобою життів. Результат буде той самий: люди й далі житимуть, наче боягузи, у безпечних зонах, поки дика природа кишить демонічними звірами...
— Є одне, що ніколи не зміниться: становище вищого класу! Тільки вони гідні зватися справжніми людьми. Якщо ми програємо цю війну, як думаєш, хто виживе? Влада вже спланувала власну втечу. Лише дурні вірять у брехню уряду, а хто не вірить — тим лишається хіба виходити на вулиці з безглуздими протестами й виливати своє розчарування!
Ітан ніколи не вагався, ділячись своїми переконаннями, і обличчя Мо Фаня спохмурніло, поки він слухав ці слова. Температура навколо нього суттєво впала!
— Крім того, невже ти справді думаєш, що всі люди добрі й невинні? Люди з вищого класу теж вийшли із середнього й нижчого! Направду, ці нібито добрі люди могли б чинити ще жорстокіше й гірше за Гангму, дай їм таку владу! Людське суспільство збудоване на взаємному винищенні. Скільки людей, на твою думку, здатні з'їсти демонічні звірі?
— Ти маєш право покарати кожного причетного посадовця, та можу тебе запевнити: ці люди обіймають важливі посади. Убивство хоча б одного з них може поставити під загрозу ціле місто чи навіть містечко, а кількість жертв, коли таке станеться під час війни, легко перевищить сотню юних дівчат!